Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни Чернігівський ліцей 32. Розроблено для дистанційного навчання та спілкування з учнями.
Радимо прочитати
Вступ.
На запитання «Хто такий Сковорода?» відповідей може бути багато — «Гуманіст», «Філософ», «Просвітитель», «Письменник», «Байкар», «Музикант», «Мандрівна академія».
А на питання «Що лежить в основі його філософських поглядів?» — є тільки одна: «Він намагався пізнати, у чому полягає щастя людини». Про те, коли ж людина щаслива і які є шляхи до щастя, за поглядами самобутнього митця, ми й будемо говорити сьогодні.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
1) Які факти із життя видатного філософа, поета, просвітителя справили на вас найбільше враження?
2) Розмістіть у хронологічному порядку етапи життя та творчості Г. Сковороди.
А Викладач Харківського колегіуму.
Б Співак царської придворної капели в Петербурзі.
В Мандрівна академія.
Г «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».
Д Домашній учитель сина поміщика Степана Томари.
Відповідь: Б, Д, А, В, Г.
1) Творча спадщина Г. Сковороди.
Григорій Сковорода — поет, байкар, мудрець-мандрівник. Його творча спадщина є невеликою.
| Поезія | «Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного Писання», «De libertate» |
| Байки в прозі | «Байки харківські» |
| Трактати, притчі | «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру», «Вступні двері до християнської доброчинності», «Убогий Жайворонок», «Нарцис» |
| Переклади і переспіви | Прозові твори Цицерона, Плутарха. Поетичні твори Горація, Овідія |
С. Єфремов зазначав: «За життя Сковороди ні один його твір не був надрукований, та й далеко пізніше… його твори забороняла цензура… Проте Сковороді не треба було самому шукати читачів — вони його шукали…».
«Спадщина Сковороди,— справедливо зауважував літературознавець Іван Пільгук,— є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних негараздів український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, яка виливалась у поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури». Особливість його творів у тому, що літературні зразки мали водночас філософський зміст, а філософські подані в художній формі.
2) Християнські морально-етичні ідеали у віршах збірки «Сад божественних пісень».
До збірки «Сад божественних пісень» входить тридцять віршів, написаних протягом 1757–1785 років. Повна назва збірки — «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма». До кожного твору письменник дібрав влучний епіграф із біблійних текстів, у кожній пісні осмислив ідею з Біблії. Разом зібрані, ці пісні є довершеним циклом, про який можна сказати, що то і літопис душевних переживань, і щира сповідь благородної людини, і спілкування з навколишнім світом. Читаючи збірку, дізнаємося, що Сковорода спізнав і гіркого смутку («Пісня 19-та» — «Ах ти, нудьго проклята! О докучлива печаль»), і хвилини щастя («Пісня 16-та» — «Минула нудьга любо сяє»). Ця збірка приваблює різноманітністю тематики. В українській літературі ніхто до Сковороди не зумів так поетично висловити захоплення природою, як це зробив письменник у віршах «Гей, поля, поля зелені» та «Ой, пташино жовтобока». Автор не просто описує мрійливий політ жайворонка над полями, його чарівний спів, явір, що стоїть край води, котра підмиває коріння дерева,— він прагне осмислити явища природи, філософськи поєднати їх з явищами людського життя. У пейзажній поезії Сковороди відчувається вплив народнопісенної творчості, поет вдається до фольклорних приказок та порівнянь.
У вірші «Чистим можеш буть собою» Г. Сковорода мріє про те, щоб у кожної людини в душі був «сад високих помислів, сподіванок та мрій». Поет бажає кожному суспільної та духовної волі, він вважає її найбільшою цінністю для людини (пісня «Про свободу»). Ліричний герой також славить бідність, тому що вважає її «святою», вільною від земної суєти та жадібності. Вона гонить геть пияцтво, зажерливість, розкоші та інші пороки людські.
Ліричний герой збірки перебуває в пошуках правди, добра, щастя. Серед поезій збірки трапляються панегірики («Іде, хоче нас лишити», «На день народження Василя Томари»), але від панегіричних віршів попередників Сковороди вони відрізняються чистотою та щирістю почуттів, простотою образів.
Збірка є своєрідним ліричним щоденником, у якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора.
Отже, мотиви лірики Григорія Сковороди такі:
- Істинний сенс людського життя й спасіння людства — у прийнятті Христа, слідуванні Божим заповідям, поборенні гріховності, перемозі над спокусами земного світу. («Всякому місту — звичай і права», «Весна люба, ах, прийшла», «Ой, пташино жовтобока», «Возлети на небеса, у Версальські хоч ліса»).
- Протиставлення природи й цивілізації. Урбаністична культура руйнує в людині людське, тому тільки невибаглива, «природовідповідна» людина пізнає щастя й свободу, гармонію із собою та навколишнім світом («Не піду в місто багате», «Гей, поля, поля зелені», «О покою наш небесний»).
- Уславлення «вольності» — особистої свободи людини і волі нації. («De libertate», «Голова всяка має свій смисл»).
- Вихваляння та уславлення найкращих людських рис характеру («Похвала бідності»).
- Здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею (Пісні 2, 11, 29).
3) Поезія «De libertate» («Про свободу»).
У багатьох творах Г. Сковороди висловлено роздуми про долю поневоленого народу, у тому числі й у цій поезії. Це єдиний політичний твір митця. Вірш «De libertate» не ввійшов до збірки «Сад божественних пісень», але є примітним явищем у творчому доробку письменника. Які ж обставини змусили Сковороду замислитися над питаннями волі, свободи? За царським указом 1783 року в Україні значно посилилося кріпацтво, вільні селяни були віддані поміщикам у довічне рабство. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Так вона «віддячила» українському козацтву за героїзм, виявлений у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік до того. Тому цілком природними були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись». У творі оспівано волю як найбільше багатство людини. Проти неї всі інші принади світу — болото.
В останніх рядках поезії автор проголошує славу Богдану Хмельницькому, який був для нього взірцем борця за волю народу.
Григорій Савич захоплювався історичним подвигом гетьмана, про якого знав із книжок та усних переказів, дум, пісень. Митець високо оцінював діяння Б. Хмельницького. Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю в добу жорстокої реакції, було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадянської мужності. Згадка про Богдана, улюбленого героя національно-визвольної війни українського народу проти польської шляхти та й заголовок вірша не залишають сумніву, про яку саме «вольность» думав Сковорода. На особистій моралі, як писав С. Єфремов, він очевидно не спинявся, а зв’язував її з громадським і національним ладом, «сопрагаючи,— як сам висловлювався,— сродную собі частную должность (обов’язок) з общею (загальною)». Такі думки не подобались московській цензурі.
Вірш емоційно наснажений, у ньому використано риторичні питальні та окличні речення, звертання.
4) Твір «Всякому місту — звичай і права».
Найвідомішим твором збірки «Сад божественних пісень» є філософсько-сатиричний вірш «Всякому місту — звичай і права…» («Пісня 10-та»). Написаний він у селі Ковраї десь 1758–1759 року, коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.
У творі Сковорода продемонстрував свій яскравий талант сатирика: він гостро викрив потворні явища тогочасної дійсності, дії панства, чиновництва, купецтва, шахраїв та злочинців. Перед читачами постає цілісна, яскрава картина соціальних відносин в Україні другої половини XVIII ст. Усе змальовано стисло, але переконливо та яскраво.
Починається вірш «Всякому місту — звичай і права…» у спокійному тоні. Автор нікому не нав’язує своєї думки, він просто подає власні філософські роздуми над питаннями мети й сенсу життя, про людські смаки та вподобання, що їх кожен розуміє по-своєму. Ідеал, на якому наголошує автор,— чесність, безкорисливість, ясність розуму, чиста совість.
Сковорода висміює панський побут із п’яними оргіями в шинках і маєтках, розпусту та сваволю «господарів життя», продажність судочинства, відірваність від життя школи, науки. Картини сучасної авторові дійсності втілено в переконливих, хоч і гранично-стислих мазках, у точних соціальних характеристиках:
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір
Інший ґендлює, візьми перевір!..
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк…
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур…
Антитеза цим яскравим картинам — високі моральні ідеали самого автора, на яких наголошується в останніх двох рядках перших трьох строф, що звучать рефреном: «В мене ж турботи тільки одні, / Щоб з ясним розумом вмерти мені». У четвертій вони дещо змінюються, і вже прямо говориться про цей ідеал:
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Усім порокам мерзенного ладу Сковорода протиставив свій морально-етичний ідеал, ідеал людини, у якої «совість, як чистий кришталь…».
Сковорода не просто змальовує соціальні пороки кріпосницької системи, він сатирично викриває та заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний. Такий провідний мотив цієї сатири, що відображає два протилежні погляди на світ і сенс життя. У вірші кожний образ несе в собі велике смислове навантаження, за ним криється певна суспільна проблема того часу. Це виявляється і в строфічній побудові вірша, і в конструкції речень, і в сатиричних засобах зображення. Написана пісня десятискладовим розміром із цезурою після шостого складу. Елементами новаторства у творі є застосування в ньому виключно чоловічих рим, наближених до дактиля. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як антитеза, рефрен. А за допомогою метонімій поет вдало виділяє потрібні йому слова-поняття; цьому сприяють також анафоричні повтори на початку віршових рядків, що підсилюють емоційне звучання твору, сприяють його композиційній стрункості та завершеності.
Сатирична пісня «Всякому місту — звичай і права…» глибока за своїм конкретно-історичним змістом та образно-поетичною системою. Тож не випадково вона відразу була підхоплена народом, постійно перероблялася, увійшла до репертуару кобзарів і збереглася в усному побутуванні аж до нашого часу. Її популяризації сприяло й те, що в переробці І. Котляревського вона ввійшла до п’єси «Наталка Полтавка».
Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю та мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, що нагадують старовинні народні прислів’я: «Що не город, то норов», «Що не голова, то розум». Взагалі у творі виразно проступає жива народна мова, особливо в лексиці та фразеології: «тріщить голова», «юриста», «манер», «ґрунта», «Федька-купець», «чистий кришталь» та ін.
Пісня Сковороди не була винятковим явищем в українській літературі другої половини XVIII ст. Письменник творив у загальному руслі сатиричного віршування, у якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Мотивами осуду панської сваволі, критикою зловживань і хабарництва чиновників пісня Сковороди перегукується із сатиричними віршами XVIII ст.
Твір Сковороди з його сатиричним пафосом викликав багато літературних наслідувань не тільки в Україні, але й за її межами. Деякі поети кінця XVIII — початку XIX ст. свідомо орієнтувалися на вірш «Всякому місту — звичай і права…», доповнюючи його новими строфами, у яких проводили злободенні для свого часу ідеї.
- 2. «De libertate».
У чому полягає національно-патріотичний пафос поезії? Яку ідею в ній втілено?
Що Сковорода розуміє під поняттям «свобода»? Чому поет ставить свободу вище за золото?
Чому, на думку Сковороди, свобода є найбільшою цінністю для людини?
Як у вірші названо Богдана Хмельницького? Чому?
Які художні засоби використано у творі для глибшого розкриття теми та ідеї?
Назвіть особливості віршової форми цієї поезії.
«ВСТУПНІ ДВЕРІ ДО ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБРОНРАВНОСТІ», АФОРИЗМИ
- Літературознавчий конкурс «Мандрівники»
Завдання: подорожуючи сторінками книг Г. С. Сковороди, пізнай його твір за поданим уривком.
• Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. («Всякому городу— нрав і права»)
• Веселість серця — життя для людини. («Бджола та Шершень»)
• О, когда бы же мне в дурні не пошитись… («De Libertate») «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». («Бджола та Шершень»)
• «…Тело человеческое видно, но прощающій і содержащій оно ум не виден». («Начальная дверь…»)
• «І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу». («Собака і Вовк»)
• «Прежде всех отца і мать почитай і служи им. Они суть видимое портреты того невидимого существа, которое тебе столько одолжает». («Начальная дверь…»)
• «Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить з тебе». (Афоризм)
• Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато. («De Libertate»)
• Я ж у полоні нав’язливих дум: / Лише одне непокоїть мій ум. («Всякому городу нрав і права»)
• «Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій…» («Собака і Вовк»)
• «Коли є червінець, навіщо бажати, щоб і гаманець був золотий». (Афоризм)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
-
Що кожний розуміє під словом «Біблія»? У чому її призначення.
• Для чого у творах художньої літератури використовуються біблійні легенди та притчі?
• У чому вбачив смисл життя Г. Сковорода і що з цього приводу зазначено в Біблії?
• Чи спроможний кожний із вас пізнати себе, виявити свої задатки і в результаті цього обрати в майбутньому вид практичної діяльності? Відповідь стисло вмотивуйте.
• Чим твори Г. Сковороди є актуальними зараз?
Залиш, о дух мій,
Скоро всі земляній міста!
Зійди, мій душе, в гори,
Де правда живе свята…
Г. Сковорода
Г. Сковорода, мов та Діва Божа — істина, хто в убогості творив промисел Божий — продовжував рід людський,
примножував для власної вигоди чесною працею добро.
М. Жулинський
- Біблія і Г. Сковорода
Своїм життям, своїми повчаннями, своїми мандрівками по Україні митець наче заново відкривав людям прості істини, які народ український формував протягом тисячолітнього буття і які вписані органічно в «найдосконаліший й наймудріший орган — в Біблію. Для Григорія Савича Біблія була своєрідною аптекою, призначеною «для лікування душевного стану, не виліковного жодними земними ліками», бо «людина є всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань».
Він не замірявся духовно переформувати все суспільство: треба зцілювати конкретну людину, відкрити їй сенс буття, шляхи досягнення людського щастя, а вже тоді вільна людина, яка пізнала саму себе, зможе змінити довколишній світ і віднайти шляхи та засоби оздоровлення суспільства.
«Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря,— повинен спочатку виміряти себе»,— писав Г. Сковорода у філософському трактаті.
В. Шинкарук так пояснює ставлення філософа до Біблії: «Сковорода дав інтерпретацію Біблії, і ця його «Біблія» так відноситься до церковної Біблії, як «Енеїда» Котляревського до «Енеїди» Вергілія. Істинний смисл, за Сковородою, полягає в прихованій за символічною формою ідеї рівності всіх людей, любові і спільності всього… Як і багато інших митців слова, Г. Сковорода намагався своєю теоретизацією Біблії відродити бунтарський дух раннього християнства. І навчав він не Біблії, а ідей рівності, братства, свободи, ідей неприйняття ганебної соціальної дійсності.
Філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомогою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального, з погляду моральності, світу, в якому стверджується істинно людський спосіб життя.
- Опрацювання філософського трактату Г. Сковороди «Вступні двері до християнської добронравності»
2. Тема:надання порад, рекомендацій і роз’яснень молоді щодо особливостей побудови світу і ролі кожної «натури» в ньому.
2.3. Ідея: возвеличення норм християнського добронравія, які сприятимуть вихованню людей, впливатимуть на їх кругозір, світогляд.
2.4. Основна думка: трактат — твір, який пробуджує свідомість людей, вчить їх думати, змушує замислюватися над різними явищами життя.
2.5. Особливості назви твору.
«Начальная дверь…» — так Г. Сковорода називає курс лекцій з «християнського добронравія», тобто стиль.
2.6. Композиція.
Твір містить «Предверіє» тобто передмову, бесіди з десяти глав, п’ята з яких — «Десятисловіє», так звані «Десять божиих заповідей», що були записані Мойсеєм на десяти кам’яних дошках (згідно з біблійними легендами).
У філософському трактаті використано риторичну фігуру витікання. Це така побудова тексту, коли зміст одного речення обумовлює зміст другого, зміст другого — третього і т. д.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
Бесіди за питаннями:
• З якою метою Г. Сковорода звертається у творі «Начальная дверь…» до молодого шляхетства?
• Що він розуміє під словом «добронравіє»?
• За що Григорій Савич вдячний Богові? («…Нужное зделал нетрудным, а трудное ненужным»)
• У чому він вбачає призначення щастя для людини? («Нет слаже для человека и нет нужнее, как щастія»)
• Як у творі пояснюється сутність царствія божого? («Царствіє божіе внутр нас. Щастіе в сердце, сердце в любви, любовь же в законе вечнаго»)
• Які припущення висловив Г. Сковорода стосовно того, від чого могло б залежати щастя людей? («Что было бы тогда, если бы щастя, пренужнейшее и любезнейшее для всех, зависемо от места, от времени, от плоти и крови? Тога бы и щастія наше и мы с ним были бедные. Кто б мог добратся к тем местам? Как можно родится всем в одном коем-то времени? Как же и поместится в одном чин? И стать? Кое же то и щастіе, утвердженное на песке плоти, на ограниченном месте и времени, на мертвом человеке?»)
• Чому щастя, на думку Григорія Савича, необхідність? («Не ищи щастія за морем, не проси его у человека, не странствуй по планетам, не волочись по дворам, не ползай по шаре земном, не броди по Іерусалимам… Златом можеш купить деревню, вещь трудную, яко обходимую, а щастія, яко необходимая необходимость, туне везде и всегда даруется». «Тем-то оно и трудное. Никогда бы не розлучилось от тебе, если бы было необходимое». «Щастіе ни от небес, ни от земли не зависит»)
• Що є легким і потрібним для людини? («Нужное есть только одно: «Єдино есть на потребу». «Одно только для тебе нужное, одно же только и благое и легкое, а протчее все труд и болезнь»)
• Як зрозуміти трактування Г. Сковороди, що Бог «есть оное єдино»?
• За що люди повинні бути вдячні Богові? («…Что все нас оставляет и все для нас трудное, кроме того, что потребное, любезное и единое»)
• Чому щастя, на думку філософа, перебуває в серці і душі людини?
• З яких двох «натур» складається світ? Чим це пояснить? («…одна — видимая, другая — невидимая. Видимая натура называется тварь, а невидимая — бог. Сія невидимая натура, или бог, всю тварь проницает и содержит. …Тело человеческое видно, но проницающій и содержащій оное ум не виден»)
• Як називали Бога у давнину? Прокоментуйте ці «імена». («…У древних бог назывался ум всемірный. Єму ж у них были разные имена, например: натура, бытіе вещей, вечность, время, судьба, необходимость, фортуна и проч…»)
• Хто є Бог для християн? («А у християн знатнейшія ему имена следующія: дух, господь, цар, отец, ум, истина»)
• Через що у давнину Бога порівнювали з математиком? («…Потому что непристанно в препорціях или розмерах упражняется, вылепливая по разным фигурам, например: травы, дерева, зверей и все прочее, а еврейскіе мудрецы упо- добили его горшечнику»)
• Як Г. Сковорода характеризує особливості кожної людини? Чому кожна — неповторна? («И как в теле человеческом один ум, однак разно по разсужденію разных частей действует, так и в помянутых сожительствах, сею премудростію связанных, бог чрез различные члены в пользу общую производит действа»)
• Чим «Десятисловія» Г. Сковороди нагадують заповіді Бога?
• Через що щастя людини може бути «подібно воровской монете?
• Прокоменуйте фразу: «Все то идол, что видимое».
• Від чого застерігає письменник читача в ІІІ частині «Десятисловія»? («…Не впади в ров безумія, будто в свете ничего нет,__ кроме видимостей, и будто имя (бог) пустое есть. В сей-то бездне живут клятвы ложныя, лицемерія, обманы, лукавства и все тайных и явных мерзостей страшилища»)
• Чому кожному необхідно пам’ятати про день суботній? («Сія ты повсюду и внутрь тебе кроющееся величество божія с верою и страхом в день цей прославлять не забывай, а покланяйся не пустыми только церемоніалами, но самым делом, сердечно ему подражая»)
• Чим ви повинні бути зобов’язаними своїм батькам? Як про це зазначав Г. Сковорода? («Прежде всех отца и мать почитай и служи им. Они суто видимые портреты того невидимого существа, которое тебя столько одолжает»)
• Доведіть, що любов — «вся десятословія сила… в одном сем імені».
• Для чого людині потрібні віра, надія, любов? (Віра — «закрытое всем советом блаженство, будто издали в зрительную просматривает трубку, в которой и представляется». Надія — «слепо и насильно удерживает серце человеческое при единородно сей істине, не попущая волноватись подлыми посторонних мненій ветрами». Любов — «Сіи добродетелі серця человеческое, будто надежный ветер корабль, приводит, наконец, в гавань любви и ей поручает»)
• Що є законом Божим?
а) «Райское древо»;
б) «плод жизни»,
в) «божіе в человеке сердце»;
г) «дверь храма божія».
• Як у творі Г. Сковорода характеризує заздрість? («Главнешая всех есть зависть, мать протчих страстей и беззаконній. Она есть главным центром оныя пропасти, где душа мучится. Ничто ее не красит и не пользует. Не мил ей свет, не люба благочинность, а вред столь сладок, что сама себе десятью снедает»)
• Що для людини є «чистосердечіє»? У чому полягають його плоди? («Оно подібно прекрасному саду, тихих ветров, сладкодышущих цветов и утехи исполненному, в которой процветает древо нетленныя жизни. А вот плоды его: доброжелательство, незлобие, склонность, кротость, нелицемеріе, благонадежность, безопасность, удовольствіе, кураж и протчія неотъемлемыя забавы»)
• Чому вчить цей твір Г. Сковороди? До чого прагне філософ?
• Чи є вірогідність змінити людиною свій негативний образ життя, незадовільну поведінку, неприємні риси характеру під впливом законів Бога, його повчань? Відповідь вмотивуйте.
• Визначте свої позитивні і негативні риси характеру, особливості поведінки. Зробіть самовисновок, який оформить письмово за допомогою прийому «Доміно» (позитивне ↔ «я» ↔ негативне).
• «Вільний мікрофон». Стисло вмотивуйте, чи може людина пізнати і виховати себе за допомогою «Начальних дверей…».
2.8. Філософські висловлювання, їх коментар.
• «Щастія в сердце, серце в люби, любов же в законе вечного».
• «Благодаренія ж блаженному богу, что трудное сделал ненужным».
• «…Тело человеческое видно, но проникающій и содержащій оное ум не виден».
• «Поступай и здесь так, как на опере, и довольствуйся тем, что глазам твоїм представляется».
• Важнешее дело божіе есть: одну безпутную душу оживотворить духом своїх заповедей, нежели из небытія произвесть новый земный шар, населенный беззаконниками».
• «Не тот верен государю, кто в точності его вникнуть старается, но кто волю его усердно исполняет».
• «Правда твоя, правда вовек, и закон твой — истина».
• «Любов есть вечным союзом между богом и человеком».
2.9. Висновок.
Духовність людської особистості стає основним об’єктом уваги Г. Сковороди; він вважав, що людське щастя залежить від пізнання духовного світу людини та вироблення морально-етичних засад — добра, правди, честі, справедливості та інших чеснот, які є основоположними для життя і діяльності «істинного человека». Щасливою людина може стати тільки тоді, коли пізнає сама себе, «свого бога», тобто свою «невидиму натуру», і обере той чи інший вид праці, відповідний своїй природі.
- Афоризми Г. Сковороди
3.1. Теорія літератури.
Афоризм (від гр. aphorismos — відокремлюю, визначаю) — коротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам’ятовування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також називають крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомихписьменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень.
3.2. Виразне і осмислене читання афоризмів, обговорення їх змісту.
3.3. Ідейно-художній аналіз висловлювань. Бесіда за питаннями:
• З якою метою Г. Сковорода складав свої афоризми? Що було підґрунтям їх створення?
• Як умовно за тематикою можна розподілити крилаті висловлювання митця? (Наприклад, про науки, дружбу, любов, життя, істину, раціональність використання часу, честь і порядність тощо)
• Над чим змушують нас задуматися афоризми?
• Чи пов’язані крилаті висловлювання Г. Сковороди з його філософією? Відповідь вмотивуйте, наводячи переконливі обґрунтування.
• У чому полягає практичне застосування афоризмів митця?
3.7. Рубрика «Мої улюблені афоризми Г. Сковороди».
3.7.1. Любов.
• Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
• Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
• Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
• Все минає, а любов після всього зостається.
3.7.2. Щастя.
• Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
• Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь й завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
• Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.
3.7.3. Наука, освіта, пізнання.
• Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
• Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.
• Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
• Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
• Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тіло.
• Більше думай і тоді вирішуй.
• Розум завжди любить до чого братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
• Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
• З видимого пізнавай невидиме.
• Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
3.7.4. Здоровий спосіб життя.
• Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
• Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
3.7.5. Дружба.
• Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсованих, так і нам слідякнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не потратити на щось підроблене.
• Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
• Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
3.7.6. Праця.
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
3.7.7. Краса.
• Не любить серце, не бачачи краси.
• Природа прекрасного така, що чим більш на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
3.7.8. Час.
• З усіх утрат утрата часу найтяжча.
• Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
• Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само, як добра старість — нагорода гарної юності.
• Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
- Проведення тестового опитування
«Начальная дверь ко христіанському добронравію»
1. «Начальная дверь…» — це твір-поученіє для:
а) панів, що знущалися над бідним людом;
б) тих, хто намагався нав’язати католицьку віру;
в) паломників і аскетів;
г) молодого шляхетства.
2. Г. Сковорода висловлює подяку Богові за те, що той:
а) захистив обездолених;
б) наділив людину розумом і кмітливістю;
в) важке зробив непотрібним;
г) карає злочинців.
3. Найважливішим, на думку філософа, для людини є:
а) отримання насолоди під час відпочинку на лоні природи;
б) дотримуватися законів божих;
в) мати багато друзів;
г) відчувати себе щасливою.
4. Найлегшим для людини є те, що їй:
а) дозволено не робити;
б) потрібно і необхідно;
в) подаровано без будь-яких зусиль;
г) надано Богом.
5. Як вважає Г. Сковорода, «видима натура» — це:
а) повітря;
б) Бог;
в) твар;
г) гори і долини.
6. У давнину Бога називали:
а) розумом всесвітнім;
б) святим духом;
в) царем неба;
г) батьком усього людства.
7. Що дозволяє не називати людину дикою або страшним монстром?
а) Премудрість;
б) самопожертва;
в) ввічливість;
г) влада.
8. Свято, про яке згадує поет у главі 4 трактату:
а) Вербна неділя;
б) Благовіщення;
в) Пасха;
г) Стрітення.
9. Все, що видиме, на думку філософа,— це:
а) примара;
б) недруг;
в) ідол;
г) Бог.
10. Г. Сковорода у главі ІІІ «Десятисловія» застерігає людину, щоб вона не:
а) стала на шлях злочину;
б) потрапила у рів безумства;
в) принизила гідність іншої;
г) забувала шанувати Бога.
11. День, про який нагадує поет людині (ч. ІV «Десятисловія»):
а) святковий;
б) суду Божого;
в) суботній;
г) свого народження.
12. Кожний повинен бути вдячним (ч. V Десятисловія»):
а) государю;
б) священику;
в) вчителям;
г) батькам своїм.
13. Сьомою Божою заповіддю, про яку зазначає Г. Сковорода, є:
а) «Не прелюбодійствуй!»;
б) «Не убій!»;
в) «Не воруй!»;
г) «Чти отца твого!»
14. Страшною злобою називає філософ:
а) лукавство;
б) коли звинувачують невинного;
в) лицемірство;
г) жадність.
15. Що є «закрытое всім советам блаженство»?
а) надія;
б) любов;
в) щирість;
г) віра.
16. В якому слові «вся десятисловія сила вміщается»:
а) повага;
б) віра;
в) любов;
г) істина.
17. Божий закон порівнюється із:
а) сонячним сяйвом;
б) співом пташок;
в) райським деревом;
г) людським життям.
18. Заздрість — це:
а) «мать протчи страстей и беззаконній»;
б) «все то идол»;
в) «есть источник худых наміреній»;
г) «портрет существа, которое тебе столько одолжает».
19. Що не є плодом «чистосердечія»?
а) «Нелицеміріе»;
б) «незлобіе»;
в) «спокойствіе»;
г) «удовольствіе».
«Афоризми»
1. До якої тематичної групи належить крилате висловлювання: «Більше думай і тоді вирішуй»?
а) наука;
б) дружба;
в) діяльність;
г) моральні якості.
2. Афоризм, який не належить до теми «Наука»:
а) «Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя»;
б) «Одне мені тільки близьке, вигукнув я: о школо, о книго!»
в) «З видимого пізнавай невидиме»;
г) «Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний».
3. Закінчіть висловлювання: «Не за обличчя судіть, а за…»:
а) розум;
б) манеру поведінки;
в) серце;
г) погляд людини.
4. Віднайдіть початок висловлювання за поданим закінченням: «…ти перестанеш належати сам собі»:
а) «Звірившись на море»;
б) «Коли не озброїшся проти нудьги…»;
в) «Більше думай…»;
г) «Коли затулені зіниці…»
5. У чому полягає основна думка афоризму: «Всяка їжа і життя смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру»?
а) засудження надмірного вживання їжі;
б) доцільність використання часу;
в) несвоєчасне харчування людини;
г) регулярне вживання їжі і пиття дозволяють людині уникнути нервових стресів.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.
- Робота на картках
Картка № 1
1. Обґрунтуйте думку Г. Сковороди стосовно того, що Богу необхідно бути вдячним, оскільки він «нужное зделал нетрудним, а трудное ненужним». Наведіть приклад з власного життя.
2. Доведіть, що «щастя в сердце, серце в любіви, любов же в законе вечного». Свої міркування узагальніть.
3. Зображення якого птаха містив герб премудрості?
а) Ворона;
б) орла;
в) голуба;
г) солов’я.
Картка № 2
1. Чому, на ваш погляд, Г. Сковорода вважав, що щастя людина не може купити за будь-які гроші, скарб? Як же його тоді здобути? Висловіть свої пропозиції щодо цього.
2. Про що, на ваш погляд, свідчить афоризм Г. Сковороди «З невидимого пізнавай невидиме». Відповідаючи, посилайтеся на приклади з життя, творів художньої літератури.
3. Хто із зазначених осіб висловився: «Положись на мене сліпо»?
а) Юда;
б) Бог;
в) цар;
г) янгол-охоронець.
Картка № 3
1. Що мав на увазі філософ, висловлюючи думку афоризмом: «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений». Свої міркування вмотивуйте.
2. Поясніть трактування фрази Г. Сковороди від імені Бога до людини: «Я глава твого благополуччя и світ разума». Зробіть висновок.
3. У разі якщо людина зрадить Бога («Начальная дверь…»), то її щастя буде схожим на:
а) фальшиву монету;
б) гумову кулю;
в) зів’ялу квітку;
г) темну хмару.