Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Мова 11 клас / Відокремлені члени речення

Відокремлені члени речення

Відокремлені члени речення

Відокремленням називають виділення інтонацією та паузами другорядних членів речення для посилення їхнього змісту і значення. На письмі такі члени речення виділяють розділовими знаками.

Відокремлюватися можуть тільки другорядні члени речення: додаток, означення, обставини. У реченні відокремлені члени виражають суть ними повідомлюваного або містять додаткове повідомлення. Відокремлені члени речення вимовляють із особливим підкресленням, виділенням інтонацією, паузами.

Відокремлені означення

Означення відокремлюють , якщо вони:

– стосуються члена речення, вираженого особовим займенником (Йду в простори я, чулий, тривожний.)

– стоять після означуваного слова-іменника (інверсія), особливо, якщо перед ним уже є означення ( 1)Йде зима, холодна і різка.2) І панує холодна зима, невблаганна і люта.)

– виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, який стоїть після означуваного слова: (Ще спить земля, укутана снігами.)

– виражені дієприкметниковим зворотом або одиничним дієприкметником, який стоїть перед означуваним словом, алемє обставинно-причинове значення (1) Скуті кригою страшною, сплять озера і гаї. 2) Зацікавлені, ми підійшли й посідали.)

         Поширені означення, виражені дієприкметниковими зворотами, що стоять перед означуваним іменником і не мають додаткових обставинних відтінків значення, не відокремлюють. (Стоять налиті сонцем дні.)

– якщо непоширене чи поширене означення відмежоване від означуваного слова іншими членами речення, воно відокремлюється незалежно від місця розташування в реченні. ( І ми пішли, палкі, веселозорі.)

АЛЕ

Якщо перед означуваним іменником немає означення, непоширені означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися – за бажанням автора. Записуючи такі речення, слід керуватися їхнім інтонуванням. (Ідуть дощі легкі й прозорі. –  Промерзло небо, місячне і тихе.

          Для підкреслення змістової ролі в реченнях можуть відокремлюватися і неузгоджені означення, виражені іменниками у формах непрямих відмінків із прийменниками або без них. (Невеличкий, з кулачок, жив в болоті куличок. Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.

         Найчастіше відокремлюють неузгоджені означення, що характеризують особу (її зовнішній вигляд, риси, вдачі), рідше  – предмет (його форму, розмір тощо). (Висока, до шії козаків, трава вкривала береги річки.)

Відокремлені прикладки

         Відокремлюватися можуть непоширені й поширені прикладки, виражені іменником або іншою частиною мови у значенні іменника.

Прикладку відокремлюють, якщо вона стосується:

– власного імені і стоїть після нього: Нехай почує вся земля про мужнього Франка Івана, сина коваля!

– власного імені , стоїть перед ним, але має додаткове обставинне значення: Тонкий знавець фольклору, Максим Рильський записував і зберігав його для історії.

– загального іменника, стоїть після нього і є поширеною: Мій син, грибок на двох тоненьких ніжках, у перший раз пішов сьогодні в школу.

– відносяться  до уявного займенника (його можна «вгадати» за змістом) у неозначено-особовому реченні: Сивочола дитина – жду чудес восени.

Завжди відокремлюють прикладки, виражені сполученням слова чоловік, чолов’яга, дівчина, хлопець, дід, людина і под. з іншими словами: Немолодий чолов’яга, бригадир був неабияким майстром.

Якщо прикладкою закінчується речення, то для більшого емоційного виділення перед нею можливе тире. ( Веде хана на припоні Сірко – хлопець молодецький.)

Якщо прикладка, що стоїть перед пояснювальним словом, має тільки означальне значення, її не відокремлюють. (Директор школи Василь Маркович Рясний був вкрай схвильований.)

Прикладку, що приєднується сполучником ЯК , не відокремлюють. Така прикладка характеризує предмет з якогось одного боку або має значення « у ролі кого, чого», « у якості кого, чого».

Весь світ знає Довженка як великого кінорежисера.(Довженка-кінорежисера)

         Проте так прикладку відокремлюють, якщо вона вказує на причину того, що стверджується в реченні:  Як фольклорист, Франко з палким інтересом ставився до народної творчості. (тому  що був фольклористом…)

         Відокремлену прикладку зазвичай виділяють комами: І він устав на горах перед нами, наш Київ.

         У випадку, коли відокремленій прикладці надають особливого змісту і виділяють у вимові довгою паузою, її виділяють тире. (Голови повік не схилить Київ – слави богатир.) Якщо така прикладка стоїть у середині речення, її виділяють тире з обох боків. (Дикі голуби – горлички – здивовано позирають на нас.)

Відокремлені обставини

         Завжди відокремлюють обставини, якщо вони виражені:

– дієприслівниковими зворотами (Кожен птах, свою пісню співаючи,  здіймається до небес.)

– одиничними дієприслівниками (Усяка пташечка, радіючи, співала.)

         Не відокремлюють виражені одиничними дієприслівниками обставини, якщо вони стоять безпосередньо після дієслова-присудка і мають значення обставини способу дії. (Чайка скиглить літаючи.)

         Дієприслівники, близькі своїм значенням до прислівників .незалежно від їхнього місця стосовно присудка, не відокремлюють. (1) Ходячи їм, а сплю стоячи. 2) Лежачи і посидіти ніколи.)

         Два й більше дієприслівникові звороти, з’єднані між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяють комою. (Яструб, чи мене побачивши, чи здобич помітивши, зірвався й пропав удалині.)

На письмі відокремлені обставини виділяють комами. В усному мовленні – паузами та інтонацією.

         Не відокремлюють дієприслівникові звороти – фразеологізми, якщо вони стоять після дієслова-присудка і становлять із ним єдине змістове ціле. (Бог помагає тим, хто працює не складаючи рук.)

Якщо ж дії, названі дієсловом-присудком і фразеологічним дієприслівниковим зворотом, мисляться як дві різні дії, а не одна, такі частини речення відокремлюються. (Тарас біг до Вільшани, землі не чуючи під собою.)

Відокремлюють обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на…, починаючи з…, на випадок …, за наявності…

Незважаючи на дощик, зустрічаємось на площі.

Обставини зі словами завдяки, внаслідок, усупереч, відповідно до, згідно з, незалежно від, наперекір, з причини, у випадку, на випадок, у результаті, у звязку можуть відокремлюватися за бажанням автора.

Згідно з інформацією Національного музею Тараса Шевченка, на сьогоднішній день у світі встановлено близько 1400 памятників Кобзарю.

Відокремлені додатки

         Додатки, виражені іменниками або займенниками із прийменниками крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від, поряд з або словами замість, зокрема, навіть, включаючи.

У всьому, крім добрих справ, знай иіру й час.

         Додатки, що відокремлюються, можуть:

– означати предмет, який чимось відрізняється від інших названих у реченні предметів (вони приєднуються до речення прийменниками крім, опріч, на відміну від, за винятком): На відміну від літературної мови, суржик не становить стабільної системи.

– конкретизувати зміст сказаного (приєднуються до речення прийменниками зокрема,  навіть: Суржик – ознака убогості духовного світу людини, зокрема її відірваності від рідних коренів.

– вказувати на заміщення предмета (такі приєднуються прийменником замість): Замість одного мовного суржику, певна частина мовців захопилася іншим, зловживаючи англомовними запозиченнями: «фейс», «лейбл», «шоп», «маркет», бутик».

Якщо прийменник замість можна замінити прийменником за(взамін) і вираз вказує на повне заміщення, то відокремлення не відбувається. Чому ти кажеш замість слова «несправжній» «фейковий»?

Уточнювальні члени речення

         Уточнювальним членом речення називають слово або словосполучення, яке розяснює, конкретизує зміст поперднього члена речення, звужуючи або обмежуючи його значення.

         Уточнювальний член речення стоїть безпосередньо після того однойменного члена речення, який ним пояснюється або уточнюється: Отут, край берега крутого, сумує іноді козак.

         Уточнювальні члени речення бувають непоширені й поширені: 1) Тут, на березі, дув холодний вітер. (непоширена уточнювальна обставина місця) 2) Пахнуть матіоли там, за калиновим кущем.

         Уточнювальні члени речення завжди відокремлюються. В усному мовленні їх виділяють паузою і відповідною уточнювальною інтонацією, на письмі – розділовими знаками: комами або тире.

         Найчастіше уточнювальними бувають обставини (здебільшого – місця або часу, рідше – способу дії), виражені іменниками в непрямих відмінках із прийменниками або прислівниками. Вони уточнюють попередню обставину, відповідають на питання де саме? коли саме? як саме? (Лікар на своєму місці, (а саме де?) біля хворих.

         Уточнення може конкретизувати попердній уточнювальний член речення: Там, (де?)далеко, (де саме?)на Вкраїні, сяє сонечко ясне.

         Уточнювальні прикладки, що приєднуються словами як, тобто(себто, цебто), або(тобто), чи(тобто), а саме, зокрема, навіть, особливо, надто, у тому числі, наприклад, на письмі виділяють комами, а у вимові паузами та інтонацією. (Прилетів до нас здалека чорногуз, або лелека.)

         Відокремлюють уточнювальні прикладки, що приєднуються до означуваного слова словами на прізвище(на ймення), родом, так званий.

Жив на Дніпрі Тарас, на прізвище Сторчак.

Порядок синтаксичного розбору речення з відокремленими другорядними членами

1. Загальна характеристика простого речення.

2. Вказати, якими другорядними членами ускладнене речення.

3. Характеристика головних та другорядних членів, наявних у реченні.

4. Пояснити правила вживання розділових знаків при відокремлених другорядних членах.

Зразок усного розбору

Над головами простиралося небо, повне загадкових світів (Петро Панч).  Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, повне, ускладнене дієприкметниковим зворотом.

Підмет небо, простий, виражений іменником у формі називного відмінка однини; присудок простиралося, простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу минулого часу.

До групи присудка  належить непрямий додаток над головами, виражений іменником з прийменником у формі орудного відмінка.

Узгоджене означення виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть після означуваного слова, тому виділяється комою.

Зразок письмового розбору:

У давню давнину, за царя Гороха, жив на світі мандрівний дяк Хома.            (В. Дрозд).

Речення розп., неокл., просте, поширене, двоскл., пошир., повне, ускл. відокрем. уточнювал. обст. часу за царя Гороха.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *