Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Літ 9 клас / До уроку № 21 (9клас) Г. Сковорода «De libertate», «Всякому місту — звичай і права». Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень»

До уроку № 21 (9клас) Г. Сковорода «De libertate», «Всякому місту — звичай і права». Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень»

Вступ.

На запитання «Хто такий Сковорода?» відповідей може бути багато — «Гуманіст», «Філософ», «Просвітитель», «Письменник», «Байкар», «Музикант», «Мандрівна академія».

А на питання «Що лежить в основі його філософських поглядів?» — є тільки одна: «Він намагався пізнати, у чому полягає щастя людини». Про те, коли ж людина щаслива і які є шляхи до щастя, за поглядами самобутнього митця, ми й будемо говорити сьогодні.

 

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1)   Які факти із життя видатного філософа, поета, просвітителя справили на вас найбільше враження?

2)   Розмістіть у хронологічному порядку етапи життя та творчості Г. Сковороди.

А   Викладач Харківського колегіуму.

Б   Співак царської придворної капели в Петербурзі.

В   Мандрівна академія.

Г   «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

Д   Домашній учитель сина поміщика Степана Томари.

Відповідь: Б, Д, А, В, Г.

 

1)   Творча спадщина Г. Сковороди.

Григорій Сковорода — поет, байкар, мудрець-мандрівник. Його творча спадщина є невеликою.

Поезія «Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання», «De libertate»
Байки в прозі «Байки харківські»
Трактати, притчі «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру», «Вступні двері до християнської доброчинності», «Убогий Жайворонок», «Нарцис»
Переклади і переспіви Прозові твори Цицерона, Плутарха. Поетичні твори Горація, Овідія

 

С. Єфремов зазначав: «За життя Сковороди ні один його твір не був надрукований, та й далеко пізніше… його твори забороняла цензура… Проте Сковороді не треба було самому шукати читачів — вони його шукали…».

«Спадщина Сковороди,— справедливо зауважував літературознавець Іван Пільгук,— є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних негараздів український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, яка виливалась у поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури». Особливість його творів у тому, що літературні зразки мали водночас філософський зміст, а філософські подані в художній формі.

 

2)   Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень».

До збірки «Сад божественних пісень» входить тридцять віршів, написаних протягом 1757–1785 років. Повна назва збірки — «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма». До кожного твору письменник дібрав влучний епіграф із біблійних текстів, у кожній пісні осмислив ідею з Біблії. Разом зібрані, ці пісні є довершеним циклом, про який можна сказати, що то і літопис душевних переживань, і щира сповідь благородної людини, і спілкування з навколишнім світом. Читаючи збірку, дізнаємося, що Сковорода спізнав і гіркого смутку («Пісня 19-та» — «Ах ти, нудьго проклята! О докучлива печаль»), і хвилини щастя («Пісня 16-та» — «Минула нудьга любо сяє»). Ця збірка приваблює різноманітністю тематики. В українській літературі ніхто до Сковороди не зумів так поетично висловити захоплення природою, як це зробив письменник у віршах «Гей, поля, поля зелені» та «Ой, пташино жовтобока». Автор не просто описує мрійливий політ жайворонка над полями, його чарівний спів, явір, що стоїть край води, котра підмиває коріння дерева,— він прагне осмислити явища природи, філософськи поєднати їх з явищами людського життя. У пейзажній поезії Сковороди відчувається вплив народнопісенної творчості, поет вдається до фольклорних приказок та порівнянь.

У вірші «Чистим можеш буть собою» Г. Сковорода мріє про те, щоб у кожної людини в душі був «сад високих помислів, сподіванок та мрій». Поет бажає кожному суспільної та духовної волі, він вважає її найбільшою цінністю для людини (пісня «Про свободу»). Ліричний герой також славить бідність, тому що вважає її «святою», вільною від земної суєти та жадібності. Вона гонить геть пияцтво, зажерливість, розкоші та інші пороки людські.

Ліричний герой збірки перебуває в пошуках правди, добра, щастя. Серед поезій збірки трапляються панегірики («Іде, хоче нас лишити», «На день народження Василя Томари»), але від панегіричних віршів попередників Сковороди вони відрізняються чистотою та щирістю почуттів, простотою образів.

Збірка є своєрідним ліричним щоденником, у якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора.

 

сковородаОтже, мотиви лірики Григорія Сковороди такі:

  1. Істинний сенс людського життя й спасіння людства — у прийнятті Христа, слідуванні Божим заповідям, поборенні гріховності, перемозі над спокусами земного світу. («Всякому місту — звичай і права», «Весна люба, ах, прийшла», «Ой, пташино жовтобока», «Возлети на небеса, у Версальські хоч ліса»).
  2. Протиставлення природи й цивілізації. Урбаністична культура руйнує в людині людське, тому тільки невибаглива, «природовідповідна» людина пізнає щастя й свободу, гармонію із собою та навколишнім світом («Не піду в місто багате», «Гей, поля, поля зелені», «О покою наш небесний»).
  3. Уславлення «вольності» — особистої свободи людини і волі нації. («De libertate», «Голова всяка має свій смисл»).
  4. Вихваляння та уславлення найкращих людських рис характеру («Похвала бідності»).
  5. Здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею (Пісні 2, 11, 29).

 

де лібертате сковорода3)   Поезія «De libertate» («Про свободу»).

У багатьох творах Г. Сковороди висловлено роздуми про долю поневоленого народу, у тому числі й у цій поезії. Це єдиний політичний твір митця. Вірш «De libertate» не ввійшов до збірки «Сад божественних пісень», але є примітним явищем у творчому доробку письменника. Які ж обставини змусили Сковороду замислитися над питаннями волі, свободи? За царським указом 1783 року в Україні значно посилилося кріпацтво, вільні селяни були віддані поміщикам у довічне рабство. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Так вона «віддячила» українському козацтву за героїзм, виявлений у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік до того. Тому цілком природними були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись». У творі оспівано волю як найбільше багатство людини. Проти неї всі інші принади світу — болото.

Повна версія за посиланням.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *