Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дистанційне навчання / Тарас Григорович Шевченко. Уроки під час дистанційного навчання. 7 клас

Тарас Григорович Шевченко. Уроки під час дистанційного навчання. 7 клас

Українська література: підруч. для 7 кл. загальноосвітн. навч. закл. / О.М.Авраменко. – К.: Грамота, 2015.

Урок №1

Тема: Тарас Шевченко. Життєпис поета (викуп із неволі, навчання в Петербурзькій академії мистецтв, збірка «Кобзар»). Мотив усеперемагаючого життєлюбства, доброти, любові. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому та складному світі («Мені тринадцятий минало»)

  1. Відеорозповідь про дитячі роки Т.Шевченка, його рідні місця.

2. Опрацювання матеріалів підручника на с. 60-61

3. Записати у зошит короткі дані із життя і творчості Т.Шевченка

Народився 09.03.1814 у с.Моринці. Батьки – кріпаки.

У 8 років віддали на навчання до дяка.

Коли виповнилось Тарасу 9 років, померла мати, в 11 років втратив батька.

Періоди творчості Т.Шевченка

  • Ранній: 1837-1843р.р.;   викуп із кріпацтва (1838р.)
  • «золота пора» творчості 1843-1847р.р.
  • Невольницька поезія: 1847-1857р.р.
  • Творчість після заслання: 1857-1861р.р.

Звання академіка мистецтв присвоєно у 1860р.

Помер 10.03.1861

4. Читання та аналіз поезії «Мені тринадцятий минало…»

Підручник, с. 61-62

5. Літературний паспорт(записати у зошит).

Т.Шевченко

«Мені тринадцятий минало…»

Тема: зображення душевного стану й думок бідного підлітка-сироти, який у хвилини відчаю отримав підтримку.

Мета: співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати.

Жанр: інтимна лірика, автобіографічний вірш

6. Аналіз змісту.

Автобіографічний вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало складається з чотирьох настроєвих картин: хлопчик пасе овець, милується ясним сонечком, голубим небом; раптом розуміє, що він – сирота безпритульний, немає в нього нічого – ні ягнят, ні хати, ні рідної душі поряд; та ось прийшла дівчина, втішила, витерла сльози хлопчині, поцілувала – і сонце знову засіяло не лише в небі, а й у душі. 

У четвертій частині – роздуми дорослого поета про те, що той його колишній стан – це рай. Набагато гірше тепер, коли він усвідомив усю несправедливість існуючого ладу і виступив проти нього. Ця частина подається у «Кобзарі»

7. Теорія літератури.

Підручник, с. 62-63.

  • Виписати визначення контрасту.

8. Домашнє завдання.

Виписати художні засоби виразності із поезії Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало», знати вірш напам’ять.

Урок №2

Вченість – це солодкий плід гіркого кореня.

 Сократ

Тема: Ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності («Тополя»). «Заповіт» – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання з рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього

  1. Теорія літератури. 

Підручник, с. 68 (записати визначення)

Балада– невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на героїчну або історичну тему. Йдеться про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним. Найчастіше завершується твір загибеллю героя.

Метаморфоза – це художній прийом, який передбачає перетворення однієї форми образу на іншу, його видозміну.

2. Легенда про тополю та Стрибога

     У полянина Жития та його дружини Добрини народилася вродлива донька, яку волхви нарекли Поляною. Росла вона як з води. І вимостилася в дивовижну красуню, якої світ не бачив. Багато красенів-парубків сваталися до неї, та Поля була вірна Стрибі – найпрудкішому з усіх юнаків округи. Міг він навіть обігнати стрілу, яку випустили з найтугішої тятиви. Тож воєвода посилав Стрибу гінцем в різні кінці, коли була в тому потреба.
     Щасливі були і Поляна, і Стриба, і стали вони до весілля готуватися. Та на заваді стала врода Поляни. Бо її краса осліпила навіть грізного громовержця Перуна з Вирію. І надумав бог блискавки взяти злюб з Поляною.   
     – Бути Поляні Богинею! – вигукнув громовержець так, що його почули всі поляни. І зраділи, що матимуть такого могутнього, всесильного родича, який щедро поливатиме їхню Землю дощем, а ще, дивись, вогняними стрілами відганятиме ворогів.
     Про Стрибу всі забули. Всі, крім Полі. Вона боялася злюбу з Перуном і тихо плакала за своїм коханим. Та ось вбрали Полю в найкращий одяг і повели до урочища Перуна, аби віддати в жони громовержцеві. Все плем’я полян ішло за Перуновою нареченою. І похнюплений Стриба також. Ось і задрижала Земля, всі попадали навколішки, лише Поляна стояла горда, як богиня, – у золотому осяяні. З пучком вогненних стріл у руці з’явився Перун. Молодецькі сріблясті вуса спадали аж на його могутні груди. Горіли золоті кучері на голові. Сяяли його очі.
     Усміхаючись, бог-красень став наближатися до Полі.
     – Прощай, кохана моя Полю! – скрикнув розпачливо Стриба, вихопив короткого мисливського меча і вгородив собі в серце. Жахно скрикнув натовп. Жалібно зойкнула Поля, залившись слізьми. Спохмурнів Перун і сказав:
     – Ні, не хочу, щоби на злюбі моєму лилися кров і сльози. Хай же ти, чарівна Поляно, нікому не дістанешся!
     Сліпуче сяйнули блискавки, вдарив грім. У неймовірному страхові люди припали до Землі. А коли підвели голови, то не побачили красуні Полі. Замість неї виросло дерево – високе й струнке, як дівчина.
     – То – Поля! – вжахнулися передні.
     – Що то за дерево? – допитувалися задні.
     – Тополя,- відказували їм. Так і пристала до дерева назва – ТОПОЛЯ.
     А Перун злітав у Вирій, приніс звідти пригорщу Живої Води, бризнув на лице мертвому Стрибі й ожив юнак.
     – Будь моїм побратимом, Стрибо!- сказав Перун.- Адже обидва ми осиротіли без нашої Полі. Чи згоден?
     – Згоден, – відповів Стриба. Перун схопив за руку побратима, потягнув за собою і… обидва легко злетіли в небо, полинули у Вирій. Там Стриба з дозволу Рода вкусив молодильне яблуко і став безсмертним.
     – Роде, – звернувся Перун до Сокола, – дай крила для ніг мого побратима Стриби – його я хочу зробити богом вітрів, без яких не буде життя на Землі.
     І тоді Сокіл-Род пустив дві сльозинки, і до ніг Стриби впало два крила. І врочисто промовив Перун:
     – Тепер ти володар вітрів на світі, тепер ти не Стриба, а СТРИБОГ! – Так вони стали побратимами – Перун і Стрибог. Стриба щодуху ганяє хмари по світу, а Перун їх розпанахує стрілами, пускаючи життєдайний дощ на Землю в потрібному місці. Так вони творять добро: без вітру й без дощу й справді немає життя на Землі.

Тополя – оберіг українців; символ рідної землі, свободи, України, дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності.

3. Прочитайте баладу Т.Шевченка «Тополя»

Підручник, с. 64- 67

4. Літературний паспорт твору (записати)

«Тополя»

Рік написання: 1839 

Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. 

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. 

Жанр: балада з казково-фантастичними подіями. 

Проблематика : • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти.

5. «Заповіт». Історія написання.

6 січня 1846 року поет Тарас Шевченко закінчив писати свій знаменитий “Заповіт”. 32-річний Шевченко вважав, що помирає і це його останній вірш. Адже у нього було запалення легень і лихоманка.

У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині. У Полтаві він поквапився до Шведської могили, яку хотів замалювати, бо ще раніше не бачив місцевість, де було поховано загиблих під час Полтавської битви шведів. За малюванням побачив поета поміщик Степан Самійлов, з котрим Шевченко здавна приятелював. Разом дісталися хутора В’юниця, де сім’я Самійлових привітала поета. А на ранок Шевченко відчув нежить. Місцевий фельдшер визначив – запалення легень. На сімейній раді вирішили – негайно відправити хворого поета в Переяслав до лікаря Андрія Козачковського, його друга ще із періоду навчання у Петербурзькій академії мистецтв.

Шевченку в Переяславі відвели окрему кімнату, лікар призначив лікування. Третьої ночі настала криза – хворий відчував повне виснаження, мучила лихоманка. Вирішив написати останнє слово до людей, бо гадав, що помирає.Так з’явилися рядки: “Як умру, то поховайте мене на могилі…”. Міцний організм переміг хворобу і через два тижні поет уже вирушив на Чернігівщину.

У рукопису не було назви. “Заповітом” його охрестили видавці через кілька років. У різних списках і різних виданнях цей вірш мав різні назви: “Завіщаніє”, “Заповіт”, “Думка”, “Остання воля”. З 1867-го року за ним закріпилася назва “Заповіт”.

6. Прочитати поезію.

Підручник, с. 70

7. Літературний паспорт(записати).

«Заповіт»

Тема– передсмертна воля; майбутнє народу; боротьба з ворогами.

Ідея вірша «Заповіт» – утвердження думки про щасливе (вільне) майбутнє українського народу, яке треба здобути в боротьбі з ворогами; заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Жанр – громадянська лірика.

Особливості композиції:

Умовно твір поділяють на 3 частини по 2 строфи з 4 рядків:

  • Поховання (перше речення);
  • Повстання (друге речення);
  • Поминання (три останні речення).

8. Теорія літератури (вивчити)

Підручник, с. 70-71

9. Домашнє завдання.

  • Записати літературні паспорти поезій; «Заповіт» вивчити напам’ять;

Вивчити теорію літератури (с.68, 70-71)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *