* * *Іду — наче голос по крові твоїй,Тихий — мов океан.Як рідна пташина у теплі краї,Як біль із забутих ран. Іду через прірви.Солю вогонь.Люблю ідеал — тебе.Душа, що втомилася від безсонь,Скиглить, як білий пес. Своє відгуляв я, відпив, відбув.На святі життя не свій.Тільки й зосталось —Любити журбу,Вічну — як …
Детальніше »ЛРК. Анатолій Мойсієнко. Сучасна література
ВІЧЕ МЕЧІВ “I розхитано меви… Живемо на тих-зорi…” I розхитано меви… Живемо на тих-зорiУ могуттi лiт тугому.I що гори Пирогощi?Конар – бог обранок,М`ят-сила – за листям…I нi тiнь-лопотiнь… нi тополь… нi тiнi. “І лукавому…” І лукавому –умова кулі.І лукавому – мова кулі…Ого, Вакула, лукавогоУнуртував у труну. “І наприкінці міцні …
Детальніше »ПЧ. Іван Малкович. Сучасна література
ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: — Я — подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні — ніхто з них, ніхто з них не стане. — Я — подорожник, прикладайте мене до рани. Враз — гальма завищали, і вовчим оком сорочку прошито: — Що тиняєшся, хлопче, а. чи, може, набридло жити? І крізь сміх, мов крізь ножі, хлопчик …
Детальніше »ПЧ. Василь Герасим’юк. Сучасна література
ПЕРШИЙ СНІГ Ярославові Павлюку Притишив кров. Притишив крок.І вищі стали гори.Йде перший сніг, немов пророк,в якого серце хворе.Як важко дихати йому!Як свіжо доокола!Ступає у порожню тьмунога різьблена, гола.Йде сніг — немов під гору йде —ледь дише, хоч безплотний,і палець на уста кладе,як знак мерця холодний.О ні, то холод родовий.А в ньому …
Детальніше »ПЧ. Володимир Підпалий. Сучасна література
“В небі сонце падає, згорає…” В небі сонце падає, згорає,блискавиця тьму над морем крає… Береги землі за виднокраєм,і до них ще треба доплисти… “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світінад голубу траву… Лицем впадиі не дивись, не дихай: легко. Хвилітобі ворушать милі спогадиі все примарне виллється в …
Детальніше »ПЧ. Василь Голобородько. Сучасна література
Наша мова + БОНУС аудіозапис від проєкту sluhay.com.ua кожне словонашої мовипроспіване у Піснітож пісенними словамиз побратимамиу товаристві розмовляємокожне словонашої мови записане у Літописітож хай знають ворогиякими словамина самоті мовчимо Без імені Викрали моє ім’я(не штани ж — можна і без нього жити !)І тепер мене звутьтой, у кого ім’я викрадено.Я …
Детальніше »Історичні пісні (8 клас, позакласне читання)
А В НАШОГО ХАРКА, А СОТНИКА-БАТЬКА (Пісня про Харка і пана Паволоцького) А в нашого Харка, а сотника-батька. Увесь двір на помості. Гей, пише, пише а пан Паволоцький: «Та прибудь, Харку, в гості!» Гей, як став Харко, а сотничок-батько, Та із дому виїжджати, А за ним його ненька старенька З …
Детальніше »Галицькі діалектизми (використані у творі “Школярка з предмістя” О.Думанської)
Мармоляда – мармелад Пискувати – сваритися, не мовчати у відповідь, огризатися; агресивно відповідати на докори, зауваження, бути зухвалим, язикатим Баюра – ВИБОЇНА (заглиблення на дорозі, що утворилося внаслідок частої їзди), ВИБІЙ, ЯМА, БАЮРАрідше, ЗАБОЇНА діал., ЗАБІЙ діал Кремпуватися – Соромитися, почувати себе нияково; обмежуватися; затруднятися, бентежитися Кобіта – КОБІТА з польської …
Детальніше »Басурмен. Васильченко Степан Васильович
Семен стоїть у сінях, заглядає в одчинені хатні двері. Він недавно прибіг знадвору, і в очах йому темно. Хата йому здається за темний льох, вікна — за дірки, в які зазирає ясний день. Вся стіна перед дверима обставлена чорними сумними іконами, перед ними горить три лампадки, привішені вряд на довгих …
Детальніше »Подарунок на іменини. Коцюбинський Михайло Михайлович
Карпо Петрович Зайчик, околодочний надзиратель, вернувся нарешті з служби додому. Фу-ти! Ну-ти!.. Він був голоден і злий. Скрипів чобітьми, гримав дверима. Базарні лайки і гармидер участка ще клекотіли у ньому, сердито ворушили губи і квадратове лице, налили кров’ю кулак, ще важчий од грубого персня. Ввійшов у світлицю, ляснув по-офіцерськи лакерованим …
Детальніше »