Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net

Поради психолога

Чернігів у вогні «Зметем орду, відправимо до пекла!» Сергій ДЗЮБА, Марія ПУЧИНЕЦЬ, Віталій НАЗАРЕНКО, Григорій ВОЙТОК

Ця книга – справді унікальна, адже її автори та персонажі пережили нашестя лютої російської орди, мужньо боронили рідний край і зараз разом наближають нашу Перемогу над ненависним ворогом. Попри всі шалені обстріли ракетами, артилерією і «Градами», й такі жорстокі бомбардування (нелюди скидали з літаків
на місто 500-кілограмові бомби), Чернігів героїчно вистояв, а загарбники щезли, немов примари… Кожен рядок цієї вражаючої книжки буквально написаний кров’ю, тому вона нікого не залишить байдужим. Причому книжку створено під час запеклої війни, незадовго після описаних подій. Згодом ці матеріали вивчатимуть науковці, їх читатимуть учні та студенти.
«Бо це – вже наша сучасна історія, не лакована, не вкрита якимось штучним, помпезним глянцем, не вигадана, а справжня, трагічна та героїчна водночас. Історія, якою ми з вами можемо справедливо пишатися, – переконаний легендарний водій ЗСУ Сергій Мартин («Зозо»). – Тож я – надзвичайно гордий, що мешкаю в
місті-герої Чернігові».

Книжка побачила світ за сприяння генерального директора ТОВ «Земля і Воля», Героя України Леоніда Яковишина та директора Української громади Сіднею, викладача університетів і центральної української школи в Австралії, кандидата наук із літературознавства Софії Мицак.

Сергій Дзюба, Марія Пучинець, Віталій Назаренко та Григорій Войток (автори), Катерина Махлай (упорядник), Валентин Буряченко та Вадим Мисник (консультанти). Чернігів у вогні. «Зметем орду, відправимо до
пекла!»: Журналісти газети «Чернігівщина» – про війну з російськими загарбниками і героїчну оборону Придесення. – Чернігів: Газета «Чернігівщина: новини і оголошення»; Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Видавництво «Десна Поліграф», 2022. – 472 с.

Незламний Чернігів

Ця книга – справді унікальна, адже її автори та персонажі пережили нашестя лютої російської орди, мужньо боронили рідний край і зараз разом наближають Перемогу над ненависним ворогом. Попри всі шалені обстріли ракетами, артилерією і «Градами», жорстокі бомбардування (нелюди скидали з літаків на місто 500-кілограмові бомби), Чернігів героїчно вистояв, а підлі загарбники щезли, немов примари, – їх прогнали Збройні Сили України.

Кожен рядок вражаючої книги буквально написаний кров’ю, тому вона нікого не залишить байдужим. Причому її створено під час запеклої війни, незадовго після описаних подій. Згодом ці матеріали вивчатимуть науковці, їх читатимуть учні та студенти.

«Адже це – вже наша сучасна історія, не лакована, не вкрита якимось штучним і помпезним глянцем, не вигадана, а справжня, трагічна та героїчна водночас. Історія, котрою ми з вами можемо справедливо пишатися, – щиро переконаний легендарний водій ЗСУ Сергій Мартин («Зозо»). – Тому я – надзвичайно гордий, що мешкаю в місті-герої Чернігові».

Газету «Чернігівщина» читають на фронті, на передовій, в окопах. Бо в ній – уся правда про цю жорстоку, страшну війну з ненависними окупантами. Тому сміливе та цікаве видання чекають мешканці Придесення та наші бійці. Адже кожен номер газети – це потужний удар по ідеології рашизму! Важливо здобувати перемоги не лише на фронті, а й в інформаційній війні з ворогом.

Тож «Чернігівщина» – популярна не тільки на Придесенні, її читають по всій Україні, за кордоном, на всіх континентах, і не лише українці, а люди різних національностей. Матеріали з газети швидко та постійно з’являються на популярних порталах і в соціальних мережах. Обсяг зробленого – дійсно величезний. Тому з’явилася ідея видати книжку.

Це – спільний важливий проект редакції газети «Чернігівщина», ОК «Північ» Збройних Сил України, нашої Міжнародної літературно-мистецької Академії України. Академія об’єднує нині понад 170 відомих письменників, журналістів, перекладачів, науковців, митців, державних і громадських діячів із 70 країн. Це – люди, котрі щиро люблять Україну та популяризують у світі наші історію, культуру, літературу, мистецтво, народні традиції.

Власне, редактор газети «Чернігівщина» Сергій Дзюба і його дружина Тетяна – всесвітньо відомі письменники та журналісти, їхні книги виходять у багатьох державах, подружжя українців із Чернігова вшановане почесними світовими нагородами. Свого часу добродій Сергій уже створив дві книжки про українських миротворців «Замінований рай» і «Життя між кулями», котрі отримали значний резонанс. Це був спільний проект із Чернігівським медіа-центром Міністерства оборони України – С. Дзюбу консультували та всіляко допомагали журналісту чудові друзі – полковники ЗСУ Валентин Буряченко і Вадим Мисник.

Ось і тепер вони – поруч. Валентин і Вадим – герої оборони Чернігова, а Сергій Дзюба пережив ворожу блокаду та шалені обстріли в рідному місті. Зі зброєю в руках захищав Придесення і відважний, талановитий журналіст газети «Чернігівщина» Віталій Назаренко, один з авторів книжки. Та й Марія Пучинець і Григорій Войток, чиї вражаючі матеріали увійшли до нової книги про українсько-російську війну «Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла!» – відомі автори, лауреати міжнародних і всеукраїнських премій. А головне: всі вони – свідки описаних трагічних та водночас героїчних подій.

Символічно, що ця важлива книга надрукована за сприяння видатного аграрія, генерального директора ТОВ «Земля і Воля», Героя України Леоніда Яковишина, який дуже багато доброго зробив і робить для Чернігівщини та України. Адже «Земля і Воля» – успішне аграрне підприємство, відоме не лише в нашій державі, а в усьому світі.

          Одна з перших книг про нинішню повномасштабну війну складається з трьох розділів. Персонажі першого розділу – захисники Чернігівщини: бійці Збройних Сил України, волонтери та фахівці з фортифікації. Одразу ж увагу привертають розповіді про Героїв України Віктора Ніколюка, Леоніда Ходу та Олександра Слєсаренка. Немало цікавого та хвилюючого – і в матеріалах про вже легендарну групу відчайдушних «Кліщів», названу так за позивним її керманича – підполковника ЗСУ Андрія Требуха.

          Дмитро Балабуха («Танкіст»), Руслан Ніконов («Док»), Микола Гоголь (Де Голь), Євген Деркач («Бармен»), Володимир Гльовкий («Мисливець») і сам Андрій Требух («Кліщ») займалися розвідкою, виконували щодня по 5-6 найскладніших бойових завдань у ворожому тилу, зокрема передавали зброю партизанам; під жахливими обстрілами вивозили до Києва наших поранених, доставляли в оточений Чернігів боєприпаси та медикаменти…

          Вже в перший день повномасштабної війни «Кліщ» і три його бойових побратими («Бармен», «Боцман» та «Снайпер») вступили в запеклий бій із підрозділом рашистів у Рівнопіллі, проскочили ворожу колону між «Тигром» та БМП, добралися в ОК «Північ», повідомили координати загарбників і наші артилеристи одразу накрили та знищили орків і понад сто одиниць російської техніки. Саме завдяки таким самовідданим діям у перші дні ворожої навали вистояв Чернігів!

Підполковник Андрій Требух воює з 2014 року. Його було поранено на Донбасі… Взагалі, бійців-відчайдухів «Кліщів» за безстрашність називають навіженими. Скажімо, Руслан Ніконов («Док») під самим носом у окупантів врятував, вивіз із Халявина на машинах «швидкої допомоги» наших медиків (бійця ЗСУ навіть оформили на роботу, а головний лікар видав йому білий халат).

«Док», «Танкіст», «Морпех» і «СМС» під лютими обстрілами, коли в Чернігові вже було зруйновано автомобільний міст, виконали дуже важливе бойове завдання – перетягнули на нашу територію баржу, якою можна було щоразу переправляти по п’ять тонн вантажів.

Книжка – глибока, дуже емоційна та прониклива. Адже кожна людина на цій божевільній війні по-своєму переживає смертельну небезпеку, втрату близьких, бойових побратимів. Скажімо, на запитання, чи він, чоловік, боєць, плакав на війні, Руслан Ніконов («Док») щиро відповів:

«Плакав. Було… Знаєте, мої близькі й усі, хто жив спочатку в нашому будинку, переїхали потім у село, де було безпечніше. Вони там оселилися в хатах – аж 20 людей. І я відпросився у командира, щоб привезти їм продукти. Вже довкола скрізь були рашисти – в Михайло-Коцюбинському, Шестовиці, Ягідному, Іванівці… Залишалася єдина дорога життя – через Анисів, котру вороги постійно обстрілювали. Я завантажив автівку вщерть продуктами і поїхав буквально через поле.

По дорозі підібрав юних хлопця й дівчину, вони вже ледь ішли, несли дуже важку сумку й зовсім вибилися з сил. Навіть не знаю, як їх вдалося тоді запхати до машини! Якби щось таке треба було зробити в мирному житті, я б просто не зміг, це – нереально. Але дівчина згорнулася калачиком, хлопчина також утиснувся і так ми доїхали – під пекельними обстрілами. Боженька нас порятував!

Проте, коли я повертався назад, то натрапив там, у лісі, на труп молодої жінки, а трохи далі – на трупи ще двох жінок похилого віку… Розумієте, я ж раніше бачив наших загиблих бійців. Але то – чоловіки, воїни. А тут – просто беззахисні, мирні жінки, в яких влучили ворожі снаряди. І я не зміг стримати сліз…»

Життя 32-річного прилучанина Дмитра Балабухи поділилося навіть не навпіл, а натроє: війна – в’язниця – війна (розповідає журналіст Віталій Назаренко). Влітку 2014-го року він стояв на порозі військкомату, а в лютому 2015-го року, після навчання в «Десні», відправився воювати на Схід у складі легендарної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. За три роки пройшов шлях від командира танку до командира танкового взводу. У 2017-му році отримав важке поранення в голову і, пройшовши складний курс операційного лікування, збирався відправитись на реабілітацію. Втім, замість реабілітації в Польщі прокурори та судді відправили його на 8 років в тюрму. І хоча історія з судовим процесом над Дмитром Балабухою отримала всеукраїнський розголос і колосальну підтримку суспільства, та не врятувала офіцера-танкіста від ґратів. Втім, все змінилося буквально в один день, коли росія вторглася з широкомасштабним наступом в Україну. Дмитро Балабуха («Танкіст») – один із героїв оборони Чернігова, котрий разом із «Кліщами» обстежує та розміновує українські землі, звільнені від проклятих рашистів.

Цікаво, правда? Вражає і матеріал Марії Пучинець «Кухар на війні – головніше генерала» про відважну жінку Світлану Розинко. Я читав і просто відірватися не міг, настільки це яскраво та неординарно написано! До речі, чоловік та син пані Світлани – також військові. Коханий чоловік дуже важко захворів – онкологія, однак пройшов черговий курс хіміотерапії і повернувся служити, доки в Україні не настане мир.

Заступник начальника управління сил підтримки ОК «Північ» ЗСУ полковник Юрій Московченко («Митрич») керував бійцями, які в перший же день війни підірвали близько двадцяти мостів на Чернігівщині, а також – під час навали російської орди облаштовували загорожі й заміновували підступи до міста. І на наших мінах кляті орки підривалися й відправлялися до пекла. Юрій Дмитрович спав лиш по дві-три години на добу, постійно виконуючи важливі, ризиковані бойові завдання. Отримав бойову травму, але звитяжно воює з рашистами, наближаючи жадану Перемогу.

Запам’ятовуються начальник управління територіальної оборони ОК «Північ» ЗСУ Олексій Макаренко («Макар»), двічі поранений на Донбасі, та його бойові побратими Олександр Єрмоленко («Морпех»), «полковник, який завжди посміхається», та незламний, самовідданий Андрій Бур’ян («Воїн»); Віталій Куравський («Історик»), котрий охороняв у Чернігові «дорогу життя» – автомобільний міст через Десну; відомі мандрівник-екстремал Олександр Волощук і письменник та журналіст Дмитро Мамчур, які взяли до рук зброю і боронять Батьківщину; патріотичні українські бійці Руслан Линовицький («Рижий»), Іван Бенюх («Іванович»), Олексій та Василь Галати, котрі й зараз воюють на передовій; військовий медик Ілля Латоха («Лауреат»), який тепер невтомно допомагає людям у селах, визволених від окупантів; афганець – у минулому, а сьогодні командир окремої роти охорони Чернігівського РТЦК, полковник Сергій Шегеда…

Вже сотні тисяч кілометрів проїздив Україною легендарний водій ЗСУ Сергій Мартин («Зозо»), з котрим по всій Україні вітаються за руку бійці та генерали. Добровольці підрозділу «Ветерани МВС України» Сергій Кутуков і Олександр Апекунов спіймали й озброєну банду мародерів, які викрадали зі стоянок автівки. Сергій Давиденко охороняв позицію «Клєвер» – одну з найгарячіших точок оборони Чернігова, де сходяться чотири дороги. А бійці Сергія Каленіченка («Калини») стояли на блокпостах – на ділянці від другої міської лікарні до П’яти кутів.

Вражають проникливі спогади «Молода пара під завалами й досі стоїть перед очима» безстрашного водія Антона Набільського («Тохи»). Анатолій Кіян («Снайпер») на даху 17-поверхівки поблизу ЗАЗу передавав координати для нашої артилерії, бився з рашистами в Рівнопіллі та стояв на блокпості на Масанах. А незамінний артилерист і логіст Дмитро Лазарєв («Чорний») так зворушує своїм неймовірним коханням до дружини!

62-літній мешканець Анатолій Кобець впродовж усієї ворожої блокади зводив фортифікаційні споруди (укріплення, загорожі) у Чернігові та області. На роботу йшов щодня о шостій ранку, а повертався нерідко о другій-третій ночі. Часто самовіддано трудився без обіду, під постійними ворожими обстрілами – на крані-маніпуляторі. Власне, невтомно працює й зараз – роботи у водія з 40-літнім стажем під час війни вистачає!

Дуже багато допомогли бійцям і жителям хоробрі волонтери – Тетяна Кузнецова-Молодчая (голова Чернігівської районної ради), Альона і Євгеній Боднарські, Олександр Підгорний та Наталія Дрозд…

Власне, багато цікавого розповіли й Валентин Буряченко («Редактор») і Вадим Мисник («Рятівник»), які самовіддано воювали з орками в АТО, а нині з першого дня повномасштабної війни захищають Україну. Під час ворожої навали під шаленими обстрілами вони, зокрема, вивозили поранених – наших бійців і мешканців міста. А тепер втілюють важливий проект «Збройні Сили України підставляють плече», завдяки якому люди, що пережили окупацію, одержують безкоштовну медичну допомогу, велику психологічну підтримку, а на звільнених територіях військові знешкоджують міни й «розтяжки».

Взагалі ж, у цій книжці немає нічого випадкового, адже кожна розповідь про наших бійців, незалежно від того, полковник це чи рядовий, – унікальна та неповторна. У книжці – дуже багато болю та страждань, однак не менше – героїзму, віри, надії, людяності, благородства та добра. І нашим захисникам  дійсно є про що розповісти!

Герої другого розділу – відважні медики Чернігівського військового госпіталю та нашої обласної лікарні, котрі в дуже складних умовах рятували поранених. Як відомо, в оточеному Чернігові невдовзі не стало світла, води, тепла, каналізації, мобільного зв’язку, Інтернету. Тисячі людей постраждали від несамовитих обстрілів. Однак наші медики – справжні герої, і низький їм уклін за самовідданість!

У третьому розділі – життя громад Придесення під час війни, зокрема на окупованих територіях. «Концтабір Ягідне» – саме так почали називати невелике, мальовниче село під Черніговом після звільнення його від російської окупації. Тут кати тримали у сирому підвалі понад 360 чоловік протягом 25 днів. Наймолодшому було три місяці, найстаршому – понад 90 років. Місця було настільки мало, що можна лише сидіти. Повітря майже не було. Спершу у людей були ліхтарики, але за кілька днів сіли батарейки, і вони залишились у повній темряві без будь-якого зв’язку з зовнішнім світом. Мертві лежали поряд із живими…

21 день – саме стільки перебувало в окупації село Лукашівка, котре під Черніговом. Здавалося б, що там три тижні, проте для когось вони стали вічністю. Хтось втратив дім, хтось не витримав і наклав на себе руки, когось розстріляли. Депутату Чернігівської облради, відомому своєю патріотичною позицією, власнику фермерського господарства «Напорівське» Григорію Ткаченку вдалося врятуватись в останній момент. Він ні на мить не втрачав зв’язок з односельцями, а повернувшись на другий день після звільнення в Лукашівку, просто жахнувся побаченому – по всьому селу валялися трупи розстріляної худоби, розбиті ангари, хліви, новий зерносушильний комплекс, техніка…

Перебував у селі Козацьке під наглядом автоматників, по суті, в полоні й керівник місцевого аграрного підприємства Сергій Чубовський…

Відчайдушна староста села Стара Басань Бобровицької ОТГ Лідія Єреп прийшла до окупантів із порадою здатися Збройним Силам України…

У Крутах керівник Олег Бузун і старости зі зброєю в руках боронили рідний край, займалися розвідкою та координували спротив. Відправили з Крутів до росії два тентовані «КамАЗи», вщент набиті трупами загарбників…

Ці та інші такі хвилюючі та безцінні розповіді очевидців, скрупульозно записані у Чернігові, Левковичах, Ягідному, Лукашівці, Іванівці, Довжику, Добрянці, Клочкові, Крутах, Старій Басані, Осовці, Щаснівці журналістами Марією Пучинець, Віталієм Назаренком та Григорієм Войтком приголомшують. Але увесь світ повинен знати правду про злочини російських «освободітєлєй», які навіть гірші за фашистів!

Звісно, до цієї книжки не потрапили ще багато відважних українських бійців, волонтерів, медиків та комунальників… – всіх захисників міста-героя Чернігова і Придесення. Згадані не всі села, котрі пережили окупацію. Однак неможливо охопити неосяжне… Втім, журналісти газети «Чернігівщина» та бійці Збройних Сил України продовжують своє співробітництво. Сподіваюся, буде й наступна книжка, вже після нашої Перемоги.

Проте хочу від усієї душі подякувати всім причетним до цього проекту, адже зроблено надзвичайно важливу справу! А працівники обласної газети «Чернігівщина» – теж, безперечно, справжні, мужні волонтери, подвижники, які, попри вкрай складні обставини, звитяжно борються з лютим ворогом на інформаційному фронті.

Василь Слапчук,

письменник, літературознавець, ветеран війни в Афганістані,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

Почесний громадянин Луцька та Волині

Замість щоденника. Міжнародна діяльність 2020 – 2022 років. Сергій Вікторович Дзюба

Замість щоденника. Книга друга. Міжнародна діяльність 2020 –
2022 років. – Київ – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія
України; Чернігів: Десна Поліграф, 2022. – 880 с.
ISBN 978-617-7833-27-6
Впродовж майже 30 років письменник Сергій Дзюба вів щоденники – від руки щодня писав у товстих зошитах про своє життя, коментував події та прочитані книжки. Звик до цього ще зі студентських років. Писав, нічого не приховуючи. А потім одного разу, перечитавши написане, зібрав докупи всі ті зошити і їх спалив…
«Мабуть, того дня у мене просто не було настрою, – говорить Сергій. –
Мені здалося, що я надто категорично та несправедливо оцінюю деяких людей та авторів книжок. Втім, що зробив – те зробив, і якщо воно згоріло, то шкодувати за цим не треба. Однак пройшов час, я прочитав щоденники свого друга Петра Сороки, і мені стало цікаво. Тому вирішив усе ж таки повернутися до цієї форми, тим більше, саме в 2013 році розпочалася наша з Танею міжнародна діяльність, яка триває й досі. Вона відображена в листах (у книжці «До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Сергієві Дзюбі» ), а тепер – і в щоденникових нотатках, де вміщені й публікації про наші мандри світом». Отож спочатку вийшла книжка «Замість щоденника. Міжнародна діяльність
2013-2019 років», а нині вже з’явилося не менш цікаве продовження – «Замість щоденника. Книга друга. Міжнародна діяльність 2020-2022 років». Таким чином, маємо захоплюючі «підручники» на тему «Як досягнути успіху?».
На обкладинці книги: письменник Сергій Дзюба – у Празі (світлина
Тетяни Дзюби).
Книжка побачила світ за сприяння підприємця, інвестора та науковця
Володимира Феодосійовича Хоменка.

Книжкові новини

Творчий подвиг Сергія Дзюби

Сергій Дзюба. Замість щоденника. Книга 2. Міжнародна діяльність 2020 – 2022 років. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2022. – 878 стор., понад 500 кольорових світлин.

Якщо ви хочете побувати в справжній майстерні живого письменника, то найліпше просто взяти до рук книжки Сергія Дзюби «Замість щоденника». Я кажу книжки, адже їх тепер уже дві! У першій книзі висвітлена міжнародна діяльність Сергія та його дружини Тані впродовж 2013-2019 років, а в другій – їхнє неймовірне, дивовижне життя з грудня 2019-го – до серпня нинішнього року.

Звісно, що нова книжка, 115-а за ліком, традиційно присвячена коханій дружині. До речі, цей рекорд подружжя офіційно зареєстрований у «Золотій книжці світових рекордів» в Індії, а Сергієва муза – Тетяна Дзюба – відтепер  «найбільш натхненна жінка Землі». Адже чоловік присвятив їй усі свої 115 книжок, понад 130 пісень і близько 40 радіоп’єс та серіалів. Тому, на думку фахівців, це – єдиний такий випадок у світовій літературі.

Хоча зараз в Індії готуються зафіксувати ще кілька світових рекордів, які вже встановило подружжя: твори Сергія і Тетяни перекладені ста мовами та надруковані в провідних часописах 80 країн. За кордоном побачили світ більше 50 їхніх книжок. Тож всесвітньо відоме подружжя українців із міста-героя Чернігова отримало понад 150 державних, міжнародних і національних нагород у 50 країнах, на всіх континентах!

Крім цього, Сергій Дзюба перекладає українською світову класику з 80 мов, і багато його перекладів також успішно вийшли окремими книжками. Є й розкішна, ошатна книжка вибраних перекладів – це другий том тритомника Сергія «Гріх любити не талановито!», де зібрані шедеври Шекспіра, Гейне, Гете, Байрона, Басьо, Кіплінга, Едгара По, Вільяма Блейка, Емілі Дікінсон, Петрарки, Лорки, Артюра Рембо, Джона Донна, Оскара Вайлда, Рабіндраната Тагора, Шарля Бодлера, Габріели Містраль, Леонардо да Вінчі, Шиллера, Брехта, Ремарка, Омара Хаяма, Беранже, Бернса та інших достойників, яких блискуче переклав чарівною українською мовою невтомний Сергій Дзюба.

Втім, рекордами Сергій і Тетяна зовсім не переймаються, адже для них головне – творчість. Тому й пишуть, як дихають, навіть у нинішніх складних умовах війни. Під час ворожої навали, в оточеному Чернігові, під шаленими обстрілами подружжя не сиділо, склавши руки, а діяло на благо України. Хоч не було світла, води, каналізації, тепла, мобільного зв’язку, Інтернету, а місто постійно обстрілювали крилатими ракетами, мінометами, «Градами», й орки підступно скидали з літаків 500-тонні бомби…

Однак, навіть у таких нелюдських обставинах, Сергій написав книжку прози «Кохання з кумиром» (це – проникливі, палкі та чуйні історії кохання) і створив понад 30 нових пісень! Зокрема, його пісня «Закінчиться війна» вже, по суті, увійшла до золотого фонду українського пісенного мистецтва.

Нині, разом зі своїми талановитими колегами з газети «Чернігівщина», С. Дзюба завершує роботу над важливою книжкою «Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла». Це – розповіді про героїчну оборону Чернігова та Придесення; про наших звитяжних бійців, волонтерів, медиків; про життя громад під час окупації.

А ще Сергій щодня розповідає друзям з усього світу правду про війну, друкується в закордонних часописах і продовжує займатися перекладами!

Нова книжка цікава ще навіть тим, що в ній можна буквально по дням відстежити життя письменника, адже скрізь вказані дати. Тут і влучені думки самого автора, дотепні афоризми, почуті від приятелів, різноманітні нотатки про пережите, захоплюючі мандри світом, чудові листи від друзів з України та закордону, а ще – вірші, пісні, нариси та інтерв’ю… І все це ілюстроване великою кількістю кольорових світлин!

Широкий загал читатиме цю книжку просто як захоплююче чтиво від автора неповторних детективів, фантастики, любовних історій, гумору, казок. Попри те, що цього разу під однією обкладинкою зібрана не белетристика Сергія Дзюби, яка, власне, й принесла йому таку вражаючу популярність. Та, як уже продемонстрував досвід першої книжки «Замість щоденника», вона не розчарувала шанувальників творчості «українського Петрарки», чиї романи для дітей і підлітків за кордоном порівнюють із пригодами Карлсона та Гаррі Поттера.

Досить уважно прочитати навіть дещицю сторінок диво-книжки, щоб переконатися: настільки багато, постійно, невтомно, повсякчас, без вихідних і відпусток, роками трудиться добродій Сергій! Звісно, він – не якийсь робот, а просто обдарована, яскрава та небайдужа людина, котра не може не писати, адже буквально щодня живе творчістю.

Не всі це усвідомлюють та розуміють. Зізнаюся, що і я часто сприймаю це як належне, настільки Сергій – органічний у своїй різнобічній діяльності… Втім, обидві книжки «Замість щоденника» – це, без перебільшення, не тільки прекрасний подарунок багатьом читачам від визнаного Майстра слова, а й, безперечно, справжнісінький скарб для літературознавців-дзюбознавців, яких наразі більшає з кожним роком.

Як на мене, практично все життя Сергія Дзюби – це справжнє, потужне, грандіозне подвижництво, творчий подвиг, котрий належно оцінять майбутні покоління українців!

Ярослав Савчин,

народний поет України, журналіст, художник, перекладач, критик,

Івано-Франківська обл.

Прибульцi. Літературознавча книжка. Сергій Дзюба

Сергій Дзюба

Прибульці : Літературознавство. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: Десна Поліграф, 2022. – 824 с. : 40 іл. ISBN 978-617-8020-36-1 ISBN 978-617-8020-36-1 УДК 821.161.2 Д 43 Д 43 УДК 821.161.2

Нова, 108 книга народного поета України, популярного прозаїка, журналіста, літературного критика, літературознавця, драматурга та автора пісень Сергія Дзюби містить дещицю його літературознавчого доробку. Автор переконаний: ці несподівані зустрічі з такими вишуканими, дивовижними прибульцями, як класики української, японської, німецької, польської, сербської, білоруської, бразильської, американської, шведської, італійської, іспанської, російської, єврейської, словенської, туркменської, перської, казахської, киргизької, перуанської, камбоджійської, болівійської та інших літератур, а також – колоритні сучасні чарівники слів, персонажі цієї ошатної збірки, неодмінно подовжать життя читачам. Розкошуйте на здоров’я!

Моїй ідеальній дружині – Тетяні Дзюбі, з якою познайомився завдяки творчості, з любов’ю присвячую і цю книгу.


На обкладинці – репродукція картини Пабло Пікассо «Три музиканти» (художній музей Філадельфії, США, 1921).

Книжка побачила світ за українською міжнародною програмою видання найкращих книг, котру здійснює відомий науковець Володимир Феодосійович Хоменко (м. Київ).

Грiх любити неталановито! Сергій Дзюба. Вірші, переклади та пародії у трьох томах. Том третій. Пародії.

Гріх любити неталановито! : Вибрані вірші, переклади та пародії :

У трьох томах. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: Десна Поліграф, 2021. – Том третій. Пародії. 480 с.: 40 іл.
ISBN 978-617-8020-17-0

Сергій Дзюба – народний поет України, автор ста книжок, які перекладені 80 мовами та надруковані в 50 країнах. Ці книги прочитали більше 4 мільйонів людей в усьому світі.
До третього тому творів відомого українського письменника увійшли дотепні пародії. Жанр пародії аж ніяк не можна вважати легким для написання… Почуття гумору, іронічність, спостережливість, інтелект, шляхетність, вишуканість, чуйність, чарівність, – опанувати це під силу одиницям. Тому поетів і прозаїків у нас – тисячі, а талановитих та відомих пародистів в українській літературі – лише декілька!
Отже, герої цих пародій – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Ліна Костенко, Гомер, Вергілій, Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Вільям Шекспір, Йоганн Гете, Мігель де Сервантес, Оноре де Бальзак, Олександр Пушкін, Артюр Рембо, Віктор Гюго, Гі де Мопассан, Барух Спіноза, Мацуо Басьо, Йоса Бусон, Володимир Свідзинський, Олександр Блок, Андре Жід, Лев Толстой, Дюма-батько, Дюма-син, Джакомо Казанова, Агата Крісті, маркіз де Сад, Володимир Винниченко, Павло Тичина, Гарсія Лорка, Володимир Сосюра, Дмитро Павличко, Ернест Ґемінґвей, Милорад Павич, Чеслав Мілош, Пауло Коельо, Роджер Желязни, Карлос Кастанеда, Акіко Йосано, Василь Голобородько, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Оксана Забужко, Леонід Талалай, Ігор Калинець, ВасильСлапчук, Ігор Павлюк, Сергій
Жадан, Роман Скиба, Мар’яна Савка, Тарас Федюк, Іван Андрусяк, Петро Мідянка, Юрій Андрухович, Кость Москалець, Богдан Бойчук, Павло Вольвач, Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Микола Воробйов, Василь Кожелянко, ІБТ, Борис Акунін, Володимир Цибулько, Маріанна Кіяновська, Ігор Качуровський, Галина Крук, Юрко Покальчук, Олександр Стусенко та інші прибульці.

Моїй чарівній дружині Тетяночці, Тетяні Дзюбі, з любов’ю,
ніжністю та вдячністю присвячую і цю книгу.

На обкладинці: репродукція картини знаменитого українського художника вірменського походження Івана Айвазовського «Дев’ятий вал».
Книжка побачила світ за українською програмою видання найкращих книг, яку здійснює науковець Володимир Феодосійович Хоменко (м. Київ)

Сергій Дзюба Гріх любити неталановито! : Вибрані вірші, переклади та пародії : У трьох томах.

Рецензії

Книжкові новини

Вийшов третій том творів Сергія Дзюби з його чарівними пародіями!

У популярному чернігівському видавництві «Десна Поліграф» побачив світ третій том ошатно-дивовижного тритомника Сергія Дзюби «Гріх любити неталановито!». Нагадаємо, що в першому томі надруковані вірші народного поета України, в другому – його переклади українською світової класики з 60 мов світу. А в третьому томі представлені чарівні пародії добродія Сергія на твори відомих українських і зарубіжних авторів. Це – спільний міжнародний проект цього видавництва та Міжнародної літературно-мистецької Академії України, яка об’єднує письменників, перекладачів і науковців із 60 держав.

Отже, пропонуємо увазі читачів дві цікаві рецензії на третій том Сергія Дзюби.

Небезпечна професія

Розмірковуючи над природою гумору, Октавіо Пас пише: «Ні Гомер, ні Вергілій не знають, що таке гумор. Аристотель, здається передчуває його появу, але свою істинну форму гумор знаходить у Сервантеса…», – і, підсумовуючи свої роздуми, приходить до висновку, що «гумор – великий винахід сучасного розуму», напряму пов’язуючи цей винахід із зародженням роману як жанру. Якщо погодитися, попри можливі небезпідставні сумніви, з Октавіо Пасом, що гумор був не споконвіків, а виник у результаті… якихось літературних процесів, – виявиться, що в Україні появу гумору спровокувала не проза, а поезія, а саме – «Енеїда», автора якої, Івана Котляревського, ми сміливо можемо вважати батьком українського (відчуваючи потребу дещо пом’якшити тезу, в дужках зазначу: літературного) гумору. Звичайно ж, це не означає, що до Котляревського українці не сміялися, однак це свідчить про те, що він був першим, хто запатентував гумор, надійно закріпивши його за поезією.

Втім, я не збираюся досліджувати походження та історію українського гумору, сів я до комп’ютера, щоб привернути увагу читачів до зразків гумору сучасного, а все, що написано вище – лише коротка преамбула, що затягнулася.

Сергій Дзюба відомий як прекрасний поет-лірик та напрочуд цікавий прозаїк, і ось – письменник постає перед нами в новому амплуа. Хоча читачі, які стежать за творчістю Дзюби, навряд чи здивовані, бо, напевно, ще раніше відстежили добірки його пародій у періодиці й уже пережили перший подив та перший напад сміху. Спробуй-но не подивуватися, намагаючись збагнути, яким чином уживаються в одній творчій особистості розчулений романтик та неймовірно ніжний лірик із вишукано-дошкульним та глузливо-іронічним дотепником!

Не беруся цього пояснити. Мабуть, справа в тому, що гумор Сергія Дзюби, попри дотепність, ніколи не буває жорстким та знущальним, а завжди – м’який і доброзичливий. Автор не втрачає лиця, не перестає бути поетом, чутливим до слова і тих душ, що спроможні на те слово відгукнутися. З цього приводу можна багато розмірковувати, однак усі мої трактування – чи це серйозні твердження, чи легковажні домисли – у жодному разі не повинні заважати читачам спілкуватися з книжкою. Нехай вони похитують головами від подиву, нехай сміються. Адже гумор, коли його тлумачити, перестає бути смішним, тому я обмежуся коротким коментарем та кількома зауваженнями. (А коли гумору наразі не розуміють, то писання пародій стає… небезпечним заняттям).

З усього видно, що Сергій Дзюба добряче обізнаний із сучасною поезією, серед його «клієнтів» – увесь український парнас, від поетичних «олігархів» до представників широких поетичних мас. Очевидним є й те, що пан Сергій уважний читач, його чіпке око не пропустить жодного рядка, який дає підстави для дотепного жарту. Однак це, так би мовити, справа техніки та професійності: кожен бажаючий наче й може перелопатити гору літератури і згодом «накопати» будь-якого «компромату»… Не заперечую. Однак те, як пародист розпоряджається здобутим матеріалом, гідне захоплення та хвали!

Адже письменник робить це не просто майстерно, а талановито. Він ніколи не прив’язує свою поезію до першоджерела (вірша, на який пишеться пародія), не сковує себе чужою формою, стилем, технікою, дотримуючись їх тільки у випадках, коли це – частина його творчого задуму.

Сергій Дзюба уникає буквальності й прямолінійних вирішень, оминає спокуси імітації-передражнювання. Тож, відштовхуючись від рядків чужого твору, він використовує їх лише як трамплін, увиразнюючи, розширюючи та поглиблюючи власну раціональну ідею, почерпнуту із ірраціонального зерна тих рядків, які взяті як точка відліку. Бо пародія у виконанні Дзюби перестає бути вторинною, наразі його пародії це – веселі вірші із мотто. Адже нікому навіть не прийде в голову вважати оригінальний вірш вторинним тільки з тієї причини, що йому передує епіграф.

Сідаючи за цей опус, я заставив себе все ж відмовитися від цитувань пародій, інакше цьому не було б кінця та краю, оскільки кожна з пародій, як хороший анекдот, по-своєму варта усміху, навіть якщо з часом ці пародії стануть бородатими.

Повертаючись до того, з чого розпочав, зазначу: дуже сумніваюся, що людство дожило б до наших днів, якби не було наділене почуттям гумору від початку. Цією думкою аж ніяк не бажаю заперечити причетність літератури загалом та роману (в українському контексті – поезії) зокрема до зародження і становлення гумору.

Тільки висловлюю своє переконання, що не варто сперечатися, хто й коли засміявся першим, оскільки добре відомо, що красиво сміється той, хто сміється останнім… Звісно, якщо останнім він сміється не тому, що до нього довго доходить.

Василь Слапчук,

письменник, літературознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, почесний громадянин Луцька та Волині

Пародія як епіцентр літпроцесу

Процес розвитку й формування літератури розтягнувся на тисячоліття – від періоду первісного зародку, завдяки створенню міфів та легенд, і до розвою, попри вдосконалення стилю й винаходу нових форм літератури – поезії, драматургії та епістолярної й філософської етики. Проте єдиним, що протягом віків не відчуло суттєвих змін, незважаючи на численні соціально-економічні катаклізми, було вміння сміятися – це мистецтво таке ж давнє, як і обробка городини чи створення одягу.

Звісно, вміння покепкувати над ближнім зазнало деяких змін, набуло певних властивостей і вишарувалося майже в окрему літературну дисципліну. Однак єдине, що в дійсності не зазнало перетворень, так це щире бажання всюди та у всьому знаходити привід для кпинів і можливість посміятися не лише над побутово-смішним, але й над соціально-сумним.

Сміялися над ближніми (чи над певними соціально-політичними явищами життя) у різний манер: за допомогою сатири чи памфлетів, епіграм та фельєтонів, історичних романів і епічних балад, проте усі ці різножанрові форми кепкування стояли радше над літературою й стосувалися більше явищ соціальних, ніж побутових, оскільки виокремлювали певні ознаки соціально-економічної недосконалості системи чи зловживання певних політичних діячів.

Це було смішно, цікаво, гостро, небезпечно, але надто швидко відходило в тінь історії разом із тим явищем чи особою, що викривалася за допомогою творчості. І хоча деякі давні полемічно-комічні твори не втратили ознак модерності навіть зараз, завдяки завжди присутній людям глупоті, жадобі, марнославству чи фанатичній нетерплячості, на загал усе те стало класикою, але у минулому часі. Тож ми воліли б доторкнутися до іншої форми сміху – пародії, досить нового жанру, як на тлі довговічної історії літератури, проте популярного та самодостатнього.

Власне, що таке наразі пародія? На думку одного із відомих сучасних пародистів Сергія Дзюби, пародія – це коли один поет дотепно та вишукано «знущається» над іншим поетом, якого дуже любить… Звичайно, любов від любові різниться, адже вовк, як відомо, теж любив коняку, а що від неї залишив? Проте саме формулювання достатньо чітке й прозоре, оскільки дає підстави розуміти, що без певної «любові» до ближнього – поета – тут не обійтися аж ніяк.

Звісно, пародія це – не зовсім високочола поетика Йосипа Бродського, філософська досконалість Омара Хайяма чи лірична чутливість нашої Ліни Костенко. Але жанр пародії аж ніяк не можна вважати легким для написання. Чудове почуття гумору, іронічність, дотепність, спостережливість, інтелект, чуйність, вишуканість, чарівність, – опанувати це під силу хіба що одиницям. Тому поетів та прозаїків у нас – тисячі, а талановитих пародистів у сучасній українській літературі – лише кілька! 

Існує міркування, що заримувати можна будь-яке слово… Та чи можна заримувати гостру, мов бритва, думку? Чи можна заримувати тонке, як нитка павутиння, відчуття? Пародія – це той жанр, у якому сходяться, мов античні дороги у Римі, творча дружба поміж поетами, вміння добре покпити одне з одного і знання того, що пишуть чи вже написали твої колеги. Пародія – це як чорна діра у Космосі, де час та простір помінялися місцями, з тою лише різницею, що у пародії місцями міняються здоровий глузд та почуття гумору, тому й з’являються на світ справжні шедеври.

Пам’ятаю, як ми з Сергієм Дзюбою взяли участь у тривалій та цікавій творчій мандрівці українських письменників. Виступали у Києві, Чернігові, Сумах, Полтаві, Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Черкасах, Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Ялті… В університетах, академіях, музеях, бібліотеках, будинках культури, навіть у нічних клубах. По п’ять виступів щодня!.. Сергій читав здебільшого свої пародії, і я бачив, який він мав там неймовірний успіх. Йому захоплено аплодували викладачі й студенти, школярі та люди похилого віку, лікарі і військові, робітники та правоохоронці, аграрії і лісівники, й навіть п’ятилітні малюки в дитсадках… 

Особливою популярністю користувалися такі його «хіти», як «Любов з тролейбусом», «Балада про жабу», «Замах дощихи», «Казочка про українську естраду», «Балада про мрії», «Балада про супермена», «Дещиця  екзотики навесні», «У ліжку з Бонапартом», «Балада про поцуплене серце», «Поема про море», «Колискова для ІБТ»…

Сам С. Дзюба, як пародист, надзвичайно «урожайний». Так, я нарахував понад 200 надрукованих творів (за кілька років – 30 добірок у провідних вітчизняних газетах і журналах), а скільки їх ще лежить у письменницькому столі Сергія?

Цікавим є те, що С. Дзюба навдивовижу «оперативно» відгукується на будь-яку подію, яка відбувається в мистецькій спільноті. Чи то вихід нового резонансного твору, чи поява у пресі цікавого інтерв’ю, ба навіть звичайні творчі зустрічі «без краваток» серед письменників (і особливо – поетів) не відбуваються без того, аби чернігівець миттєво не відгукнувся на те. 

Зокрема, запам’ятались оригінальна рецензія чернігівського пародиста на «смолоскипівську» антологію прози «Тексти» (пародія «Груповуха»), його дошкульні, сатиричні рефлексії з приводу протистояння Національної спілки письменників України (НСПУ) та Асоціації українських письменників (АУП) у «марші» «Смєло, товаріщі, в ногу…», такі несподівані відгуки на дискусію щодо «Станіславського феномену» («Про маму і феномен») та навіть з’їзд АУП («Сон поета Ко»).

Під час згадуваної вже тут письменницької поїздки в одному з ПТУ в Дніпродзержинську поету Михайлу Григоріву подарували … швабру, яку він із гордістю привіз до Києва. Сергій Дзюба одразу ж зафіксував цю історію («Балада про Михайла Григоріва»).

Виступав з нами і молодий талановитий пародист Олександр Стусенко. І що цікаво – колеги напрочуд швидко знайшли спільну мову. Сергій навіть із задоволенням читав на творчих зустрічах… пародії свого «конкурента». А потім благополучно написав власні пародії на вірші Сашка!

До речі, я ще не чув, щоб поети ображалися на Сергія Дзюбу за його «наїзди». Навпаки, не раз бачив, як у тих же Сумах та Харкові письменники охоче дарували пародисту власні книжки. Ще б пак! Сергій «знущається» цілком доброзичливо. У нього є вишуканий смак і чудове почуття міри.

На перший погляд, може скластися думка, що головна мета пародиста – саме пародіювання своїх не менш цікавих і талановитих колег. Втім, це – не так. Самі поети обираються лише як засіб, як привід для пародії, але аж ніяк не причина. Бо причиною може бути що завгодно – від розбитих автошляхів до звичайнісінького «жлобства» у сучасному українському шоу-бізнесі, від проблеми «батьків» та «дітей» у стосунках між НСПУ та АУП і до вічно молодого та невмирущого почуття кохання навесні. Бо з коханням у Сергія Дзюби таки все гаразд. Варто лише пригадати його пародії «Про прання та визнання», «Великий інтим», «Балада про потяг», «Балада про військову кар’єру», «Балада про Маріанну»…

Окрім пародій, Сергій Дзюба добре відомий і як автор чудової прози та серйозних поезій. Він написав просто блискучу трилогію для дітей «Душа на обличчі», котра вийшла загальним накладом понад 200 тисяч примірників в Україні та за кордоном і мала великий успіх серед маленьких читачів. Та і його «Потягуськи» («Потягеньки») не залишили байдужими юних читачів у світі.

Сергій – автор прекрасних і популярних українських пісень, упорядник і видавець численних антологій та збірників, перекладач із 60 мов. Це свідчить про різноплановість майстерності автора, у особі якого добре поєднуються риси гумориста, лірика та справжнього дитячого письменника; а загальний стан сучасної української літератури нині робить із нього одного з найбільш затребуваних авторів, який здатен опанувати будь-яку тему чи жанр.

Нерідко й самі пародисти стають об’єктом кпинів та поетичних знущань з боку своїх колег. Це не варто розглядати як ознаку рецидивної мстивості творчих людей, чи як «поетичний» хід у відповідь або елементарне бажання познущатися над «знущателем». Радше, це ознака своєчасності й цікавості творів пародиста, нерідко достатньо серйозних та глибоких за змістом, які, у свою чергу, й стимулюють поетичну думку інших митців, налаштовують їх на пошуки нових форм зображення чи звичайної проби пера у формі іронії та жарту. Як приклад – пародія поета Юрія Крисанова на… вірш Сергія Дзюби:

  * * * 

Немає світла

долі ходять пішки.

Під ковдрою поети: ти і я.

    Сергій Дзюба

Мить творчості. Під ковдру – і негайно,

вночі забудеш, що буває день.

О, як же нам римується тут файно,

яких ми наскладаємо пісень!

Наш спільний вірш – це незбагненне диво –

до раночку ми станем колисать.

І буде світ. І ми – такі чутливі…

Ну, де там Рай? Поети ще не сплять!

           Я був щиро здивований, коли дізнався, що до більшості своїх пародій Сергій створив оригінальні мелодії. Часом, на прохання глядачів, він навіть виконує власні тексти, акомпануючи собі на баяні чи гітарі… Особливо тепер популярні його музичні пародії на знамениті пісні «Козачка» («Я – козачка твоя, пане полковнику мій синьоокий…» та «Вона» («Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна…»). Знаю, що автори хітів відреагували на ці пародії цілком доброзичливо. Кость Москалець навіть щиро, добродушно жартував із цього приводу.

Взагалі, хочу зазначити: охарактеризування пародії як епіцентру сучліту, винесене у назву відгуку, не випадкове. Бо літературна пародія, незважаючи на начебто її «малу форму», є найшвидшою і найвлучнішою зображувальною формою та характеристикою тих творів чи тих поетів, яких обрано саме для пародіювання та «викривання». Це – як своєрідна, весела й дотепна рецензія на цікавий вірш, проте у поетичній формі і з ознаками особистого знайомства чарівника-пародиста з автором оригінальної поезії.

Така форма рецензування дуже приваблює, веселить та змушує глибше замислитися над самим твором не лише над його недоліками, а також і над позитивними якостями. Отже, пародію можна розглядати саме як додатковий стимул для розгляду окремих творів і літпроцесу взагалі. А з цього випливає: пародія – це продуктивний синтез звичайної повсякденної іронії, яка побутує у суспільстві, та наразі однієї з найцікавіших форм поетичного зображування навколишнього світу, що має на меті додатково ознайомити читачів не лише з «тіньовими» сторонами того чи іншого твору, але і з не менш «тіньовими» сторонами життя самих авторів – людей надзвичайно цікавих, проте не менш загадкових…

  Володимир Коваль,

  письменник, критик, кіносценарист, журналіст,

  лауреат міжнародних премій і конкурсів,м. Дніпро

Генріх Дік. Диво продовження : Казки для дорослих і дітей / З німецької мови переклали Наталія Писаренко та Сергій Дзюба.

Генріх Дік
Диво продовження : Казки для дорослих і дітей / З німецької мови
переклали Наталія Писаренко та Сергій Дзюба. Художник Валентин
Качурівський. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька
Академія України, Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2021. –
112 с. : 4 іл.
ISBN 978-617-8020-18-7 Д 45
УДК 821.112.2

Казки відомого німецького письменника Генріха Діка – напрочуд особливі. Недаремно літературознавець із Мінська Людмила Воробйова, яка написала велику рецензію на його диво-книжки, відзначає: «Зворушлива душевність і сонячне світло пронизують сторінки його прекрасних казок. Тебе не полишає чарівне, оптимістичне сприйняття світу, захоплює ліричність історій, сповнених красою і добром… Казкова книга письменника, крім неймовірних розповідей про всесвіт і людину, має безцінну властивість зцілювати душу». Взагалі, твори автора – не лише майстерні та людяні, а й мають оригінально глибокий філософський підтекст, тому «Диво продовження» із задоволенням читатимуть і дорослі, й діти.

Казки феї Елани


Де мешкає щастя?

Де мешкає щастя? Це питання дуже цікавило одну ма-
леньку фею. Вона розпитувала про це своїх колежанок, але

ті, сміючись, казали їй:
– Елано, ти ж сама маєш знати відповідь. Воно завжди
знаходиться в мандрах. Шукати щастя – це пусте.
– Тоді я також буду мандрувати, – виголосила Елана. – А
коли знайду його, покладу у свою кишеньку і вивчатиму.
Перелітаючи з місця на місце (а коли втомлювались її
тоненькі крила, вона відпочивала у гніздах співочих птахів),

Елана зустрічала різних людей. Одні розповідали їй, що ча-
сом почуваються щасливими. Інші стверджували, що зовсім

незнайомі з цим поняттям, і останніх, на жаль, на світі ви-
явилося досить багато. Та ні перші, ні другі не знали, де ж

це щастя мешкає.
І от, у той момент, коли Елана вже вирішила відмовитися
від пошуків, їй повідомили, що у далеких горах, у темній
печері, мешкає один сивий старець, який завжди сповнений
радості і задоволений своїм нелегким життям.
І Елана вирушила до нього.
Гора, на якій мешкав старець, височіла у дивовижному
блакитному серпанку – це ранок розкинув небесний намет,

під яким ширяли білокрилі птахи. Біля підніжжя гори розли-
лося бурштинового кольору озеро, у якому вмивалося сонце.

– Як гарно! – зачаровано вимовила фея. – Певно у тако-
му місці всі мають бути щасливими.

Потрібну печеру Елана знайшла досить швидко – перед її входом палало яскраве вогнище, а у червоному глиняному горщику булькотіла вода.
Маленька фея вирішила, що краще не заходити самій у середину і не турбувати старця, а почекати його біля вогню.

І дійсно, досить скоро з печери вийшов білий, як лунь, носатий дід із живими чорними очима.

– Вітаю, – поважно промовила фея. – Я прилетіла до вас
побалакати. У вас знайдеться хвилинка для мене?..

– У мене знайдеться час для кожного, – усміхнувся ста-
рець. – Ви, напевно, хочете розпитати, чому я тут живу?

Майже щодня хтось приходить сюди, і всіх цікавить саме
це питання…

– Думаю, на це питання я вже знаю відповідь, – засмія-
лася фея й швидко затріпотіла своїми крильцями. – Наразі

так гарно, що я теж хотіла б тут жити! Мене цікавить інше:
всі кажуть, що ви щаслива людина. Це правда?
– Так, це правда! Вип’єте зі мною чаю з м’яти?

– Із задоволенням. Та спочатку розкажіть мені, де ж зна-
ходиться те місце, в якому мешкає щастя?

– Тут, – старий вказав пальцем на ліву половину грудей.
– Воно живе в моєму серці.
– У серці! Ніколи не думала, що справжнє щастя живе в
серці… А якщо хтось вирве ваше серце, що тоді буде?
– Тоді мене не стане, але всі пам’ятатимуть, яким я був
і як жив.


Коли фея Елана повернулася додому, вона написала велику книгу про щастя, яке живе у серці людини. Та якщо ви не зможете знайти й купити цю книжку, впевнений, що ви у всьому розберетеся самі. Тому що справжнє щастя мешкає тільки у вашому серці.

Гріх любити неталановито! Сергій Дзюба. Том 2. Переклади

Вірші, переклади та пародії у трьох томах.
Том другий. Переклади

Київ – Чернігів

Міжнародна літературно-мистецька Академія України

Чернігів. Видавництво «Десна Поліграф», 2021р.

До другого тому творів народного поета УкраїниСергіяДзюби увійшли його прекрасні переклади українською з 60 мов. Як відомо, добродій Сергій – автор ста книжок, які перекладені 80-ма мовами та надруковані в 50-ти державах.
Його твори прочитали більше 4 мільйонів людей в усьому світі.

«Однак Сергій Дзюба – цікавий, талановитий перекладач, особливо вражають його римовані переклади. Бо насправді значно легше створити власного вірша, ніж оригінально перекласти поезію з іншої мови, щоб не втратилися ні неповторна аура автора, ні образна метафорика, ні ритм, краса і мелодійність, – наголошує видатний поет, прозаїк, літературознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Слапчук. – Так ось, римовані
переклади СергіяДзюби – напрочуд вишукана, милозвучна поезія, яка аніскільки не поступається кращим оригіналам! Ви читаєте ці вірші й зовсім не відчуваєте, що перед вами – переклади, настільки це довершені, чуттєві та чарівні твори, на рівні шедеврів світової класики».

Моїй чарівній дружині Тетяночці, Тетяні Дзюбі, з любов’ю,
ніжністю та вдячністю присвячую і цю книгу.

На обкладинці: репродукція картини Густава Клімта «Поцілунок» (Австрія, галерея «Бельведер», 1907-1908).

Книжка побачила світ за українською програмою видання найкращих книг, яку здійснює науковець Володимир Феодосійович Хоменко (м. Київ)

Гріх любити неталановито! Сергій Дзюба. Том 2. Переклади

Гріх любити неталановито! Сергій Дзюба. Том 1. Вірші. 100-та книга автора.

Сергій Дзюба “Грiх любити неталановито!” Вірші, переклади та пародії у трьох томах. Том перший. Вірші.

Київ – Чернігів. Міжнародна літературно-мистецька Академія України Чернігів Видавництво «Десна Поліграф» 2021

Сергій Дзюба – народний поет України, автор ста книжок, які перекладені 80 мовами та надруковані в 50 країнах. Його твори прочитали понад 4 мільйонів людей в усьому світі. «У цій книжці є все, чого прагне людина. Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів», – переконаний один із перекладачів книг прекрасного творчого подружжя українців із Чернігова Тетяни та Сергія Дзюби, видатний болгарський поет Димитр Христов.

Моїй чарівній дружині Тетяночці, Тетяні Дзюбі, з любов’ю, ніжністю та вдячністю присвячую і цю книгу.

Гріх любити неталановито! Сергій Дзюба. Том 1. Вірші. 100-та книга автора
Читати книгу

На обкладинці: «Янголи». Фрагмент вівтаря Рогіра ван дер Вейдена, XV ст. Книжка побачила світ за українською програмою видання найкращих книг, яку здійснює науковець Володимир Феодосійович Хоменко (м. Київ)

Прочитати книгу повністю можна за посиланням

UPD від 25.02.2021

Сергій Дзюба взяв участь у програмі «Ранні пташки» в прямому ефірі Українського радіо на «Чернігівській хвилі». “Щиро дякую Андрію Соколову за запрошення та чудове спілкування! Перед інтерв’ю прозвучала пісня «Твоїх очей барвінки» – на мій вірш створив прекрасну музику заслужений артист України, відомий композитор і співак Ярослав Музика. А ми говорили про творчість і любов”:

“Усі мої 100 книжок присвячені моїй дружині Тетяні. Це взагалі світовий рекорд. Дзвонили кілька разів із Книги рекордів Гіннесса, але ми с Танею відмовилися, щоб не сказали. що якийсь піар чи навмисне так задумувалося”, – сказав у програмі “Ранні пташки” чернігівський письменник Сергій Дзюба. Ведучий: Андрій Соколов
25 лют. 7:00

Психологія для школи – 20 принципів, які допоможуть вчителю працювати краще (nus.org.ua)

Коаліція з питань шкільної та освітньої психології США більше 10-ти років застосовує психологію під час навчання. Вона сформувала 20 принципів, корисних для викладання, та описала їх вплив на роботу в класі. У документі йдеться, зокрема, про мотивацію, соціальну взаємодію, ефективний мікроклімат у класі та оцінювання.

“Нова українська школа” публікує головні тези про 20 принципів.

Принцип 1. Те, що учні думають про свої інтелектуальні здібності, впливає на їхнє навчання

Варто допомагати учням усвідомити, що їхні інтелект та вміння можна вдосконалити завдяки зусиллям і досвіду.

  • Учитель може пояснити, що невдача із завданням – не привід вважати себе нездібним. Результати можна покращувати.
  • Не варто хвалити учня за швидке виконання простих завдань – так учень може пов’язувати інтелект зі швидкістю та малими зусиллями. Похвала за успіх у розв’язанні легкого завдання може підірвати мотивацію: ”Чому вчитель хвалить мене за таке легке завдання?”.
  • Похвала має бути пов’язана з зусиллями чи успішними стратегіями, а не здібностями.
  • Пропонувати допомогу варто всім учням, тому що допомога окремому учню, який зазнав невдачі, може бути розцінена як сигнал про його низькі здібності (особливо, коли інші учні не отримують допомоги).

Принцип 2. Знання, які учні мають на момент навчання, впливають на подальше навчання

Інколи те, що діти вже знають, суперечить тому, що вони вивчають (наявні помилкові знання).

Що може зробити вчитель:

  • Стимулювати учнів взяти активну участь у прогнозуванні рішень або процесів, а потім довести, що ці рішення неправильні.
  • Ознайомити учнів із достовірною інформацією або даними, які суперечать їхнім неправильним уявленням.

Принцип 3. Когнітивний розвиток та навчання учнів не обмежуються загальними етапами їхнього розвитку

Те, який навчальний досвід може бути доречним і актуальним, не обов’язково визначається віком. Тобто не тільки від віку залежить те, як учень вміє пізнавати або мислити.

Що може вчитель:

  • Заохочувати до мислення на знайомі теми. Наприклад, учні краще розуміють матеріал, який читають, і краще пишуть твори, коли мають знання щодо теми читання чи написання.
  • Об’єднувати дітей із різним рівнем знань у групи, щоби забезпечити взаємодію.

Принцип 4. Навчання відбувається в контексті, тому поширення навчання на новий контекст не є спонтанним і потребує допомоги

Учителі можуть підтримувати поширення знань та навичок учнів на різні контексти. Найкраще це зробити так:

  • Сприяти навчанню через розуміння, а не запам’ятовування елементів. Наприклад, у біології запам’ятовування властивостей вен і артерій не рівнозначне розумінню, чому вони мають ці властивості. Розуміння має вирішальне значення: “Уявіть собі спробу спроєктувати артерію. Чи буде вона пружною? Чому так або ж, чому ні?”.

Коли експерти працюють зі знаннями, вони об’єднують факти навколо загальних принципів. Наприклад, експерти з фізики підходять до розв’язання проблем за допомогою основних принципів чи законів, які застосовуються до проблеми, а початківці зосереджують увагу на рівняннях та підстановці чисел до формул.

  • Покажіть, як знання можна застосувати в реальному світі (наприклад, використовуючи множення та ділення для визначення вартості покупки в магазині). Забезпечте ситуації, в яких учні можуть використовувати та застосовувати знання.

Принцип 5. Здобуття довгострокових знань та навичок багато в чому залежить від практики

Щоб інформація перемістилася з короткострокової до довгострокової пам’яті, потрібна практика. Хоча формат вікторин, як правило, націлений на успіх, він не довгостроковий. Ефективні практичні завдання в класі:

  • Тести. Значення тестування або будь-яких практичних вправ зростає, якщо їх застосовувати часто або використовувати через певні проміжки часу. Особливо ефективні короткі тести з відкритими запитаннями, оскільки вони передбачають, що учні не лише використовують інформацію з довгострокової пам’яті, але й генерують на її основі нову.
  • Вправи на повторення. Виконуйте схожі завдання або ж розв’язуйте одне завдання різними методами.

Принцип 6. Чіткий, вчасний і зрозумілий зворотний зв’язок від учителя важливий для навчання

Якість навчання можна покращити, якщо учні регулярно отримуватимуть конкретні та своєчасні відгуки про роботу. Регулярні відгуки не дадуть учням опустити руки під час навчання. Відгук “ти добре працював” не є ні конкретним, ні зрозумілим, та не підвищує мотивацію.

Відгуки найбільш ефективні, коли дають інформацію про поточний рівень знань і пов’язують продуктивність учнів з освітніми цілями. Наприклад:

  • Що учні можуть зробити в майбутньому для досягнення цілей. Замість загальних зауважень, таких як “чудово впорався” або “здається, нічого не вдалося”, вчителі можуть робити більше спрямованих коментарів, які вказують на те, що вдалося добре цього разу, і як можна покращити роботу наступного.
  • Відгуки на тести передбачають правильну відповідь, якщо учні відповідають неправильно, або пораду, яка допоможе їм самостійно знайти правильну відповідь. Вчасне надання відгуку допомагає навчанню і, як правило, підвищує його ефективність.
  • Учні зазвичай реагують краще, якщо відгук про їхню роботу містить мінімум негативу та вирішує важливі аспекти їхньої роботи, на відміну від негативної оцінки, яка зосереджена на успішності.
  • Коли учні вивчають нове або розв’язують поточне завдання, часта похвала – дуже важлива, і коли прогрес стає очевидним, заохочення має велике значення.

Принцип 7. Управління своєю поведінкою допомагає навчанню, а навичок такої саморегуляції можна навчити

Учителі можуть допомогти учням здобути навички саморегуляції, впроваджуючи методи навчання для підвищення уваги, організації, самоконтролю, планування та запам’ятовування. Це може значно полегшити навчання.

Учителі можуть:

  • чітко вказувати учням цілі уроків та завдань;
  • розбити завдання на менші компоненти та чітко викласти критерії його успішного виконання;
  • допомогти учням планувати,виявляти та оцінювати коротко- та довгострокові наслідки рішень;
  • використовувати сигнали під час обговорення нових ідей, щоби попередити учнів, що зараз буде важлива інформація, аби привернути увагу;
  • організувати заняття так, щоб учні мали можливість інтенсивно фокусувати свою увагу, а після – отримували більш соціально інтерактивні методи навчання.

Принцип 8. Заохочення учнів до творчої діяльності

Всупереч традиційній думці, що креативність – стала риса (у вас це є або нема), творче мислення можна розвивати й підтримувати.

  • Педагоги можуть надавати учням широкий спектр підходів до виконання та розв’язання завдань, оскільки іноді використання деяких концепцій не може дати відповідь на конкретне запитання.
  • Учителі мають підкреслити цінність різноманітних поглядів, вказати, що саме це дає поштовх дискусії.
  • Вони також не мають вважати креативних учнів деструктивними; навпаки, учнівський ентузіазм може бути спрямований на розв’язання реальних проблем або ж дати змогу учням займати лідерські ролі під час виконання певних завдань.

Творчий процес часто неправильно трактують як стихійний або навіть легковажний, проте дослідження свідчать, що креативність та інновації – це результат дисциплінованого мислення.

Ось, що може сприяти розвитку творчості:

  • Зміна активностей через додавання вказівок до завдань: створи, винайди, відкрий, уяви, передбач.
  • Методи, які зосереджені на запитаннях і ставленні під сумнів усталених переконань, формуванні незвичних зв’язків, критичному вивченні ідей та варіантів.

Принцип 9. Учні навчаються краще та займаються творчістю із задоволенням, коли внутрішньо, а не зовнішньо вмотивовані досягати більшого

Внутрішня мотивація означає займатися чимось заради себе. Для цього треба почуватися компетентним та незалежним. Такі учні працюють над завданнями, тому що їм подобається. Іншими словами, участь є їхньою власною нагородою й не залежить від похвали чи оцінки. Вони також відчувають себе більш ефективними й не обтяжені відчуттям тривоги. З іншого боку, учні, які більш умотивовані зовні, можуть бути орієнтовані на винагороду й навчитися поверхнево або втратити інтерес до навчання через занадто інтенсивний тиск.

Утім, чимало експериментальних досліджень вказують, що за правильного використання зовнішня мотивація – дуже важлива для отримання позитивних результатів навчання.

  • Оцінки. Вчителі можуть підкреслювати інформаційну частину (зворотний зв’язок), а не контроль (нагородження / покарання).
  • Варто давати учням можливість обирати активності, брати участь у встановленні правил.
  • Оскільки внутрішня мотивація передбачає отримання завдання, яке хочеться виконати заради себе, вчителі можуть давати завдання на креативне розв’язання проблем.
  • Підтримка внутрішньої мотивації учнів для досягнення результату не означає, що вчителям треба повністю відмовитися від використання нагород та заохочень. Важливо пояснити, що деякі завдання спочатку можуть бути нецікавими, але вимагають постійної, іноді втомлювальної залученості до навчання. Як тільки учні засвоять новий матеріал, нові навички можуть стати їхньою нагородою.

Принцип 10. Учні проявляють наполегливість у виконанні складних завдань і опрацьовують інформацію більш змістовно, коли націлені на досягнення майстерності, а не успіху

Цілі – причина, чому учні беруть участь у навчальних активностях. Дослідники виділили два типи цілей: майстерності та ефективності. Цілі майстерності орієнтовані на освоєння нових навичок або підвищення рівня компетентності. А учні, які мають цілі ефективності, хочуть показати, що мають адекватні здібності, або ж уникають завдань, щоби приховати низький рівень.

Способи організувати навчання, які сприяють цілям майстерності:

  • Під час оцінювання роботи учня спробуйте підкреслити індивідуальні зусилля, прогрес та вдосконалення, як порівняти з минулими показниками. Не варто порівнювати учня з іншими.
  • Оцінки найкраще повідомляти індивідуально.
  • Варто уникати слів “ідеально”“блискуче” та “вражає”. Ці слова не допоможуть зрозуміти, як виконати інше завдання так само добре.
  • Заохочуйте учнів обговорювати помилки або неправильні відповіді. Це можливість навчатися, а не джерело оцінювання або доказ здібностей. Якщо вчителі надто зосереджуються на ідеальних відповідях (хвалять) і роблять помилки занадто помітними (наприклад, червоні позначки в роботі), учні можуть припинити цінувати помилки й розглядати їх як частину навчання.
  • Індивідуалізація темпу навчання. Деяким учням потрібен додатковий час, щоб опанувати матеріал. Якщо дати учням можливість брати участь у встановленні термінів виконання завдань та моніторингу власного прогресу, це допоможе зосереджуватися на процесі (здобувати майстерність) і дасть результат.
  • Співпраця – один із найкращих способів просування орієнтації на майстерність. Замість того, щоби використовувати співпрацю та конкуренцію як несумісні засоби навчання в класі, вчителі можуть іноді використовувати метод змішування груп, які конкурують між собою, для досягнення спільної мети.

Принцип 11. Очікування вчителів щодо своїх учнів впливають на їхні можливості в навчанні, мотивацію та результати

  • Найкраще, коли вчителі мають високі очікування щодо всіх учнів.
  • Учителі можуть постійно контролювати достовірність інформації щодо своїх очікувань. Якщо раніше учень не був успішним з якогось предмету – це не має формувати остаточну думку про нього. Це швидше має бути робочою гіпотезою, яку вчитель може спростувати.
  • Не треба формувати очікування щодо вмінь учнів, спираючись на приналежність до певної раси, статі чи соціального класу.

Учителі можуть робити самоперевірку і ставити собі запитання:

  • чи лише успішні в навчанні учні сидять на перших партах?
  • чи кожен має шанс взяти участь у дискусіях?
  • чи всі учні, незалежно від успішності, отримують однаково якісні відгуки на письмову роботу?

Принцип 12. Короткострокові й не надто складні цілі більше підвищують мотивацію, аніж довгострокові, загальні та складні

  • Визначення цілей – процес, за допомогою якого людина встановлює рівень продуктивності (наприклад, “Я хочу вивчати 10 нових слів щодня”). Це важливо для мотивації, тому що учні, які мають мету, можуть брати участь у діяльності, яка веде до досягнення цієї мети.
  • Як мінімум до підліткового віку, учням складно досягати цілей на далеке майбутнє.
  • Конкретні цілі (“Я виконаю сьогодні ще 20 додаткових завдань на 100%”) кращі, ніж загальні (“Я намагатимуся зробити все можливе”), оскільки їх легше визначити та контролювати.
  • Важливо поетапно записувати, як досягається навчальна мета. Записи варто регулярно перевіряти як учням, так і вчителю.
  • Вчителі можуть допомагати учням думати про більш віддалені цілі: визначати підзавдання, які приведуть до мети.

Принцип 13. Навчання поширюється на кілька соціальних контекстів

Учителі, які усвідомлюють потенційний вплив соціального середовища класу на учнів та освітній процес, можуть сприяти ефективній взаємодії між людьми та спілкуванню з учнями та між ними, а отже – впливати на навчання:

  • Чим більше вчителів знають про культуру учнів, тим краще вони зможуть сприяти ефективній навчальній взаємодії. Учителі можуть включати місцеву історію до уроків.
  • Важливо, щоб учитель сприяв розвитку “культури класу”, яка забезпечує спільні знання, цінності, переконання, поведінкові очікування та забезпечує безпечне середовище для всіх.
  • Встановлення зв’язків із сім’ями та місцевими громадами може допомогти зрозуміти культурний досвід учнів та сформувати спільні уявлення про навчання.

Принцип 14. Стосунки та спілкування мають вирішальне значення як для викладання, так і для соціально-емоційного розвитку учнів

  • Учителі можуть встановлювати не лише загальні та підтримувальні правила в класі, але також чіткі заборони проти жорстокого поводження в будь-якій формі.
  • Учителі відповідають за забезпечення позитивного соціального клімату, сприяння мирному вирішенню конфліктів між учнями, а також повинні вирішувати ситуації булінгу.
  • Учителі можуть включати уроки з основ спілкування до навчального плану. Наприклад, можна відпрацьовувати на уроках навичку формулювання запитань. Крім того, вчителі можуть просити учнів:

– докладно розкривати свої відповіді;

– брати участь у дискусіях з іншими учнями;

– ставити уточнювальні запитання;

– зчитувати невербальні сигнали.

Принцип 15. Психофізичний стан учнів впливає на освітні результати, навчання та розвиток

Емоційне благополуччя включає почуття власної гідності (самоусвідомлення, самооцінка), почуття контролю над собою та середовищем (самореалізація, контроль), загальні почуття благополуччя (щастя, задоволення, спокій), а також здатність адекватно реагувати на щоденні стреси.

Учитель відіграє ключову роль у створенні клімату, в якому всіх учнів цінують та поважають; усі мають можливість досягти успіхів у навчанні та отримувати підтримку; мати позитивні соціальні взаємини з дорослими та однолітками. Учителі можуть сприяти емоційному розвитку:

  • Використовувати емоційний словник, допомагати учням маркувати свої емоції (щастя, сум, страх, злість).
  • Моделювати належне вираження емоцій та реакцій.
  • Пояснити, як можна керувати емоціями (заспокоїтись і подумати, перш ніж діяти, глибоко дихати).
  • Сприяння емоційному розумінню інших (співпереживати та співчувати).

Принцип 16. Соціальної взаємодії та поведінки в класі можна навчити через ефективні правила

Є переконання, що правил дотримуються тільки ті, хто до цього готові. І що навчальне середовище покращиться, якщо тих, хто заважають навчанню, усунуть.

  • Насправді покращити соціальну поведінку можливо. Цього можна навчити. У ефективних класах правила включаються до соціального навчального плану, який вивчають упродовж року. Перші два тижні школи вважаються ключовими для встановлення правил та формування очікувань щодо поведінки.
  • Стратегії, які допомагають уникнути проблем із поведінкою, завжди кращі за ті, які намагаються змінити проблемну поведінку, коли вона проявилася.
  • Варто підтримувати і хвалити належну поведінку.

Принцип 17. Ефективне управління закладами освіти базується на встановленні та озвученні високих очікувань, послідовному вихованні позитивної взаємодії та забезпеченні високого рівня підтримки учнів

Учні мусять мати чітке розуміння правил поведінки та очікувань. Ці очікування мають бути відомі, часто й послідовно озвучуватися. Учні виграють від передбачуваної структури та високих очікувань як щодо навчальних досягнень, так і щодо поведінки в класі. Наприклад:

  • Безпечне й добре організоване середовище, передбачувані розклад і правила, які чітко пояснюються та послідовно виконуються, сприяють безпечному та впорядкованому навчанню, що зменшує розсіювання уваги та зосереджує її на навчальних завданнях.
  • Високих очікувань, особливо у наказовій формі, недостатньо для встановлення та підтримки позитивного та продуктивного навчального клімату. Найефективніші вчителі, школи та програми підкреслюють, що важливо розвивати підтримувальні стосунки з учнями.

Принцип 18. Формувальне та підсумкове оцінювання однаково важливі та корисні, але вимагають різних підходів та тлумачень

Формувальне оцінювання може покращити навчальні досягнення, якщо вчителі:

  • Чітко повідомляють цілі кожного уроку.
  • На уроці збирають інформацію про навчання кожного учня.
  • Використовують цю інформацію, щоби зрозуміти, що учні знають, чи для того, щоби щось змінити.

Учителі можуть підвищити ефективність формувального оцінювання:

  • Фокусуватися на встановленні цілей для учнів.
  • Визначати, чи зможуть учні досягнути цих цілей.
  • Думати, як вдосконалити свої вказівки в майбутньому.

Принцип 19. Навички, знання та вміння учнів найкраще вимірюються за допомогою оцінювання, яке базується на психології, з чітко визначеними стандартами якості та правдивості

Як учителі можуть покращити якість оцінювання:

  • Ретельно узгоджувати оцінювання з тим, чого вони навчають.
  • Використовувати достатню кількість та різноманітні питання з теми.
  • Аналізувати, чи є надто важкі або надто прості запитання, які не дають оцінку знань (наприклад, запитання, на які всі учні відповіли правильно).
  • Ухвалювати важливі рішення за кількома типами оцінювання замість одного тесту.

Принцип 20. Щоби зрозуміти оцінки, потрібна чітка та об‘єктивна інтерпретація

Важливо розуміти сильні та слабкі сторони будь-якого типу оцінювання.

Ось, на що потрібно звернути увагу під час оцінювання:

  • Що саме вимірюємо?
  • На якому порівнянні базується оцінювання? Порівнюються учні один з одним? Чи відповіді порівнюються з прийнятними / неприйнятними, які визначили вчителі?
  • Які критерії для рівнів і стандартів? Чи класифікуються оцінки за рівнями чи склав / не склав?

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Стаття-відгук на проведений виховний літературний захід “До таємниць творчого натхнення”. Зустріч із Сергієм Дзюбою

Ознайомитися із матеріалами уроку можна за посиланням

Після проведеного 11.02.2021 літературного заходу була опублікована стаття у газеті “Чернігівщина” під назвою “У ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ЛІЦЕЇ № 32 ЧИТАЮТЬ «КРАКАТУНЧИКА»!”

Відомий український письменник, редактор популярної обласної газети «Чернігівщина» та президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба із задоволенням відгукнувся на запрошення педагогів і учнів Чернігівського ліцею № 32 – завітав сюди в гості.

Адже в ліцеї читають і вивчають його книжки, зокрема знамениту казкову, пригодницьку трилогію «Душа на обличчі» – три захоплюючих романи про веселого кленового бога Кракатунчика та його друзів. 

Тож до цієї зустрічі школярі підготувалися – написали багато запитань авторові та свої відгуки про «українського Карлсона» і «українського Гаррі Поттера» (як називають «Кракатунчика» за кордоном), намалювали малюнки і навіть чудово зіграли сцену зустрічі хлопчика Сергійка з кленовим богом: у ролі чарівного Кракатунчика виступив Олексій Луценко, а його нерозлучного друга дотепно озвучив Михайло Атрощенко.

Все це просто блискуче організувала вчитель вищої категорії Катерина Тихомирова, котра чудово знає творчість Сергія Дзюби. Тема дивовижного уроку-зустрічі – «До таємниць творчого натхнення». А поспілкуватися нині з автором пощастило учням 6-В класу. І школярі цим прекрасно скористалися – буквально не хотіли відпускати Сергія Вікторовича, тому замість одного веселого, неймовірного, незабутнього уроку відбулося аж два поспіль!

«Тато» Кракатунчика щиро розповів, що всі персонажі трилогії мають своїх реальних прототипів, які й зараз мешкають у Чернігові, Луцьку, Львові, Києві… Взагалі ж, шанувальників у Сергія Дзюби вистачає, адже загальний наклад трилогії – понад 200 тисяч примірників. А одній юній читачці книжка про кумедного кленового бога, котрий влаштовує найкращі у світі «гопки», навіть врятувала життя!

Недаремно у Чернігові, в обласному театрі ляльок, успішно йде вистава «Ласий ведмідь і Кракатунчик» за творами Михася Ткача та Сергія Дзюби. І, сподіваємося, що не за горами – новий спектакль-продовження про пригоди юного чарівника, бо неймовірних, захоплюючих історій про кленового бога – багато. І мультфільми (навіть цілий серіал!) вийшли б цікаві, все-таки краще, ніж крутити недолугі закордонні «страшилки».

Сергій Вікторович подарував ліцею свої книги, а також – хрестоматію для школярів 7 класу, яку упорядкувала Оксана Івасюк – рідна сестра Героя України, автора легендарної пісні «Червона рута» Володимира Івасюка. Ця книжка рекомендована для вивчення в школах Міністерством освіти і науки України, і в ній представлені, зокрема, вірші відомих закордонних поетів у перекладах Сергія і Тетяни Дзюби.

Зустріч завершилася, автор сфотографувався зі своїми новими друзями, а учні запевнили, що залюбки прочитають й інші книжки Сергія Вікторовича – його веселий серіал «Потягуськи», а також цікаві детективні та фантастичні історії. 

Ганна Маджуга

Джерело: http://che.cn.ua/index.php/different/literature/item/5125-u-chernihivskomu-litsei-32-chytaiut-krakatunchyka

Фото із заходу

Балада про Крути. Театральна вистава за драматургічним твором Анатолія Покришня

Героям слава!

Саме так відгукнулася схвильована глядацька зала на фінальну сцену натхненного сценічного дійства «Балада про Крути», представленого великою творчою групою чернігівських митців – 28 січня 2018 року на предпрем’єрному показі у Чернігівському обласному академічному українському музично-драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка, а 29 січня, відповідно до урядового рішення, на прем’єрі вистави на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

З метою вшанування пам’яті про подвиг Героїв Крут, Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка за сприяння Міністерства культури України, Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації запровадив здійснення мистецького проекту «Балада про Крути».

Художній керівник театру, заслужений артист України Андрій Бакіров зробив сценічну версію драматургічного твору чернігівського літератора Анатолія Покришеня «Балада про Крути». У масштабному театралізованому дійстві задіяно більше 120 осіб творчого і технічного складу обласного академічного театру ім. Т.Г.Шевченка, артистів обласного молодіжного театру, обласного театру ляльок ім. О.Довженка, академічного народного хору обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм.

«Балада про Крути» у виконанні творчого ансамблю чернігівських акторів – це, з одного боку, документальне відображення буремних історичних подій, що відбувалися в Україні у 1917-1918 роках, а з іншого – натхненний реквієм мужності й самовідданості юних патріотів молодої Української держави, шаноблива данина пам’яті про подвиг Героїв Крут.

У сценічному оформлені вистави використані документальні кадри реальних подій того часу та фотографії загиблих захисників незалежності своєї країни. Прототипом створення декорацій стали об’єкти Меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут». Одяг, зброя, інший реквізит максимально наближені до реально використовуваних у той історичний період.

Розвиток сюжетної лінії супроводжується текстами телеграм, які красномовно свідчать про неухильне прагнення українського уряду до створення незалежної Української держави та непримиренну позицію більшовицької влади щодо нещадного знищення будь-яких проявів національної свідомості українців, аби Російська імперія і надалі годувалася хлібом і важкою працею українських селян.

Глибоко патріотично у цьому хвилюючому театральному дійстві, що в сценічній формі відображає трагічну загибель юних захисників України, прозвучала заключна сцена мітингу, присвяченого 100-річному ювілею подвигу Героїв Крут, яка поєднала ідею боротьби українських патріотів у далекому 1918 році з відвагою і самовідданістю сьогоднішніх захисників територіальної єдності України від підступного агресора.

Після перегляду цього вражаючого своєю історичною достовірністю, глибоко духовного твору з новою силою хочеться вірити, що кожний день, що віддаляє нас у часі від подвигу Героїв Крут, наближає український народ до мети, заради якої юні патріоти України поклали своє життя.

Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру.

Посилання на першоджерело https://teatr.cn.ua/geroyam-slava/

«Балада про Крути»: Вітаємо лауреатів премії імені Богдана Хмельницького!

Враховуючи викладене, керівництво Чернігівського академічного облмуздрамтеатру ім. Т.Г.Шевченка у 2018 році висунуло творчий колектив театру на здобуття Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського у номінації «Театральне та музичне мистецтво», а в 2019 році порушило клопотання щодо присудження премії імені Богдана Хмельницького у номінації «Твори театрального мистецтва військової тематики» авторам мистецького проекту «Балада про Крути» – режисеру-постановнику, заслуженому артисту України Андрію Бакірову і драматургу Анатолію Покришню.

5 грудня 2019 року в Києві на урочистостях з нагоди Дня Збройних Сил України відбулося урочисте вручення дипломів лауреатам премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва. Пишаємося, що серед відзначених на державному рівні митців були два представники Чернігівського краю – режисер, заслужений артист України Андрій Бакіров і літератор Анатолій Покришень.

Посилання на першоджерело https://teatr.cn.ua/balada-pro-kruty-vitayemo-laureativ-premiyi-imeni-bogdana-hmelnytskogo/

Покришень Анатолій Митрофанович

Покришень Анатолій Митрофанович, народився 2 березня 1949 року у м. Конотопі, Сумської області, українець.

Із 1956 року по 1966 роки навчався в трудовій політехнічній середній
школі №2 міста Конотопа, а потім в Кролевецькому училищі художньо- декоративного ткацтва. По його закінченню, в 1968 році, став до лав Збройних сил СРСР. Закінчив Московське військове училище Цивільної оборони СРСР. Із 1972 року по 1994 рік проходив службу у Туркестанському (м.Чирчик – Узбекістан, Геок-Тюпе – Туркменія), Середньоазійському (Куляб, Курган-Тюбе – Таджикістан), Київському (Чернігів) військових округах.
Після закінчення служби працював на обласних курсах Цивільної
оборони, а з 1997 року по 2018 роки – артистом вищої категорії а потім
завідувачем художньо-постановочної частини Чернігівського філармонійного центру фестивалів та концертних програм.

YouTube-канал Анатолія Покришня – за посиланням.

Автор театральних сценаріїв:

  • «Різдвяна містерія»,
  • «Конотоп 1659. Коли небо впало на землю»,
  • «Балада про Крути»,
  • «Свіча пам’яті»,
  • «Мазепа. Посріблене кохання»,
  • «Кенар. Леонід Глібов»,
  • «Тарасова рапсодія»,
  • «Кулішевий первоцвіт»,
  • «Беатріче Коцюбинського»,
  • «І ще раз про кохання»,
  • «Бульба фрі»,
  • «Муха Цокотуха».

Філармонійних музично-фолькльорних постановок:

  • «Калета»,
  • «Ой, на Івана, ой, на Купала!»,
  • «Сорокоух»

Хорових пісень і бардівських пісень, що виконуються на професійних
сценах України:

  • «Ода Чернігову»,
  • «Древній Спас»,
  • «Привітальна»,
  • «Ой, ти, Десно»,
  • «Крути»,
  • «Голодомор»,
  • «Дужий вітер»,
  • «Повстанська прощальна»,
  • «Моє село»,
  • «Пісня про Городню»,
  • «Рідна вулиця»,
  • «Весни юності»,
  • «Снігурі»,
  • «Два бантики»,
  • «Сивий птах»,
  • «Як почав паробкувати» та інш.

Нагороди, відзнаки та звання:

  • Академік міжнародної літературно-мистецької академії (2020),
  • лауреат міжнародних премій «Тріумф» імені Миколи Гоголя (2014),
  • «Сад Божественних пісень» імені Григорія Сковороди (2017),
  • обласної премії імені Леоніда Глібова (2017),
  • Всеукраїнського літературного конкурсу «Українська революція 1917-1921 років» у номінації «Драматургія» (2018),
  • премії ім. Богдана Хмельницького, за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва України (2019),
  • “Коронація слова 2020” у номінації “Кіносценарії” – відеозапис трансляції
  • лауреат міжнародної премії ім. П.Куліша (2021)

У даний час проживає в місті Чернігові.

Перелік виданих книг:

  1. «На музику душі своєї ти поклади мої слова» (пісні та романси), «Музична Україна», Київ – 1998 рік – Включено кілька моїх творів.
  2. «Незалежній Україні – слава нині і повік!» Збірник сценаріїв до державних свят та пам’ятних дат. Включено мій сценарій «Свіча памяті», про Голодомор 1933 року. Міністерство культури України, Української культури і туризму Рівненської облдержадміністрації Рівне – 2014.
  3. «Літературний Чернігів», Журнал №1, 2013 Надруковано вірші.
  4. Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса , «Аван-сцена. Євродрама сучасної драматургії». Київ –2018. Включено п’єси «Беатріче Коцюбинського» і «Різдвяна містерія».
  5. Трилогія «ВождиLение», «ХрущеVерть», «Кремль-брюле», Видавець Лозовий В. М., Чернигов –2013.
  6. «На любові настояні дні». Збірка віршів. ТОВ «НВП «Інтерсервіс», Київ –2018.
  7. «Любов сплеснула лебединими крилами». Збірка есе. ТОВ «НВП «Інтерсервіс», Київ–2019.
  8. «Вірші, що написані серцем». Збірка віршів. ТОВ «НВП «Інтерсервіс», Київ–2015.
  9. «Сказки для взрослых от дедули Анатолия». Сказки в авторской интерпретации. ТОВ «НВП «Інтерсервіс», Киев –2015.
  10. «Від неба до землі». Антологія п’єс за біблійними сюжетами. Увійшла п’єса «Різдвяна містерія». Упорядник Ярослав Верещак. Видавництво «Фенікс», Київ–2018.
  11. «Світло з небес». Перша частина – Біблійні сцени, друга частина –поетично-музичні есе з елементами театралізації. ТОВ «НТВ «Інтерсервіс», Київ–2019.
  12. «Беатріче Коцюбинського». П’єса. Видавничий дім «Гельветика», Херсон –2020.

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 75-ма мовами світу. Том 5-ий

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 75 мовами світу. – Канада: Нове Світло;
Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2020. – Т. V. – 913 с.

Том п’ятий

Тетяна і Сергій Дзюби – відомі українські письменники, їхні книжки успішно друкуються за кордоном різними мовами.
«Цікаво, як Тетяні, котра надихається повсякденням, вдається творити такі майстерні філософські та глибокоемоційні поетичні тексти, вирвані з сірості й повторюваності життя? Вона дивовижно трансформує тінь у світло завдяки променям своєї уяви. Її творчість позначена самовимогливістю, інтелектуальністю, тривогою за
наше буття, любов’ю до природи та людства, яке відчуває все більший дефіцит ніжності і духовного співтовариства, – переконаний один із перекладачів книжок цього прекрасного творчого подружжя українців із Чернігова, видатний болгарський поет Димитр Христов. –
Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів».

ISBN 978-966-399-629-5
Моїй дорогій дружині Тетянці з любов’ю та ніжністю присвячую.
Сергій Дзюба
На обкладинці: Чернігів. Катерининська церква та стародавня гармата на Валу.

Серія видань “Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу”

Сергій Дзюба. Моя Шахерезада

Сергій Дзюба
Моя Шахерезада : фантастика, містика, неймовірні бувальщини,
казки для дорослих, гумор : Романи-серіали, повісті та оповідання. –
Київ – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України, Десна Поліграф, 2020. – 432 с. : 48 іл.
ISBN 978-617-7833-60-3
ISBN 978-617-7833-60-3
УДК 821.161.2
Д 43
Д 43
УДК 821.161.2
Загадковий добродій у своїх снах бачить минуле та майбутнє, страшні небезпеки, котрі чатують на мешканців міста, і приходить їм на допомогу…
Колишній «афганець» Іван після дуже важкого поранення стає мандрівним екзорцистом і воює з пеклом, повертаючи до потойбіччя бісів, які живуть у людських тілах… У таємничому готелі відбуваються містичні пригоди, що назавжди змінюють життя прибульців… Стара жебрачка виголошує своє пророцтво,
і молоде подружжя враз опиняється на краю прірви… А також вампіри, відьми, вовкулаки, мавки, інші неймовірні персонажі – у книжці відомого українського письменника Сергія Дзюби.
Моїй чарівній дружині Тетяночці, Тетяні Дзюбі, з любов’ю,
ніжністю та вдячністю присвячую і цю книгу.
Книжка побачила світ за українською програмою видання найкращих книг, яку здійснює науковець Володимир Феодосійович Хоменко (м. Київ)
В оформленні цієї книги використано роботи художників Надії Вишневської (Шахерезада – на обкладинці), Володимира Гарбуза, Вільяма Бугро, Рогіра ван дер Вейдена, Жозефіни Волл, Едуарда Мане, Василя Перова, Бориса Вальєхо, Наталії Ющенко; кадри з кінострічок «Усі жінки – відьми», «Екзорцист» та «Той самий Мюнхгаузен».

ISBN 978-617-7833-60-3

УДК 821.161.2

© Дзюба С.В., тексти, 2020

ЛРК. Людмила Шутько. Сучасна література

Гуртожиток у лісі

Літературно-художнє видання. Шутько Людмила. Гуртожиток у лісі Для шкільного віку Упорядники та перекладачі з італійської мови – Сергій Дзюба, Ганна Маджуга Художник – Марина Скоробагатько. ТОВ «Домінант»

Як подружитися з часом

«Взагалі, казочки мої прості, – пише авторка. – Та вони – про найголовніше: жити потрібно не лише для себе, але й для інших: людей, тварин, птахів і рослин, усього нашого мінливого й дивовижного світу. Бо скільки віддаватимеш – стільки й отримаєш. Такий закон радості… Щоб усвідомити це, варто прочитати ті казки.

Прочитати й зрозуміти, що ти – небезнадійний, якщо можеш допомагати іншим. І без таких людяних вчинків – неможливе повноцінне та гармонійне життя. І хай у твоїх руках – звичайна бляшанка, стався до неї з повагою. Бо хто знає, ким же ти будеш у наступному житті – людиною, звіром, сонцем, вітром, кораблем чи янголом? Тож наша казка продовжується. А за нею прийдуть інші казки – радісні й сумні, як люди. Обери свою».

У четвертій збірці приваблюють неординарні історії: «Лосиця», «Кішки теж бувають заздрісними», «Як Анфіса мене полікувала», «Як подружитися з часом?», «Джерела благодаті», «Хто сумнівається безсило – тому життя немиле!», «Страх», «Прощення», «Знайти віру», «Фіолетове полум’я»… І вже навіть перелік цих назв – неабияк інтригує. Причому авторка – не лише цікавий оповідач, бо всі її твори – оригінальні та ненав’язливо повчальні. Це – не якась нудна мораль, котру дітлахи просто не сприймають, а справжні захоплюючі поради доброї чарівниці.

Як стати справжнім чарівником

Нова книжка, на мою думку, найкрасивіша, – авторка, мов Шахерезада, захоплююче й дотепно розповідає казки з усього світу, а художниця зуміла створити такі вражаючі малюнки, що нову книжку хочеться тримати в руках. До того ж, письменниця буквально з першої сторінки ділиться неймовірними секретами – навчає, як же стати справжнім чарівником! Усього таких казок – аж сімнадцять: українська, іспанська, індійська, португальська, в’єтнамська, англійська, італійська, болгарська, білоруська, казахська, аварська… Вони – дуже різні, однак об’єднані великою любов’ю до дітей, людяністю, мудрістю. «Читаючи такі книжки, діти виростуть хорошими, розумними і небайдужими людьми, – наголосив Сергій Дзюба. – Тому твори Людмили Шутько потрібно популяризувати в Україні, Італії та багатьох інших державах». 

Як птахи пастуха князем зробили

П’ята книжка, як і попередні чотири («Закон радості», «Гуртожиток у лісі», «Чи є душа у дерева?» та «Як подружитися з часом?») має великий формат і на всіх сторінках містить прекрасні кольорові ілюстрації художниці Марини Скоробагатько. На презентації  збірки виступили і перекладачі-упорядники книг Людмили Шутько – редактор обласної газети «Чернігівщина», президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба та співробітник бібліотеки імені О. Довженка Ганна Маджуга.

Чи є душа у дерева

Упорядкували та переклали з італійської мови – Сергій Дзюба і Ганна Маджуга.  Ілюстрації художниці Марини Скоробагатько.

Книжка вийшла 2017 року тиражем 1000 примірників у ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф» у Чернігові.

Закон радості

Зі спекотної Італії привезла на батьківщину нову збірку казок Людмила Шутько.

 В Італії добре та прийшов час повертатися на батьківщину,  каже італійська письменниця українського походження. До Італії Людмила Шутько поїхала на заробітки коли їй було вже 50 років. Але через подібність і милозвучність української та італійської мов вона не мала проблем з опануванням останньої. 

Якось навідуючись до України вона, що називається на контрасті побачила нинішній жахливий екологічний стан України. Це й стало головним мотивом збірки казок «Закон радості». Родзинкою книги є те, що вона двомовна. З українським перекладом допоміг Сергій Дзюба. Адже казки Людмила спочатку опубліковувала в Італії відповідно італійською мовою. Маленькі прихильники творчості Людмили Шутько з захопленням зустріли письменницю та з задоволенням ділилися враженням від прочитаних казок.  

Сергій Дзюба. Замінований рай: Чернігівські миротворці в джунглях Африки, пустелях Азії та горах Європи.

Сергій Дзюба.
Замінований рай: Чернігівські миротворці в джунглях Африки, пустелях Азії та горах Європи. – Чернігів: „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2009. – 144 с.
ІSBN 978-966-533-402-6
Екранізовані талановитим режисером, ці історії могли б реально претендувати на „Оскар”. Добре, що ми маємо письменника й журналіста Сергія Дзюбу, котрий ТАК пише про наших миротворців – сильно, пристрасно, небанально. Саме тому його дивовижні передачі на радіо „Новий Чернігів” і публікації у всеукраїнських часописах викликають резонанс. Ти ніби бачиш усе на власні очі: ось українські миротворці рятують наших моряків із захопленого піратами корабля, знімають гелікоптерами з дерев тубільців під
час повені в Ліберії, невтомно перевозять біженців у джунглях Сьєрра-Леоне, спілкуються з племенем канібалів, під несамовитим шестигодинним обстрілом захищають найважливіші об’єкти в іракському місті Ель-Кут, розміновують ліванські землі, ризикують життям у Косовому, Ефіопії, Еритреї, Грузії… Власне, все це вже історія – не лише Збройних Сил, а й нашої України. Не фальшива, прикрита глянцем, а справжня. Бо написана незадовго після пережитого учасниками цих подій. Історія, якою, попри все, ми маємо право пишатися. Можна довго дискутувати – чи варто посилати українських вояків у „гарячі точки”. Але, безперечно, своєю присутністю там, ціною власної крові, наші миротворці вже врятували від загибелі тисячі людей. Прочитайте цю книгу і ви неодмінно погодитиеся з автором.

Сергій Дзюба. Несподівані зустрічі продовжують життя : рецензії, інтерв’ю, дружні присвяти, пародії.

Сергій Дзюба.
Несподівані зустрічі продовжують життя : рецензії,
інтерв’ю, дружні присвяти, пародії. – Чернівці : Букрек, 2013.–
586 с.; 24 іл.
ІSBN 978-966-399-xxx-x
Нова (сорок перша) книга відомого письменника та журналіста Сергія Дзюби містить його літературно-критичний і публіцистичний доробок.

Автор переконаний, що несподівані зустрічі з такими дивовижними прибульцями, як видатні класики української, японської, перської, грузинської, польської, латиської, литовської, болгарської, албанської літератур, а також колоритні сучасні чарівники слів – персонажі цієї ошатної збірки, неодмінно продовжать життя читачам. Розкошуйте на здоров’я!
На обкладинці – мандрівники Вадим і Оля (дивіться світлини „Наше
майбутнє” в книжці)

ІSBN 978-966-399-xxx-x © Дзюба С.В., тексти, 2013

Сергій Дзюба Ловець снів:Дивовижні люди. Неймовірні історії, які відбуваються насправді.

Сергій Дзюба
Ловець снів:Дивовижні люди. Неймовірні історії, які відбуваються
насправді. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “АспектПоліграф”, 2009. –
248 с.

Він – один із найпопулярніших вітчизняних кіноакторів: мужній, вродливий, романтичний і недосяжний, мов Еверест. Втім звичайна чернігівська студентка Алла наважилася на, здавалося б, неможливе. І згодом народила сина від свого кумира… „Для будь-якої нормальної, здорової жінки у розквіті сил цілком органічно мати власний гарем!” – переконана Ніна, яка живе одночасно з трьома чоловіками… Колишній „афганець” Іван після важкого поранення обрав таємничу й небезпечну професію мандрівного екзорциста. Нині він воює з пеклом, повертаючи до потойбіччя бісів, котрі мешкають на землі – у людських тілах… Всі ці неймовірні історії, які увійшли до нової книги відомого письменника та журналіста Сергія Дзюби, – цілком реальні.
Працюючи в телерадіоагенції „Новий Чернігів”, він готував їх для радіо,безпосередньо спілкуючись із персонажами. Прозвучавши в ефірі, передачі викликали гучний резонанс і не раз повторювались на прохання слухачів. Тому до аудіозаписів на дисках додалися спочатку їх друковані газетні версії, а потім побачили світ і книги – „Тато у декретній відпустці”, „Як я був агентом ЦРУ” та „Ловець снів”. Власне, кожна з цих історій варта окремого роману, кінострічки чи телесеріалу.
Коли Сергій Дзюба відзначав 25-річчя своєї журналістської та літературної діяльності, на свято завітали майже всі персонажі майбутньої книжки.
Д43

УДК 8232
ББК 84(4Укр=Укр)44

ISBN © Дзюба С.В., тексти, 2009

Сергій Дзюба. Королі і „капуста”. Неймовірні пригоди українця Павлюка.

Сергій Дзюба. Королі і „капуста”. Неймовірні пригоди українця
Павлюка. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. – 424 с.

Три роки, чотири місяці і десять днів тривала дивовижна подорож
мандрівника-екстремала Михайла Павлюка. За цей час він проїхав автостопом Росію, Казахстан, Китай, Лаос, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, Індонезію, Бруней, Східний Тимор, Філіппіни, В’єтнам, – понад 80 тисяч кілометрів!
Самотужки, без провідників-тубільців, ризикуючи життям, підкоряв вершини найнебезпечніших вулканів, пройшов пішки сотні кілометрів лісовими нетрями і спав у наметі, насолоджуючись чарівною екзотикою нічних джунглів.
Найвродливіші місцеві дівчата не раз пропонували мандрівникові взяти їх заміж, однак Михайло вирішив: ще не час, і повернувся додому. Також на вас чекають нові захоплюючі пригоди винахідливого та іронічного приватного детектива Віталія Самарцева (загадкові гостросюжетні історії „Вампір”, „Страх”, „Таємна служба”, „Голос”, „Фізіогноміка” – родзинки цієї книжки) й інші резонансні, екстремальні спецрепортажі відомог письменника й журналіста Сергія Дзюби, які прозвучали в ефірі радіо „Новий Чернігів”.

Las voces de dos poetas. Голоси двох поетів. Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. Вибрані вірші іспанською та українською мовами

Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. Голоси двох поетів : Вибрані вірші іспанською та українською мовами. – Іспанською переклала Галина Шитікова де Ескобар (Болівія). – Болівія, Кочабамба: Державний університет Сан Сімон; США – Іспанія – Німеччина: Міжнародний Арт-центр “Букісан”; Іспанія, Мадрид: Асоціація “Українська Громада Іспанії за права, честь і гідність українців” (керівний орган – Світовий Конгрес українців); Україна,
Чернігів: ТОВ “Видавництво “Десна Поліграф”, 2019. – 120 с.

В оформленні формленні книги використані використані роботи іспанських іспанських художників художників Хуана Ромеро
(у дизайні обкладинки обкладинки)та Сальвадора Сальвадора Далі (графіка)

© Tetiana Dziuba, Serhii Dziuba, 2019
© Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба, 2019

Сергій ДЗЮБА. ЯК Я БУВ АГЕНТОМ ЦРУ

Сергій Дзюба
Як я був агентом ЦРУ: Дивовижні люди. Неймовірні історії, які
відбуваються насправді. – Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект
Поліграф”, 2008. – 240 с.

„Свята обитель” – загадкова споруда, де мешкають чоловіки з усього
світу. Жінкам у ній – не місце! „Монастир” під пильним наглядом спецслужб. Але саме туди, за будьяку ціну, прагнуть потрапити найвродливіші „паломниці”… Молодий український екстремал лише з тридцятьма доларами в кишені здійснює захоплюючу тримісячну подорож до Туреччини. І…вирушає у ще небезпечнішу мандрівку автостопом: до Китаю, Малайзії, Бірми, Лаосу, Таїланду, ПапуаНової Гвінеї, Філіппін та Індонезії… Відчайдушна дівчина наважується взяти участь у містичних ритуалах сучасних американських відьом, подорожує в країну ельфів та полює разом із мисливцями за привидами… Всі ці неймовірні історії, які увійшли до нової книги відомого письменника та журналіста Сергія Дзюби, – цілком реальні.
Працюючи в телерадіоагенції „Новий Чернігів”, він готував їх для радіо, безпосередньо спілкуючись із персонажами. Прозвучавши в ефірі, передачі викликали гучний резонанс і не раз повторювались на прохання слухачів. Тому до аудіозаписів на дисках додалися спочатку їх друковані газетні версії, а потім побачили світ і книги – „Тато в декретній відпустці” та „Як я був агентом ЦРУ”. Власне, кожна з цих історій варта окремого роману, кінострічки чи телесеріалу.
Коли Сергій Дзюба відзначав 25річчя своєї журналістської та літературної діяльності, на свято завітали майже всі персонажі майбутніх книжок.
Д43

УДК 8232
ББК 84(4Укр=Укр)44

© Дзюба С.В., тексти, 2008

Дзюба Тетяна, Дзюба Сергій. Яблука з небесного саду : поезії / Туркменською й українською мовами. Переклад туркменською: Ак Вельсапар.

Кохання та філософія?

Творчість Тетяни і Сергія Дзюби – явище, яке зустрічається в літературі нечасто. Обоє вони однаково талановиті поети. І мені хотілося б відшукати у їхньому письмі бодай якісь спільні риси, незважаючи на те, що у Сергія творчість переважно пройнята глибокою лірикою, а у Тетяни – здебільшого роздумами про сенс буття. Проте, не важко помітити подібність у їхньому мистецтві, між філософськими віршами Тетяни та інтимною лірикою Сергія. Він – той, хто віднайшов гармонію та ідеал, хоча б у поезії, Тетяна – в пошуку та очікуванні їх.

Утім, підкреслю ще раз, стиль і манера обох поетів – цілком самодостатні. Чому ж у своїх віршах Сергій переважно звертається до лірики, а Тетяна більше вдається до глибоких роздумів про життя і вічність?

Зазвичай у літературі трапляється навпаки: жінки пишуть про кохання, а чоловіки схильні філософствувати. Однак своєю творчістю українці Тетяна і Сергій цей стереотип змінюють. Звісно, це не пов’язано з тим, що Тетяна за професією – вчений літературознавець, доктор наук. Адже чимало поезій написані нею раніше. Зате нескладно розгадати секрет такої кількості інтимної лірики у Сергія. Все справді просто – він закоханий! Закоханий раз і назавжди в одну жінку! Всі його вірші присвячені дружині та Музі – Тетяні! Отож секрет творчого успіху Сергія Дзюби – у вірності його почуттів.

Тексти Тетяни не мають зазначеного адресата. Окрім того, було б
великим спрощенням ототожнювати авторку та її ліричну героїню.
Але, як на мене, у її творчості однозначно переважають філософські мотиви над усім іншим. На основоположні питання життя, поставлені у цих проникливих віршах, її лірична героїня знаходить справді гідні, мудрі відповіді. Тобто творчість Тетяни характеризується реальним поглядом на життя, а її філософія – цілком оригінальна та життєдайна, оперта на християнські ціннісні орієнтири. У туркменській літературі теж є дуже цікаве подружжя поетів – Атамурад Атабаєв і Бібі Ораздурдиєва. Однак у їхній творчості не можна знайти ні формальної, ні духовної подібності, стилі у них – теж різні. Атамурад і Бібі продовжують зберігати повну творчу самостійність, незважаючи на довге спільне життя.

Дзюби в цьому сенсі представляють інший приклад. Їхня творчість – водночас і чимось схожа, і зовсім різна! Як перекладач можу сказати, що вірші Тетяни – ускладнені й інтелектуальні, вона чудово демонструє лексичні, стилістичні скарби рідної мови. У її текстах зустрічається чимало колоритних слів та фразеологізмів, які навряд чи можуть бути знайомі звичайному читачеві. Відверто кажучи, деякі слова й поняття, що яскраво, розмаїто й так органічно присутні у талановитих українських поезіях Тетяни, а також складні образи, які будуються на них, і мені, іншомовному перекладачеві, поету, збагнути було досить непросто. Часом доводилося їх перечитувати, щоб дійти до суті образів та дивовижно парадоксальних висловів, до осердя самого вірша. Доводилося згадувати, а частіше – вивчати енциклопедії, знайомитися з новими для себе поняттями та афоризмами. А коли я збагнув неймовірну вишуканість, філігранність, чуттєвість, глибину поетичних образів пані Тетяни, постало питання – як усе це перекласти туркменською, щоб вірші звучали природно й красиво, були доступні за змістом? Аби вони не стали для туркменського читача чимось на зразок розгадування кросворду. Адже нелегко знайти щоразу еквіваленти українських образів, висловів і понять туркменською мовою. Тому переклад віршів Тетяни вимагав неабиякої майстерності. Власне, це був певний виклик для перекладача, який я прийняв і зробив усе належне, щоб гідно впоратися з цим непростим завданням. Утім, я отримав велике задоволення, працюючи над цими витонченими і водночас складними, загадковими текстами.

У процесі перекладу творів Тетяни мені часто доводилося заглиблюватися в лексику рідної мови, щоб знаходити адекватні слова і точні афоризми, використовувати напівзабуті або й зовсім забуті слова, вирази, лінгвістичні звороти, щоб відтворити красу українських віршів своєю мовою. Це стало найбільш трудомісткою частиною роботи над перекладами віршів Тетяни, власне, й дещиці поезій Сергія. Однак саме це в підсумку виявилося головним здобутком перекладача. Адже завдяки такій, без перебільшення, титанічній роботі, я відкрив для себе чимало нового, цікавого та, справді, корисного!

Взагалі, досвідчений, професійний перекладач у пошуках творчих рішень, поставлених перед собою художніх завдань, нерідко здійснює і чудовий внесок у скарбницю рідної мови, збагачуючи її новими гарними образами, влучними, дотепними афоризмами і вишуканими лексичними зворотами. Творчі пошуки безплідними не бувають!

На закінчення, звертаючись до туркменських читачів, хочу зауважити: якщо, читаючи цю книгу, зустрінетеся з незнайомими для вас образами, висловами, лексичними зворотами, якщо навіть вони подекуди здадуться вам чужими й незрозумілими, не поспішайте відкласти книгу, не думайте, що то – помилка перекладача. Може бути, це і є те нове у рідній мові, покликане на належному рівні передати зміст українського оригіналу. Також нехай не бентежать читача деякі відмінності у формі та розмірах віршів туркменською й українською мовами. Така відмінність віршованих форм, розміру оригіналу та перекладу творів – цілком виправдана. Все-таки, в першу чергу, я прагнув найточніше передати непересічні думки авторів, їхні небуденні, неповторні, яскраві образи. Взагалі ж, я переконаний, що сучасна за своїм змістом і духом та водночас унікальна, витончена творчість українських поетів Тетяни і Сергія Дзюби навряд чи залишить байдужими справжніх шанувальників поезії в Туркменістані.

Ак Вельсапар

Шлюбні ігрища спецслужб. Збірник прози «СКІФ» No 4 (спецслужби, кримінал, історія, фантастика). Упорядник Сергій Дзюба

Шлюбні ігрища спецслужб : Збірник прози «СКІФ» No 4 / Упорядник
Сергій Дзюба. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2003. – 230 с.;
ІSBN 966-533-200-7

У четвертому збірнику прози популярної серії «СКІФ» (спецслужби,
кримінал, історія, фантастика) вас очікують цікаві зустрічі з Костем
Москальцем, Юрієм Мушкетиком, Тетяною і Сергієм Дзюбами, Михасем Ткачем, Олександром Стусенком, Валерієм Верховським, Світланою Килимник, Анатолієм Соломком та одним із найзагадковіших німецьких письменників Петером Адамсом.

В оформленні книжки використано графічні малюнки
Сергія Коноваленка

ІSBN 966-533-200-7 © Дзюба С.В., упорядкування, 2003

Сергій Дзюба. УЛЮБЛЕНЕЦЬ НЕБА. Повість про легендарного українського льотчика, двічі Героя Олександра Молодчого

Сергій Дзюба
Героя Олександра Молодчого (українською, російською мовами). –
Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. – 55 с.;
ІSBN 978&966&2482&51&5

Про видатного українського льотчика, почесного громадянина
Чернігова, генерал-лейтенанта авіації Олександра Гнатовича Молодчого розповідають рідні двічі Героя – онук Олександр Кузнецов-Молодчий та його дружина Тетяна.

SBN 978-966-2482-51-5 © Дзюба С.В., тексти, 2011

Галимкаір Мутанов. У ковчезі часу. Вірші. Українською переклав Сергій Дзюба.

Галимкаір Мутанов. У ковчезі часу: Вірші – Українською переклав Сергій Дзюба. – Київ: Український пріоритет, 2016. – 96с.

Вперше в Україні виходить збірка вибраних віршів Галимкаіра Мутанова – відомого казахського Поета, у творах якого вражають глибокі, цікаві філософські асоціації, тонкий ліризм, чуйність та проникливість, велика любов до Батьківщини, прекрасне кохання і повага до Жінки. Тому його охоче перекладають і видають за кордоном. Збірки віршів Г.Мутанова успішно вийшли в Туреччині (дві книги – поет відзначений престижною медаллю Махтумкулі), Азербайджані, Росії… У популярному журналі “XUDAFERIN” опубліковані гарні переклади перською мовою. Також з`явилися резонансні публікації в українських журналах “Всесвіт”, “Бористен”, “Літературний Чернігів”, канадському часописі “Порт-Фоліо”… Нещодавно Галимкаір МУтанов нагороджений і Міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя “Тріумф” в Україні. А тепер із його чудовою творчістю мають змогу ознайомитися й шанувальники поезії в нашій державі. Книгу віршів Галимкаіра Мутанова “У ковчезі часу” українською мовою переклав Сергій Дзюба.

Сергій Дзюба. СПРАВИ ДЕТЕКТИВА САМАРЦЕВА

Сергій Дзюба. Справи детектива Самарцева: Дивовижні люди. Неймовірні історії, які відбуваються насправді. – Чернігів: Видавництво «Чернігівські обереги», 2010. – 231 с.
Несподіване зникнення відомого чернігівського бізнесмена, зухвале викрадення маленької Аліси, жахливий полтергейст в оселі молодого подружжя, кримінальний курортний роман, рандеву зі справжніми вампірами… В епіцентрі цих карколомних подій – кмітливий, іронічний, дотепний приватний детектив Віталій Самарцев, який покладається виключно на власний інтелект і фортуну.

Моїй чарівній дружині Тетянці з радістю присвячую і цю книжку.

УДК 82-32 ББК 84(4Укр=Укр)-44
ISBN 978-966-533-446-0 © Дзюба С.В., тексти, 2010

Рісто Василевскі. Серце кола. Оди та інші вірші українські переклади з сербської мови. Сергій Дзюба, Олена Дзюба-Погребняк

Рісто Василевскі
Серце кола: Оди та інші вірші. – Українською мовою з сербської переклали: Сергій Дзюба, Олена Дзюба-Погребняк (перекладачі-упорядники, редактори та керівники проекту), Анастасія Сирота,
Анастасія Гойса, Дарія Соколова, Яна Сергатюк, Юлія Шаповал, Марина Москаленко; передмова Сергія Дзюби. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів:

ТОВ «Вид-во «Десна Поліграф», 2018. – 192 с.
ISBN 978-617-7648-23-8

В Україні виходить книга вибраних віршів видатного сербського та македонського поета Рісто Василевскі. Його поезія – напрочуд цікава, неповторна, духовно філософська та проникливо лірична, інтелектуальна й водночас – дивовижно проста, мов вітер і веселка, дерева й квіти, сонце і місяць. Тож такі вірші, думки та почуття непересічного автора з Балкан знайдуть відгуки в серцях і душах багатьох українських читачів.

Додамо, що Рісто Василевскі створив македонською та сербською понад 45 власних книжок і ще переклав більше 200 збірок інших авторів. Нині він – директор видавництва «Арка» в Смедерево. Член Товариства письменників Македонії, Спілки письменників Сербії та Міжнародної літературно-мистецької Академії України. За свою творчість відзначений багатьма міжнародними і національними нагородами в Македонії, Сербії, Україні (преміями імені Миколи Гоголя і Григорія Сковороди), Румунії, Болгарії, Німеччині, Лівані, Росії, зокрема премією імені Людвіга Нобеля.
На обкладинці книжки – репродукція картини «Ноїв ковчег»
відомого сербського художника і письменника Ранко Крстаїча
© Рісто Василевскі, вірші, 2018
© Сергій Дзюба, Олена Дзюба-Погребняк,
Анастасія Сирота, Анастасія Гойса,
Дарія Соколова, Марина Москаленко,
Яна Сергатюк та Юлія Шаповал,
переклади, 2018.

Сергій ДЗЮБА. Ірина КУЛАКОВСЬКА. Потягуськи: Роман у міні-новелах.

Дзюба С. В., Кулаковська І. О. Потягуськи: Роман у міні-новелах.
– Луцьк: ПВД «Твердиня», 2008. – 356 с.

Персонажі цієї книги – п’ятирічні Дмитрик, Нюта, Ганка, Олексій,
Володя і Катруська – реальні особи. Вони живуть у Чернігові і «працюють» малюками в дитсадку «Золота жабка». Надзвичайно люблять різноманітні ігрощі, ласощі та пустощі (ймовірно, пустощі найбільше). А ще є в них одне цікаве хобі – вивчати світ дорослих: досліджувати, ставити експерименти та робити неймовірні відкриття. Автори та видавці роману у міні-новелах «Потягуськи» вважають, що аналога такій несамовито-веселій книзі про дітей – для дітей, для дорослих, для дітей і дорослих – не лише в українській літературі, а у світовій – знайти годі.

©Дзюба С. В., 2008
©Кулаковська І. О., 2008
©ПВД «Твердиня», 2008

Rozmowa mężczyzny i kobiety. Розмова чоловіка і жінки. Вибрані вірші. Тетяна і Сергій Дзюби. Переклад польською Групи «MARa»: Роксана Кжемінська Маріанна Хлопек-Лабо Анна Тилютка

Тетяна і Сергій Дзюби. Розмова чоловіка і жінки : вибрані вірші /
Пер. польською, упоряд. Група «MARa»: Роксана Кжемінська,
Маріанна Хлопек-Лабо, Анна Тилютка. – Люблін: Wydawnictwo
Polihymnia Sp. z o.o.; Чернівці: Букрек, 2013. – 168 с.

Вперше польські читачі мають змогу познайомитися з творчістю відомих українських поетів Тетяни і Сергія Дзюби, вірші яких перекладені 50-ти мовами світу і надруковані в 23 країнах. Появу цієї книжки ініціювали перекладачі з групи «MARa» – Роксана Кжемінська, Маріанна Хлопек-Лабо та Анна Тилютка.
«Ми були в захваті від віршів, які так відверто показують інтимність у стосунках між жінкою і чоловіком, – говориться в передмові. – Звісно, любовна лірика – це не нове явище в історії літератури, але нам ніколи не вдавалося почути голос Беатріче. У цьому випадку Беатріче не тільки відповідає – вона творить свою
поезію. Завдяки цьому, ми можемо почути слова про одне кохання з двох джерел».

©Дзюба Т., Дзюба С., тексти, 2013
©Група «MARa»: Кжемінська Р.,
Хлопек-Лабо М., Тилютка А.,
переклад, упорядкування, 2013
©Квятковська Я., ілюстрації

Сергій Вікторович ДЗЮБА. Рекомендаційний бібліографічний покажчик. 2020. Друге видання

Сергій Вікторович Дзюба

Рекомендаційний бібліографічний покажчик. Друге видання. – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія

України; Чернігів: Десна Поліграф, 2020. – 230 с.: 24 с. іл.
ISBN 978-617-7833-27-6

У бібліографічному покажчику подано відомості про життя і твор-
чість Сергія Вікторовича Дзюби — відомого українського письменника, журналіста, критика, перекладача, видавця, громадського діяча, президента Міжнародної літературно-мистецької Академії України, яка об’єднує знаних людей із 55-ти країн). Твори Сергія Дзюби, 88 книг, перекладено 65-ма мовами і надруковано в 50-ти країнах. Їх прочитали більше чотирьох мільйонів людей з усього світу.

Бібліографічний покажчик свого колеги Сергія Дзюби підготував до друку видатний письменник та науковець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Слапчук.

ISBN 978-617-7833-27-6
УДК 821.161.2
Д 43

УДК 821.161.2
На обкладинці – Сергій Дзюба
(фото Валерія Шайгородського)

Книга побачила світ за сприяння підприємця, інвестора,
науковця Володимира Феодосійовича Хоменка.

Роллан Сейсенбаєв. Нічні голоси. День, коли обвалився світ. Проза. Українською переклали Олег Гончаренко та Сергій Дзюба

Роллан Сейсенбаєв. Нічні голоси: роман; День, коли обвалився світ: оповідання. – Українською мовою переклали Олег Гончаренко (роман і оповідання) та Сергій Дзюба (роман). – Київ–Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Казахстан, Алмати: Міжнародний клуб Абая; Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф»,

  1. – 384 с.
    ISBN 978-617-7648-13-9

Вперше в Україні виходить книжка прози видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва. Це – роман «Нічні голоси» (у перекладі відомих українських письменників Олега Гончаренка та Сергія Дзюби), який здобув визнання в багатьох державах світу, й оповідання «День, коли обвалився світ», що в перекладі Олега Гончаренка друкувалося в журналі «Всесвіт».
Твори Р. Сейсенбаєва вражають нас глибокими філософськими
асоціаціями, тонким ліризмом, чуйністю, проникливістю,
великою любов’ю до Батьківщини, прекрасним коханням і
повагою до Жінки. Це – справжня енциклопедія казахських
національних традицій! Роллан Сейсенбаєв – не лише класик
сучасної казахської літератури, а й знаний державний діяч, засновник Дому Абая (Великобританія, м. Лондон), Міжнародного клубу Абая та міжнародного літературно-мистецького журналу «Аманат». За свою творчість письменник відзначений багатьма міжнародними і національними нагородами, зокрема преміями імені Миколи Гоголя, Григорія Сковороди та Пантелеймона Куліша (Україна), Ернеста Хемінгуея (Канада), Антуана де Сент-Екзюпері (Франція), Генріха Бьолля (Німеччина), Джека Лондона (США), Веніаміна Блаженного (Білорусь).

На обкладинці книжки – Роллан Сейсенбаєв.
Міжнародна літературно-мистецька Академія України
об’єднує відомих письменників, перекладачів та науковців із
55-ти країн світу.
ISBN 978-617-7648-13-9

© Сейсенбаєв Роллан, проза, 2018.
© Гончаренко Олег, Сергій Дзюба,
переклади, 2018.

Тетяна Дзюба. Сергій Дзюба. На острові далекому, мов сльози Єви… Вибрані вірші. Сербською переклав Рісто Василевскі

Книга „На острові, далекому, мов сльози Єви..“
видана видавництвом „Арка“ (Смедерево, Сербія) та бібліотекою письменників „Логос – Светови“. На її сторінках ми знаходимо прекрасний приклад поетичної майстерності та спільного творчого доробку чудового подружжя двох відомих українських поетів – Тетяни Дзюби (1966) та Сергія Дзюби (1964). Книга видається
у двомовній версії – українською та сербською мовами. Над перекладами віршів працював майстер своєї справи й відомий поет Рісто Василевскі. У своєму видавництві „Арка“ він уже давно реалізує ідею плідної та активної міжнародної співпраці на літературних теренах.

Поети Тетяна та Сергій Дзюби належать до одного покоління сучасних українських письменників. Приблизно одного віку та фаху, подружжя має близькі літературні й творчі амбіції. Вони – не лише чудова пара та прекрасні письменники від Бога, але й мають широкий спектр занять та інтересів у повсякденному житті.

Літературна критика, наукові та перекладацькі роботи,
журналістика, видавнича справа та редагування – все це невелика частина їх спільних або особистісних зацікавлень. Вони мають, не тільки прагнення популяризувати свою поезію за кордоном іншими мовами, але й водночас сприяють появі нових іноземних письменників у рідній українській культурі. Вони – також активні учасники різноманітних видів сучасної літературної співпраці, таких як: участь у міжнародних поетичних фестивалях, видавництво та публікація книг, наукових статей і перекладів. Автори численних книг, перекладених багатьма мовами.

Я ближче познайомився з Тетяною та Сергієм торік, у Німеччині, в гостях у лужицьких сербів, на одному з міжнародних поетичних фестивалів у Будишині. А наприкінці червня цього року ми вже разом навідалися до Лужиці, до серболужицьких поетів. Тоді, я переконався у спорідненості їхніх людських і поетичних ідеалів, побачив справжню турботу та увагу один до одного. Як мені здалося, їхній зв’язок – особливий, несхожий на інші та наповнений неповторною таємницею буття. І як пара, і як окремі особистості вони – яскравий приклад по-справжньому щирих та душевних
стосунків.

На жаль, в мене немає можливості повністю осягнути та цілком зрозуміти творчість Тетяни та Сергія. Адже дуже важко надати об’єктивну та авторитетну оцінку їхньої діяльності, спираючись лише на особисті враження з поетичних читань та хрестоматійних вибраних поезій. Між тим, очевидно, що Тетяна і Сергій – це справді талановиті творчі індивідуальності з багатим життєвим досвідом. Безсумнівно, вони доповнюють один одного у будь-якому випадку, що і підтверджує ця збірка, в яку входять вибрані вірші обох поетів.

1.

Поезії Тетяни Дзюби зазвичай короткі, щільної структури, побудовані на алегоричних та асоціативних чинниках. Більшість віршів – без назви, написані верлібром, із внутрішнім ритмом, та „м’якою“ римою.

Вона – поет людського буття, життєвих обставин, часу і простору, надії та журби. Авторка описує існування, яке відчуває й осмислює самостійно. Поет мудрості та досвіду, яскравих контрастів і життєвих ситуацій. Відчуття екзистенційної самотності митця знаходить своє вираження в емоціях та переживаннях ліричного героя, його спробах зрозуміти внутрішній, духовний світ. Тетяна у своїй поезії малює картину себе і дійсності, відтворює всеосяжний діалог людини та універсуму. Слова, які використовує поетеса, мають надзвичайно глибоку семантику. В її поезії одночасно існує реальність та фантазія, а іноді навіть метафізика буття, що миттє-
во помічається читачем.

В одному надзвичайно гарному вірші, написаному в елегійному тоні та атмосфері осінньої туги, Тетяна розмірковує над долею часу і поезії („Пора поезії…“). Вона ототожнює похмуру природу з гірким буттям ліричного героя („Пора дощів рядки змиває“). Поетесу цікавлять питання кохання, природи та вищого призначення людського існування. Дуже часто Тетяна пише про швидкоплинність життя, яке іноді так схоже на театральну виставу. Про пори року, частіше про осінь, яка просіює „мертве / зів’яле листя“, про зиму, яка „намагається влізти / до спорожнілого / самотнього серця / природи“. Мова про один із характерних для поетеси віршів під заголовком „День поминання осені“, в якому надзвичайно точно відображені варіації природних та душевних змін, вічний феномен швидкоплинності буття та протиставлення життя і смерті. Найрозвиненішу фактуру можемо побачити у триптиху „Море“. Це – складна й доволі „щільно“ написана поезія, з поліфонічним спектром різноманітних асоціацій. Цей вірш – немов прекрасна фреска, з багатою символікою та метафоричною образністю. Він нагадує нам знані вірші відомих світових поетів і підтверджує грандіозність та силу поетичного таланту Тетяни Дзюби. Це – поезія, в якій чергуються субтильність і сила, розкриваються феномени природних сил (тут моря „дивовижна робота…“). Ці образи пробуджують зазвичай елегійні та меланхолійні переживання у житті ліричного героя («Море хвилями котило сум…).
Дивовижний талант та філософські думки української поетеси проявляються у всіх її віршах, незалежно від їх розміру. Як, наприклад, у цьому: „Каштан упав – / розкрилася / душа“. Або ж: „Там батьківщина, де нам добре, / та все біда, / що добре тільки / вдома“ та „Історія – голова професора Доуеля: / все знає, але
не воліє / говорити“.

Чи не наштовхують ці алегоричні образи на роздуми про сучасну українську трагедію? Схожий, іронічний та алегоричний вірш завершує цю частину спільної книги подружжя. Адже серед сумної осінньої атмосфери та почуття туги („присмерку Європи“) ви-
никає ремінісценція на тлі історичних контроверсій українського минулого. Цей короткий огляд творчості Тетяни Дзюби дає нам зрозуміти, що вона – письменниця з унікальним мисленням та творчим потенціалом.

2.

Поет Сергій Дзюба майстерно володіє пером, словом та, безумовно, наділений творчою індивідуальністю і неповторністю. Вірші його, як і дружини Тетяни, переважно не мають заголовку, з розвиненою структурою, римою або ж навпаки без неї, так звані білі вірші. На відміну від своєї дружини, яка надає перевагу алегоричності, поет більш прямо та відверто говорить про свої почуття та думки. Здається, що автор наслідує слова великого Віктора Гюго: „Коли одна людина ваш цілий всесвіт – це кохання“. Адже головною темою його творчості є саме кохання: як і до дружини, так і в більш загальному та широкому сенсі. У його поезіях можемо побачити, як вічне і світле кохання („На острові, далекому, мов сльози Єви…“), так і неповторну любов батьків до дитини: „лиш мама знала то перші вірші“, і відчуття ніжності та святості батьківського дому („мама з татом полетіли на танці“). Сенсом життя для поета є взаємодія між коханням, людиною та віршем. Однак трапляються у його творчості й поезії, де описана глибока, болісна любов до міста – рідного Чер-
нігова: „Спи, моє місто, надійний мій ворог і друг, – / нас іще довго одними сльозами вмиватимуть дні / з помаранчевим ликом Отця. / І до нестерпних судом ми хотітимем жити“ („Чернігову“).

Інтимній ліриці поета притаманні складні й водночас тонкі емоції, надзвичайно високі та сердечні почуття. Наприклад, вступний вірш, який автор присвячує Тетяні, переповнений щирими почуттями і голосом душі: „Душа – мов скрипка…“; „Душа – як рима…“. Також ми бачимо зворушливу любов до бабусі й приклади метафізичної поезії з неземною фабулою: „наче з янголом порозмовляв…“ („коли в домі немає чого читати…“). Особливі та по-справжньому талановиті слова воскрешають у пам’яті найщиріші спогади і потяги душі, в першу чергу – інтимні, які – „правда, сон, марево…“. У триптиху „Поцілунки“ автор розділяє відчуття на справжні, універсальні та духовні: „Поцілунки-поети, / які вірять в Бога, / палко, до нестями творять Гармонію“.

У книзі можемо знайти й вірші значно ширшої тематики. Часто вони пронизані іронією та висміюванням сучасного суспільства („Балада про відьму та екстаз“). Або ж вірші, присвячені глобальній проблемі людства – боротьбі за владу й гроші, які безжалісно ни-
щать усі духовні цінності: „Знову піщинка кулею в оці!“ („Наше життя – боротьба з срібняками»). В „Баладі про квітку“ автор демонструє відчай та життєву драму героя: „Я прагнув пітьми, / пустки, / пустелі. / І був знайомим звіром / із відчаю і втоми“. Тож ми
бачимо, що в книзі присутні як сум, так і жага кохання, тепла та міцної опори й підтримки. Як і у творчості Тетяни, у Сергія Дзюби є безліч зовсім коротких, але надзвичайно талановито написаних віршів-перлин сучасної поезії, в яких автор звертається до філософських питань, повчань та застережень: „Живіть довго, / пишіть мало / і не звинувачуйте Небо / у гріхах“; „Люди, / будь ласка, тихіше, – / не чути моря“; станів: „Заплакана красуня: / вії / нами-
стинками сліз / прихилили / веселку“; „Дивно мені: / намалював сонце, / а воно гріє“. Апогей думок філософської тематики простежується у вірші „Сон“: „І був я поетом, / І жив тисячу років… / А потім – усе минулося: / Тільки відбитки Твоїх ніг / На піску“.

Тож сьогодні ми радо презентуємо вам сербською мовою творчість Тетяни та Сергія Дзюби – двох талановитих українських літераторів. Розповідь про них мені хотілося б завершити словами великого античного філософа Аристотеля: „З усіх творців поет найбільше любить свою справу“.

Мічо Цв’єтіч,
поет, академік, головний редактор газети
„Књижевне новине“
(м. Белград, Сербія)
Із сербської переклали
Єлизавета Пляшечник і Галина Шлапук

Тетяна Дзюба. Сергій Дзюба. Береги / Maluri. (Румунською переклав Пауль Полідор). România, 2018

Motto:
«Переклади української поезії та прози, зроблені Паулем
Полідором, знайомлять румунську та світову спільноту з
національним набутком України. Вони зближують наші
народи, стаючи символом взаєморозуміння та обопільного
сприйняття».
Крина Бокшан-Декусаре (10 грудня 2016 р.), член Спілки
письменників Румунії.

Від перекладача
«І буде тиша кольору надії…»
Шановний читачу, книга, яку Ти тримаєш у
руках, написана двома несхожими за своєю
художньою манерою українськими письменниками –
Тетяною і Сергієм Дзюбами. На її сторінках подано
прекрасний приклад поетичної майстерності,
довершеності форми та змісту, цікавого
образотворення і метафоричності.
Своєю творчістю поети Тетяна та Сергій
Дзюби яскраво представляють сучасне українське
письменство. Різні характерами, уподобаннями,
мистецькими амбіціями, стилем поведінки, вони обоє
– письменники від Бога, особистості з широким
спектром занять та інтересів у повсякденному житті.
Літературна критика, наукова та
перекладацька робота, журналістика, видавнича
справа і редагування – все це невелика частина їх
спільних або особистісних зацікавлень. Вони
прагнуть не тільки популяризувати свою поезію за
кордоном іншими мовами (Тетяна і Сергій – автори
численних книг, перекладених багатьма мовами
світу), але й водночас сприяють появі творів
іноземних письменників у рідній українській
культурі. Обоє літераторів – також активні учасники
різноманітних видів сучасної літературної співпраці,
якими є участь у міжнародних поетичних
фестивалях, видавництво книг, публікація наукових
статей і перекладів.

Автори збірки – це справді талановиті творчі
індивідуальності з багатим духовним досвідом, у
чому читачі зможуть пересвідчитися, прочитавши
вибрані вірші обох поетів.
Поезії Тетяни Дзюби – ускладнені і лаконічно
афористичні, побудовані на алегоричних та
асоціативних чинниках, позначені високою
чутливістю до відтінків смислу і краси виразу.
Чимало віршів написані верлібром, однак читаються
дуже мелодійно завдяки внутрішньому ритму та
вдалому звукопису – асонансам й алітерації.
В її текстах – пошук гармонійності людських
стосунків, часу і простору. Авторка описує й
осмислює існування, яке відчуває інтуїтивно. Вона –
поет мудрості, яскравих контрастів і життєвих
формул. Відчуття екзистенційної самотності
поетеси знаходить вираження в емоціях та
переживаннях її ліричної героїні, спробах
зрозуміти потаємний духовний світ. Тетяна у своїй
поезії малює картини внутрішнього «я» і мінливої
дійсності, відтворює всеосяжний діалог особистості з
універсумом. Слова, які використовує поетеса, мають
надзвичайно глибоку семантику. В її творах
одночасно існують реальністьта фантазія, а іноді –
навіть метафізика буття:

І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з'їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.

Лірика мисткині передає складність людини,
конфлікт цінностей, внутрішню боротьбу та
трагедію, іншими словами, масштаб людського у
людині, біблійний масштаб. Де є місце роздвоєності,
сумнівам, ризику–ризику віри, ризику любові, ризику
творчості. Де є місце смерті, як міри любові/ віри/
творчості, та вічним запитанням. Де нероздільно
переплетені протест і страждання, віра і безнадія. У
поезіях Тетяни втілена проблемність людини, її
«розіп’ятість» між світом «горішнім» і «долішнім»;
та проблемність, яка наділяє поезію безсмертям.

Залишишся лиш візерунком вокзальним
На вутлих причалах мого життя,
Де біла циганка у чорному залі
Вколисує долі сумне дитинча.
Ти – лиш візерунок химерний і тонкий
У храмі прощання й вчорашнього чаю.
Ти – знак повороту шаленої гонки,
Який проминула (чи ще проминаю?).
Десь вірність і віра сплелися корінням.
Не вийти із кола магічних обручок.
А цей візерунок – примарною тінню,
Мов розпис на тілі індійця-гаучо,
Чи квітка міледі, очищена болем,
На вогкім цямринні міражних криниць
Втамовує спрагу любов наша – Голем*,
А світло – жагу невидющих зіниць.

У «Триптиху» Тетяна витончено змальовує
швидкоплинність нашого життя, а відтак – і
скороминущість зваб, захоплень і пристрастей, та
водночас непроминальність усього справжнього.
Немов у переливчастій акварелі, поліфонічним
спектром тонких асоціацій надзвичайно філігранно
відображаються варіації природних та душевних
змін, вічний феномен метаморфоз буття, ритмів
довкілля і чутливого серця у поезії:

Сніг лапатий – син слухняний віхоли.
Полозки санчат – півусмішки.
Ми з планети круглої в небо їхали.
Звісно, білі ангели – діти трішки.
І кидалось сонце вслід цуценям рудим,
І від сміху в кров розсікались губи.
Як розтане швидко цей зимовий дим –
Хтось у ньому лиш рукавичку згубить…
Чи зоріла доля нам, чи звізда вертепу
Крізь шинельних буднів непохитний стрій?
… Не сахайсь закляклих серед степу
Кам’яних бабів – невідбулих мрій.

Високу поетичну майстерність, бездоганне
володіння пером та словом Ви з перших рядків
відчуєте і у віршах Сергія Дзюби. Його поетичні
рядки позначені творчою індивідуальністю й
неповторністю. Свої ліричні переживання й емоції
він майстерно передає, як у римованих віршах, так і у
верлібрах, білих віршах. Здебільшого Сергій прямо,
акцентовано і відверто висловлює власні почуття та
думки образними поетичними рядками:

На віях – осінь, в косах – перший сніг,
А очі прагнуть молодого літа…
Хотіти – гріх, і не любити – гріх,
І гріх любити неталановито!
Пречиста осінь, твій опальний друг
Цю старість приміряє лицемірно…
Одна метагалактика – покірна:
Космічний біль і безкінечний круг.

Та водночас поет дивує нас витонченою
алегоричністю чутливого образотворення. Він
класично торкається тонких душевних фібрів читача
неповторними рядками:

Одного разу двічі
я ввійшов у одну й ту ж річку,
щоб назавжди розчинитися в її тілі.
І тоді, пронизаний Космосом,
на крихітній рубіновій планеті
побачив своє дитинство –
чорнявого хлопчика,
який міцно притискав до грудей
мої мрії.

Інтимній ліриці поета притаманні складні та
витончені емоції, проникливо і щиро висловлені
сердечні почуття:

Тані
Душа – мов скрипка: пилом припада
І враз страждає на високих нотах.
Ти ще струна – не думай про літа,
Ти закохайся в мене у суботу.
Душа – як рима: все шука слова,
Мандрує від поеми до поеми.
Ти знаєш: благодать – де нас нема.
Немає нас в Парижі і Сан-Ремо…
Ти відпочинь – мов квітку, не зірву.
У мене тільки чуб – від Одіссея.
Так хочеться душі, як божеству,
Щоб хтось молився хоч колись на неї.

Презентуючи вам румунською мовою
творчість Тетяни та Сергія Дзюби, маю впевненість,
що у їхніх поетичних рядках ви знайдете неповторну
мелодику, оригінальний авторський колорит, з якого,
мов спраглий із чистого джерела, нап’єтеся цілющого
нектару одухотвореної української поезії, милуючись
вишуканими, ліричними образами, відчуттями й
асоціаціями. А вихід у світ цього видання сприятиме взаємному зміцненню культурних румунсько-українських стосунків.

Пауль Полідор,
поет, перекладач, композитор,
автор популярних пісень,
м. Бухарест, Румунія

Сергій Дзюба. Доля Людини. Микола Дейкун. Документальний роман

Дзюба С.
Д77 Доля Людини. Микола Дейкун: Документальний роман. –
Чернігів: ПКФ “Ранок”, 2014. – 240 с. + фотовставка.
ISBN 978-966-8185-73-1

У новому публіцистичному романі відомий український письменник і журналіст, лауреат Малої Нобелівської премії в галузі літератури Сергій Дзюба, розповідаючи про дивовижну долю Українця, Лікаря – Миколи Петровича Дейкуна, шанованого на Придесенні, осмислює життя нашої держави. Книга розрахована на
широкий загал читачів.
ISBN 978-966-8185-73-1 ББК 8 (4УКР)
© Дзюба С., 2014

Дзюба Сергій Вікторович
ДОЛЯ ЛЮДИНИ. МИКОЛА ДЕЙКУН (документальний роман)
Редактор В. Д. Слапчук

Комп’ютерна верстка та дизайн А. А. Кузьменка

Видавець: ВКФ «Ранок».
14000, м. Чернігів, проспект Миру, 41.
Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців:
серія ДК No16663 від 27.01.2004 р.

Сергій Дзюба. ЛЮБОВ З ТРОЛЕЙБУСОМ. Пародії та віршики

Сергій Дзюба. Любов з тролейбусом. Пародії та віршики. — Чернігів:
Видавництво «Чернігівські обереги», 2003. — 80 с.

ISBN 966-533-210-4

Герої цих пародій — Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Ігор Калинець, Василь Голобородько, Оксана Забужко, Леонід Талалай, Анатолій Погрібний, Василь Слапчук, Ігор Павлюк, Сергій Жадан, Роман Скиба, Сергій Пантюк, Іван Андрусяк, Тарас Федюк, Мойсей Фішбейн, Петро Мідянка, Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Олександр Ірванець, Василь Кожелянко, Микола Воробйов, Михайло Григорів, Віктор Кордун, Петро Коробчук, Андрій Охрімович, Володимир Цибулько, Назар Федорак, Галина Крук,
Маріанна Кіяновська, ІБТ, Олег Соловей, Людмила Таран, Кость Москалець, Юрко Покальчук, Олена Степаненко, Олександр Стусенко та інші прибульці.

У оформленні книги використано роботи відомого українського художника
Миколи Небилиці, надані Чернігівською галереєю сучасного мистецтва «Пласт-Арт».

© Дзюба С.В., тексти, 2003
© Видавництво «Чернігівські обереги», 2003

Легше, ніж повітря. Поезії Азіти Кагреман. Українською мовою переклала Надія Вишневська. На русский перевел Сергей Дзюба

Назва книги Легше, ніж повітря
Жанр поезія
Поетеса Азіта Кагреман
Видавець Aftab Publication, Норвегія
рік видання зима 2017
Компонування Аббас Шокрі
Дизайн обкладинки Надія Вишневська
ISBN 978-1542478199

Роллан Сейсенбаєв. Мертві блукають пісками. Роман. Українською мовою переклали Тетяна Сидоренко, Олег Гончаренко, Сергій Дзюба та Ярослав Савчин

Роллан Сейсенбаєв. Мертві блукають пісками : Роман.
– Українською переклали Тетяна Сидоренко, Олег Гончаренко,
Сергій Дзюба та Ярослав Савчин; передмова Сергія Дзюби,
післямова Анатолія Кіма. – Україна: Київ-Чернігів: Міжнародна
літературно-мистецька Академія України; Казахстан, Алмати:
Міжнародний клуб Абая; Казахський національний університет
імені аль-Фарабі; Національна Академія наук Республіки
Казахстан; Україна, Чернігів: Десна Поліграф, 2019. – 720 с.

Вперше в Україні виходить знаменитий роман видатного казахського письменника Роллана Сейсенбаєва (в перекладі українських письменників Тетяни Сидоренко, Олега Гончаренка, Сергія Дзюби та Ярослава Савчина), який здобув визнання в багатьох державах світу. Ця мудра книга – про те, як росіяни з Півночі прийшли до кочівників, ніби пропагуючи світло наукових знань, стабільність осілого життя, писемну літературу замість
фольклору… – і з усім цим принесли в життя вільних синів Поля, що цілорічно ходили услід за сонцем зі своїми отарами, багато непоправної біди. Бо північна російська цивілізація геть збила з путі істинного, історичного, продиктованого Небом, казахський народ номадів, кінних вершників, і привела їх до межі духовної загибелі, а Степ і Синьомор’я (Арал) – до екологічної катастрофи.
Цей роман – дуже переконливий, потужний, безстрашний, безжальний, відчайдушний та бунтарський. Чи зрозуміли ми, людство, свій феномен, чи знаємо ми, хто ми такі й куди взагалі йдемо?.. Чи не помиляємось ми, коли думаємо, що все нам проститься за наші гріхи в минулому й теперішньму? Про все це – книжка класика сучасної казахської літератури.

© Сейсенбаєв Роллан, проза, 2019.
© Тетяна Сидоренко, Олег Гончаренко,
Сергій Дзюба, Ярослав Савчин,
переклади, 2019.

Замість щоденника. Міжнародна діяльність 2013 – 2019 років. Сергій Вікторович Дзюба

Сергій Вікторович Дзюба
Замість щоденника. Міжнародна діяльність 2013 – 2019 років. – Київ – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія України; Чернігів: Десна Поліграф, 2020. – 410 с. :32 с. іл.
ISBN 978-617-7833-27-6

УДК 821.161.2

Впродовж продовж майже 30 років письменник Сергій Дзюба вів щоденники – від руки щодня писав у товстих зошитах про своє життя, коментував події та прочитані книжки. Звик до цього ще зі студентських років. Писав, нічого не приховуючи.А потім одного разу,перечитавши написане написане,зібрав докупи всі
ті зошити і їх спалив… «Мабуть, того дня у мене просто не було настрою, – говорить Сергій. –Мені здалося, що я надто категорично та несправедливо оцінюю деяких людей та авторів книжок.Втім, що зробив –те зробив,і якщо воно згоріло, то шкодувати за цим не треба. Однак пройшов час, я прочитав щоденники свого друга Петра Сороки, і мені стало цікаво. Тому вирішив усе ж таки повернутися до цієї форми, тим більше, саме в 2013 році розпочалася наша з Танею міжнародна діяльність, котра триває й досі. Вона відображена
в листах (у книжці «До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Сергієві Дзюбі»), а тепер і в щоденникових нотатках, де вміщені й публікації про наші мандри світом».Маємо захоплюючий «підручник» на тему «Як досягнути успіху?».
На обкладинці книги: письменник Сергій Дзюба – у Празі

(світлина Тетяни Дзюби).

Книга побачила світ за сприяння підприємця, інвестора, науковця Володимира Феодосійовича Хоменка.

Сергій Дзюба. Життя між кулями

Сергій Дзюба. Життя між кулями. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. – 440 с.; 24 іл.
ІSBN 9789662482515
Екранізовані талановитим режисером, ці історії могли б реально претендувати на „Оскар”. Добре, що ми маємо письменника й журналіста Сергія Дзюбу, котрий ТАК пише про наших миротворців – сильно, пристрасно, небанально. Саме тому його дивовижні передачі на радіо „Новий Чернігів” і публікації у всеукраїнських часописах викликають резонанс. Ти ніби бачиш усе на власні очі: ось українські миротворці рятують наших моряків із захопленого піратами корабля, знімають гелікоптерами з дерев тубільців під час повені в Ліберії, невтомно перевозять біженців у джунглях СьєрраЛеоне, спілкуються з племенем канібалів, під несамовитим шестигодинним обстрілом захищають найважливіші об’єкти в іракському місті ЕльКут, розміновують ліванські землі, ризикують життям у Косовому, Ефіопії, Еритреї, Котд’Івуарі, Грузії…
Не менш цінні – документальна повість про двічі Героя Радянського Союзу, легендарного льотчика Олександра Молодчого, нариси про українців, які за радянських часів воювали в Афганістані, В’єтнамі, Єгипті, Судані, Мозамбіку, Ефіопії, Сомалі, Анголі, на Кубі, визволяли острів Даманський. Ці правдиві свідчення очевидців, записані Сергієм Дзюбою, безперечно, мають велике значення для вітчизняних та зарубіжних науковців.

ІSBN 9789662482515 © Дзюба С.В., тексти, 2011

Teťana Dzjuba, Serhij Dzjuba. Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. DÉŠŤ S TVÝMA OČIMA. ДОЩ IЗ ТВОЇМИ ОЧИМА. Výbor z básní. Вибрані вірші. Чеською переклали Петр Каліна та Мілан Грабал

Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. Дощ iз твоїми очимa: Вибрані
вірші / Переклад з української мови: Петр Каліна та Мілан Грабал.
Видавництво Мілан Годек, Градец Кралове, Чеська республіка
та «Десна Поліграф», Чернігів, Україна. 2018. – 152 с.
Збірка вибраного поетеси та літературознавця Тетяни Дзюби містить оригінальні ліричні вірші, побудовані на неповторних думках і винятковому поетичному мистецтві авторки.
*
Вибрані вірші поета та публіциста Сергія Дзюби становлять основні
напрямки його поетичної творчості – інтимний і суспільний. Жартівливі вірші чергуються з ностальгійними, голосні тони зустрічаються з тишею.
*
Картина на обкладинці та малюнки в книзі народилися в майстерні
чеської художниці Катержіни Закоутскої.

Poetry © Teťana Dzjuba, Serhij Dzjuba, 2018
Translations © Petr Kalina, Milan Hrabal, 2018
Anthology © Milan Hrabal, 2018
Illustrations © Kateřina Zákoutská
ISBN 978-80-87688-69-4
© Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба, автори, 2018
© Петр Каліна, Мілан Грабал, переклад, 2018
© Катержіна Закоутска, 2018
ISBN 978-617-7491-48-3

До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Дзюбі з 1992 року до наших днів (рукописні та електронні)

До світла. Вибрані листи письменнику Сергієві Дзюбі
з 1992 року до наших днів (рукописні та електронні). –
К. – Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька Академія
України, Чернігів: Десна Поліграф. 604 с. : 24 с. іл.
ISBN 978-617-7833-05-4

УДК 821.161.2

Вперше оприлюднено прилюднено близько тисячі листів письменникові исьменникові Сергієві ергієві Дзюбі, які нині зберігаються в його особистому фонді у Державному архіві Чернігівської області. Впродовж десятків років відомому українському поетові, перекладачеві, журналістові, прозаїкові, автору творів для дітей, радіоп’єс, популярних пісень, рецензій, гумору та пародій, президенту Міжнародної літературно-мистецької Академії України (яка об’єднує людей із 55 держав)Сергію Вікторовичу Дзюбі пишуть знані письменники,перекладачі, науковці,митці з усього світу. Щоб усі їх оприлюднити,знадобилося б буквально сотні товстих томів. Втім,навіть така книжка вибраних листів дає великі уявлення про життя і творчість не лише Сергія Дзюби, а й багатьох видатних і відомих діячів сучасного літературного процесу з різних країн. Причому це –не якийсь складний науковий трактат,а захоплююче і легке чтиво, яке справді цікаво читати – і не тільки письменникам.
Отже маємо своєрідну історію сучасної української літератури в листах. Попри всі прогнози скептиків, один із найулюбленіших жанрів світової літератури – епістолярний –не просто залишається, а демонструє свої чудові, неповторні приклади в Україні.
В оформленні цієї книжки використано роботи відомого українського художника Генрі Ягодкіна «Аскеза»та «До світла» (на обкладинках)

Листи Сергієві Дзюбі –
упорядкував Дзюба С. В., 2019

На сріблястій долоні вічності. На сребристата длан на вечността. Вибрані вірші. Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба. Болгарською переклав Димитр Христов

На сріблястій долоні вічності. Тетяна Дзюба, Сергій Дзюба

На сребристата длан на вечността. Тетяна Дзюба, Сергий Дзюба

Избрани стихотворения
Вибрані вірші

Превод от украински: Димитър Христов
Болгарською переклав Димитр Христов
Консултант: Анна Багряна
Консультант: Анна Багряна

България, София Болгарія, Софія
Издателство БОГИАННА БОГІАННА

2015

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. Том ІV

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. – Канада: Новий
Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. – Т. IV. – 414 с.
Том четвертий
Тетяна і Сергій Дзюби – відомі українські письменники, їхні книжки успішно друкуються за кордоном різними мовами.
«Цікаво, як Тетяні, котра надихається повсякденням, вдається творити такі майстерні філософські та глибокоемоційні поетичні тексти, вирвані з сірості й повторюваності життя? Вона дивовижно трансформує тінь у світло завдяки променям своєї уяви. Її творчість позначена самовимогливістю, інтелектуальністю, тривогою за
наше буття, любов’ю до природи та людства, яке відчуває все більший дефіцит ніжності і духовного співтовариства, – переконаний один із перекладачів цієї книжки, видатний
болгарський поет Димитр Христов. – Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні
й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів».
В оформленні книжки використано світлини з архіву відомого
українського мандрівника Михайла Павлюка.
ISBN 978-966-399-629-5
Моїй дорогій дружині Тетянці з любов’ю та ніжністю присвячую.
Сергій Дзюба

На обкладинці: озеро Лаут Тінгаль у джунглях Індонезії
(фото Михайла Павлюка, дизайн Анатолія Кульченка).

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. Том ІІІ

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. – Канада: Новий
Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. – Т. III.– 315 с.
Том третій
Тетяна і Сергій Дзюби – відомі українські письменники, їхні книжки успішно друкуються за кордоном різними мовами.
«Цікаво, як Тетяні, котра надихається повсякденням, вдається творити такі майстерні філософські та глибокоемоційні поетичні тексти, вирвані з сірості й повторюваності життя? Вона дивовижно трансформує тінь у світло завдяки променям своєї уяви. Її творчість позначена самовимогливістю, інтелектуальністю, тривогою за наше буття, любов’ю до природи та людства, яке відчуває все більший дефіцит ніжності і духовного співтовариства, – переконаний один із перекладачів цієї книжки, видатний болгарський поет Димитр Христов. – Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво
інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів».
В оформленні книжки використано світлини з архіву відомого українського мандрівника Михайла Павлюка.
ISBN 978-966-399-629-5
Моїй дорогій дружині Тетянці з любов’ю та ніжністю присвячую.
Сергій Дзюба
На обкладинці: ханський палац у Бахчисараї, Крим, Україна
(дизайн Анатолія Кульченка).

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. Том І

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. – Канада: Новий
Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. – Т. I. – 255 с.
Том перший
Тетяна і Сергій Дзюби – відомі українські письменники, їхні книжки успішно друкуються за кордоном різними мовами.
«Цікаво, як Тетяні, котра надихається повсякденням, вдається творити такі майстерні філософські та глибокоемоційні поетичні тексти, вирвані з сірості й повторюваності життя? Вона дивовижно трансформує тінь у світло завдяки променям своєї уяви. Її творчість позначена самовимогливістю, інтелектуальністю, тривогою за наше буття, любов’ю до природи та людства, яке відчуває все більший дефіцит ніжності і духовного співтовариства, – переконаний один із перекладачів цієї книжки, видатний болгарський поет Димитр Христов. – Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину
перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів».
В оформленні книги використано фото з архіву відомого українського мандрівника Михайла Павлюка.
ISBN 978-966-399-629-5
Моїй дорогій дружині Тетянці з любов’ю та ніжністю присвячую.
Сергій Дзюба
На обкладинці: У заповіднику перелітних птахів на острові Хондо,
Південна Корея (дизайн Анатолія Кульченка).

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. Том ІІ

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. – Канада: Новий
Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. – Т. II. – 328 с.
Том другий
Тетяна і Сергій Дзюби – відомі українські письменники, їхні книжки успішно друкуються за кордоном різними мовами.
«Цікаво, як Тетяні, котра надихається повсякденням, вдається творити такі майстерні філософські та глибокоемоційні поетичні тексти, вирвані з сірості й повторюваності життя? Вона дивовижно трансформує тінь у світло завдяки променям своєї уяви. Її творчість позначена самовимогливістю, інтелектуальністю, тривогою за наше буття, любов’ю до природи та людства, яке відчуває все більший дефіцит ніжності і духовного співтовариства, – переконаний один із перекладачів цієї книжки, видатний болгарський поет Димитр Христов. – Вірші Сергія Дзюби носять у собі потужний заряд із
думок і пристрастей, фантазії та реальності. Його поезія то чуттєво інтимна, то гостросоціальна, то грайливо іронічна, то глибоко ностальгійна. Його вірші – сповідальні й душевні, але водночас у них вплетена жорстока конфліктність часу, що ставить людину
перед вибором у цьому різноликому світі, де кожен із нас шукає рідні душі, любов і родинне гніздо, гідну роботу й друзів».
В оформленні книги використано фото з архіву відомого українського мандрівника Михайла Павлюка.
ISBN 978-966-399-629-5
Моїй дорогій дружині Тетянці з любов’ю та ніжністю присвячую.
Сергій Дзюба
На обкладинці: Великий китайський мур (дизайн Анатолія Кульченка).

© Тетяна і Сергій Дзюби, тексти, 2015

Вірші для Тетянки. Поезії англійською, українською, польською, російською та сербською мовами. Друге видання. Сергій Дзюба

Щиро дякую чудовим людям, завдяки яким ця книжка побачила світ: прекрасній і розумній дружині Тетянці, яка надихає мене всі ці роки; моєму талановитому другу – письменникові Алексу Врубелю, котрому спала на думку ідея видати мені книжку в Лондоні, й він її таки переклав і видав(!); надійним друзям – українській письменниці, художниці Анні Багряній і її видатному чоловікові – болгарському поету, драматургові, перекладачеві, барду Димитру Христову (Димитре, післямова – просто супер, від душі!); відомому поету, перекладачеві та науковцеві Дмитру Чистяку, який, безперечно, – майбутнє нашої літератури; письменнику, літературознавцеві, доктору славістики з Канади Марку-
Роберту Стеху – дякую за фахові поради; високопрофесійним перекладачам, напрочуд цікавим письменникам і
чуйним, дуже шляхетним людям: Богданові Бойчуку, Любі Ґавур, класику сучасної сербської літератури Рісто Василевські, а також моєму приятелю Володимиру Ільїну, котрий уславився бездоганними перекладами віршів Папи Римського Іоанна Павла II та геніального Поета Ігоря Римарука; а ще – українському письменникові, головному редакторові популярного інтернет-
видання «Порт-Фоліо» Михайлу Блехману (Канада), великому подвижнику і патріоту України;
обдарованому, дивовижно чарівному юкагирському художнику й поету з Республіки Саха Миколі Курилову (дякую за таке дуже розкішне художнє оформлення цієї книжки!); моїм надійним та шляхетним друзям-меценатам: голові Чернігівської обласної ради Миколі Звєрєву, депутатові обласної ради, голові правління Ічнянського заводу сухого молока та масла (найкращого масла в Європі!) Вікторові Кияновському, небайдужому підприємцю з мальовничого села Парафіївка (Ічнянщина) Олександрові Сенчику та справжньому українцеві, моєму доброму приятелеві й меценату впродовж понад двох десятків років Володимирові Максаку; дизайнеру, художнику, арт-директору «VK-студії» Віктору Кудляку – за велику допомогу у виданні цієї збірки, а також створення емблеми нашої Академії, печатки та диплому-посвідчення члена Міжнародної літературно- мистецької Академії України.

Дякую, дорогі друзі! Живіть довго та щасливо!
Сергій Дзюба

ЗАЄЦЬ, МАВКА І КУЛЕМЕТ. Сергій Дзюба

Сергій Дзюба. Заєць, мавка і кулемет: Дивовижні люди. Неймовірні
історії, які відбуваються насправді. – Чернігів: „Видавництво „Чернігівські обереги”, 2010. – 440 с.
ІSBN
Несподіване зникнення „крутого” чернігівського бізнесмена, зухвале викрадення маленької Аліси, жахливий полтергейст в оселі молодого подружжя, кримінальний курортний роман… В епіцентрі цих карколомних подій – кмітливий та іронічний приватний детектив Віталій Самарцев, який покладається виключно на власний інтелект і фортуну. А ще до нової гостросюжетної книги відомого письменника й журналіста Сергія Дзюби увійшли колоритні розповіді про пригоди наших співвітчизників у Єгипті, В’єтнамі, Анголі, Судані, Мозамбіку, Сомалі… Вражають і неймовірні історії про кохання („Іронія долі по3чернігівськи, „Летючий миш”, „Заєць, мавка і кулемет”).
Всі вони – цілком реальні. Працюючи в телерадіоагенції „Новий Чернігів”, автор спочатку готував їх для радіо, безпосередньо спілкуючись із персонажами. Прозвучавши в ефірі, передачі викликали гучний резонанс і не раз повторювались на прохання слухачів. Тому до аудіозаписів на дисках додалися спочатку їх друковані газетні версії, а потім побачили світ і книги – „Тато у декретній відпустці”, „Як я був агентом ЦРУ”, „Ловець снів” та
„Замінований рай”. Власне, кожна з цих історій варта окремого роману, кінострічки чи телесеріалу.
Коли Сергій Дзюба відзначав 25-річчя своєї журналістської і літературної діяльності, на свято завітали майже всі персонажі його книжок.

ІSBN © Дзюба С.В., тексти, 2010

Ак Вельсапар. СМАРАГДОВИЙ БЕРЕГ. Оповідання. Українською переклав Сергій Дзюба

Ак Вельсапар.
Смарагдовий берег : Оповідання / Українською
переклав Сергій Дзюба. – Чернівці : Букрек, 2014.–
208 с.
ІSBN

Вперше в Україні виходить книга оповідань відомо-
го письменника зі Швеції Ак Вельсапара, твори якого

перекладені багатьма мовами світу. Мова у нього –
жива, колоритна, густа, наче гречаний мед. До того ж,
він – гідний продовжувач традицій Миколи Гоголя. Чого
тільки варте оповідання «Єгипетська ніч страху», де
юнак, вирушивши на східний базар, потрапляє в лабети
нечистої сили! Вражає оповідання «Смерть маргіра», в
якому у пустелі віч-на-віч зустрічаються старий змієлов

та гігантська кобра. Запам’ятається й новела «Алти-
най» – про перше кохання, радісне й журливе, чисте,

мов непорочний, свіжий сніг… У письменника – свій

неповторний стиль. Та головне – його чарівна справж-
ність і Талант, завдяки якому творчість Ак Вельсапара

вже належить до скарбниці світової літератури.

© Ак Вельсапар, оповідання, 2010
© Сергій Дзюба, переклади українською, 2014
© Видавничий дім «Букрек», 2014

ЛРК. Дзюба С.В. Вибрані твори. Сучасна література

Біографія письменника: ознайомитись за посиланням.

Матеріал подано нижче. Слідуйте за червоними покажчиками.

down-arrow1
down-arrow1

Дзюба Т., Дзюба С. Дощ iз твоїми очимa: Вибрані вірші / Переклад з української мови: Петр Каліна та Мілан Грабал.Видавництво Мілан Годек, Градец Кралове, Чеська республіка та «Десна Поліграф», Чернігів, Україна. 2018. – 152 с.

Читати онлайн

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. – Канада: Новий Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. – Т. II. – 328 с.

Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. – Канада: Новий Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. – Т. I. – 255 с.

Сергій Дзюба Улюбленець неба: повість про Героя Олександра Молодчого (українською, російською мовами). – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. – 55 с.;

Дзюба С. В., Кулаковська І. О. Потягуськи: Роман у міні-новелах. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2008. – 356 с.

Читати онлайн

Дзюба С. В. Душа на обличчі: Казкові повісті для дітей. – Луцьк:
ПВД «Твердиня», 2007. – 400 с.

Читати онлайн

Дзюба С., Дзюба Т. Вибрані вірші / Англійською з укр.мови переклали Люба Гавур та Богдан Бойчук. – Нью-Йорк: Publisher BOGDANI, 2014. – 104с. 

Дзюба С. В. Троянці. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2012. – 576с.; 24 іл.

Читати онлайн

Джерело http://bibl-kotsubynskogo.edukit.cn.ua/elektronna_biblioteka/elektronni_knigi/dzyuba_sergij_viktorovich/

ЛРК. Творчість Пакалюк Т.І. (кол.вчитель ліцею №32). Сучасна література

Пункти, що підкреслені рискою, ведуть на ресурси, де розміщено видання. Відкрийте для себе нові простори рідного краю!

  • Пакалюк Т.І. Життя безцінне! – Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2014. – 15 с.
  • Пакалюк Т.І.Янгол з Небесної сотні.– Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2015. – 19 с.
  • Пакалюк Т.І.Таємниці старого Седнєва. Частина І. – Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2013. – 15 с.
  • Пакалюк Т.І.Таємниці старого Седнєва. Частина ІІ. – Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2013. – 15 с.
  • Пакалюк Т.І.Егоїстка. – Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2015. – 15 с.
  • Пакалюк Т.І.Найкращий у світі друг. Мена: Видавник ТОВ «Домінант». – 2012. – 19 с.
  • Пакалюк Т.І.Пригоди малого Укропчика– Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2015. – 15 с.
  • Пакалюк Т.І.Набридло бути дурнем. – Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2014. – 11 с.
  • Пакалюк Т.І.Про вперту Анюту і смачну отруту. – Мена: Видавник ТОВ «Домінант». – 2010. – 19 с.
  • Пакалюк Т.І.Моя душа. – Чернігів: ТОВ «Видавництво «Десна Поліграф». – 2014. – 19 с.
  • Пакалюк Т.І. Як бобер і їжаки мандрували вздовж ріки. – Чернігів: Видавець – редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда». – 2006. – 19 с.
  • Пакалюк Т.І. Комп`ютерне лихо.