Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Мова 5 клас / Основні правила з української мови, які треба засвоїти у 5 класі (авторська розробка)

Основні правила з української мови, які треба засвоїти у 5 класі (авторська розробка)

Основні правила з української мови, які треба засвоїти у 5 класі.

Мова – це засіб спілкування.

Необхідна, щоб спілкуватися, формувати думки, пізнавати світ, об’єднувати людей.

Мовлення – словниковий запас людини (мова у використанні).

Форми мовлення: усна та писемна.

Мовленнєва діяльність – процес мовлення.

Мовлення буває монологічним (говорить одна людина), діалогічним( двое людей) і полілогічним (багато людей спілкуються одночасно).

Види мовленнєвої діяльності: – аудіювання (однчасне слухання і розуміння)

  • читання
  • говоріння
  • письмо

Сприйняття мовлення: аудіювання, читання

Творення мовлення : говоріння, письмо.

Типи мовлення: РОЗПОВІДЬ, ОПИС, РОЗДУМ, ОЦІНКА ПРЕДМЕТА  АБО ЯВИЩА

Основні види помилок:

Змістові (З) – не розкрито тему тексту. Нечітко передано головну думку тексту. Про щось сказано недостатньо. Додано щось зайве. Порушено послідовність викладу.

Лексичні (Л) – слово вжито у невластивому йому значенні. Використано спотворене, перекручене слово. Невиправдано повторюються слова або спільнокореневі слова. Невиправдано повторюються подібні речення. Ужито зайве слово. Вжито росіянізм (російське слово замість українського).

Граматичні (Г) – ужито неправильно утворене слово.Слово вжите у спотворенй формі. Слова неправильно поєднано між собою. Неправильно побудовано речення.

Орфографічні (І) – слово написано з порушенням правил правопису.

Пунктуаційні (V) – неправильно розставлені розділові знаки.

Частини мови.

Самостійні:

Іменник (хто? що?) означає предмет: кінь, соняшник.

Прикметник (який?чий?) ознака предмета: яскравий, жовтий.

Займенник (хто? що?) вказує на особу або предмет, але не називає їх:

він, хто, себе, будь-який.

Числівник (скільки? котрий?) вказує на кількість або порядок при лічбі:

один, десятий.

Дієслово (що робити? що зробити?) вказує на дію предмета: поїхати,

                Їсти.

Прислівник (де? куди? коли? звідки? чому? навіщо? як?) вказує на

ознаку дії, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета: якісно,

                    повік-віків, верхи.

Службові (не відповідають на питання, служать для зв’язку):

Прийменник (служить для зв’язку слів у реченні, використовується для утворення відмінкових форм; щоб знайти прийменник, поставте питання до самостійної частини мови – прийменник повториться у питанні) : в, до, біля.

Сполучник (служить для зв’язку однорідних членів та частин складного речення): і, а, але, чи, щоб.

Частка (служить для утворення форм) хай, нехай, би б; (заперечення) ні, ані; (словотворення) бо, но, то , от, таки; (надання емоційного відтінку) ж , же, чи.

Вигук не – належить ні до службових, ні до самостійних частин мови (виражає звуконаслідування, емоційний стан, слова ввічливості) : гов, няв, дякую.

Текст.

Текст – це група речень, об’єднаних між собою змістом та граматично.

За змістом текст об’єднує тему (про що говориться) і головну думку (чому автор хоче навчити)

Ознаки тексту:

– задум, або основна думка;

– зв’язність;

– завершеність

Будова тексту : зачин, основна частина, кінцівка.

Зачин (вступ) формує тему висловлювання.

В основній частині розкривається заплановане в зачині.

Кінцівка формулює висновок.

До тексту можна дібрати заголовок. Він повинен націлити читача, про що буде розповідатись, заінтригувати.

Текст поділяється на мікротеми (що пишуться з абзацу). Речення, яке містить основну думку частини, називають ключовим. За ними складають пункти плану.

Зв’язність тексту забезпечують повтори слів у різних формах, використання синонімів, займенників (він, цей, інший та ін.), прислівників (тоді, потім та ін.)

Лексикологія.

Лексикологія – наука, яка вивчає значення слів, їхнє вживання.

Лексика – словниковий склад мови.

Лексичне значення – що означає слово. Лексичне значення мають тільки самостійні частини мови.

Однозначні слова – слова, що мають одне лексичне значення: деруни, сірник, алгебра.

Багатозначні слова – слова, що мають два і більше значень:

РУКА́В, а, чол.

  1. Частина одягу, що покриває руку (від плеча до кисті або коротше). Побігла [Горпина] в кімнату, ухопила свитку і помчалася, на ходу надягаючи. — Навиворот [навиворіт]! навиворот! — крикнула услід їй Христя, побачивши, що Горпина ніяк не вдіне руки в рукав (Панас Мирний, I, 1954, 265); Ніна знала,.. що їй до лиця блакитна.. сукня, прозорі рукави якої не в силах були сховати ніжного кольору рук (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254);  * Образно. І куди не глянеш оком, біло все кругом, де махне зима широким білим рукавом…(Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 135);  * У порівняннях. Іноді з прогнилого отвору [дерева], мов з чорного рукава, вигляне проржавіла голова сови (Михайло Стельмах, II, 1962, 138).
    ♦ Закачувати (закачати) рукава (рукави) див. закачувати; Засукувати (засукати) рукава (рукави) див.засукувати; Спустивши рукава (рукави) працювати — нехотя, не стараючись добре виконувати роботу. — Я, знаєте, не люблю працювати абияк, спустивши рукава (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 133).
  2. Водяний потік, що відійшов у бік від головного русла; відгалуження ріки. Коло самого Канева Дніпро протікає двома рукавами, якраз так, як коло Києва (Нечуй-Левицький, II, 1956, 384); В цьому місці річка не глибока, бо розділена на два рукави (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 33); На багато рукавів поділяється русло нижнього Дунаю, особливо в болотистій заплаві, що зветься Балтою (Наука і життя, 10, 1965, 40);  * Образно. В Синяві біля панської парні розтривожена валка розділилася на два рукави: один з комітетчиками на чолі залишився у лісі, а другий подався до жіночого монастиря (Михайло Стельмах, I, 1962, 637);  * У порівняннях. Дорога від Веремієвого хутора розходиться двома чорними рукавами (Михайло Стельмах, II, 1962, 67);
    //  Відгалуження гілки рослини. Під час посухи і сильних морозів рукави куща пошкоджуються, і на відновлення їх доводиться витрачати багато часу і праці (Колгоспник України, 8, 1956, 40).
  3. спец. Пристрій у вигляді труби або кишки для відведення чи передачі рідин, газів, сипких тіл. Прокіп з Гущею лагодять сіялку. Вони заглядають до неї, чіпляють рукави до сошників (Юрій Яновський, IV, 1959, 33); З їх[конопель] волокна виготовляють.. вірьовки, шпагат, брезент, парусину, пожежні рукави (Наука і життя, 10, 1956, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 905.

Одне значення мають переважно назви людей за різними оз­наками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, уді­вець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, шородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотіл), на­зви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчо­рашній, перелітний, подвійний, дев’ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.

Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструк­ція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).
Слово, що має два і більше значень, називається багато­значним. Здатність слова виступати з різними значеннями на­зивається багатозначністю, або полісемією.

Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стіна – «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану ого­рожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (люд­ська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

Переносне номінативне значення – це одне зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найме­нувань одних явиш, предметів, дій, ознак на інші і закріпило­ся в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, позитивного» у слові промінь – переносне (промінь надії, промінь щастя, промінь свободи).
Від переносного значення слова, що є постійним, слід від­різняти переносне вживання слова. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується лише в певному контексті. Значення, яке виникає внаслі­док переносного вживання слова, є лише контекстуальним, тобто тимчасовим, ситуативним, і за словом не закріплюється. Якщо ж таке значення закріплюється за словом, то воно стає номінативним.

Розглянемо різні значення слова полотно: «лляна, коноп­ляна, бавовняна тканина» — пряме номінативне значення; «картина художника», «проїзна частина дороги», «плоска тон­ка частина інструмента (пилки, ножівки)» — переносні зна­чення, які стали номінативними. А в реченні Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю. (М. Стель­мах) відбулося переносне вживання слова. Однак значення сло­ва полотно («сніговий покрив»), яке при цьому виникло, поки що тільки контекстуальне.

Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи. (див. літературний словничок )

Синоніми  – слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або близькі за лексичним значенням.

Два і більше синонімів утворюють синонімічний ряд.

Синоніми групуються навколо стрижневого слова (опорних, стилістично нейтральних) і утворюють синонімічні ряди. Синонімічні ряди подані у словнику синонімів.

Іти – (переміщатися ногами) (просто) прямувати, простувати, (повільно) ступати, (чітким кроком) крокувати, маршувати,(дрібно) чимчикувати, (з чимсь важким) тарабанитися, (важко) шкандибати// переставляти ноги, дорогу міряти, ледве ноги волочити, топтати чоботи.

Антоніми – слова з протилежним значенням: правда- брехня; холодний – гарячий.

У словнику антонімів слова, що відображають протилежність, подані за абеткою, антонімічними парами.

Омоніми – слова, однакові за звучанням або написанням. Чайка – морський водоплавний птах;бойовий човен запорозьких козаків.

Відомості про омоніми (лексичне значення, приклади вживання, поширені словосполучення тощо) містять словники омонімів.

Омоніми сучасної української літературної мови переділяються на дві групи: повні (прості) і неповні (часткові).

Повні омоніми – це такі слова, які зберігають однакове звучання в усіх граматичних формах: деркач – птах і деркач – стертий віник.

Такі омоніми завжди належать до однієї частини мови.

Серед неповних омонімів вирізняють декілька груп.

Омоформи – різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах: ранком(іменник в орудному відмінку однини і прислівник); мати, поле (іменники) і мати, поле (дієслова); світи (іменник у формі множини) і світи (дієслово наказного способу: Світи, сонечко, яскравіше).

Омофони – слова різні за значенням і написання, але однакові за звучанням: сонце і сон це, лежу (від лежати) і лижу (від лизати), мене (до я) і мине (від минати), проте і про те.

Омографи – слова, однакові за написанням, але різні за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога (прикметник) і дорога (іменник).

Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно – побутовому мовленні: Погана та мати, що не хоче дитя мати (Народна творчість). Ними послуговуються для створення дотепних висловів, каламбурів.

ПАРОНІМИ.

Пароніми – це слова, що мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням: уява (здатність уявляти – плід уяви) -уявлення (знання, розуміння чогось – помилкове уявлення); гривня (грошова одиниця) – гривна (металева шийна прикраса у вигляді обруча); кампанія (сукупність заходів, спрямованих на виконання певного завдання) – компанія (група осіб, пов’язаних певними інтересами або торговельне чи промислове товариство).

Пароніми близькі до омонімів, але не тотожні з ними. Зібрані у словнику паронімів.

Між паронімами можуть встановлюватися синонімічні (блискучий – лискучий, блукати – блудити, повноваження – уповноваження, особистий – особовий), антонімічні (прогресивний -регресивний, густо – пусто, іммігрант – емігрант)відношення.

Як і омоніми, пароніми є широко вживаними в різних стилях, а також вживаються у мовленні для створення каламбурів.

Будова слова. Орфографія.

У словах ми виділяємо основу і закінчення. Основа виражає лексичне значення слова, закінчення – граматичне.

Основа – це частина слова без закінчення. Щоб знайти основу і закінчення, треба зіставити між собою різні форми того самого слова. Незмінна частина слова буде основою, змінна – закінченням: холодний, холодного; земля, землі. Треба пам’ятати, що окремі звуки в основах слів можуть чергуватися.

Крім кореня, до основи можуть входити префікси, суфікси.

Корінь – це спільна частина споріднених слів, яка виражає їх загальне значення: водяник, підводний, водянистий. Щоб визначити корінь, треба зіставити між собою різні споріднені слова і виділити в них спільну частину: зв’язок, перев’язаний, відв’яжу, зав’язь.

Суфікс – це частина слова, яка стоїть після кореня і служить для утворення слів: мор-ськ-ий, сад-івник, степ-ов-ик, пис-а-нн-я, уч-и-тель.

Префікс – це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів: най-кращий, пре-красний, пра-дід, по-цілунок, с-питати.

Закінчення – це значуща частина слова, яка утворює нові форми слова і служить для зв’язку слів у реченні. Закінчення може бути повним (біл-а хат-а стоял-а) і нульовим (зелен дуб стояв).

Зверніть увагу! Закінчення буває лише у змінних словах. Не слід плутати слова з нульовим закінченням зі словами, які не мають закінчень: стіл , сопілок (нульове) завтра, кіно, взимку (нема закінчення, бо незмінні слова)

До незмінних слів належать:

– невідмінювані іменники та прикметники: таксі, бюро, міні, максі.

– деякі числівники: мало, багато.

– прислівники: узимку, посередині, тричі.

– службові частини мови: мов, нібито, невже, лише, таки.

– вигуки: ого, гайда, алло, спасибі.

 Орфографія.

 

Правопис префіксів

Роз-, розі-, без-  пишеться з: розкиснути, безправний, розіслати.

С-  пишеться перед к, п, т, ф, х: Кафе «Птах».

В інших випадках пишеться з-: скинути, звалити.

У небагатьох словах маємо префікс зо-: зомлілий, зопрі­лий, зосереджений, зотлілий.

У словах зустрітися, зустріч, зустрічний, зухвалий, зусилля вживають префікс зу-.

У префіксах без-, воз-, роз-, через- завжди пишеться з-: безболісний, безверхий/ безперечний, безсуфіксний, безтуроботний; возвеличити, возз’єднання; розписати, розсипати, розтлумачити; черезсмужжя, черезсідельник.

У префіксах від-, між-, над-, об-, під-, перед-, понад’ завжди пишуться букви д, ж, б: відписати, відступити, відточений, відходити; міжпланетний, міжспілковий; над­силати, надходити; обсіяти, обтягнути; підписати, підхо­дити; передплата, передтравневий; понадплановий.

Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:

а) префікс пре- використовують в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: превеликий, прегарний, пречудовий, препогано;

б) префікс при- використовують переважно в дієсловах, що означають:

– наближення: прибігти, приблудитися, прибути;

– приєднання: прибудувати, примкнути, приробити; 

– частко­вість дії: приморозити, припудрити; 

– результат дії: прибор­кати, прикрити, прив’язати та ін.;

– у похідних словах: прибуття, прибудований, привчивши тощо.

Крім того, префікс при- використовують в прикметниках, утво­рених від іменників з прийменником при: при дорозі — придорожній, при Амурі — приамурський, при Волзі — приволзький, при вокзалі — привокзальний, при морі — при­морський, а також у похідних словах: придоріжжя, Приамур’я, Приволжя, Примор’я;

в) треба запам’ятати правопис слів іншомовного походжен­ня з пре-, при-, що не є префіксами: преамбула, превалювати, предикат, предикативний, президент, президія, прелюдія, прем’єра, препарат, престиж, претендент, претензія, пре­цедент; привілей, приватний, примат, призер, призма, примітив тощо;

г) префікс прі- використовують тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва;

д) префікс пере- з значенням «наново», «по-іншому», «че­рез щось», «через когось», завершення дії пишеться з двома е: перетягти, переучити, перефарбувати, перефразувати, перехрестя, перешарок, перешкода, перешкодити та ін.
Від префікса пере- слід відрізняти частину слова пери-, яка стоїть на початку іншомовних слів і не є префіксом: перикардит, перила, периметр, перипетія, перископ, периферія.

– Префікс від- і його варіант од- у мові художньої лі­тератури виступають, як правило, паралельно: відкинути й одкинути, відпочити й одпочити, відправити й одправити.
У науковій та спеціальній літературі вживають тільки префікс від-: відбиття, відбиток, відбій, віддієслівний, від­іменний, відкликання.

Примітка. Довідки про написання слів з тим чи іншим префіксом можна навести за такими словниками: «Орфографічний словник української мо­ви» (К.., 1975), «Українська літературна вимова і наголос. Словник-довід-ник» (К.., 1973), Головащук І. С. «Словник-довідник з правопису» (К-, 1979) та ін.

Графіка. Алфавіт.

Графіка вивчає знаки письма.

Алфавіт (абетка, азбука) має 33 літери

В українській мові 38 звуків: 6 голосних та 32 приголосних.

Повна версія – за посиланням.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *