Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Мова 7 клас / Службові частини мови

Службові частини мови

Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) та службові.

Прийменник як службова частина мови

Прийменник – незмінна службова частина мови, яка виражає залежність одного повнозначного слова від іншого у словосполученні.

Прийменники членами речення не виступають.

Прийменник підкреслюють разом із тим членом речення, з яким він пов’язаникй за змістом (впізнати приймениик можна, поставивши питання до самостійної частини мови, – прийменник буде входити до складу питання)

Зацвіла калина біля круч Дніпра. (біля чого?)

Прийменники не мають лексичного значення.

Проте разом із відмінковими формами іменників, займенників та числівників вони можуть указувати на:

  • місце (По діброві вітер віє, гуляє по полю,

             Край дороги гне тополю до самого долу.)

  • час (Сумним бузок стає під вечір.)
  • причину (Повітря тремтить від спеки.)
  • мету (А я піду за волю проти рабства.)
  • кількість (У майстерні невеликі, на чотири шибки, віконця.)

Найчастіше прийменники стоять при іменнику.

З усіма частинами мови прийменники пишемо окремо!

За будовою прийменники поділяють на

  • прості (з, за, до, через та ін.)
  • складні (утворилися поєднанням простих прийменників: понад, попід, посеред, задля, заради, з-за, з-поміж та ін.)
  • складені (прийменники , утворені від кількох слів: поруч з, згідно з, незалежно від, у зв’язку з, у вигляді, з метою, на чолі, незважаючи на та ін.)

Складні прийменники звичайно пишуть разом.

Прийменники, які починаються із з (із), пишуть через дефіс: з-за, із-за, з-над, з-під, з-поміж, з-посеред, з-перед

771

772

Складені прийменники пишуть окремо.

773

За походженням прийменники поділяються на:

  • непохідні
  • похідні

Непохідні прийменники – найдавніші, їхнє походження вже не простежується (в(у), до, без, від (од), для, з (із, зі, зо, ізо), за, між по, при)

Похідні прийменники утворилися:

774

775

776

777

778

Сполучник

Сполучник – незмінна частина мови, що сполучає

  • однорідні члени речення
  • частини складного речення

Сполучники не мають лексичного значення, не є членами речення.

779

780

За своїм призначенням сполучники поділяють на розряди:

  • Сполучники сурядності (поєднують однорідні члени або рівноправні частини складного речення)

781

782

  • Сполучники підрядності, які поєднують головну й залежну частини складного речення

783

784

785

Кому ставлять перед другим із розділових сполучників, якщо вони поєднують

  • однорідні члени речення (Мисливець уцілить або в білку , або в гілку.)
  • частини складного речення (Чи сніг в степу біліє, / чи сонце сліпить очі?)

Між частинами складного речення перед сполучниками сурядності або підрядності ставлять кому

786

За будовою розрізняють сполучники:

787

Кому при складених сполучниках ставлять один раз, перед усім сполучником.

Правопис сполучників

  1. Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: адже, зате, начебто, отож, ніж, аніж, якщо, якби, мовбито, немовби, наче, начеб, начебто, ніби, нібито, тобто, притому.

Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, якщо, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова з часткою або прийменником.

Сполучник як службова частина мови виконує синтаксичну функцію поєднання членів речення або окремих речень і не є іх членами, однозвучні сполучення слів виступають членами речення, і до них можна поставити питання:

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву (П. Тичина).

Неба тут було так багато, що очі тонули в нім, як в морі, та шукали, за що б то зачепитись (М. Коцюбинський)

Якби я турбувавсь завжди про себе, вже б онімів давно від самоти .

(Д. Павличко)

Як би йому, Данилові, хотілося зараз із веслом у руці сісти за сей вербовий човен (М. Стельмах).

  1. Якщо частки би (6), же (ж)зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли б, хоча б, хоч би.
  2. Складні сполучники тільки-но, тим-то, тому-то, отож-бопишуться через дефіс.
  3. У складених сполучниках усі компоненти пишуться окремо: так що, через те що, замість того щоб, з тим щоб, незважаючи на те що, дарма що, задля того щоб, після того як, мірою того як.

Сполучники проте, зате (див. аналогічні)

– не мають лексичного значення

– не відповідають на питання

– не є членами речення

– не можуть бути замінені сполуниками але , однак

Індик хоч не співає, зате багато думає.

Не за те вовка бють, що сірий, а за те, що овечку зїв.

Займенники з прийменниками про те, за те

  • мають лексичне значення
  • відповідають на питання
  • є членами речення
  • не можуть бути замінені сполучниками

Сполучники зате, проте, щоб, якби треба відрізняти від однозвучних із ними самостійних частин мови, які з прийменниками за, про та часткою би(б) пишуть окремо.

Сполучники якби, якщо

  • не мають лексичного значення
  • не є членами речення
  • мають наголос на другому складі
  • можуть бути замінені на коли б

Якби було десять рук, усім би робота знайшлась.

Прислівник як із часткою би(б) та займенником що

  • має лексичне значення
  • є членом речення
  • має наголос на слові як

Як би високо ворона не літала, завжди на гній сяде.

Сполучник щоб

  • не має лексичного значення
  • не є членом речення
  • може бути замінений на аби

Для того коваль обценьки бере, щоб рук не пекло.

Займенник що з часткою би(б)

  • має лексичне значення
  • є членом речення

Що б там не казав, а кожне слово наперед обміркуй.

788

789

790

Частка – службова частина мови, яка слугує для творення граматичних форм, висловлення заперечення або ж надає реченню чи окремим його членам додаткових відтінків значення.

Розряди за значенням

  • формотворчі, що утворюють форми дієслів умовного та наказового способу: би(б), хай(нехай)
  • заперечні, які передають заперечення: не, ні, ані
  • питальні, що оформлюють питальні речення: чи хіба, невже
  • модальні, що надають реченням або словам певного відтінку: як, атож, якраз, це, то навіть, лише, аж, ж та ін.

Частки не мають самостійного лексичного значення. Вони не є членами речення

У реченнях питальні і модальні частки логічно не підкреслюють.

791

792

Правопис часток

Частки з різними частинами мови пишуться разом, окремо, через дефіс.

Разом пишуться:

  1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь)у складі будь-якої частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше, колись, будуватися (сь), кудись.

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими.

  1. Частки би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.

Окремо пишуться:

  1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних значеннєвих, модальних та емоційно-експресивних відтінків:

а) частки хай, нехай, за допомоги яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не розбудить;

б) частка би (б), за допомоги якої утворюється форма умовного способу дієслів: спочив би, прийшла б;

в) частка же (ж), яка відіграє підсилювально-видільну роль: знайшов же;

г) частки то, це, які у складі речення мають значення вказівності:

Мова й історія – то ж єдине ціле, один кровообіг, тож: і відроджувати їх маємо одночасно (Гонч.).

  1. Частка щоу сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.
  2. Частка тов експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

Через дефіс пишуться:

  1. Частка бо, но, то, от, таки,коли вони вирізняють значення окремого слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

Примітки: 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: хто б то, скільки ж то.

  1. Якщо частка таки стоїть перед словом, до якого стосується, вона пишеться окремо: таки намалював, таки зрозумів.
  2. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-хто, який-небудь, казна-який, хтозна-скільки.

Примітка. Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: казна з чому, будь із ким

793

Не з іменними частинами мови

1)Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається (невдаха, неук, нехотя).

2) Завжди окремо не пишеться з числівниками, займенниками і прийменниками (не два, не наш, не з руки).

3) З іменниками не пишеться разом і окремо. Це залежить від змісту речення. Якщо іменник з не можна замінити словом-синонімом, то пишемо разом (неволя — рабство,недовіра — підозра). Якщо ж у реченні є чітко виражене заперечення або протиставлення понять, то не пишемо окремо (Не доля вирішує, а людина творить свою долю).

4) З прикметниками й прислівниками не здебільшого пишеться разом (невибагливий — скромний, нерішуче — вагаючись). Окремо не пишеться тоді, коли в реченні щось заперечується (Надворі не холодно) або відбувається протиставлення явищ, процесів тощо (Надворі не холодно, а лише трохи прохолодно).

Не з дієсловом

1) З усіма формами дієслова не пишеться окремо (не написати, не написано). Але разом не пишеться в дієсловах, що без не не вживаються (неволити, нездужати, ненавидіти); а також у префіксі недо-, який вказує на неповноту дії (недолюблювати, недооцінювати).

2) З дієприкметником не може писатися і окремо, і разом. Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов’язково пишеться окремо (не знаний (де?) тут). Якщо при дієприкметнику немає пояснювального слова, то не може писатися і разом, і окремо, як у випадку із прикметником (поле не засіяне — поле незасіяне).

3) Слід розрізняти заперечне слово немає, у якому не пишеться разом, і дієслівну форму не має, у якій частка не пишеться окремо (У нашім раї на землі нічого кращогонемає, Як тая мати молодая (Т. Шевченко) ― Він не має даху над головою).

794

795

Версія для друку – за посиланням.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *