Ю́рій І́горович Андрухо́вич (нар. 13 березня 1960, Івано-Франківськ) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент АУП.
1985 разом з Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції, продемонструвала успішний приклад творення соціо-культурного міту. З 1991 року Андрухович – співредактор літературно-мистецького журналу Четвер, співпрацював також із журналом “Перевал”, виступивши упорядником двох його чисел.
У часописі “Сучасність” вперше побачили світ найвагоміші прозові твори письменника: “Рекреації” (1992), “Московіада” (1993), “Перверзія” (1996), видані у 1997 році окремими книгами, есей “Центрально-східна ревізія” (“Сучасність”, 3’2000).
Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації т. зв. “станіславського феномену” та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, чеською мовами й есперанто.
Біографія
Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991) Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису “Перевал” (1991—1995). Співредактор часопису текстів і візій “Четвер” (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.
Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки “Небо і площі” (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від “бурлеск – балаган – буфонада”), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося — від чогось на кшталт “внутрішнього таємного ордена” до “прикладної квазіфілософії життя”. Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича (“Середмістя”, 1989) носить швидше не “бубабуістський”, а “елегійно-класицистичний” характер. Вповні “балаганно-ярмарковою” можна вважати натомість третю збірку – “Екзотичні птахи і рослини” (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок “Колекція потвор”. Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 року і завершується друкованими поза збірками циклами “Листи в Україну” (Четвер. — №4) та “Індія” (Сучасність. — 1994. — № 5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання “духовної вертикалі буття”, суттєво занижене тенденцією до примирення “вертикального з горизонтальним”. Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна “ліричного героя” щоразу новою “маскою”. Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені 8 європейськими мовами, у тому числі роман “Перверзія” опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.
З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань “Зліва, де серце”. Початкова назва всього циклу була “Фотографії в нагрудних кишенях”. В нього входило 7 оповідань (“Зліва, де серце”, “Незначна пригода з дембілізованими”, Королівські лови”, “Як ми вбили Пятраса”, “Зима і сни вартового”, “О кей, Саламандра”, “Свято активного споглядання”) Цей цикл перевидали нещодавно в спільній збірц Андруховича, Дереша і жадана. Щоправда, останні два оповідання не включили до збірки, за проханням автора, а інши були трохи відредактовані ним же.
Творчий доробок:
1985р. вихід поетичної збірки “Небо і площі”.
1985р. разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснував поетичну групу Бу – Ба – Бу (“бурлеск – балаган – буффонада”)
1989 р. поетична збірка “Середмістя” (елегійно – класицистичний характер).
1991 р. П\поетична збірка “Екзотичні птахи і рослини”
Домінантою поетичної картини поета в усі періоди творчості видається напружене шукання “духовної вертикалі буття”, суттєво знижене тенденцією до примирення “вертикального з горизонтальним”. Звідси – стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна “ліричного героя” щоразу новою “маскою”.
1989 р. цикл оповідань “Зліва, де серце” (“Прапор”) – фотографія служби актора у війську, своєрідна “захалявна книжечка”, що поставала під час чергувань у вартівні.
1991 р. оповідання “Самійло з Немирова, прекрасний розбишака” (“Перевал”, №1) – заповідає характерні для подальшої прози риси: схильність до гри з текстом
і з читачем, містифікаторство, еротизм, любов до магічного і надзвичайного.
1992 р. роман “Рекреація” (1997, 1998 – перевидання).
1993 р. роман “Московіада” (1997, 2000).
1996 р. роман “Перверзія” (1997, 1999, 2000, 2002)
Ці романи можна розглядати як трилогію: героєм кожного з них є поет – богема, який опиняється в самому епіцентрі перетворень “фізики в метафізику” і навпаки.
Усі романи являють собою жанрово – стилістичну суміш (сповідь, “чорний реалізм”, трилер, готика, сатира), час розвитку дії в них обмежений: одна ніч у “Рекреаціях”, один день у “Московіаді”, 5 днів і ночей у “Перверзії”.
Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню “книгу спостережень” над особливостями європейського культурно – історичного ландшафту.
1999 р. перший варіант книги – “Дезорієнтація на місцевості”.
Творчість Андруховича має значний вплив на пребіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов,я зані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.
Твори Андруховича перекладено у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Росії, Сербії, США, Швеції, Австрії, Хорватії, Білорусі, Литви. Серед ряду нагород – Премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 р.