Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Готуємось до ЗНО / Все про прислівник

Все про прислівник

Прислівник

Прислівник – незмінна самостійна частина мови, що виражає

  • ознаку дії (співати тихо)
  • ознаку іншої ознаки (надзвичайно голосно, дуже високо)
  • ознаку предмета (кава по-закарпатськи, дорога навпростець)
  • вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище (зустрілися опівночі).

У реченні прислівник начастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і виступає обставиною. Іноді прислівник пов’язаний за змістом з іменником і є означенням.

Сріблясто мерехтить угорі Чумацький Шлях.

Місяць(який?) уповні сів на підвіконні.

В односкладних реченнях прислівники є присудками: Самотньо в полі. І радісно, і сумно мені.

Прислівник може бути вставним словом: Хто мовчить, той, очевидно, погоджується. У ролі вставних слів можуть бути прислівники можливо, напевно, мабуть, безперечно, по-перше та ін.

Як незмінна частина мови прислівник не має закінчення.

Розряди прислівників за значенням:

Означальні:

Якісно-означальні (як?) удало, гарно, грізно.

Кількісно-означальні (скільки? наскільки? якою мірою?) дуже, занадто.

Обставинні:

Способу дії (як? яким способом?) босоніж, верхи, жартома.

Місця дії (де? куди? звідки?) удома, ліворуч, згори.

Часу дії (коли? з якого часу? відколи? до якого часу? допоки?) завтра, навіки

Причини дії  (чому? через що? з якої причини?) спересердя, зопалу.

Мети дії (з якою метою? для чого? навіщо?) наперекір, напоказ.

Деякі прислівники можуть означати

  • стан людини (радісно, боляче, соромно),
  • природи (вітряно, спекотно)
  • потребу чи ставлення людини до висловлюваного (можна, треба варто, потрібно). Вони виступають присудками безособового односкладного речення. (Тихо навкруги й затишно.)

Часто прислівники використовують із допоміжним дієсловом БУЛО, СТАЛО (Мені стало радісно. Навколо було тихо.)

Ступені порівняння прислівників

Прислівник                                    нульовий

(ступінь)

Вищий                                                                  Найвищий

(форма)                                                         (форма)

проста                         складена                               проста                складена

+ -ш-(-іш-)           + більш                                 + най-                   + найбільш

Глибоко-                    (менш)                                   що-                     (найменш)

Глибше                  Більш                                               як-

Темно-                   глибоко                             найглибше                 Найбільш

Темніше                                                          якнайбільше                 глибоко

                           найтемніше

                              щонайтемніше

При утворенні вищого ступеня відбувається чергування [г] ,[к] , [з ]+ -ш- = [жч] (дорого – дорожче, важко-важче, низько- нижче)

[с] + -ш = [шч] (щ): високо – вище.

Суфікси -ок, -ек-, -к-, -ик- за створення ступенів порівняння випадають: (глибокий – глибший, далекий – дальший).

Деякі прислівники у вищому і найвищому ступені мають іншу основу: добре – краще – найкраще; погано – гірше – найгірше.

Способи творення прислівників.

  • Префіксальний: смачно – несмачно; багато – забагато.
  • Суфіксальний: чесний – чесно; гарно – гарнісінько.
  • Префіксально-суфіксальний: український- по-українськи, один – поодинці.
  • Злиття основ: ліва+рука = ліворуч; боса+нога = босоніж.
  • Злиття основ: повсякчас, нашвидкуруч.
  • Складання однакових або близьких за значенням слів: ледь-ледь, тишком-нишком, часто-густо.
  • Перехід одних частин мови у прислівники: пахне зимою – зимою трапилось; пекучий жаль – мені жаль.

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ.

Коли іменник переходить у прислівник і повністю втрачає своє значення, то такий прислівник пишеться РАЗОМ: угору, вночі, надворі.

Прислівники, що пишуться окремо (що утворилися від іменників, які повністю не втратили своє значення):

Без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без прокиду, без промаху, без просипу, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без черги;

В (у) затишку, у зв’язку, в (у) міру, в(у) нагороду, в(у) напрямі, в(у) ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

До біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

За кордон, за кордоном, за рахунок;

З болю, з відома, з діда-прадіда, з давніх-давен, з маху, з огляду, з переляку, з радості, з розгону, з-за кордону;

На бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зорі, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

Над силу;

Не з руки;

Ні на гріш;

Під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

По весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по пам’яті, по правді, по праву, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

У вигляді, у вічі, у поміч, у стократ, уві сні;

Через силу;

Сполучення:

Від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, із дня на день, один за одним, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, з року в рік, сам на сам, час від часу, з кінця в кінець, із краю в край, з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, нога за ногою, рука в руку, лице в лице, один одинцем;

Другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як)

В основному, в (у) цілому, в середньому

Утворені від збірних числівників:

По двоє, по троє, по четверо тощо

Фразеологічні сполучення:

Ні світ ні зоря, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні на йоту, ні в сих ні в тих, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, курям на сміх, на віки вічні.

Через дефіс пишемо прислівники:

Біло-біло, далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, тихо-тихо, ось-ось;

Десь-інколи, день-денно, один-однісінький, давним-давно, урешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віки, неждано-негадано, переваги-ваги, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, мало-помалу, вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так;

Більш-менш, видимо-невидимо, не сьогодні-завтра

АЛЕ окремо:

Одним одна, один одним, все одно, все рівно, кінець кінцем, сама самотою.

Через дефіс також:

  1. Прислівники, утворені від прикметників та присвійних займенників за допомогою прийменника ПО + -ому, -и:

По-господарському, по-християнськи.

  1. Прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника ПО + -е:

по-перше, по-друге…

  1. Неозначені прислівники з частками –то, -будь, -небудь, казна-, хтозна- , бозна- (Бог його знає)

Аби-то, будь-де, казна-що, хтозна-відколи, бозна-хто.

ЧЕРЕЗ ДВА ДЕФІСИ ПИШУТЬСЯ:

Будь-що-будь, віч-на-віч, всьго-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, ледве-не-ледве, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

Літеру И пишуть у кінці прислівників

  • Після [г], [к], [х]: навкруги, пішки, верхи.
  • Після [к], [ч], якщо прислівники мають префікс ПО- : по-українськи.
  • Слова     ВОСЕНИ,     ПОЧАСТИ,     БЕЗВІСТИ.

Літеру І пишуть у кінці прислівників після м’яких приголосних: навесні, вранці, двічі.

Літери Н та НН у прислівниках.

У прислівниках пишеться -н-, утворених від прикметників з -н- і від пасивних дієприкметників (слухняний – слухняно, полегшений – полегшено).

Якщо у похідному прикметнику писалося -нн-, то так і буде зберігатися у прислівнику ( страшенний – страшенно)

А також: зрання, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню, востаннє.

Правопис НЕ, НІ з прислівниками.

РАЗОМ: Якщо прислівник без НЕ не вживається (незабаром, негайно)

Якщо можна дібрати синонім без НЕ (неблизько – далеко, небагато – мало)

З наголошеними суфіксами -АНН-, -ЕНН- (несказанно, широченно)

ОКРЕМО: якщо в реченні є протиставлення (Криві дрова горять не гірше, а краще від рівних.)

Якщо прислівник є в реченні присудком: (Мені в житті до всього не байдуже.)

НІ з прислівниками пишеться РАЗОМ: (ніде, нізащо)

НІ у фразеологізмах пишемо з прислівниками ОКРЕМО: (ні в сих ні в тих, ні так ні сяк)

Префікс НЕДО- пишеться разом: недоторканно, недолуго.

Наголошування прислівників.

Прислівники, утворені від різних частин мови, здебільшого зберігають наголос слів, від яких вони утворені: мирний – мирно; братній – по-братньому; зустріч – назустріч.

Перенос наголосу на перший склад найчастіше відбувається у прислівниках на –О: важкий – важко; сумний – сумно.

Деякі прислівники мають подвійний наголос: сповна – сповна; надвоє – надвоє; гаряче – гаряче; байдуже – байдуже.

У складних прислівниках їхні афікси аби-, будь-, -небудь переважно наголошені: абиде, абияк, будь-де, як-небудь.

Морфологічний розбір прислівника

  1. Частина мови.
    2. Розряд за значенням (означальні: якісні, кількісні, способу дії, порівняльно-уподібнювальні, сумісності; обставинні: місця, часу, причини, мети).
    3. Ступінь порівняння (якщо є).
    4. Синтаксична роль.

    Зразок
    Зорі яскравіше засяяли вгорі.

    Яскравіше– прислівник, означальний, міри і ступеня, проста форма вищого ступеня порівняння, обставина.
    Вгорі – прислівник, обставинний, місця дії, обставина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *