Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни Чернігівський ліцей 32. Розроблено для дистанційного навчання та спілкування з учнями.
Радимо прочитати
Матеріал ресурсу UA.PISTACJA.TV
Чи здатна кмітливість перемогти силу? Поговоримо про особливості казки «Лисиця та Рак». Із цього уроку ти дізнаєшся:
- про особливості народної казки, її будови та видів;
- про зміст казки «Лисиця та Рак»;
- про тему, основну думку та будову казки «Лисиця та Рак»;
- про героїв казки та їхнє алегоричне значення;
- про алегорію та гіперболу;
- про повчальний зміст казки «Лисиця та Рак».
У відеоматеріалах Pi-stacja.UA запропоновано авторську інтерпретацію художніх творів, яка може не збігатися з думками глядачів. Джерела інформації: Лисиця та Рак [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://nashakazka.org.ua/pages/lisic…. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – 2-е вид., виправл., доп. Серія: Nota bene. – Київ: вид. “”Академія””, 2007. – 752 с.
Українська народна казка ЛИСИЦЯ ТА РАК
Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — рак виліз з води на камінь та клешні точить, щоб гостріші були.
— Здоров був, раче! — каже йому лисичка.— З тим днем, що сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камінь гостриш?
Поздоровкався рак та й каже.
— Я клешнями роблю те, що ти зубами; так треба, щоб гостріші були.
А лисичка тоді йому.
— Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім літ по воду ходив, та й ту на порозі розлив! Як його ходити у світі, коли на ногах зуби? Признайся, що таки правду люди говорять про тебе!
— Може, колись теє й правдою було, та тепер брехнею стало! Ось коли хочеш, то давай побіжим наввипередки. Я тобі ще на один скок уперед ходу дам. Біжим до тієї осички, що стоїть онде на узліссі.
— Як так, то й так,— каже лисиця.
Повернулась до лісу, стала на один скок уперед проти рака та й дожидає, коли той звелить бігти. А рак, учепившись клешнями за лисиччиного хвоста, підобгав усі вісім своїх ніг та й гукнув.
— Но!
От лисичка і подалась вподовж поля. Добігає до осики, повернулась, щоб подивитись, а де той рак чимчикує, аж чує позад себе.
— Та й забарилась ти, лисичко! Я вже і на осику лазив, усе визирав, чи скоро ти прибіжиш.
Дуже здивувалась лисичка, аж рота роззявила.
— Чи то ж видано! — каже.
І більш не сміялася з рака.