Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Зміст творів 8 клас / Історичні пісні (8 клас, позакласне читання)

Історичні пісні (8 клас, позакласне читання)


А В НАШОГО ХАРКА, А СОТНИКА-БАТЬКА

(Пісня про Харка і пана Паволоцького)

А в нашого Харка, а сотника-батька.
Увесь двір на помості.
Гей, пише, пише а пан Паволоцький:
«Та прибудь, Харку, в гості!»
Гей, як став Харко, а сотничок-батько,
Та із дому виїжджати,
А за ним його ненька старенька
З хлібом-сіллю проводжати:
«Ой не їдь, Харку, Ой не їдь, Харку,
Бо то проклята зрада;
Краще б ти в замку був з козаками,
То я б тому була рада».
Ой тим же він собі та й поїхав,
Гей, що дуже горілки впився;
За ним, за ним його козаченьки:
«Ой стій, батьку, не журися!»
«Ой як же мені, панове-молодці,
Як же мені не журиться,
А що підо мною кінь буланенький
Та почав становиться».
Гей, скоро Харко, а сотничок-батько,
Та й у двір уїжджає,
Гей, зараз йому а пан Паволоцький
Чару меду висилає.
Гей, ой як Харко, а сотничок-батько,
Того меду напився,
Гей, зараз Харко, а сотничок-батько,
На коника похилився.
«Гей, бодай тобі, а пан Паволоцький,
Та три літі боліти,
Що ти посиротив молодую жінку
Та маленькії діти!»
Гей, ой як крикнув а пан Паволоцький
Та на свої гайдуки:
«Гей, візьміть Харка, а сотничка-батька,
Зв’яжіть йому назад руки
Та ведіть його аж до Шамраївки,
Там завдайте йому муки!
Гей, зав’яжіть Харку, а сотничку-батьку,
Та китайкою очі,
Гей, ведіть його та до Шамраївки
Та темненької ночі!»
Ой заржав же кінь буланенький,
Та стоячи біля пекарні,
Гей, ой залили а сотничка Харка
В Шамраївці у кайдани.
«Гей, дайте мені, панове-молодці,
А хоч голочку в руки,
Чи не одіб’юсь я од превражих ляхів,
Од великої муки!
Гей, дайте мені, панове-молодці,
Хоч водиці напиться,
Чи не допоможе а мені син божий
Хоч на світ подивиться!»
Гей, як заржав же кінь буланенький,
Та стоячи на помості,
Вже стратили Харка та і заховали
Десь у зеленому хворості.
Гей, а у того пана лементаря
За плечима ще й рушниця,
А за ним ходить сотничка Харчиха,
Бідна, нещасна вдовиця.
Гей, бодай тобі, пане лементарю,
В світі три літі боліти,
Що посиротив бідну Харчиху
І маленькі з нею діти!
Гей, росте, росте червона калина
Та й похилила віти,
Ох, і зостається сотничка Харчиха
Ще й маленькії діти.

Походження та примітки

А В НАШОГО ХАРКА, А СОТНИКА-БАТЬКА (Пісня про Харка і пана Паволоцького).

Записано в 20-х роках XX ст. від селянина Харченка з с. Шамраївка, Велико-Половецького району, Київської обл.; виконавець перейняв цю пісню від свого батька.

Пісня оспівує відомого ватажка повстанських гайдамацьких загонів середини XVIII ст. — Харка, підступно вбитого польським паном в с. Шамраївка в 1766 р.

БІДА, МАТИ, БІДА, МАТИ, БІДА З БІДОЧКОЮ

(Пісня про вбивство пана Селівановича)

Біда, мати, біда, мати,
Біда з бідочкою,
Іде мати на лан жати
Разом із дочкою.
Заходжу я за постатьку:
«Поможи нам, боже,
Пресвятая неділенька —
Скарай його, боже!»
Піп у церкві, піп у церкві
Книжечки читає:
«Почему вас, християни,
До церкви немає?»
«Ой як та нам, добродію,
До церкви ходити —
Од неділі до неділі
Гонять молотити!
Чоловіки молотити,
Жінки кужіль прясти,
Малі діти до тютюну,
У папуші класти!»
Самі собі раду радять:
«Ходімо до пана,
Чи не стрінем прикажчика,
Стрінем отамана».
Да не стріли прикажчика —
Стріли отамана:
«Вернітеся, вражі люди,
Бо будете биті!
Вернітеся, вражі люди,
Бо будете биті, —
Чоловіки молотити.
Жінки кужіль прясти!
Чоловіки молотити,
Жінки кужіль прясти,
Малі діти до тютюну,
У папуші класти!»
У Києві вогонь горить —
По цім боці димно;
Як убили Саливона —
Усім панам дивно!
У Києві вогонь горить —
По цім боці душно;
Як убили Саливона —
Усім панам скушно.
У Києві вогонь горить —
По цім боці жарко;
Як убили Саливона —
Усім панам жалко.
У Києві на дорозі
Розсипані карти;
Оце тобі, Саливоне,
Мужицькії жарти!
В його дочки Мар’яночки
В подолах мережки;
Куди тягли Саливона —
Кров’яная стежка.
В його дочки Анюточки
На голові стрічка;
Де сховали Саливона —
Кров’яная річка.

Походження та примітки

БІДА, МАТИ, БІДА, МАТИ, БІДА З БІДОЧКОЮ (Пісня про вбивство пана Селівановича).

Записано в 1864 р. в с. Рожнівка, Ічнянського району, Чернігівської обл. з матеріалів Інституту МФЕ АН УРСР.

Відомо кілька варіантів; останні рядки поданого тексту перегукуються з піснями про Турбаївське повстання. В основі твору лежить справжня історична подія — вбивство в 1854 р. повсталими кріпаками с. Дорогинки поміщика Селівановича (в пісні — «пан Саливон»).

Переважна більшість варіантів пісні записана в населених пунктах, територіально близьких до місця самих подій. З цього погляду цінною є заява селянина Пилипа Скрипки з с. Андріївна, Ічнянського району, Чернігівської обл., записана фольклористом і літературознавцем В. В. Даниловим у 1901—1902 рр. Скрипка підтвердив, що поміщика Селівановича вбили його кріпаки незадовго перед скасуванням кріпосного права і що сама пісня про це вбивство виникла теж у с. Дорогинці; склав її кріпак Андрій Саранчук, який жив у тому селі і помер в кінці XIX ст. Як зазначає Данилов, «пісні про вбивство Саливона довгий час вважались серед сільського населення забороненими, і співати їх боялись». (Див. «Песни с. Андреевки, Нежинского уезда. Собрал и к печати подготовил В. В. Данилов», К., 1904, стор. XII — XIII).

ЗІБРАЛИСЯ ОТАМАНИ В ЗЕЛЕНОМУ ГАЮ

(Пісня про Устима Кармалюка)

Зібралися отамани
В зеленому гаю
Та й говорять своїм панам,
Що я й розбиваю.

Як зійшлися всі панове
До їдної кімнати,
Присудили Кармалюка
На Сибір віддати.

Зібралися отамани
Та й мене злапали,
Вони мене, молодого,
На Сибір зіслали.

Маю жінку, маю діти,
Но я їх не бачу.
Як згадаю про їх життя,
Та й гірко заплачу.

Я ж три года по Сибірі
Прошаком шалався,
Через Волгу на воротях
Я переправлявся.

Переплив я через Волгу
На сосновій дошці:
А дзінь добрий вам, панове,
Я приїхав в гості!

А дзінь добрий вам, панове,
Розкажіть новину,
За що ж ви мене зіслали,
За яку причину?

Хоч я ходжу та грабую,
Я гріху не маю —
Я в багатих забираю,
А бідним роздаю!

Як пани цеє почули,
Не їден жахнувся,
Що й Кармалюк із Сибіру
До нас повернувся…

Збирайтеся, козаченьки,
Беріть коли в руки
Та й підемо панів бити
За народні муки!

Як ударив козак колом —
Розсипалась рама:
Ото тобі, Маріяна, —
Не муч людей дарма!

Як ударив козак другий —
Розсипались клітки:
Ото тобі, Маріяна.
За тонкії мітки!»

Походження та примітки

ЗІБРАЛИСЯ ОТАМАНИ В ЗЕЛЕНОМУ ГАЮ (Пісня про Устима Карма люка).

Записано в січні 1937 р. від колгоспника Івана Івановича Бондаря, 73 років, з с. Комарівці, Барського району, Вінницької обл. З матеріалів Інституту МФЕ АН УРСР. Текст скорочено.

В останніх двох строфах пісні повторюються мотиви народної пісні про Турбаївське повстання.

ЧОМ НЕ ШУМИШ, ЛУЖЕ, ЗЕЛЕНИЙ БАЙРАЧЕ

(Пісня про Тараса Шевченка)

Чом не шумиш, луже,
Зелений байраче,
Ой чом не тікаєш,
Шевченку Тарасе?

За тобой женуться
Воріженьки злії,
Воріженьки злії —
Солдати лихії.

Хочуть вони тебе
Та в полон забрати,
У полон забрати,
Приділить в солдати!

Ой тікав Шевченко
Битими шляхами,
А за ним солдати
З гострими штиками.

Спіймали Шевченка,
До Сибіру гонять;
Люди всі ридають,
А їх вон відгонять.

«Ой не плачте, люди,
Ридом не ридайте,
Та беріте зброю,
Та мене спасайте».

Ой узяли зброю.
Солдатів побили,
Солдатів побили,
Шевченка пустили.

Походження та примітки

ЧОМ НЕ ШУМИШ, ЛУЖЕ, ЗЕЛЕНИЙ БАЙРАЧЕ (Пісня про Тараса Шевченка).

Записано в лютому 1939 р. від колгоспниці Марії Бабенко, 96 років, з с. Гудзівка, Звенигородського району, Черкаської обл. Друкується за зб. «Шевченко в народній творчості», К., Вид-во АН УРСР, 1940, стор. 143—144.

Подана пісня є одним із зразків народних пісень про великого сина українського народу, поета-революціонера Т. Г. Шевченка. Основним мотивом пісні є прагнення народу допомогти поету вирватися з рук царських сатрапів.

ТЕМНА ХМАРА НАСТУПИЛА, СТАВ ДОЩИК ІТИ

(Пісня про розправу голоти з багачем)

Темна хмара наступила,
Став дощик іти:
«Благослови, отамане,
Намет нап’ясти».
Ой нап’яли козаченьки
Червоний намет
Та й п’ють вони горілочку
Ще й солодкий мед.
Усі пани, усі дуки
У наметі сіли,
Наша браття сіромашня
Та і не посміли,
Взяли кварту горілки з жарту
Та й на дощі сіли.
Прийшов же наш пан отаман,
Стало йому жаль,
Над своєю голотою
Жупан свій розп’яв.
Іде багач, іде дукач —
П’ян валяється,
Із нашої голотоньки
Насміхається:
«За що ж тая голотонька
Напивається?»
Ой як крикне пан отаман
На свою силу:
«Візьміть, візьміть превража дуку,
Вибийте в шию!»
Один бере за чуприну,
Другий дула б’є:
«Не йди, не йди, превража дуко,
Де голота п’є!»
Пішов багач, пішов дукач
І не оглядавсь, —
Десятому заказував,
Щоб не насміхавсь.

Походження та примітки

ТЕМНА ХМАРА НАСТУПИЛА, СТАВ ДОЩИК ІТИ (Пісня про розправу голоти з багачем).

Одна з найпоширеніших народних пісень. Записано М. В. Лисенком в 1876 р. від П. Д. Мартиновича в с. Вороньки, Чорнухинського району, Полтавської обл. Друкується за зб. М. В. Лисенка «Збірник українських пісень», вип. IV, К., 1886, стор. 18. Відомі інші численні записи варіантів цієї пісні. Пісня тісно пов’язана з думою «Козак нетяга Фесько Ганжа Андибер», а також з російськими історичними піснями про розправу повстанців — разінців і пугачовців з дворянами-воєводами. Пісня відображає гостру класову боротьбу трудящих України проти експлуататорів в XVI — XVIII ст.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *