Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.
Відповідає на питання хто? що?який? чий? скільки?
Займенники використовують для заміни іменників, прикметників, числівників з метою уникнення повторень, тому значення більшості займенників стає зрозумілим лише у контексті.
(Його весна ніколи не зів’яне, його «Кобзар» нікому не спалить.(М. Рильський про Т. Шевченка)
Деякі займенники змінюються за відмінками, як іменники; інші – за родами, числами та відмінками, як прикметники.
Синтаксична роль займенників у реченні:
– підмет , додаток (Давно я знаю все.)
– означення ( Читаю знов твої листи.)
Розряди займенників
За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев’ять розрядів.