Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Медіаграмонтність у школі

Медіаграмонтність у школі

Медіаграмотність на уроках

Постановка проблеми.

Зміни, які сьогодні відбуваються в суспільстві, багато в чому залежать від засобів масової інформації, які, створюючи інтенсивні інформаційні потоки, з одного боку, забезпечують доступність інформації, дають більші можливості для самоосвіти, комунікації, поширення ідей, самореалізації, ведення бізнесу, а з другого – через можливості маніпуляції, пропаганду, мову ворожнечі, кіберзалякування створюють загрозу як в індивідуальних, так і в глобальних масштабах. Водночас вчені говорять про кризу медіакультури, яка призводить до появи «нового типу особистості – віртуала, який підмінює реальне життя його симулякром». Знаходячись під впливом різновекторної інформації, стаючи частиною глобальних мереж, людина втрачає здатність цілісно сприймати медіатексти, оскільки в неї формується «багатошарова» калейдоскопічна свідомість, що позбавляє можливості мислити панорамно і критично.

Розроблені творчою групою матеріали спрямовані на пошук шляхів формування медіаграмотної людини, яка була б здатна перетворити загрози, спричинені можливостями цифрового суспільства, на ресурс для саморозвитку. Підвищення інформаційної та медійної грамотності, розвиток критичного мислення, незалежність суджень є ключем для формування особистості, яка готова до творчого та відповідального перетворення навколишнього світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Останніми роками розвитку медіаграмотної особистості було присвячено низку вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень. Оскільки це поняття, що має міждисциплінарний характер, вектори його дослідження достатньо розгалужені. Найбільш значущими для нас виявилися дослідження медіаграмотності як соціокомунікаційного феномена, які вивчали Ж. Бордіяр, М.Дорош, М.Маклюен, Н.Зражевська, Ю.Хабермас, Е.Тоффлер. Численними є також дослідження дидактичних підходів до формування медіаграмотності у студентів (Г.Волошко, Н.Ничкало, О.Семеног, Г.Онкович, Ю.Наливайко), різних аспектів формування медіаграмотної особистості на уроках мови та літератури (О. Глазова, О.Ісаєва, Г.Корицька, О.Кучерук, М.Шуляр, Ю.Ковтун, Н.Химера), питань типології й аналізу медіатекстів (М.Скиба, В.Іванов, О.Волошенюк, Л.Кульчицька, Т.Іванова). Водночас потребують глибшого вивчення, теоретичного обґрунтування та пошуку шляхів практичної реалізації питання впровадження медіаграмотності в практику.

 Формулювання цілей творчої групи.

Метою методологічної діяльності творчої групи є пошук ефективних шляхів формування медіаграмотної особистості учня, визначення умов, за яких цей процес буде ефективним.

 Виклад основного матеріалу.

Поняття «медіаграмотність» науковці трактують по-різному. Одні схиляються до думки, що це результат медіаосвіти, який включає в себе здатність експериментування, інтерпретації та створення медіатекстів (C.Worsnop), особливі знання, комунікативні та інформаційні вміння та навички, здатність до критичного аналізу (Г. Онкович), уміння аналізувати й синтезувати просторово-часову реальність, розуміти медіатекст (О.Федоров). Інші схиляються до того, що медіаграмотність – це умова грамотної та ефективної поведінки в умовах сучасної інформосфери, спосіб мислення, який характеризує не споживача інформації, а мовну особистість із задатками медіума, задіяну в процес медіаосвіти і знає мову медіакультури (Л.Антонова); комплекс навичок і вмінь не лише користуватися технікою мас-медіа та спілкуватися за їх допомогою, а насамперед розрізняти першорядну і другорядну інформацію, абстрагуватися від надлишкової, сповна сприймати зміст, «прочитувати» підтекст і тлумачити їх. У багатьох дослідженнях медіаграмотна людина виступає як реципієнт, відтак акцентується увага лише на необхідності формування медіаімунітету, аналізу медіатекстів. Така інтерпретація дещо звужує семантичне наповнення терміна з огляду на активність сучасних підлітків у сфері створення блогів, систематичних дописів в соціальних мережах. Очевидно, виникає необхідність розвитку медіатворчості, у результаті чого учень зможе створювати якісний медіаконтент, знатиме про переваги та ризики, пов’язані з віртуальними публікаціями та їх публічним обговоренням. Тому більш повним є визначення медіаграмотності, подане у новій редакції Концепції впровадження медіаосвіти в Україні: «Медіаграмотність – складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе та спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати та критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.

      Цивілізація в процесі свого розвитку пройшла кілька етапів, на кожному з яких рівень життєдіяльності як окремих людей, так і спільнот залежав від їхньої поінформованості та здатності ефективно опрацьовувати дані. Інформаційне суспільство – нова історична фаза розвитку цивілізації, у якій головними продуктами виробництва є дані і знання. До основних вимог суспільства ХХІ ст. щодо підготовки конкурентноздатних спеціалістів належать:

  • здатність до критичного мислення;
  • універсальні, системні знання;
  • ключові компетентності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);
  • здатність до прийняття рішень;
  • уміння управляти динамічними процесами;
  • уміння працювати в колективі (команді);
  • навички плідного спілкування.

В інформаційному суспільстві набуття ключових базових знань і навичок, до яких належить, зокрема, знання можливостей використання сучасних комп’ютерних систем і вміння застосовувати їх на практиці, є запорукою успішності та творчої реалізації кожної людини. Саме це – викликало появу нової категорії культури – інформаційної, що проявляється у конкретних навичках використання різних технічних пристроїв, здатності використовувати інформаційно-комунікативні технології, отримувати дані з різних джерел та правильно подавати інформацію, в умінні працювати із повідомленнями різних видів. Таким чином, у професійній діяльності кожної людини має бути сформована інформатична компетентність, основи якої закладаються програмами середньої ланки освіти.

      Запровадження елементів медіаграмотності на уроках розглядає дотримання етики при створенні та використанні інформаційних ресурсів.  Виступаючи складовою частиною комп’ютерної етики, інформаційна етика пов’язана з моральними проблемами, що виникають у зв’язку з розвитком і застосуванням інформаційних технологій. Система уроків передбачає розгляд проблеми захисту прав власності, авторських прав, прав на особисте життя і свободу слова щодо сфери інформаційних технологій; правила пошуку матеріалів, фотографій, відео і Інтернету, розпізнавання неправдивої інформації, фейків, маніпулювання і впливу на свідомість користувача; етапи створення власних презентацій; закладаються основи інформаційної безпеки.

З огляду на світові тенденції, в умовах активного реформування освіти в Україні на державному рівні закладено підґрунтя для формування медіаграмотної особистості учня. Так, у 2016 р. Президією Національної академії педагогічних наук України було схвалено нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти в Україні, у якій декларується «впровадження медіаосвіти в педагогічну практику на всіх рівнях», а також «поширення практики інтеграції медіаосвітніх елементів у навчальні програми з різних предметів.

Формування компетентностей з медіаграмотності в учнів.

Знання:

– про різні можливості медіа для здобуття інформації, спілкування, розвитку;

– про вплив медіаповідомлень на свідомість, емоції та поведінку людини;

– всі медіаповідомлення сконструйовані та містять не лише факти, але й думки.

– про техніки маніпулятивних впливів;

– про особливості сучасного застосування інтерактивних платформ для презентації та обговорення медіаконтенту;

Діяльнісний досвід:

– аналізу медіатекстів, їх критичного осмислення, висловлення власної думки, прийняття рішення;

– трансформації інформації (зміна обсягу, знакової системи, форми);

– створення медіатекстів, участі в обговоренні власних і «чужих» повідомлень; вибору медіа для поширення власних медіатекстів;

– аналізу мови медіаповідомлень, визначення маніпулятивних слів-маркерів, мови ворожнечі, прихованих смислів, диференціювання фактів і думок;

– визначення цінностей, розповсюджуваних медіа, та прийняття власних рішень щодо отриманої інформації.

Емоційноціннісний.

– готовність до створення медіаповідомлень, які не містять «мову ворожнечі». – готовність до відстоювання власних цінностей під час створення й обговорення медіатекстів.

– сформоване ставлення до пошуку «прихованих смислів», маніпуляцій у медіаповідомленнях.

– прийняття й дотримання етики спілкування в медіапросторі.

– потреба у пошуку нової інформації, в інтерпретації здобутих знань в медіатексти.

– потреба вивчити альтернативні думки, перш ніж прийняти рішення.

Створення навчального середовища, у якому вчитель не відгороджує учнів від «згубного впливу цифрового світу», а створює можливості для занурення, діалогу, пошуку власних смислів у запропонованих медіатекстах, адже медіаімунітет може виникнути лише в діалозі, партнерстві, ненав’язуванні (Ю. Хабермас). Як справедливо зауважила О. Бондаренко, медіаосвіта не може бути самостійною, адже це обмін думками, досвідом, спроба подолати інформаційний розрив між поколіннями, що нині особливо важливо. Самостійне читання чи створення медіатекстів позбавлені, на думку дослідниці, найголовнішого – діалогу з іншою людиною. Діалог лише з медіатекстом створює «інформаційних Мауглі». З огляду на це, важливим є використання діалогових стратегій, інтерактивної комунікації, рефлексивної діяльності (методів розвитку критичного мислення, проблемного навчання з метою формування цінностей і ставлень відповідальної, ресурсної та безпечної взаємодії з медіасередовищем). Зміна ландшафту уроку, уможливлення досвіду спільних дій, «практики свободи», вихід за межі навчальної аудиторії, активної командної роботи, методів колективної взаємодії, у процесі чого учні створюють власний соціальний капітал (Г.Беккер, Ф. Фукуяма), здобувають життєво важливі навички, створюють спільний освітній продукт (А. Хуторський) у вигляді буктрейлера, відеоскрабінгу, відеопоезії, реклами, інтерактивного плаката. Важливим також є урахування сенситивних періодів учнів, їхніх потреб, захоплень, досвіду, моди, актуальної медіаситуації, залучення учнів до добору медіатекстів.

Висновки.

Звичайно, такий обсяг знань, досвіду, ціннісних орієнтацій, ставлень є достатньо об’ємним і, на перший погляд, його важко реалізувати під час навчання у середній школі, однак, на нашу думку, цей перелік тісно корелює з очікуваними результатами, які прописані в навчальних програмах  , зокрема в діяльнісній змістовій лінії. Водночас з уведенням до програми наскрізних ліній, реалізація яких має забезпечити інтегративний підхід до викладання предметів суспільно-гуманітарного профілю, формування цінностей, «гнучких» навичок, пов’язати знання з досвідом дитини, очевидно, виникає можливість і доцільність розвитку медіаграмотної мовної особистості, використовуючи медіатекст як об’єкт аналізу, як спосіб інтерпретації навчального матеріалу (створений освітній продукт), засіб самопрезентації.

Варто зауважити, що уроки  з використанням елементів медіаграмотності можуть стати сучасною платформою для формування медіаграмотної особистості, водночас використання елементів медіаосвіти сприятиме розвитку предметних і ключових компетентностей, які передбачені в Державному стандарті. Основні підходи та методи роботи з учнями сприяють формуванню особистості, здатної приймати виважені рішення на основі аналізу медіаповідомлень, а також бути активним творцем медіатекстів. Перспективами подальших досліджень можуть бути пошуки способів підвищення професійної компетентності вчителя в питанні добору, аналізу, створення медіатекстів.

Каталог презентацій за матеріалами проєкту “Вивчай та розрізняй”

  1. “Вивчай та розрізняй: інфо-медіа грамотність”.
  • Презентація “Проєкт “Вивчай та розрізняй”. Інфо-медійна грамотність на уроках української мови
  • Презентація “Компетентності, що розвиває проєкт “Вивчай та розрізняй: інфо-медіа грамотність”. (Словничок термінів)

2. Урок № 1. Розвиток української мови. Ознайомлення з найбільш авторитетними мовними онлайн-словниками.

  • Презентація “Нові медіатерміни”.
  • Презентація “На що варто звернути увагу в медіатексті?”
  • Презентація “Фейки”.
  • Презентація  “Творимо фемінітиви”
  • Презентація “Журналістські стандарти”

3. Урок № 3.

  • Презентація “Повторення вивченого у 8 класі. Граматична основа речення. Односкладне і двоскладне речення. Вправа “Факти і судження в заголовках”. Вправа “Двоскладні речення в заголовках”

4. Урок № 4.

  • Презентація “Розділові знаки у простому ускладненому реченні. Вправа  “Аналізуємо дописи лідерів думок”.
  • Презентація “Лідери думок”
  • Презентація “На що варто звернути увагу в соціальних мережах”

5. Урок №5. Урок мовленнєвого розвитку.

  •  Презентація “Мовленнєва ситуація. Особливості орієнтування в ситуації, спілкування в інтернет-просторі, зокрема в соцмережах. уникнення небажаного й небезпечного спілкування, протистояння маніпулятивним впливам. Вправа “Уникнення небезпек в інтернеті”.
  • Презентація “Загрози соцмереж та інтернету”.

6. Уроки № 6-7.

  • Презентація “Пряма і непряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Вправа “Аналізуємо пряму і непряму мову в медіа”.

7. Урок № 8.

  • Презентація “Цитата як спосіб передавання чужої мови. Обговорення питання “Які вислови відомих українців варто було б розмістити на білбордах” із використанням у мовленні цитат. Вправа “Перекручені цитати”. Вправа “Пошук цитат”. Вправа “Вивчення авторства цитат”.
  • Презентація “Визначення авторства цитат”

8. Урок №9

  • Презентація “Діалог. Аргументація “за” і “проти””

9. Урок № 11. урок мовленнєвого розвитку. Складання та розігрування діалогів відповідно до певної ситуації.

  • Презентація “Протидія мікроагресії”.

10. Урок № 14. Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку між його частинами.

  • Презентація “Соціальна реклама”.

11. Урок № 18. Редагування речень, у яких допущено граматичні помилки.

  • Презентація “Агрегатори новин”.

12. Урок №21. Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому. Підрядні сполучники та сполучні слова у складнопідрядних реченнях. Основні види складнопідрядних речень.

  •     Презентація “Новина одним рядком”.

13. Урок № 22 Урок мовленнєвого розвитку. Ділові папери. Резюме.

  • Презентація “Ділові папери. Вправа “Знайди помилку в резюме”.

14. Урок № 24 Складнопідрядне речення.

  • Презентація “Протидія маніпуляціям”.

15. Урок № 26. Урок мовленнєвого розвитку. Коротке повідомлення (на основі кількох джерел) у публіцистичному стилі на морально-етичну або суспільну тему.

  • Презентація “Протидія кібербулінгу”.

16. Урок № 34. Стислий усний переказ публіцистичного тексту за складним планом.

  • Презентація “ Телевізійна програма “Абетка популізму”.

17. Урок № 35. Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.

  • Презентація “Як смартфон стежить за вами”.

18. Урок №37. Урок мовленнєвого розвитку. Есе на тему “Що робить мене щасливим (щасливою)” з використанням складнопідрядних речень.

  • Презентація “Асоціативне мислення”.

19. Урок №39. Урок мовленнєвого розвитку. Усний твір-роздум у публіцистичному стилі мовлення на суспільну тему.

  • Презентація “ Кому можна довіряти в соціальних мережах?”
  • Презентація “Як перевірити справжність акаунту в соціальній мережі
  • Презентація “Як розпізнати бота”

20. Урок № 40. Кома і крапка з комою у безсполучниковому складному реченні.

  • Презентація “Фішингові сайти. Вправа “Іван на гачку”