Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Мова 8 клас / Вставні слова, сполучення слів, речення

Вставні слова, сполучення слів, речення

Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.

Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.

Вставні слова можуть означати:

Упевненість або невпевненість: безумовно, звісно, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі. Я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо та ін.

Вказують на джерело повідомлення: як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом…, за вченням…, на думку…, на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, памятаю, чую, бачу  тощо

Виражають задоволення чи незадоволення мовця: на диво, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті   і т.п.

Привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, майте на увазі, прошу вас, пробачте  та ін.

Вказують на порядок думок, зв’язок між ними, спосіб висловлення їх: з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, а отже, значить, виявляється, власне (кажучи), зокрема, взагали, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.

Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже,у середині простого речення однак, одначе і проте.

І, навпаки, ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито (це частки в реченні) і, отже, не виділяються комами.

  1. Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)
    2. Для нас у ріднім краї навітьдим солодкий та коханий. (Леся Українка.)
    3. З борців насміхалася доля, зростала, проте [у середині простого речення], їх громада. (П. Грабовський.)
    4. Сонце зайшло, проте [на початку простого речення] ще було видно. (О. Гончар.)
    5. Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)

Вставні слова не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні.

Виділяються з обох боків комами, в усному мовленні не завжди виділяються паузами. Щоб правильно їх виділити, треба орієнтуватися як на їхнє значення, так і на деякі інші ознаки.

Без вагань виділяємо і вставні слова, що мають форму дієприслівникового звороту (правду кажучи, між нами кажучи, власне кажучи) або біля яких можна поставити слово кажучи, мовлячи(напевно, за висловом…, по-вашому, до речі, між іншим, власне, одним словом).

  1. По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ. (О. Підсуха.)
    2. Здається вічністю[присудок] буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. (Л. Дмитерко.)
    3. Буває, часом сліпну від краси. (Л. Костенко.)
    4. Диво дивнеє на світі з тим серцем буває! (Т. Шевченко.)
    5. В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було. (Т. Шевченко.)
    6. Кажуть, весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! (Леся Українка.)
    7. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки так швидко, наче на дріжджах. (І. Нечуй-Левицький.)

В інших випадках, щоб упевнитися, чи дане слово справді вставне, перевіряємо його питанням (спочатку знайшовши підмет і присудок). Якщо слово в реченні відповідає на питання — то воно не вставне і виділяти його комами не можна; якщо ж не відповідає — то воно вставне і його виділяємо комами.

АЛЕ ПОРІВНЯЙТЕ:

  1. Він певно знає. Він, певно, знає.
  2. Антін очевидно вагався. Антін, очевидно,  вагався.
  3. Він здається мертвий. Він, здається,  мертвий.

Вставлені речення

Вставлені слова і речення вносять у речення побіжну чи додаткову інформацію. Залежно від того, як вставлені слова і речення вимовляються, їх виділяють парними комами, парними тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту і від волі автора.

У вставлених реченнях розділові знаки ставляться відповідно до загальних правил. У кінці їх крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання.

Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами.
1. Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном. (О. Довженко.)
2. Лишилася у нас, і зовсім це не хиба, глибока шана повсякчас — так! — до святого хліба! (М. Рильський.)

Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвищеним тоном, то вони виділяються з обох боків тире.
1. Є ж люди на землі, — а то б не варто й жити, — що крізь щоденний труд уміють і любити, і усміхатися, і мислити, й шукать. (М. Рильський.)
2. В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! (В. Симоненко.)
3. Годинник бив — що з ним? — зовсім не ту годину. (І. Жиленко.)

Якщо вставлена конструкція виділяється тире й уводиться в речення на тому місці, де за правилами вживається кома, то така конструкція виділяється з обох боків комами та тиреНе було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. (Григір Тютюнник.)

Найчастіше вставлені слова чи речення вимовляються пониженим тоном. Тоді вони виділяються дужками.
1. Далеко-далеко (те знають хіба що лелеки) розкидала доля киптарики і сіряки. (Б. Олійник.)
2. У затінках попід гінкою ліщиною (рибалки тут щоосені вудлища собі ріжуть) прозоро-зелені шпичаки конвалій, кропива з-під торішнього листя пнеться (Григір Тютюнник.)
3. Він приїхав здалеку (із Індії). З найдавніших часів до нас дійшла традиція езотеричних (таємних, зрозумілих лише особливо посвяченим людям) знань. (Р. Фурдуй.)
4. Сфінкс (лев з крилами й головою жінки) — символ таємничості в багатьох народів стародавнього світу (а зараз використовується як мотив орнаменту). (Д. Білоус.)

Зверніть увагу!

Коли ставимо коми, то конструкція емоційно не виділена, її можна використати у інших реченнях.

Коли ставимо тире, конструкція передає сплеск емоцій автора, наголошення на чомусь. У вставленій конструкції можуть бути свої знак оклику чи знак питання залежно вд змісту.

Коли використовуємо дужки, вставлена конструкція несе додаткову інформацію, доповнює зміст, пояснює певний елемент речення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *