Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Біографії / Марина Павленко

Марина Павленко

Batki
Подружжя Павленків з дочками:
Марина (ліворуч), Наталя (праворуч)

Творчим успіхом Марина Павленко завдячує своїм батькам — сільським вчителям української мови і літератури, письменникам. Батько і мати з дитинства прищеплювали Марині любов і шану до рідного слова, відчуття краси і трепетне ставлення до природи, чарівність якої оспівували в своїх поетичних і прозових творах.
Степан Онисимович (1949-2003 рр.) і Ольга Петрівна Павленки (нар. 1949 р.) познайомилися в студентські роки під час навчання в Черкаському державному педагогічному інституті. Незабаром випускники одружилися і після закінчення вузу разом поїхали вчителювати на Львівщину.
30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області у подружжя Павленків народилася донька Марина. Незабаром родина переїхала на Черкащину — батьківщину Степана Онисимовича, де він вчителював в загальноосвітніх школах сіл Юрківка та Бабанки Уманського району Черкаської області.
622217_373079712767028_621465005_oЗа спогадами Марини Павленко батько першим звернув увагу на її обдарованість. Він викладав українську літературу в десятому-одинадцятому класах, де вона навчалася. Перевіряючи шкільні завдання, Степан Онисимович мав можливість більш уважно ознайомитися з доробком Марини.Відчувши доньчин літературний талант, батько направляв її починання. Він часто радив їй щодо художнього задуму нового твору, підказував, як краще сформувати сюжетну лінію. Батько був суворим критиком шкільних творів Марини і нерідко відкидав невдалі. Незважаючи на те, що більшість робіт Степан Онисимович оцінював позитивно, він вимагав від Марини удосконалення, відточення майстерності. Батько чудово розумів і усі недоліки літературних починань Марини, адже він був автором значної кількості методичних і публіцистичних статей, художніх творів та перекладів з німецької мови, які друкувалися в різних часописах і газетах України.

Vichnist taka korotka
Обкладинка книги Степана Павленка

Працюючи сільським вчителем, Степан Онисимович виховав не одне покоління учнів. Він прокладав шлях до серця кожного школяра, своєю довірою надавав підтримку і надихав учнів навчатися і творити. Випускники школи згадували, що Степан Онисимович «якимось дивом сіяв навколо себе віру в усе гарне, добре, світле» [5, с. 302].
На жаль, він не побачив виходу у світ збірки своїх найкращих літературних творів, над якими самовіддано працював усе життя. Лише 2004 року, через рік після смерті письменника, уманське видавництво «АЛМІ» надрукувало книгу Степана Павленка «Вічність така коротка».
За словами Степана Онисимовича найголовнішим здобутком його творчості була «незмірна, невиліковна й розпроклята любов до слова, цей найкращий і найболючіший світ моєї душі».
Книгу «Вічність така коротка» з любов’ю проілюструвала Наталя Павленко, дочка автора.
Зараз Наталя Степанівна Павленко працює співробітником Інституту українознавства в Києві, і як художник ілюструє періодичні видання цього закладу.
У Павленків завжди царювала вдома творча атмосфера, яку задавав голова родини — доброзичливий і привітний Степан Онисимович — і всіляко підтримувала мати — Ольга Петрівна. У своєму житті вона не шукала легких шляхів. Ольга Петрівна працювала в сільській школі вчителькою української мови і літератури, виховувала трьох доньок: Марину, Наталю і Лесю. Незважаючи на свою зайнятість роботою і домашнім господарством, знаходила час для літературної праці — писала вірші, прозу, гуморески, сценарії.

Ilyustrazii Natalii 1 Ilyustrazii Natalii 2 Ilyustrazii Natalii 3
Ілюстрації Наталі Павленко до книги Степана Павленка «Вічність така коротка»

1997 року Ольга Петрівна стала переможницею конкурсу імені Володимира Кобилянського на кращий твір для дітей. Як результат її перемоги стало видання книжки-розмальовки «Абетка-Ярмарок», що набула популярності у дітлахів молодшого віку і з часом перевидана в 2008 році.
О. П. Павленко — авторка різножанрової книжки «Мальви на причілку» (2007 р.), збірки сценаріїв «Казковості з високості» (2009 р.), збірки оповідань, новел і повістей «Кого Бог любить» (2013 р.).
З коротенького огляду професійного та літературного доробку батьків родини Павленків стає зрозумілим, чому їхні діти обрали нелегкий творчий шлях. Так, Леся, наймолодша з Павленків, стала авторкою поетичної книжки «Ув’язнені дощі» і випустила її у світ ще за студентства у Києво-Могилянській академії.

Pavlenko Olga 1 Pavlenko Olga 2 Pavlenko Olga 3
Обкладинки книг Ольги Павленко

Варто відзначити, що старші сестри — Марина і Наталя — відносяться до дитячої книжки як до органічно цілого твору, де текст і яскраві ілюстрації спільно виражають авторський задум.
Марині навички малярства передалися від маминого дідуся Петра. Дівчинка з дитинства прикрашала свої твори невигадливими малюнками. На цю звичку звернув увагу батько. Він дбайливо збирав перші роботи Марини і зберігав їх на горищі. Пізніше шкільні «скарби» надихнули її написати для дітей казку про стару бабусю Ялосовету і волелюбних полонянок, захованих у скрині.
Оскільки Степан Онисимович запропонував дочці приділяти більше уваги літературі, малювання відійшло для неї на другий план.

Ilyustrazii Marini 1 Ilyustrazii Marini 2 Ilyustrazii Marini 3
Ілюстрації Марини Павленко до авторських творів: «Чар-папорть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.)

Проте захоплення повернулося, коли вона подорослішала. У 90-ті роки ХХ ст. Марина Степанівна підготувала кольорові малюнки до видання «Абетки» Миколи Щербака і проілюструвала книжки-розмальовки для дітей.
З часом письменниця вирішила прикрасити сторінки своїх нових творів власною графікою. У якийсь час вона відчула співзвучність своїх віршів з тими художніми образами, які виникали у її думках. Як художник-ілюстратор Марина Павленка стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.).

Tichina Pavlo
Марина Павленко, упорядник видання книги

Професію педагога Марина Павленко обрала під впливом своїх батьків, які усе життя присвятили вихованню учнів сільських шкіл, передаючи їм свої знання на уроках української мови і літератури, прищеплюючи любов до рідного слова. Вона здобула вищу освіту в Уманському державному педагогічному інституті імені Павла Тичини. Після закінчення вузу в 2000 році працювала вчителькою початкових класів в Уманській міській гімназії.
Сьогодні Марина Степанівна працює на кафедрі сучасної української літератури та народознавства в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини.
Вона — доцент кафедри, кандидат педагогічних наук, автор багатьох наукових публікацій, зокрема методичної розробки «У країні Лісових Дзвіночків».
За монографію «Тичининська формула українського патріотизму» Марина Степанівна Павленко удостоєна літературної премії «Благовіст». Вона є упорядником книги спогадів про Павла Тичину «З любов’ю і болем».
Марина Павленко успішно поєднує наукову діяльність в університеті з літературною творчістю. Вона — кохана жінка, турботлива мати, привітна господиня.
Як у батьків Павленків, так і в родині Марини і Володимира Музиченка панує творча атмосфера, у якій виховуються діти — Ольга та Оксаночка. Близькі піклуються про Марину Степанівну і допомагають їй, як вміють. Чоловік — перший читач нових творів Марини Павленко — висловлює свої критичні зауваження; він охоче виїжджає разом з нею у краєзнавчі подорожі для збору матеріалів і уточнення місць розташування старовинних пам’яток архітектури. Старша донька Ольга вносить свої корективи до образів деяких літературних героїв. Безумовно, завдяки їй персонажі спілкуються сучасною мовою підлітків, навіть з використанням сленгових висловів. Молодша дочка Оксана допомагає матері підбирати найкращі ілюстрації до видань нових книжок.

Джерело: http://www.shevkyivlib.org.ua/arhiv/podii/996-bibliografichniy-pokazhchik-pavlenko-marina-biogtafiya.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *