Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Мова 6 клас / Словотвір. Орфографія

Словотвір. Орфографія

Словотвір.

 

Основним джерелом збагачення лексики української мови є словотвір. Нові слова утворюються на базі вже наявних у мові вихідних слів.

Словотвiр – роздiл науки про мову, що вивчає особливостi та способи творення похiдних слiв.

Та частина похідного слова, якою воно відрізняється від основи твірного називається словотворчим засобом (за допомогою чого утворилося нове слово): їхати – приїхати ( при-). До них належать суфікси, префікси, закінчення, наголос, усічення основи, складання основ і все те, чим похідне слово відрізняється від твірного.

Словотворчі засоби (форманти) є носіями словотвірного значення – спільного значення, що властиве словам одного словотвірного типу.

Сукупність слів, об’єднаних відношеннями похідності і спільним коренем, називається словотвірним гніздом. Комплексною одиницею словотвірного гнізда є словотвірний ланцюжок, що об’єднує слова послідовної похідності. Кожне попереднє слово є твірним для наступного, наприклад: ділити-* поділити-* розподілити-* порозподіляти.

Словотвірні ланцюжки можуть складатися з похідних однієї частини мови (приклад наведено вище) і різних: білий-* білок-* білковий-* білковина.

Непохiднi слова –  це слова, якi не утворенi вiд iнших слiв. Їхня основа складається лише з кореня.   Наприклад: лiт[о], снiг. 

Похiднi слова – слова, утворенi вiд iнших слiв. Їхнiй спосiб творення можна простежити.     Наприклад: снiжний – снiг + н, пралiс – пра + лiс.
Новi слова утворюються на основi вже iснуючих слiв чи словосполучень, якi називають твiрними.

Tвiрне слово – слово, яке «лягає» в основу слова похiдного. Наприклад: лiс – твiрне, пралiс – похiдне.

Твiрна основа – це частина твiрного слова, яка входить до складу похiдного слова. Вiд неї творяться новi слова.  Наприклад: казка – твiрне слово, казковий – похiдне, казк – твiрна основа.
Новi слова утворюються переважно за допомогою словотворчих засобiв, якi приєднуються до основи.

Iснують морфологiчнi i неморфологiчнi способи творення слiв.

Морфологiчнi:

– префiксальний

– суфiксальний

– префiксально-суфiксальний

– безсуфiксний (безафіксний)

– словоскладання

– основоскладання

– абревiацiя (абревіатури)

Неморфологiчні:

– Злиття цiлого словосполучення

– Набуття нового значення

– перехiд з однiєї частини мови в iншу

Форми слова і споріднені слова

У мові є слова змінювані (іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова) та незмінювані (прислівники, прийменники, частки, сполучники, вигуки).

Кожне змінюване слово має систему форм (відмінки, особи, рід, число, час та ін.), але в усіх формах лексичне значення слова залишається тим самим.

Слово без діла нічого не варте (Народна творчість);

На слові зірвався увесь світ дізнався (Народна творчість);

І від солодких слів буває гірко (Народна творчість)

Використано СЛОВО в різних відмінкових формах та однині й множині.

Словозміна – це утворення різних форм слова.

З’ясувати, від якого слова та за допомогою яких значущих частин слова, можна  за допомогою словотвірного словника.

Перехід слів однієї частини мови в іншу.

Цей спосіб утворення нових слів є неморфологічним. При цьому, уживаючись у ролі іншої частини мови, слово здобуває інше загальне значення, втрачає ряд своїх граматичних ознак, але здобуває нові.

Наприклад:

їхали кроком (слово кроком, будучи прислівником, не змінюється).

Рядовий випадок – прикметник, позначає ознаку.
Рядовий із сусідньої частини – іменник, позначає особу

Перший рік навчання – числівник, позначає порядок при рахунку.
Іванов – перший (кращий) учень – прикметник, позначає ознаку

Він ішов спереду – прислівник, позначає ознаку дії.
Поперед колони йшов прапороносець – прийменник, служить для вираження просторових відносин

Гість устав, завдяки господарку за обід – дієприслівник, називає додаткову дію.
Завдяки турботливому відходу хворої швидко поправився – прийменник, служить для вираження причинних відносин

Що він показав? – займенник, указує на предмет.
Він сказав, що утомився – підрядний сполучник, зв’язує частини складного речення

Мені потрібна одна ручка, а не два – числівники, називає кількість.
Одна ти мені дорога (тільки ти) – частка, обмежувальне значення
.

Щоб краще розібратися, як відбувається утворення нового (тобто даного вам) слова, варто скласти словотворчу пару, тобто знайти слово, від якого безпосередньо утворене дане.

Наприклад: дурість від дурний (дурість – дурний); уліво від лівий (уліво – лівий).

За цього способу словотворення ніяких змін у будові слова не відбувається. Змінюються його значення, синтаксична роль, зв’язки з іншими словами. Наприклад, прикметники і дієприкметники переходять в іменники: Передова, трудящі, майбутнє, минуле, операційна, пальне, колискова, ланкова, учительська, вчений, безробітний, черговий, керуючий, добові; іменники переходять у прислівники: стали стіною, дивитися вовком, прибув весною, вивчити напам’ять, кругом вода.

 

Орфографія.

Чергування приголосних при творенні слів.

1.Щоб утворити нове слово з суфіксом -ськ-, -ств(о), слід подивитися на кінцевий приголосний основи й скористатися таким алгоритмом:

г, ж, з + -ськ- = -зьк-: Рига – ризький;

к, ч, ц + -ськ- = -цьк-: Овруч – овруцький;

х, ш, с + -ськ- = -ськ-: Волноваха – волноваський;

г, ж, з + -ств(о)- = -зтв(о)-: убогий – убозтво;

к, ч, ц + -ств(о)- = -цтв(о)-: ткач – ткацтво;

х, ш, с + -ств(о)- = -ств(о)-: птах – птаство.

Винятки: казахський, тюркський, баскський, меккський, нью-йоркський

  1. Інші приголосні перед -ськ(ий), -ств(о) – не змінюються: студент – студентський, студентство.
  2. Якщо від прикметника треба утворити іменник за допомогою -ин(а)-, то цьк- зміниться на -чч-,

-зьк- на жч,

 а -ськ- на щ [шч]:

козацький – козаччина, одеський – Одещина, воронезький – Воронежчина.
Виняток: галицький – Галичина

  1. к, ц(ь) + н = чн: рік – річний, місяць – місячний, сонце – сонячний.

Винятки: рушник, рушниця, мірошник, соняшник, вчорашній, торішній, сердешний (у значенні “бідолашний”), дворушник.

 

 

Складні слова.

Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них. 1.Сполучні звуки О, Е (Є). коли перша частина складного слова – прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

  1. Коли перша частина складного слова іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о: атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель але кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо е: бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний, але коно́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;

в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

  1. Складні слова без сполучного звука. Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватися:

а) на голосний звук: всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник; двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний;

б) на приголосний звук: Бори́спіль, Ви́шгород, Ми́ргород, Но́вгород, У́жгород; дипкур’є́р, літреда́ктор, медінститу́т.

  1. Складні слова пишемо разом і через дефіс.

Разом пишемо: а) усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацба́нк, Міносві́ти, міськра́да, профспі́лка, соцстра́х; профспілко́вий, соцстра́хівський.

Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й подібні.;

б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначений цифрою): двобі́чний, сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́тковий, чотиримі́сячний, двоосьови́й, чотириа́ктний.

в) Разом пишуться слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання): зелений (як довго?) вічно- вічнозелений, перекоти (куди?) через поле- перекотиполе, будова (яка?) нова- новобудова, будує (що?) машини- машинобудівний.

Через дефіс пишемо:

1) складні слова, утворені повторенням того самого слова: писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в, бі́лий-бі́лий, леге́нький-леге́нький, бага́то-бага́то, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо;

2) складні слова – поєднання а)синонімів: ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто; антонімів: більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо;

б) близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти (батьки), хліб-сіль (їжа);

в) спільнокореневих слів різної будови: вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

Примітка. Два слова, одне з яких має форму називного, а друге – орудного відмінка, пишемо окремо; кіне́ць кінце́м, одни́м одна́, честь че́стю, чин чи́ном. Так само займенника та іменника того ж кореня: сама́ самото́ю;

3) сполучення слів на позначення приблизності: день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.

 Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. У таких випадках між ними ставимо тире: 34 (дні), учні 810 класів;

4) складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге́й, гей-гей-ге́й, ого-го́, бом-бо́м, бом-бом-бо́м;

5) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій! По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);

6) літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗШ-111, АН-24; 7) літерні найменування паралельних класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;

8) терміни, у складі яких є літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;

ж) літерні скорочення складних слів: с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.

9) Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з’єднувати повторюваним сполучником і: і червоний і білий- червоно-білий; і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий; і південний і західний- південно-західний.

Але разом пишуться червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий.

10) Як виняток пишуться через дефіс складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Південно-Китайське море, Західно-Сибірська низовина.

11) Традиційно через дефіс пишуться слова свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад, буй-тур, сон-трава, чар-зілля, жар-птиця, негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-й-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).

12) Через дефіс пишуться власні назви на зразок Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам’янець-Подільський, Володимир-Волинський, Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника), Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

13) Через дефіс пишуться також складні прізвища та подвійні імена: Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Антоненко-Давидович, Анна-Марія,Ігop-Богдан. імена казкових персонажів: Кабан-Іклан, Іван-Побиван, Вовчик-Братик;

14) Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем’єр-міністр, блок-схема, унтер-офіцер, генерал-майор, пап’є-маше, віце-президент, яхт-клуб.

Слова із частинами напів- і пів-.

Частини напів- і пів- у значенні «напів» завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон, півфабрикат, півовал. Частина пів- у значенні «половина» також звичайно пишеться разом: піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини.

Але якщо частина пів- має значення «половина», а наступна частина є власною назвою, то між ними становиться дефіс: пів-Києва.

Перед Я, Ю, Є, Ї після пів- ставиться апостроф: півяблука.

Версія для друку за посиланням.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *