Записи за тегами: твори читати повністю

Сидить Ілонка біля хати така сумна, аж хустка на голові займається. Перед нею стерні та стерні. Є і ліс, на який уже дихнула осінь. Оце тільки повернулася з лікарні. Ішла селом, а люди, хто стрічався, казали: що з тобою, як поїхала, так половини й не стало. Та, одмахувалася Ілонка, їсти …

Розділ 1 з якого випливає, що краще мати велосипед, ніж авто, сховане на дні маминої валізи Після короткої червневої зливи садок ніяк не міг заспокоїтись. Поміж яблунями вела стежка до хати, і на неї з тремтливих гілок скочувалися прохолодні дощові краплі. Десь утомлено цьвірінькнула пташка. Але тут із-за хмар визирнуло …

Повний текст із малюнками за посиланням. Джури Вирушають У Дорогу З ВОВКУЛАЦЬКОГО КУТА Житло діда Кудьми скидалося на ведмежий барліг. Хіба під самісінькою стелею було маленьке віконце. Саме під цим віконцем сидів Санько й читав: – Аз, буки, веді… Діду, а чому ми читаємо саме так, а не «а», «б», «в»? …

Повний текст із малюнками за посиланням. На Козацьких Островах НА КАМ’ЯНОМУ ОСТРОВІ Під вечір вони вирушили углиб дніпровських плавнів. Та перед тим Швайка скочив на Вітрика, випростався на повен зріст і довго вдивлявся з-під долоні у татарський степ. Схоже, Швайку щось дуже непокоїло. Нарешті він зістрибнув з Вітрика, взяв його …

(Повний текст із малюнками за посиланням) Втеча З Рідного Дому СМЕРТЬ ГАФУРА-АГИ (березень 1487 року) – Лети, Вітрику, – знеможено прохрипів вершник. – Тепер або пан, або пропав… Кошлатий кінь скосив на вершника налите безмежною втомою око. З вудил зривалися клапті рожевої піни. Вже котрий день майже без відпочинку скаче Вітрик. …

(збірка “Пролетіли коні”) — Михалку, ти ще довго з котами гратимешся? — озивається мати. — А хіба я граюсь? То вони самі,— буркотливо відказує син і знову смикає за хвіст смугастого Тигрика, який, виблискуючи круглими зеленими очима, пацає пазуристою лапою. — Чи ти в мене маленький? Чи в тебе стільки розуму, …

Жив собі та був собі… А втім, це тільки в казках так починається — жив собі та був собі,— а в нас не казка, а щонайправдивіша, можна б сказати, невигадана повість про дивного-предивного лелечича, котрий виріс на хаті в діда Щедрія в літо тисяча дев’ятсот вісімдесят четверте. У селі, що стоїть …

“Музика, очерет…” Музика, очерет, на долоні, руці. Скільки пройде комет крізь понадхмарр’я ці. Як проступа тепло через ріки, міста. Все, що у нас було — тільки ця висота. Все, що трималось вій, голос печальний, плач, я скидаю на твій автовідповідач. Поїзд твоїх химер не зупиняє біг, нам з тобою тепер …

Ліді — коханці, жінці, другу, музі, редактору ПЕРЕД ТИМ Андріївський Узвіз — вулиця в Києві, яка з’єднує низ міста з верхом. Поділ, район колись заселений ремісниками й торгівцями, з княжими палатами, які повстали на високому правому березі Дніпра. Ця вулиця — одна із найкоротших у Києві. Її довжина — 750 …

Це є поезiя найвища, Це є найвища простота, Коли передаються вiршi, Як поцiлунки — з усi в уста. Твоï пiснi легкi i свiтлi (ïх так сприймають слухачi), Та пам’ятай — у цьому свiтi Є свистуни i стукачi. А ти — гiтара, гiлка з дерева, I ти сьогоднi на кону. Скажи, …