Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дистанційне навчання / Рекомендації щодо розрізнення помилок при перевірці монологічних висловлювань

Рекомендації щодо розрізнення помилок при перевірці монологічних висловлювань

Рекомендації

щодо розрізнення помилок при перевірці монологічних висловлювань

Мовленнєва діяльність на урок літератури,як правило, завершується створенням мовленнєвого висловлювання чи тексту. Переказ і твір – це практичні методи, провідним принципом реалізації яких є принцип розвитку чуття мови.

Аналізуючи перекази і твори, вчитель повинен правильно кваліфікувати кожне порушення мовної норми, кожен недолік у змісті. Це необхідно для подальшої правильної організації роботи над попередженням помилок з метою вдосконалення мовлення учнів. Правильна класифікація помилок, яку повинен осмислити вчитель, є запорукою професійної перевірки кожної учнівської творчої роботи. Робота над підвищенням рівня мовленнєвої культури учнів повинна забезпечувати правильність і комунікативну доцільність мовлення; остання досягається за умови таких властивостей мовлення, як багатство,точність і виразність, змістовність і логічність.

Щоб правильно оцінити твір  учня, вчителеві необхідно проаналізувати їх у двох напрямках: а) з погляду змісту; б) мовного оформлення.

Аналізуючи зміст творів, учитель перевіряє, наскільки учень оволодів інформативно-змістовими та структурно-композиційними вміннями, зокрема, такими, як: орієнтуватися в ситуації спілкування, усвідомлювати тему і основну думку висловлювання та добирати для нього необхідний матеріал; добирати основний матеріал для розкриття задуму(розмежовувати основне і другорядне), зв’язувати між собою факти, думки в окремі частини(мікротеми) висловлювання, визначати,у  якій послідовності розташувати ці логічно завершені частини, продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями, виділяти слова,важливі для висловлення думки, використовувати мовні засоби відповідно до комунікативної мети.

Таким чином до змістових(З) помилок відносяться такі:

І. Інформаційно-тематичні:

  1. невідповідність твору вибраній чи заданій темі; невідповідність змісту переказу первинного тексту;
  2. невідповідність стилю і типу мовлення;
  3. наявність зайвої (другорядної) інформації, не пов’язаної з темою чи основною думкою переказу або твору,
  4. відсутність важливої інформації (або її частини), необхідної для розкриття теми та основної думки;
  5. невдалі узагальнення, висновки;
  6. неправильно описані події, вчинки персонажів, явища, виклад фактів, які не відповідають дійсності;
  7. перекручення  первинного тексту;
  8. невідповідність комунікативному завданню— не враховано мовленнєву  ситуацію, адресата мовлення та мету спілкування;
  9. відсутність  доказовості думки, самостійних суджень, виразної особистісної  позиції  ( врахування при цьому виду роботи та жанру висловлювання).
  1. Помилки, що порушують структуру тексту:
  1. непропорційність   частин   тексту   (вступу,основної частини,  висновку) або відсутність якоїсь;
  2. невідповідність  тексту  плану висловлювання  (не розкрито мікротеми, порушено порядок їх викладу);
  3. відсутність смислового зв’язку між частиками    тексту    та    всередині    мікротем    (непослідовність викладу думок);

Твір повинен бути яскравим, оригінальним висловлюванням (з урахуванням авторської позиції  в разі переказу). У  ньому має бути аналіз різних поглядів на той самий предмет, дібрані переконливі аргументи на користь певної позиції, вдало використана та чи інша інформація для розв’язання певних життєвих проблем, докази для обґрунтування власної думки.

Зміст власного висловлювання на дискусійну тему

 

  1. Наявність чіткої тези (або кількох тез) перед аргументами, використання мовних конструкцій: «я  вважаю…», «на мою думку…».
  2. Арґументи передують прикладам. Учень наводить принаймні 2 доречних докази для підтвердження висловленої тези, використовує мовні конструкції на зразок «тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «доказом цього є», «свідченням цього є».
  3. Приклади з художньої літератури або інших видів мистецтва ( не менше двох). Указана проблема, порушена автором художнього твору, назва твору, художній образ, через який розкрита ця проблема, наведена цитата чи цитати  з твору. Учень може посилатися на факти з життя митців, якщо ці факти стосуються їхньої творчості. Використано мовні конструкції: «наприклад», «прикладом може слугувати…», «не можна не згадати…».
  4. У творі наведено принаймні один доречний приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя також з використанням вище указаних мовних конструкцій.
  5. Висловлення побудовано логічно й послідовно, використані слова – скріпи, що оформлюють текст: «по-перше», «по-друге», «з цього випливає…», «як було зазначено…», «повертаючись до думки…», «як можна побачити…» тощо. У структурі роботи використано абзаци.
  6. Висновок обов’язковий і відповідає тезі, випливає з аргументів та прикладів. Доречно використати мовні конструкції на зразок «отже», «таким чином…», «можна зробити висновок…», «висновком може слугувати…».

 

До групи лексичних помилок (Л)  відносяться недоліки , пов’язані з використанням лексичних засобів, які не відповідають основній думці висловлювання та обраному стилю.  Їх можна умовно поділити на дві групи:

І. До цієї групи відносяться помилки, пов’язані  з порушенням лексичної та фразеологічної норми:

  1. вживання слова у невластивому  йому значенні: «обдати гарячим кропом» (замість окропом), «спуститися по екскаватору» (ескалатором), «добра страва»(смачна страва);
  2. порушення лексичної сполучуваності слів: «малий шелест листя» (тихий шелест), «зробити героїчний вчинок»(здійснити);
  3. неточне вживання фразеологізмів: «жити іншим розумом» (жити чужим розумом), «стати за спиною» («жити за спиною»).

ІІ. Помилки як наслідок бідного словникового запасу, недосконалості стилю мовлення:

  1. вживання зайвого слова: «стара людина похилого віку», «розумний інтелектуал»;
  2. вживання в одному словосполученні або реченні спільнокореневих слів:  «святкове свято», «в образі відображено»;
  3. дослівний переклад російських слів або словосполучень, так звані «кальки» та вживання русизмів: «приймати участь»(замість брати участь)  «ти мені мішаєш»(заважаєш);
  4. невиправданий повтор і того ж самого слова (словосполучення)в одному чи в сусідніх  реченнях .

 

Помилки, які свідчать про брак єдності стилю,  — стилістичні (С):

  1. вживання слів і висловів іншого стилю;
  2. невдале використання експресивної лексики та  емоційно забарвлених засобів;
  3. немотивоване  застосування  діалектних  і  просторічних слів та виразів;
  4. змішування  лексики  різних історичних епох.

 

Окрему групу складають  граматичні помилки(Г), які також виникають як  результат порушення  правописних норм:

  1. неправильне утворення слова (словотвірні помилки): «отогнати хижака» (замість відігнати), «сумлінний, працюючий робітник» (працьовитий), «благородність» (благородство);
  2. помилкове утворення форм слова (порушення морфологічних норм): «немає місців»(замість місць), «стара собака»(старий собака);
  3. неправильна побудова словосполучень та речень (порушення зв’язку між підметом і присудком,  помилки  в  побудові  речення  з  дієприкметниковим і дієприслівниковим  зворотами,  в  побудові  речень  з однорідними членами, в побудові складних речень, змішування прямої і непрямої мови, пропуски необхідних слів, порушення меж речення): «навчання українській мові»(української мови), «за власною волею»(з власної волі);
  4. вживання однотипних конструкцій (такі помилки точніше назвати граматико-стилістичними,однак,для шкільної практики обмежимося тим, що віднесемо їх до граматичних)

 

Важливими критеріями грамотності є орфографічна та пунктуаційна правильність мовлення.

Порушення орфографічних  норм є орфографічною помилкою (позначаємо – І)

Порушення  пунктуаційних норм — пунктуаційна помилка (позначаємо — V)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *