Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дитяча творчість / Казка про те, як Данилко потрапив у Країну Смакоти. (Казка) (Захаренко Лілія, 5 клас, 2016р.)

Казка про те, як Данилко потрапив у Країну Смакоти. (Казка) (Захаренко Лілія, 5 клас, 2016р.)

Данилко сидів за обіднім столом і копирсався виделкою у тарілці.

  • Мені не завжди подобається те, що зазвичай їдять на обід, – роздумував малюк, надувши губки та похнюпившись. – Мама каже, що овочі дуже корисні. Вони потрібні дітям, щоб вони росли великими й сильними. Але от біда – овочі не завжди смачні. Інша річ – солодощі! Ось вам що більше подобається? Чудовий молочний шоколад? Він так гарно пахне, і можна облизати пальці, якщо шоколад розтане в руках. Або печиво із шоколадними крихтами, різнокольорові желейні ведмедики, хрусткі вафлі, прохолодне морозиво! У морозива стільки чудових смаків: рожеве ягідне, жовте лимонне, коричневе шоколадне, біле вершкове… А вам мама теж каже, що коли з’їси багато морозива, то болітиме горло?

Словом, Данилко сидів над своїм обідом і чи то задрімав, чи то замріявся…

  • Привіт, Данилку! Здається, ти не дуже любиш овочі? – озвалася маленька Морквинка. Вона сиділа у тарілці й уважно дивилася на хлопчика.
  • Привіт… Я раніше не розмовляв з їжею!
  • Все трапляється вперше, – усміхнулася Морквина. – Хочеш зі мною подорожувати до Країни Смакоти?
  • Цікаво! Я люблю подорожувати, – погодився Данилко.

Морквина простягла хлопцю ручку – і раптом усе закрутилося, завертілося, пішло обертом, стало догори ногами. Данилко заплющив очі, а через мить, відкривши трошки оченята, помітив, що стоїть на м’якій зеленій травичці. Поруч була Морквина. Вона вказала на декілька будиночків:

  • Дивись! Ось у цьому будиночку живуть овочі, у сусідньому – фрукти і ягоди, а в тому крайньому – солодощі. Нам сюди, – сказала Морквинка й підвела Данилка до першого будиночка.

Овочі, виявляється, чекали на них. Усі зібралися у великій кімнаті й дуже зраділи гостям.

  • Ми вже на вас зачекалися! Данилку, нам дуже потрібна твоя допомога.
  • Що я можу для вас зробити? – ввічливо відповів хлопець.
  • Поясни, чому діти не завжди люблять нас вживати у стравах.
  • Не знаю… Може, тому що ви не солодкі? Іноді й мені навіть здається, що овочі гіркуваті. Наприклад, ти Капусто.
  • Адже ми дуже корисні! – вигукнула із обуренням Морквина. – Той, хто їсть овочі, виростає не тільки сильним, а й розумним, бадьорим, ще й рідко хворіє.
  • Так, звичайно… – сказав Данилко невпевнено. – Про це мені розповідала мама. Іноді я із задоволенням їм овочі, особливо помідори, які додають у піцу.
  • Але піца – це багато тіста і мале-е-енькі шматочки помідорів. – усміхнено заперечив великий рум’яний Помідор.

Раптом у двері постукали.

  • Хто там? – спитала Квасоля.
  • Відчиніть, це ваші сусіди, Фрукти.

У розчинені двері  гречно увійшли Апельсин, Яблуко і Виноград.

  • Ми чули, що до вас у гості завітав хлопчик Данилко, – сказав Апельсин. – Ви вже розпитали його, чому діти неохоче їдять овочі. Тепер ми хочемо дізнатись про його смаки.
  • Данилку, скажи, будь ласка, діти люблять фрукти? – запитало зелене Яблуко.
  • Щоправда, я люблю пити фруктовий сік через соломинку. Це ж майже що фрукти, так? – розпочав виправдовуватись Данилко.
  • Так, тільки справжній сік, який щойно вичавлений, а не із яскравого пакетика, – підтвердив Апельсин.
  • Але фрукти потрібно їсти цілими, – суворо зауважило Яблуко.

Фрукти попрощалися і пішли. А Данилко дуже захотів познайомитись із мешканцями третього будинку – із Солодощами.

Овочі переглянулися:

  • Звичайно, Морквинка тебе проведе, – зауважила Картопля.

Данилко і Морквинка підійшли до третього будиночка. На ганку сиділи Морозиво, Цукерка і Тістечко.

  • Доброго дня! – ввічливо привітався Данилко.
  • Привіт, Данилку, – сумно озвалося Морозиво.
  • Привіт, – зітхнули Тістечко й Цукерка.
  • Що трапилось? – здивувався Данилко.
  • У нас проблема, – відповіло Морозиво. – Вчора до нас у гості завітав хлопчик. Весь ранок він наминав шоколадки і печиво, а на обід з’їв великий торт. Ми не знаємо, як його переконати, що їсти багато солодощів шкідливо і небезпечно. Адже коли цей хлопчик захворіє, то звинуватять нас, Солодощів, а не хлопчика, який не дотримується міри та раціонального харчування.
  • А чи можна мені познайомитись із цим хлопчиком? – стурбовано спитав Данилко.

Солодощі привели Данилка до маленького будиночка. Посеред кімнати стояв великий стіл, заставлений брудними тарілками й горнятками. За столом сидів хлопчик і тихенько плакав.

  • Ти чому такий розгублений? У тебе щось болить?
  • Та-а-ак! – крізь ридання відповів малий. – У мене болять зубки і живіт. Ще я дуже втомився, немає навіть сили встати з-за столу.
  • Що ж робити? Як тобі допомогти? – розгублено запитав Данилко.
  • Хочу до ма-а-а-а-ми! Більше не буду їсти солодощі! Ніколи-ніколи!
  • Солодке, звичайно, можна їсти, а іноді навіть потрібно, але у розумній кількості, – відповіла Цукерка, яка чула розмову.

Данилко допоміг хлопчику підвестися, і всі вийшли з будиночка.

  • Давай мені ручку, я відправлю тебе додому, – сказала Цукерка хлопчикові. Той простягнув їй долоньку – і вони зникли.
  • Сподіваюсь з ним усе буде гаразд, – сказав Данилко.
  • Йому, напевно, спочатку потрібно побувати у лікаря, – зауважило Морозиво.
  • Тобі теж пора додому, сказала Морквина, яка чекала Данилка біля будиночка Солодощів. – Усі Овочі планують кататися озером на човні Сметанки. Там ми продовжимо обговорення проблеми споживання Овочів.
  • Сметанним озером? Я, здається, зрозумів, як зробити овочі улюбленою стравою всіх дітей…

Данилко розплющив очі – перед ним була його тарілка із недоїденою стравою. Овочі майже охололи. Але Данилкові було дуже соромно, тому він заходився їсти. Тільки потім він підійшов до мами й попрохав додавати до овочевих страв сметану.

Хлопчик виріс сильним і здоровим та ніколи не забував про свої пригоди у Країні Смакоти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *