Генріх Дік
Диво продовження : Казки для дорослих і дітей / З німецької мови
переклали Наталія Писаренко та Сергій Дзюба. Художник Валентин
Качурівський. – Київ-Чернігів: Міжнародна літературно-мистецька
Академія України, Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2021. –
112 с. : 4 іл.
ISBN 978-617-8020-18-7 Д 45
УДК 821.112.2
Казки відомого німецького письменника Генріха Діка – напрочуд особливі. Недаремно літературознавець із Мінська Людмила Воробйова, яка написала велику рецензію на його диво-книжки, відзначає: «Зворушлива душевність і сонячне світло пронизують сторінки його прекрасних казок. Тебе не полишає чарівне, оптимістичне сприйняття світу, захоплює ліричність історій, сповнених красою і добром… Казкова книга письменника, крім неймовірних розповідей про всесвіт і людину, має безцінну властивість зцілювати душу». Взагалі, твори автора – не лише майстерні та людяні, а й мають оригінально глибокий філософський підтекст, тому «Диво продовження» із задоволенням читатимуть і дорослі, й діти.
Казки феї Елани
Де мешкає щастя?
Де мешкає щастя? Це питання дуже цікавило одну ма-
леньку фею. Вона розпитувала про це своїх колежанок, але
ті, сміючись, казали їй:
– Елано, ти ж сама маєш знати відповідь. Воно завжди
знаходиться в мандрах. Шукати щастя – це пусте.
– Тоді я також буду мандрувати, – виголосила Елана. – А
коли знайду його, покладу у свою кишеньку і вивчатиму.
Перелітаючи з місця на місце (а коли втомлювались її
тоненькі крила, вона відпочивала у гніздах співочих птахів),
Елана зустрічала різних людей. Одні розповідали їй, що ча-
сом почуваються щасливими. Інші стверджували, що зовсім
незнайомі з цим поняттям, і останніх, на жаль, на світі ви-
явилося досить багато. Та ні перші, ні другі не знали, де ж
це щастя мешкає.
І от, у той момент, коли Елана вже вирішила відмовитися
від пошуків, їй повідомили, що у далеких горах, у темній
печері, мешкає один сивий старець, який завжди сповнений
радості і задоволений своїм нелегким життям.
І Елана вирушила до нього.
Гора, на якій мешкав старець, височіла у дивовижному
блакитному серпанку – це ранок розкинув небесний намет,
під яким ширяли білокрилі птахи. Біля підніжжя гори розли-
лося бурштинового кольору озеро, у якому вмивалося сонце.
– Як гарно! – зачаровано вимовила фея. – Певно у тако-
му місці всі мають бути щасливими.
Потрібну печеру Елана знайшла досить швидко – перед її входом палало яскраве вогнище, а у червоному глиняному горщику булькотіла вода.
Маленька фея вирішила, що краще не заходити самій у середину і не турбувати старця, а почекати його біля вогню.
І дійсно, досить скоро з печери вийшов білий, як лунь, носатий дід із живими чорними очима.
– Вітаю, – поважно промовила фея. – Я прилетіла до вас
побалакати. У вас знайдеться хвилинка для мене?..
– У мене знайдеться час для кожного, – усміхнувся ста-
рець. – Ви, напевно, хочете розпитати, чому я тут живу?
Майже щодня хтось приходить сюди, і всіх цікавить саме
це питання…
– Думаю, на це питання я вже знаю відповідь, – засмія-
лася фея й швидко затріпотіла своїми крильцями. – Наразі
так гарно, що я теж хотіла б тут жити! Мене цікавить інше:
всі кажуть, що ви щаслива людина. Це правда?
– Так, це правда! Вип’єте зі мною чаю з м’яти?
– Із задоволенням. Та спочатку розкажіть мені, де ж зна-
ходиться те місце, в якому мешкає щастя?
– Тут, – старий вказав пальцем на ліву половину грудей.
– Воно живе в моєму серці.
– У серці! Ніколи не думала, що справжнє щастя живе в
серці… А якщо хтось вирве ваше серце, що тоді буде?
– Тоді мене не стане, але всі пам’ятатимуть, яким я був
і як жив.
Коли фея Елана повернулася додому, вона написала велику книгу про щастя, яке живе у серці людини. Та якщо ви не зможете знайти й купити цю книжку, впевнений, що ви у всьому розберетеся самі. Тому що справжнє щастя мешкає тільки у вашому серці.