Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Готуємось до ЗНО / Прикметник (авторська розробка)

Прикметник (авторська розробка)

Прикметник

Прикметником називається самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? (густий ліс, Шевченкові поезії)

Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками, узгоджуються з іменниками, належать до іменних частин мови. 

У реченні прикметники найчастіше виступають означеннями. (Блакитна імла повила далекі села, гори, садки.) Рідше – частиною складеного іменного присудка (Картина навкруги була дуже оригінальна.)

Прикметники вживаються в текстах різних стилів, роблять наше мовлення виразнішим, образнішим.

Розряди прикметників за значенням

Якісними називаються прикметники, що виражають ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі (кислий – кисліший – найкисліший)

Якісні прикметники виражають ознаки за:

  • Кольором (синій, жовтий)
  • Смаком (гіркий, солодкий)
  • Запахом (духмяний, запашний)
  • Вагою (важкий, легкий)
  • Віком (старий, молодий)
  • Формою (круглий, прямий)
  • Зовнішніми і внутрішніми властивостями (стрункий, високий)

Якісні прикметники утворюють ступені порівняння.

Вищий ступінь порівняння показує, що в одному предметі більше тієї самої якості, ніж в іншому: молодший, сильніший, красивіший, веселіший, кращий, суворіший.

За будовою вищий ступінь має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється додаванням до основи прикметника суфіксів -ш- або -іш-: довший, дешевший, світліший, темніший, свіжіший, дзвінкіший.

Кілька прикметників мають паралельні форми вищого ступеня: тихий — тихший — тихіший, товстий — товщий — товстіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням звичайного прикметника та слова більш або менш: більш талановитий, менш рішучий.

Найвищий ступінь порівняння виражає найвищу міру ознаки предмета порівняно з такою ж ознакою в інших предметах: найдорожчий, найкращий. Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: просту і складену.

Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до прикметника вищого ступеня: найвеселіший, найзручніший, найбагатший. Форма найвищого ступеня порівняння може підсилюватися часткою як або що. Ці частки пишуться разом із прикметниками:  якнайкращий, якнайбільший, щонайдорожчий, щонайзручніший.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до форм звичайного ступеня слова найбільш або найменшнайбільш приємний, найменш зручний. Часто найвищий ступінь прикметників виражається описовим зворотом: дорожчий над усе, веселіший за всіх.

  1. Якщо у прикметниках є суфікси –к-, -ок-, -ек-, то при творенні вищого ступеня вони зникають: короткий – кротший, глибокий – глибший. При творенні вищого ступеня можуть відбуватися чергувння приголосних: дорогий – дорожчий, високий – вищий.
  2. Вищий ступінь може утворюватися через зміну кореня (суплетивні прикметники): гарний – ліпший (кращий), великий – більший, поганий – гірший.
  3. Прикметники молодший і старший у словосполученнях типу молодший медперсонал, старший лейтенант втратили значення вищого ступеня і вживаються  в мові як компоненти нерозкладених словосполучень.
  4. Словосполучення більш-менш (відомий) не є ступенем порівняння, бо виражають лише помірну ознаку.
  5. Слово трохи послаблює вищий ступінь: трохи вищий

Не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння,

Не утворюють ступенів порівняння прикметники, які виражають:

а) абсолютну ознаку (мертвий, глухий, сліпий)

б) масть тварин (чалий, гнідий, буланий, вороний)

в) неповний вияв ознаки (темнуватий, білявий, зеленавий)

г) ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших предметів (кремовий, бузковий, шоколадний)

д) суб’єктивну оцінку якості (темненький, синенький, старезний)

е) недосяжну ознаку (нездоланний, незрівнянний, нескінченний)

А також прикметники, які мають у своїй структурі префікси пре-, ультра-, архі-, над-( прегарний, ультрамодний, архіважливий, надважкий) 

або є складними (темно-синій, жовтогарячий)

Мовець може передавати своє особливе емоційне ставлення до якості предмета за допомогою специфічних суфіксів згрубілості та пестливості (-езн-, -елезн-, -ущ-/-ющ-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та ін.) (довгий – довжелезний, синій – синенький, синесенький; тонкий – тоненький, тонюсінький)

Найтиповішими помилками щодо творення та застосування форм ступенів порівняння є:

– заміна найвищого ступеня порівняння вищим (кращі люди замість найкращі люди, вища міра покарання замість найвища міра покарання);

– вживання форм вищого ступеня порівняння без прийменників від, за чи сполучника ніж (Він старший мене замість Він старший від мене);

– поєднання простої та складеної форм вищого ступеня : більш (менш) дорожчий, більш (менш) тепліший; —вказано помилкове поєднання

– використання займенника самий у невластивому йому значенні: самий дорогий чи самий дорожчий замість найдорожчий або найбільш дорогий.

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється  більшій чи меншій мірі (денне світло – світло дня; вечірня прохолода – прохолода вечора) Ступені порівняння не утворюють.

Відносні прикметники виражають ознаки за відношенням до:

  • Матеріалу (вовняний, цегляний)
  • Часу (літній, річний)
  • Призначення (шкільний, столярний)
  • Національності (український, польський, чеський)
  • Місця (садовий, міський, полтавський)

Присвійні прикметники називають ознаку, що виражає належність предмета людині, відповідають на питання чий?

Присвійні прикметники виражають ознаку предмета за належністю його людині або тварині.

Утворюються присвійні прикметники лише від назв істот за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн), рідко -ач- (-яч-) або нульового, напр.: Микола – Миколин, Петро – Петрів, Андрій – Андріїв, Оксана – Оксанин, Марія – Маріїн, зозуля – зозулин, соловейко – соловейків, вовк -вовчий.

Типовою помилкою щодо творення присвійних прикметників чоловічого роду є додавання до основи закінчення -ий, напр.: батьков-ий, Маріїн-ий, Сергієв-ий. 

Повну форму можуть мати лише деякі присвійні прикметники, похідні від назв тварин, напр.: орлиний, солов’їний, качиний.

Перехід відносних прикметників у якісні

Відносний прикметник у значенні якісного:
малинове (з малини) варення
малиновий (кольору малини) бере
кам’яний (з каменю) будинок
кам’яне (нерухоме) особа
мирне (під час миру) час
мирний (спокійний) характер
наглядова (для спостерігача) пункт
наглядова (уважний) людина
олов’яний (з олова) солдатик
олов’яні (тьмяні) очі
свинцева (зі свинцю) куля
свинцеві (темно-сірі) хмари
сталевий (зі сталі) нож
сталеві (міцні) м’язи
бурштинове (з бурштину) прикраса
янтарний (жовто-оранжевий) блиск

Перехід присвійних прикметників у відносні

Присвійний прикметник у значенні відносного:
ведмежа паща
ведмежа (на хутрі ведмедя) шуба
лисяча нора
лисячий (з хутра лисиці) комір
вовче виття
вовчий (з хутра вовка) тулуп
заячий виводок
заячий (залишений зайцем) слід

Перехід присвійних прикметників у якісні

Присвійний прикметник у значенні якісного:
ведмежа паща
ведмежа (незграбна) хода
лисяча нора
лисяча (хитра) мова
вовче виття
вовчий (злий) погляд
заячий виводок
заячий (боягузливий) характер

Перехід якісних прикметників в відносні

Якісне прикметник у значенні відносного:
кисла ягода
кисла реакція
жива дитина
живопліт
легкий характер
легка промисловість
білий сніг
білий вугілля
кольорове плаття
кольорові метали

Відмінювання прикметників.

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. 

Форма прикметника визначається тим іменником, від якого цей прикметник залежить у словосполученні чи реченні.

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи:  тверду і м’яку.

Тверда група прикметників

До твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на                        -ийбезладний, безпорадний, безробітний, бідолашний, величний, веселий, весняний, відповідний, гіркий,

глухий;

б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа –      -їв), -ин (після голосного та апострофа  -їн), які в називному відмінку однини чоловічого роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андріїв, батьків, Галин, дідів, доччин, Ігорів, нянин, шевців;

в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, годен (згоден), готов, жив, здоров, зелен, ладен, певен, повен, повинен, прав, рад, ясен.

ВідмінокЧоловічий рід, однинаСередній рід, однинаЖіночий рід, однинаМножина
Н.в.Який? ВеселийЯке? ВеселеЯка? ВеселаЯкі? Веселі
Р.в.Якого? ВеселогоЯкого? ВеселогоЯкої? ВеселоїЯких? Веселих
Д.в.Якому? ВеселомуЯкому? ВеселомуЯкій? ВеселійЯким? Веселим
З.в.Який? ВеселийЯкого? ВеселогоЯке? ВеселеЯкого? ВеселогоЯку? Веселу Які? Веселі
Ор.в.Яким? ВеселимЯким? ВеселимЯкою? ВеселоюЯкими? Веселими
М.в.На якому? На веселомуНа якому? На веселомуНа якій? На веселійНа яких? На веселих

М’яка група прикметників

До м’якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (після голосного -їй): безодній, будній, верхній, весінній, вечірній, всесвітній (кругосвітній), городній;

б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній, давнішній, домашній, завтрашній, зовнішній, колишній;

в) відносні прикметники з основою на безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.

ВідмінокЧоловічий рід, однинаСередній рід, однинаЖіночий рід, однинаМножина
Н.в.Який? ВерхнійЯке? ВерхнєЯка? ВерхняЯкі? Верхні
Р.в.Якого? ВерхньогоЯкого? ВерхньогоЯкої? ВерхньоїЯких? Верхніх
Д.в.Якому? ВерхньомуЯкому? ВерхньомуЯкій? ВерхнійЯким? Верхнім
З.в.Який? ВерхнійЯкого? ВерхньогоЯке? ВерхнєЯкого? ВерхньогоЯку? Верхню Які? Верхні
Ор.в.Яким? ВерхнімЯким? ВерхнімЯкою? ВерхньоюЯкими? Верхніми
М.в.На якому? На верхньомуНа якому? На верхньомуНа якій? На верхнійНа яких? На верхніх

У сучасній українській літературній мові вживаються переважно повні прикметники, що мають у всіх формах відмінкові закінчення:
добрий, доброго, доброму, добрим, на доброму.


Короткі прикметники виступають у називному і знахідному відмінках однини чоловічого роду:
зелен, ясен, красен, дрібен, срібен,
повен, рад, ладен, винен, потрібен.


Більшість з них – якісні прикметники. 

Коротку форму мають також присвійні прикметники із суфіксами
-ів- ( їв ), -ин- (їн-):
Василів, Андріїв, Ганнусин, Софіїн


УВАГА!
Повні прикметники змінюються за родами, числами і відмінками, короткі – незмінні.


Загальновживаними є повні форми. Короткі форми вживаються переважно в розмовній мові, поезії й народній творчості:
Пливе човен води повен (Нар. тв.).
Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі (П. Тичина). 

Повні форми прикметників бувають стягнені (добра, добре, добрі) і нестягнені (добрая, добреє, добрії).


Нестягнену форму можуть мати іменники жіночого і середнього роду в називному та знахідному відмінку однини та в називному множини.


ПОРІВНЯЙТЕ!
Стягнена        Нестягнена
-а (я ), -е (є ), -і ( ї ) -ая (я я ), -еє (єє), -її 0
висока, високе, високі високая, високеє, високії
синя, синє, сині синяя, синєє, синії
чиста, чисте, чисті чистая, чистеє, чисти
дружня, дружнє,дружні дружняя, дружнєє, д р уж н ії


Стягнені форми утворюються від нестягнених так: приголосний [/], що був між голосними в закінченнях, зник; два однакових голосних закінчення стяглися в один звук:
веселаія —* веселаа —* весела;
темнеіе —* темнее —*• темне.


Нестягнені форми прикметників уживаються в розмовно-побутовому стилі, фольклорі, а в художніх творах виступають як засіб вираження врочистості, емоційної піднесеності й стилізації під народнопісенну мову:


Ой, у святую неділеньку
Рано-пораненьку
Не сизії тумани уставали,
Не буйнії вітри повівали,
Не чорнії хмари наступали,
Не дрібнії дощі накрапали,
Коли три брати із города Азова,
Із турецької бусурменської
Великої неволі утікали…  (Народна творчість, дума)


Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Оживуть степи, озера,
І не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться.
З тв. Т. Шевченка.

НЕ з прикметниками.

Частка не пишеться р а з о м:

1. З прикметниками, якщо слово без не- не вживається: невсипущий, негайний, непохитний, недбалий, невблаганний.

2. З прикметниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами(близькими за значенням словами): небагатий (бідний), неважкий (легкий), негарний (поганий).

3. У складі префікса недо-, який означає дію у неповній мірі: недозрілий.

Частка не пишеться о к р е м о:

1. З прикметниками при протиставленні: не близький, а далекий; не радісний, а сумний.

2. З прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, зовсім, аж ніяк: нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, зовсім не виконаний, аж ніяк не старий.

3. Прикметник є у реченні присудком.

Сьогодні зібрання мешканців будинку, в якому трапилася аварія, було не велелюдним.

Особливості відмінювання прикметника на –лиций.

Відмінюється як прикметник твердої групи у Н.в., Зн.в., Ор.в. чоловічого, середнього роду та в усіх формах множини.

У всіх інших формах відмінюється як прикметник м’якої групи.

Однина
Н. білолиц-ий білолиц-я білолиц-е
Р. білолиць-ого білолиць-ої білолиць-ого
Д. білолиць-ому білолиц-ій білолиць-ому
Зн. як Р. (зрідка як Н.) білолиц-ю білолиц-е
Ор. білолиц-им білолиць-ою білолиц-им
М. (на) білолиць-ому, (на) білолиц-ій (на) білолиць-ому,
(на) білолиц-ім (на) білолиц-ім


Множина
Н. білолиц-і
Р. білолиц-их
Д. білолиц-им
Зн. як Р. (зрідка як Н.)
Ор. білолиц-ими
М. (на) білолиц-их

Правопис суфіксів –ов-, -ев- , -єв- у відносних прикметниках

1.Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу словаберезневий, грушевий, овочевий, ситцевий.

2.У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишемо -єв(ий)алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий.

3.Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголоснийвітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий.

Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінченнябойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев-, (-єв-) у присвійних прикметниках жін. і середн. роду: суфікс-ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: майстер — майстрова, майстрове; Петро — Петрова, Петрове; робітник — робітникова, робітникове; Шевченко — Шевченкова, Шевченкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрій — Андрієва, Андрієве; Ігор — Ігорева, Ігореве; кобзар — кобзарева, кобзареве; скрипаль — скрипалева, скрипалеве; сторож — сторожева, сторожеве; товариш — товаришева, товаришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева – Василів, майстрова – майстрів, Олексієва – Олексіїв.

Написання прізвищ прикметникової форми.

Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Трошина — Трошиної, Трошиній, Трошину, Трошиною, у Трошиної; Коцюбинський — Коцюбинського, Коцюбинському, Коцюбинського, Коцюбинським, на Коцюбинському.

Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Мостовому (при Мостовім), при Безсмертному (при Безсмертнім).

Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін(-їн), відмінюються, як іменники твердої групи II відміни; в орудному відмінку вони мають прикметникові закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне  може зберігатися або переходити в е або оЯкимов – Якимова, Якимову, Якимова, Якимовим, при Якимові (-у); Степанків – Степанкова (-ківа), Степанкову (-ківу), Степанкова (-ківа), Степанковим (ківим), при Степанкові (-ківі, -у).

Написання російських прізвищ та географічних назв підпорядковується правилам української орфографії, але має ряд особливостей, пов’язаних переважно з передачею букв на позначення голосних у російській мові.

Пишемо е:

– після букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Степанов, Петров, Лермонтов, Новочеркаськ, Пенза, Воронеж, Онега, Зеленоводськ;

– у суфіксі -ев: після ц, р та букв, що позначають шиплячі, якщо прізвище утворено від слів, спільних для української та російської мов: Орел, Березово, Святцев, Писарев, Нехорошев, мис Рум’янцева, Ржев.

Пишемо є:

– у середині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа та м’якого знака: Раєвський, Гуляєв, Благоєв, Аляб’єв, Аркадьєв, Колгуєв, Єгор’євськ;

– якщо в українській мові є споріднене слово з голосним і: Бєлінський (білий), Бєдний (бідний), Сєченов (сікти), Слєпцов (сліпий), Бєлгород (білий), Благовєщенськ (вість), але: Лебедев (бо лебідь – лебедя), Хмельов (хоча хміль – хмелю);

– у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (крім шиплячих, р та ц): Гордєєв, Ломтєв, море Лаптєвих.

Пишемо йо на початку слова і складу: Йолкін, Бугайов, Воробйов, Йолкіно, Соловйово.

Пишемо ьо у середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін, мис Дежньова, р. Оленьок.

Пишемо о під наголосом після ч, шГрачов, Щипачов, Рогачов, Сичовка.

Пишемо и:

– у суфіксі -ич та після ж, ч, ш, щСеменкевич, Шимкач;

– після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголоснийЧичиков, Жилін, Чистяков, Щипачов, Тушино, Нальчик, Цимлянськ;

– в утвореннях від імен, спільних для російської та української мов: Борисов, Сидоров, Васильєв, Дмитров, Виноградов, Кисельов, Смирнов, Тихомиров, Виноградове, Михайлівське, Гаврилово, Клин, Кисловодськ, Липецьк, Курильскі острови, але Ніколаєв, Ніколаєвськ-на-Амурі (в українській мові ці імена звучать по-іншому);

– в окремих словах: Сибір, Новосибірськ;

– у префіксі при-: Привалов, Пришвін, Примор’я, Приволжя;

– у суфіксах -ик, -ич, -иц, -иш, -ович, -євичГолик, Голицин, Радищев, Трублаєвич, Зимовники, Боровичі, Углич, Лиховиці, Ртищево;

– у закінченні географічних назв у формі множини (тверда основа): Валуйки, Горки;

– у складних географічних назвах, де и виступає сполучним звуком: Владивосток, П’ятигорськ.

Пишемо і:

– на початку слова: Ілієв, Ільєнку, Іжевськ, Іркутськ, Іванов, Ісаєв;

– після приголосних (крім шиплячих) у коренях слів і в суфіксах -ін-, -інськ-: Бірюков, Пушкін, Кузінський, Кінешма, Гагарін, Істомін.

Пишемо ї після букв, що позначають голосні, після апострофа, м’якого знака: Воїнов, Захар’їн, Ільїн, Троїцьк, Мар’їно, Ананьїно, Стоїн, Раїч.

Правопис складних прикметників

Разом пишемо:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних разом: електросилови́й (електроси́ла), залізобето́нний (залізобето́н), лісостепови́й(лісостеп), м’ясозаготіве́льний (м’ясозаготі́вля), радіофізи́чний (радіофізика), самохі́дний (самохід), теплообмі́нний (теплоо́бмін), чорнозе́мний (чорно́зем);

б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгодженого з ним прикметника: загальноосві́тній (зага́льна осві́та), легкоатлети́чний (легка́атле́тика), мовностильовий (мо́вний стиль), народногоспода́рський (наро́дне господа́рство), народнопоети́чний (наро́дна пое́зія), первіснообщи́нний(перві́сна общи́на), правобере́жний (пра́вий бе́рег), сільськогоспода́рський (сільське́ господа́рство), східнослов’я́нський (схі́дні слов’я́ни);

в) складні прикметники з другою віддієслівною частиною: волелю́бний, деревообро́бний, карколо́мний, машинобудівни́й.

Примітка. Прикметники з другою префіксальною віддієслівною частиною пишемо через дефіс: ванта́жно-розванта́жувальний, контро́льно-вимі́рювальний;

г) складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник: важкохво́рий, внутрішньозаводськи́й, загальнодержа́вний; так само й ті, в яких другим складником є дієприкметник: вищезга́даний, нижчепідпи́саний, новоутво́рений, свіжозру́баний, але тро́хи ви́ще зазна́чений (параграф), бо є пояснювальне слово.

Примітка 1. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, здебільшого зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником:абсолю́тно сухи́й, ві́льно конверто́ваний, діаметра́льно протиле́жний, послідо́вно миролю́бний, рі́зко окре́слений, суспі́льно кори́сний, суспі́льно необхі́дний, хімі́чно зв’я́заний.

Примітка 2. У складних термінах прислівник — компонент, що уточнює значення складного прикметника, пишемо разом із цим прикметником: видовженотупоконі́чний, короткогрушоподі́бний, округлояйцеподі́бний;

ґ) складні прикметники (з двох або кількох компонентів), у яких основне змістове навантаження передає останній прикметник, а попередні лише звужують, уточнюють його. Такі прикметники здебільшого мають термінологічне значення: вузькодіале́ктне (мовне явище), грудочеревна́ (перепона),давньоверхньоніме́цька (мова), двовуглеки́слий (газ), лінгвостилісти́чні (особливості); також — глухоніми́й, сліпоглухоніми́й;

д) складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: двадцятиповерхо́вий, семиразо́вий, стовідсотко́вий, стото́нний, двохсотдвадцятип’ятирі́чний, але 225-рі́чний;

е) складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової);поперечношліфува́льний (поперечний шліфувальний верстат).

2. Через дефіс пишемо:

а) складні прикметники, утворені від складних іменників, писаних із дефісом: ві́це-президе́нтський (ві́це-президе́нт), ди́зель-мото́рний (ди́зель-мото́р),соція́л-демократи́чний (соція́л-демокра́т), у́нтер-офіце́рський (у́нтер-офіце́р), член-кореспонде́нтський (член-кореспонде́нт).

Примітка. В окремих випадках, коли прикметник утворено від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставимо: Москва́-ріка́ — москворі́цький;

б) складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: агра́рно-сирови́нний, держа́вно-монополісти́чний, електро́нно-обчи́слювальний, культу́рно-техні́чний, лісопи́льно-стру́гальний, ма́сово-політи́чний, мо́вно-літерату́рний, навча́льно-виховни́й, науко́во-техні́чний, озе́рно-лісови́й, пло́ско-опу́клий, постача́льно-збутови́й, свердли́льно-довба́льний, суспі́льно-політи́чний, столя́рно-механі́чний; а також узвичаєні: всесві́тньо-істори́чний, літерату́рно-мисте́цький, наро́дно-ви́звольний, підзо́листо-боло́тний тощо; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник іагра́рний і сирови́нний, навча́льний і виховни́йтощо;

в) складні прикметники, першу частину яких закінчують -ико (-іко, -їко)геро́їко-романти́чний, істори́ко-культу́рний, меха́ніко-математи́чний, полі́тико-економі́чний, фі́зико-географі́чний;

г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військо́во-морськи́й, військо́во-спорти́вний, воє́нно-істори́чний, воє́нно-стратегі́чний.

Примітка. Складні субстантивовані прикметники військовозобов’я́заний, військовополоне́ний пишемо разом;

ґ) складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорюрідна з другою частиною й приєднана до неї за допомогою сполучного звука о або еви́но-горілча́ний, м’я́со-во́вня́ний, м’я́со-моло́чний, крохма́ле-па́токовий.

Примітка. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові нові терміни, пишемо разом: головоно́гі, грудочеревна́ (перепона);

д) складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: блаки́тно-си́ній, гіркува́то-соло́ний, ки́сло-соло́дкий, моло́чно-бі́лий, сі́ро-голуби́й, те́мно-зеле́ний, черво́но-зеле́но-си́ній, алежовтогаря́чий, червоногаря́чий (окремі кольори);

е) складні назви проміжних сторін світу: півде́нно-схі́дний, півні́чно-за́хідний; норд-о́стівський;

є) складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-рі́чний, 10-поверхо́вий.

Морфологічний розбір прикметника

  1. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
    2. Постійні морфологічні ознаки:
    1) розряд (якісний, відносний, присвійний);
    2) форма: 
    • повна, коротка (для якісних прикметників, якщо є);
    • стягнена, нестягнена (для прикметників жіночого і середнього роду).
    3. Ступінь порівняння (для якісних прикметників):
    • вищий;
    • найвищий.
    4. Тип відмінювання — група:
    • тверда;
    • м’яка.
    5. Непостійні морфологічні ознаки:
    • рід (в однині);
    • число;
    • відмінок.
    6. Синтаксична роль у реченні.


Легкі тепловії лоскочуть лице. (І. Цюпа) 


Легкі 
— прикметник.
Початкова форма — легкий (який).
Якісний (називає ознаку за вагою), повна форма, звичайний ступінь;
тверда група відмінювання;
число — множина, рід не визначається,
називний відмінок.
У реченні — узгоджене означення.

Версія для друку

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *