Дієприкметник – особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом (зроблений – такий,що його зробили; міцніючий – такий, що міцніє)
Дієприкметник поєднує у собі ознаки прикметника та дієслова.
До прикметника дієприкметник подібний тим, що:
- відповідає на питання ЯКИЙ? ЯКА? ЯКЕ? ЯКІ?
- змінюється за родами, числами, відмінками;
- стоїть у тому ж роді, числі та відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний (узгоджується з іменником)
- має так самі відмінкові закінчення
Дієприкметник має такі ознаки дієслова:
- час
- вид
- здатність мати при собі залежний від нього іменник (овіяний вітром)
- і займенник (захоплений тобою) або прислівник (виразно прочитаний).
Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду.
Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета (білий, молодий), то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються в часі (біліючий, помолоділий)
У реченнях дієприкметники найчастіше є означеннями. (Ніжить вухо притишена музика.)
Дієприкметник може бути частиною складеного іменного присудка. ( З дитинства я закохана в слова.)
Дієприкметники відмінюються як прикметники твердої групи.
Дієприкметник із залежними від нього словами називають дієприкметниковим зворотом.
У реченні дієприкметниковий зворот є означенням.
Дієприкметниковий зворот відокремлюється комами з обох боків, якщо стоїть після означуваного слова. (Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах.)
В усному мовленні відокремлений дієприкметниковий зворот виділяється паузами та інтонацією.
Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед означуваним словом (та не має обставинного значення), то комами та інтонацією він не виділяється. (Котить сонний Дніпро віками зажурені води.)
Досить часто дієприкметниковий зворот відділений від означуваного слова іншими словами. У цьому разі зворот теж виділяють комами. ( Дух степовий приніс я із собою, настояний на квітах.)
Якщо два чи більше дієприкметникові звороти стоять поряд, розділові знаки ставлять між ними так само, як між однорідними членами: (Геній – це великий талант, помножений на каторжну працю, поділений на безжалісну втому.)
Дієприкметники та дієприкметникові звороти широко вживаються у текстах художнього та публіцистичного стилів.
Стан дієприкметників.
Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи дієслів теперішнього часу за допомогою суфіксів –уч-, -юч- (від дієслів І дієвідміни) та – ач-, -яч- (від дієслів ІІ дієвідміни): (ріжуть – ріжучий; лежать – лежачий)
Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса – л- (посивіти – посивілий)
Якщо в неозначеній формі дієслова є суфікс –ну-, за творення дієприкметника він випадає (засохнути – засохлий)
Від дієслів на –ся дієприкметники не утворюються.
Пасивні дієприкметники минулого часу творяться від основи неозначеної форми перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів –н-, -ен-(-єн-), -т- (сказати – сказаний, бачити – бачений, вигоїти – вигоєний, мити – митий).
Від деяких дієслів дієприкметники можуть утворюватися за допомогою різних суфіксів:
одягнути – одягнений, одягнутий; зігнути – зігнутий, зігнений; замкнути – замкнений, замкнутий; колоти – колотий, колений; посунути – посунутий, посунений.
За творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса –ен- можуть відбуватися чергування приголосних: к-ч (пекти – печений; г-ж (запрягти – запряжений); з-ж (виразити – виражений); с-ш (зносити – зношений); ст-шч (відпустити – відпущений); д-дж (нагромадити – нагромаджений); зд – ждж (виїздити – виїжджений)
Дієслівні форми на –но, -то.
Невідмінювані дієслівні форми на –но, -то виражають результат дії, не пов’язаної з особою її виконавця. (Весь світ даровано людині. І даль піснями перевито.)
Дієслівні форми на –но,-то утворюють від пасивних дієприкметників на –ний, – тий (сказаний – сказано; закритий – закрито).
Безособові дієслівні форми на –но, -то часто вживають із допоміжним дієсловом БУЛО: (А єдиних слів, на жаль , було не сказано.) Невідмінювані дієслівні форми на –но, -то є присудками в односкладних безособових реченнях. (У хаті прибрано, мов на Великдень.)
Перехід дієприкметників у прикметники та іменники.
– Дієприкметники відрізняються від прикметників наголосом (печений – печений)
– У прикметники переходять дієприкметники, ужиті в переносному значенні (колючий погляд; зачарований ліс; розгублений погляд; утрачений час)
– Утратили ознаки дієприкметника й перейшли у прикметники слова талий (сніг), спілий (кавун), улюблений (твір)
– Дієприкметники можуть переходити в іменники (В умілого руки не болять)
Н у дієприкметниках та НН у прикметниках дієприкметникового походження
Від дієслів походять і пасивні дієприкметники з префіксом НЕ-, і прикметники з префіксом НЕ- та наголошеними суфіксами –анн, -янн (несказаний – несказанний; нездоланий – нездоланний)
Пасивні дієприкметники на –ний пишуть без подвоєння. (сказаний)
Прикметники дієприкметникового походження з префіксом НЕ- та наголошеними суфіксами –енн, -анн, які вказують на найвищу міру ознаки, пишемо з –нн- (незліченний, несказанний)
НЕ з дієприкметниками.
РАЗОМ:
- якщо дієприкметник є означенням і не має пояснювальних слів: Неспіймана риба завжди велика.
ОКРЕМО:
- якщо при дієприкметнику-означенні є пояснювальні слова: Не спіймана насправді риба обростає легендами.
- якщо в реченні є протиставлення: Не промовлене, а проспіване слово глибше западає в душу.
- якщо дієприкметник є присудком: Дурням закон не писаний.
Не слід сплутувати дієприкметник з НЕ і дієприкметник з префіксом НЕДО-, який пишеться завжди разом: недочутий, недооцінений.
Морфологічний розбір дієприкметника
- Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
2. Морфологічні ознаки:
• активний чи пасивний;
• вид (доконаний та недоконаний);
• час (теперішній, минулий);
• рід;
• число;
• відмінок.
3. Синтаксична роль.
А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів. (О. Г.)
Переповнена— дієприкметник (яка?), переповнений.
Пасивний, минулий час, жіночий рід, однина, називний відмінок.
У реченні — означення.