Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дитяча творчість / У НОВОРІЧНУ НІЧ (Казка) (Кулєва Катерина, 5 клас, 2016р.)

У НОВОРІЧНУ НІЧ (Казка) (Кулєва Катерина, 5 клас, 2016р.)

Це сталося у новорічну ніч.

До мене у гості прийшли святкувати Новий рік тітка Марина із дядьком Петром, хресна Оксана із двоюрідними сестричками Христинкою і Златкою, двоюрідний братик Мишко із своїми батьками. Усі ми сіли за великий стіл, який повністю був заставлений всілякими стравами, яких наготувала заздалегідь мої матуся і бабуся, а я їм у цьому допомагала. Христинка, Златка, Мишко ніяк не могли дочекатися, коли вже прийде Дід Мороз і можна вже буде відкривати подарунки. Хресна, тітка і дядько з бабусею вже відкоркували вино, а я пішла на кухню подивитися, як гарно сніг летить і лягає навкруги.

Раптом я здригнулась від звуку хлопавки, заплющила очі та затулила вуха з переляку. Але через мить відкривши очі, я побачила, що переді мною якась незнайома хатка, на якій написано «Зі святом Нового року!». Переді мною розчинилися старі дубові двері, а в них стояв справжнісінький Дід Мороз! Я спочатку не повірила своїм очам, але вирішила зайти до чарівної кімнати і потрапила на справжнісіньку фабрику ялинкових прикрас та різних новорічних забавок, на які так чекають діти всього світу. Чарівні ельфи збирали листи до величезної конструкції: то, мабуть, були побажання дітей із усього світу. Я зачарована ходила біля маленьких ельфів, і тут раптом мені Дід Мороз каже: «Привіт, Катрусю!».

Я подивилася на білого, як сніг, Діда і помітила, що він чимось розгублений.

  • Добривечір! Чи все гаразд? – розпитувала я.
  • Який же він добрий цей вечір, як мої улюблені летючі олені захворіли, а ельфи поїхали на допомогу Снігурочці, моїй онучці. Уся планета чекає на подарунки, які з’являються тільки на Новий рік. Але не може бути Нового року без подарунків!
  • А  навіщо вам я?
  • Ех, допоможи мені, будь ласка. Я бачив, яка ти добра, ввічлива, роботяща і розумна, тому вибрав саме тебе.
  • А я знаю, чим лікувати оленів! – радісно відповіла я, – їм треба дати мухоморів! Так-так! Бо ними вони лікуються.

Дід Мороз радісно пішов назбирати мухоморів, а я тим часом пішла надіслати новорічного листа до великої скрині, біля якої чергували ельфи. Я вже заспокоїлась, що оленів буде врятовано, але через деякий час повернувся розгублений Дід Мороз і повідомив, що його рогаті друзі відмовились їсти мухомори. Що ж робити? Якщо олені чарівні, значить, і ліки для них теж повинні бути чарівними. Може, треба їм чаю із малиною і меду дати? Так ми і зробили. Оленям справді стало набагато краще, але до Нового року лише дві години! Кудись розбіглись ельфи, не зібрані ще подарунки… Свято не відбудеться? Тільки сльози почали навертатись на моїх очах, як  у розчинену кватирку влетіла Снігуронька зі всіма ельфами. Ми взялися до роботи: збирали подарунки, а Дід Мороз запрягав оленів. Нарешті ельфи загорнули останнього подарунка і поклали до безкінечного мішка Діда Мороза. Вже сорок хвилин до дванадцятої, – Дід Мороз сів у свої золоті сани, хотів злітати, але майже не забув про мене. І він запропонував мені полетіти разом! Мить – і золоті сани здійнялися у повітря. Ми летіли високо-високо, біля яскраво сяючих зірок, які світили нам шлях.

Коли прийшов час давати подарунки, ельфи розпочали вистрибувати з саней Діда Мороза і залітати у багатоповерхівки, щоб покласти подарунки під  ялинки людей. «Ось, – каже Дід Мороз, – тут живе Юля, а он її подарунок у мішку, – і кинув яскравого пакунка у димар її будинку. – А це будинок, у якому живе Сергійко», – і знову кинув запаковану іграшку.

Так я каталась із Дідом Морозом, допоки ми не розвезли всі подарунки. До Нового року залишилось десять хвилин, а у мішку ще лишалося декілька подарунків. «Не хвилюйся, я ці сам розвезу, а тобі вже треба додому та знайти свого подарунка під ялинкою», – ласкаво відповів Дід Мороз. Я підвела очі і зрозуміла, що стою на своїй кухні. Швидко побігла до ялинки шукати свого подарунка. І справді, у яскравому пакунку лежав новенький планшет! Та який гарний! Дорослі сиділи за святковим столом і слухали Новорічне привітання Президента. Я тихо сіла за стіл біля матусі і почала розповідати про те, як допомагала Діду Морозу. Раптом розмову перервали гучні феєрверки – Новий рік зайшов у вікна до кожної родини!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *