Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net

Дієслово

Дієслово

Дієслово – самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що роблять? що зроблять? що зробили? тощо.

Дієслова означають: конкретну фізичну дію (будувати, креслити); стан (спати, стояти); вияви ознаки (білити, блищати); процес мовлення й мислення (розповідати, міркувати); стосунки між людьми, почуття, переживання (шанувати, поважати).

Дієслова мають граматичні категорії часу, числа, особи, роду, виду, способу.

У реченні найчастіше дієслово буває присудком. (Дівчата шиють і співають, а мати поре і плаче.)

Дієслово має 5 форм:

– інфінітив (початкова форма)

– особові форми

– безособові форми

– дієприкметник

– дієприслівник

Дієслова на –ться, -ть пишуться із м’яким знаком.

Особливості вимови (транскрипція):  -ться  = [ц’:а]       сміються [с’м’ійуц’:а]

Дієслова на –шся, -ш пишуться без м’якого знака.

Особливості вимови: – шся= [с’:а]                                пишаєшся [пиешайес’:а]

Інфінітив (неозначена форма дієслова)

Відповідає на питання що робити? що зробити?

Називає дію, процес, стан, але не вказує на ні на час, на особу, ні на рід, число.

На кінці дієслово в неозначеній формі має суфікс –ти (-ть).

НФД може бути будь-яким членом речення:

  • підметом: Боротись з серцем – теж відвага.
  • присудком: Пізнати мову народу – зрозуміти його душу.
  • додатком: Не любив я (що?) ловити птахів.
  • означенням: Бажання (яке?) творити добрі діла зосталось при мені на все життя.
  • обставиною: Виходить дівчина із хати (з якою метою?) води з криниці набирати.

Найчастіше НФД виступає присудком безособового складного речення.

Назавтра снова вирушати в путь.

НФД може бути частиною складеного присудка:

Трудитись має кожен як бджола.

Якщо один  із головних членів речення або обидва виражено НФД, то між ними ставлять тире (замість Є, ЦЕ): Вік прожитине ниву пройти гомінливу.

 

Особові дієслова.

Особа передає, ким є мовець стосовно дії, що виконується.

  • Дієслова І-ї особи називають, чи мовець сам виконує цю дію (працюю, розмовляю)
  • Дієслова ІІ і ІІІ особи вказують, чи не бере участі у виконанні дії мовець, а лише розповідає про неї (працюєш, розмовляєш –ІІ ос.); (працює, розмовляє – ІІІ ос.)

Граматичне значення особи виражають особові закінчення дієслів: можу, пишеш, збираються.

Форми дієслів, у яких можна визначити особу, називаються особовими формами.

Особу визначають за особовими закінченнями: кажу, кажемо, кажеш, кажете, каже, кажуть.

Особові дієслова змінюються за особами, числами, часами;

у формі минулого часу змінюються за родами і числами.

У реченні особові дієслова виступають присудками.

Синиця вдарила (мин.час, однина, жін. рід) крильми.

НЕ з дієсловами.

РАЗОМ:

  • Якщо без НЕ дієслово не вживається: нехтувати, незчутися;
  • Якщо дієслово має префікс НЕДО-: недочувати, недобачати.

ОКРЕМО:

  • В УСІХ ІНШИХ ВИПАДКАХ: не знати, не цвісти.

Запамятайте:

НЕМАЄ (НЕМА) = НЕТ (рос.) присудкове слово пишуть разом.

НЕ МАЄ = НЕ ИМЕЕТ (рос.) дієслово ІІІ ос. однини теперішнього часу пишуть окремо:

Справжній дружбі ціни немає.

Справжня дружба не  має ціни.

Дієслова з префіксом НЕДО- означають неповний вияв дії і пишуться разом : недочувати, недобачати;

Їх треба відрізняти від дії, яка не відбувається тільки в даний момент: не дочути – не дослухати докінця; не добачити – не помітити; не доїдати – кидати, не споживати всю страву. У такому випадку НЕ пишеться ОКРЕМО.

Написання деяких дієслів з НЕ може залежати від їхнього лексичного значення:

  • Неславити – ганьбити; непокоїтися – хвилюватися; нездужати – хворіти.
  • Не славити – не прославляти; не покоїтися – не бути похованим; не здужати – не подолати.

Види дієслова

Доконаний

– означає завершену, обмежену в часі дію. Відповідає на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Має форми минулого часу (зрадів, побудував) і майбутнього часу (зрадію, збудую)

Недоконаний

– означає незавершену, необмежену в часі дію. Відповідає на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити? що робитиму? Має форми минулого часу (радів, будував), теперішнього часу (радію, будую), майбутнього часу (складена форма – буду радіти, буду будувати), (проста форма – радітиму, будуватиму).

Творення видових пар дієслів

Доконаний вид дієслів утворюється від недоконаного виду за допомогою:

  • префіксів: казати – сказати; рости – вирости; сіяти – посіяти;
  • суфіксів: стукати – стукнути; записувати – записати; заробляти – заробити;
  • чергування звуків: сидіти- сісти (и- і); замітати – замести(і – е); скакати – скочити (к – ч);
  • наголосу: виміряти- виміряти;розкидати – розкидати;
  • різних основ: брати – взяти; ловити – піймати.

Є дієслова, які мають тільки один вид.

Доконаного виду: розговоритися, наговоритися, розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися, надивитися, насміятися, напрацюватися.

Недоконаного виду: гордувати, гербувати, бродити, літати, володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути, марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконанного, так і недоконаного виду (дієслова на -ува- переважно іншомовного походження): гарантувати, інтенсифікувати, організувати, телеграфувати, наслідувати, яровизувати, воєнізувати, а також веліти і женити).

У видових формах дієслів можуть чергуватися голосні звуки: привезти – привозити; витерти – витирати; а також приголосні: зарядити – заряджати; викосити – викошувати.

Доконаний вид має форми минулого і майбутнього часу: сказав, вирішили; скажу, вирішать.

Недоконаний вид має форми минулого, теперішнього, майбутнього часу: казав, вирішували; кажу, вирішують; буду казати, казатиму, будемо вирішувати, вирішуватимемо.

Дієслова перехідні та неперехідні.

За своїм значенням і відношенням до інших частин мови усі дієслова поділяються на дві групи:

  • перехідні
  • неперехідні

Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет. (Поставлю хату і кімнату, садок-райочок насаджу.)

  1. Перехідні дієслова вимагають, щоб залежний від них іменник (займенник) був у формі знахідного відмінка без прийменника (Ніч обгорнула біленькі хати.) У такому випадку дія повністю переходить на предмет.
  2. Перехідним дієслово буває також тоді, коли при ньому є іменник у родовому відмінку без прийменника. ( Приніс води; нарубав дров) Дія тоді переходить не на весь предмет, а на його частину.
  3. Перехідним є також дієслово із заперечною часткою НЕ, що вимагає родового відмінка без прийменника (Не читав листа; не виконав вправи)

Неперехідні дієслова означають дію, яка на інший предмет не переходить (вимагають інших відмінків з прийменниками та без, окрім вищезазначених варіантів) Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Деякі дієслова можуть бути перехідними та неперехідними: шити плаття – шити голкою; білити щіткою – білити вдень.

Якщо до перехідного дієслова додати частку –ся (-сь), то воно стає неперехідним. Вітати  учителя – вітатися з учителем

Способи дієслів:

Дійсний спосіб означає реальну дію.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою НЕ (Не гріє сонце на чужині.) Змінюються за часами; в теперішньому і майбутньому часі – за особами (я ходжу, ходитиму; ти ходиш, ходитимеш та ін.), в минулому – за родами та числами.

Умовний спосіб означає бажану або можливу за певних умов дію.

Утворюється від дієслів минулого часу за допомогою формотворчої частки Б (якщо дієслово закінчується на голосний: везла б) або БИ (якщо дієслово закінчується на приголосний : віз би)

Дієслова умовного способу не мають часу й особи, змінюються за родами і числами.

Частки б, би можуть стояти безпосередньо після дієслова або дистантно.

Наказовий спосіб виражає наказ, прохання, побажання, заклик, пораду, спонукання до дії і супроводжується відповідною інтонацією.

Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами та числами.

Однина                                                                 Множина

І особа ———–                                             сидімо, станьте, ночуймо

ІІ особа:  сиди, стань, ночуй                     сидіть, станьте, ночуйте

ІІ ос. одн. має закінчення – и або чисту основу

І ос. мн. має закінчення – імо (рідше – ім), – мо.

ІІ ос. мн. має закінчення – іте (- іть), – те.

Спеціальної форми для ІІІ особи наказовий спосіб не має. Вживаються частки ХАЙ, НЕХАЙ (В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода!)

Форми наказового способу можуть уживатися із афіксом –ся: берися, беріться, хай береться, нехай беруться.

Але:

Наказовий спосіб для дієслів:

розповісти – розповідай

доповісти – доповідай

Не утворюють наказового способу:

бачити, чути, гнити

Правопис знака м’якшення у дієсловах наказового способу.

Дієслова у формі ІІ ос. однини наказового способу пишуть із знаком м’якшення: сядь, стань, посунься, їдьмо, будьмо.

Не пишуть знака м’якшення в дієсловах, основа яких закінчується на губний ([б],[п],[в],[м],[ф]) або шиплячий ([ж], [ч], [ш]) чи [р]: насип, ріжте, повір, удар.

Використання дієслів одного способу в значенні іншого.

  • Форма ІІ ос. однини майбутнього часу дійсного способу в значенні наказового: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку.
  • Форма умовного способу в значенні наказового – для пом’якшення наказу: Чи не показав би ти мені, хлопче, дорогу?
  • Форма наказового способу – у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тієї науки не знав.
  • Форма наказового спосбу в значенні дійсного: А хтось тоді й скажи – зібратися всім разом і дати ворогу відкоша.
  • Інфінітив у значенні наказового способу – з метою підкреслення категоричності: «Слухати мене уважно!», – сказав капітан.

Часи дієслова:

В українській мові є три часи дієслів:

  • теперішній
  • минулий
  • майбутній

Теперішній час дієслів

Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно (дерево росте; сяє сонце), або в момент мовлення (сніг іде; автобус їде).

Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і змінюються за особами й числами (Бринять живою радістю ліси.)

Минулий час дієслів

Минулий час означає дію, яка відбулася до моменту мовлення про неї: Минув рік, минув другий – козака немає.

Дієслова минулого часу можуть бути доконаного (будував,їхав) і недоконаного виду (збудував, доїхав).

Минулий час змінюється за родами і числами (співав,співала,співало,співали).

Творення минулого часу дієслів

У чоловічому роді виступає суфікс –в- (носив, водив) і нульове закінчення або немає суфікса і нульового закінчення (ріс, ніс)

У жіночому, середньому роді та у множині виступає суфікс –л- і закінчення

–а (росла), -о (росло),(росли).

Майбутній час дієслів

Майбутній час означає дію,яка відбудеться після мовлення про неї.

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами та мають вид.

Творення форм майбутнього часу

Майбутній час має три форми:

  • просту доконаного виду (посаджу виполю)
  • складну недоконаного виду (садитиму, полотиму)
  • складену недоконаного виду (буду садити; буду полоти)

Складна форма майбутнього часу недоконаного виду (радітиму, купуватиму) утворилася внаслідок поєднання інфінітива та особових форм колишнього дієслова и(і)мати суфікса –м- та особового закінчення:    грати/му, грати/меш.

Складена форма недоконаного виду утворюється сполученням інфінітива (НФД) й особової форми допоміжного дієслова БУТИ: буду казати,  будеш казати, будуть казати.

 

НФД                     доконаного виду    недоконаного виду          складена форма

недоконаного виду

будувати            збудую                  будуватиму                          буду будувати

 

Трапляється, що допоміжне дієслово БУТИ та НФД, які утворюють складену форму майбутнього часу, розділені в реченні іншими словами: Буду я навчатись мови золотої.

Інколи у складденій формі майбутнього часу одного допоміжного слова БУТИ стосуються два і більше дієслів в інфінітиві: Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти.

Дєслова недоконаного виду можуть уживатися у формах будь-якого часу.

Дієслова доконаного виду можуть уживатися тільки у формі минулого та майбутнього часу.

Дієвідмінювання дієслів

Зміна дієслів за особами,часами і числами називається дієвідмінюванням.

За тим, який голосний звук виступає в особових закінченнях дієслів теперішнього часу, дієслова поділяються на І та ІІ дієвідміни.

Дієвідміну розрізняємо за закінченнями ІІІ особи множини:

І дієвідміна: -уть , -ють (товчуть, думають)

ІІ дієвідміна: -ать, -ять (кричать, варять)

У І особі однини дієслова обох дієвідмін мають закінчення –у,-ю.(співаю, везу, солю, посушу);(співаємо, веземо, солимо, посушимо)

У ІІ особі однини і множини та І особі множини у закінченнях дієслів І дієвідміни виступають тематичні голосні [е] (є), а ІІ – [и] (ї) (співаєш, везеш, солиш, посушиш);(співаєте, везете, солите, посушите).

У 3-й особі однини І дієвідміни дієслова мають закінчення –е (є), а ІІ – ить (співає, везе, солить, посушить); (співають, везуть, солять, посушать)

Дієвідміну можна визначити за основою інфінітива (НФД):

До І-ї дієвідміни належать дієслова:

  • односкладовою основою інфінітива, що закінчується на голосний

–и-, -у-: жити, мити, чути;

  • основою інфінітива на –і-: синіти, молодіти;
  • основою інфінітива на – а-(-я-) після шиплячого та й: бажати, товстіти, буяти;
  • основою на –оро-. -оло-: бороти, полоти, молоти;
  • основою інфінітива на – ува-. (-юва-), що в особових формах випадає: будувати, але будую; малювати, але малюю.
  • До І дієвідміни належать окремі дієслова: слати (у значенні стелити), слати (у значенні посилати), хотіти, іржати, ревіти (й ревти).

До ІІ дієвідміни належать дієслова:

  • Усі дієслова з основою інфінітива на голосний –и-, -і-, -ї-, які в особових формах випадають: вірити (але вірю, вірять), кроїти ( але крою, кроять);
  • Усі дієслова з основою на – отіти: муркотіти, булькотіти
  • Дієслова з основою інфінітива – а- після шиплячих та Й, якщо в особових формах [а] випадає: кричати, але кричу, кричить.

При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних:

Г – Ж    стерегти – стережу

К – Ч      пекти – печу

Х – Ш     дихати – дишу

Д – ДЖ   водити – воджу

Т- Ч         крутити – кручу

С – Ш     косити – кошу

З – Ж      лазити – лажу

СТ – [ШЧ ] Щ     мостити – мощу

СК – [ШЧ] Щ    пускати – пущу

ЗД – ЖДЖ           їздити – їжджу

Б – БЛ                  любити – люблю

П – ПЛ                 топити – топлю

Суфикси –ува- (-юва-) втрачають елемент –ва- : полювати – полюю; керувати – керую.

Дієвідмінювання дієслова дати і дієслів з основою – вісти (у майбутньому часі) та їсти , бути

(у теперішньому часі).

Ці дієслова зберегли давню систему дієвідмінювання.

ОДНИНА                                МНОЖИНА

І ос. дам, їм, відповім                   дамо, їмо, відповімо

ІІ ос. даси, їси, відповіси              дасте, їсте, відповісте

ІІІ ос. дасть, їсть, відповість           дадуть, їдять, відповідять

                                                         (доповідять, розповідять)

Дієвідмінювання дієслів майбутнього часу недоконаного виду

ОДНИНА

І ос. працюватиму                                    буду працювати

ІІ ос. працюватимеш                                буду працювати

ІІІ ос. працюватиме                                  буде працювати

 

МНОЖИНА

І ос. працюватимемо                              будемо  працювати

ІІ ос. працюватимете                              будете працювати

ІІІ ос. працюватимуть                             будуть працювати

Особові закінчення дієслів

В першій дієвідміні всі особові закінчення (крім 1 особи однини і 3 особи множини) мають –е- (-є-): пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть.

В другій дієвідміні всі особові закінчення (крім 1 особи однини і 3 особи множини) мають –и-(-і, -ї-): лежу, лежиш, лежить, лежимо, лежите, лежать.

 Щоб визначити дієвідміну, треба

поставити дієслово в 3 ос. множини. Якщо закінчення:

-уть, -ють – І дієвідміна (читати – читають, знати – знають);
-ать , -ять –  II дієвідміна (любити – люблять, говорити – говорять).

Однина
Особа Закінчення Приклади
1-а -у, -ю пишу, читаю, роблю, стою
2-а -еш, -єш, -иш, -їш, -и пишеш, читаєш, робиш, стоїш
3-а -е, -є, -ить, -їть пише, читає, робить, стоїть
Множина
1-а -емо, -ємо, -имо, -їмо пишемо, читаємо, робимо, стоїмо
2-а -ете, -єте, -ите, -їте пишете, читаєте, робите, стоїте
3-а -уть, -ють, -ать, ять пишуть, читають, роблять, стоять

Безособові дієслова.

Дієслова, що називають дію, яка виконується сама собою, без участі особи, називають безособовими.

Означають:

  • явища природи: вечоріє, світає, мрячить;
  • стихійні явища: замело, залило, вимерзло;
  • фізичний або психічний стан людини: лихоманить, нудить, трясе, не хочеться, не спиться;
  • уявлення про долю людини: щастить, таланить не судилося.

Особа передає, ким є мовець стосовно дії, яку називає дієслово:

  • сам виконує цю дію (І ос. працюю, розмовляю)
  • не бере участі у виконанні дії, лише розповідає про неї (ІІ ос. працюєш, розмовляєш; ІІІ ос. працює, розмовляє)

Граматичне значення особи виражають особові закінчення дієслів.

Безособові дієслова не змінюються за особами й числами, а також за родами. Вони мають форму ІІІ ос. однини теперішнього і майбутнього часу (світає, розвидниться) або форму середнього роду однини минулого часу (смеркало).

Безособові дієслова є присудками в безособових односкладних реченнях. У таких реченнях підметів не буває. (Благословляється на день.)

Способи творення дієслів

Дієслова можуть утворюватися від дієслів та інших частин мови.

Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів, причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів, які надають дієслову іншого значення:

Зайти, прийти, вийти, перейти, підійти, надійти, зійти, дійти, відійти, обійти.

Це найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.

Суфіксальним способом утворюються дієслова від:

— інших дієслів: стукати — стукнути, посилити — посилювати;

— іменників: зима — зимувати, коса — косити, мова — мовити;

— прикметників: блідий — бліднути, блідніти; синій — синіти, синити;

— числівників: двоє — двоїтися, четвертий — четвертувати;

— займенників: ти — тикати, ви — викати;

— вигуків: ох — охати, ай — айкати.

Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:

— інших дієслів: ходити — походжати, бігти — підбігати, білити — оббілювати;

— іменників: зброя — озброїти, земля — заземлити;

— прикметників: власний — привласнити, більший — перебільшувати;

— числівників: троє — потроїти;

— займенників: свій — засвоїти.

Морфологічний розбір дієслова

  1. Початкова форма (інфінітив).
    Постійні морфологічні ознаки ознаки:
    • перехідне чи не перехідне;
    • вид (доконаний, недоконаний);
    • дієвідміна.
    3. Непостійні морфологічні ознаки:
    • спосіб (дійсний, умовний, наказовий);
    • час (теперішній, минулий, майбутній);
    • особа (якщо є);
    • число (якщо є);
    • рід (якщо є).
    4. Синтаксична роль у реченні.
    Праця людину годує, а лінь марнує. (Нар. тв.)

Годує — дієслово (що робить?), початкова форма годувати;
дія, перехідне, недоконаний, дійсний, теперішній, 3 особа, однина, жіночий рід, І дієвідміна, присудок.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *