Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни Чернігівський ліцей 32. Розроблено для дистанційного навчання та спілкування з учнями.
Радимо прочитати
Одного разу із п’яти літер народився Іменник. Озирнувся він навколо і зрозумів, що не знає свого РОДУ. Пішов Іменник блукати світом, щоб про це дізнатися. Раптом назустріч йому чвалає Дієслово.
- Вибачте мені, чи можете підказати, який у мене РІД? – несміло спитав малюк у бундючного Дієслова.
- Не знаю. Відчепися! – грубо відмовило Дієслово.
Розгублений, Іменник помандрував далі. Пройшовши півгодини, сів перепочити. Несподівано до нього підійшов інший Іменник,набагато старший за нього.
- Ти чого такий сумний, хлопче? – звернувся старий.
- Я не знаю свого РОДУ, – через сльози видавив Іменник.
- Скажи, як тебе кличуть – і тоді я назву твій РІД.
- Моє ім’я Сонце.
- У тебе середній РІД, дитино, бо твоє ім’я співвідноситься із займенником «воно».
- А відмінок? – радісно застрибав Іменник.
- Називний, але поки що, бо якщо ти зникнеш, буде РОДОВИЙ, коли тобі щось подарують, то буде ДАВАЛЬНИЙ, тебе побачать – буде ЗНАХІДНИЙ, коли тобою пишатимуться, то будеш в ОРУДНОМУ відмінку, на тобі будуть засмагати, тоді будеш у МІСЦЕВОМУ. А якщо Іменники зустрічають такого ж, як сам, то їх стає МНОЖИНА, але це не кожному під силу. Бувають такі Іменники, що існують все життя тільки в МНОЖИНІ або в ОДНИНІ. Підростеш, дитинко, і з часом дізнаєшся про Відміни, бо ти повинен спілкуватися з іншими словами.
Ось так і закінчилась перша пригода Іменника на ім’я Сонце.