Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дистанційне навчання / Григорій Сковорода. Уроки під час дистанційного навчання. 9 клас

Григорій Сковорода. Уроки під час дистанційного навчання. 9 клас

Українська література: підруч. для 9 кл. загальноссвіт.навч. закл. / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2017.

Урок №1

Вченість – це солодкий плід гіркого кореня.

 Сократ

Тема: Григорій Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітника , поета. Його християнські морально-етичні ідеали. «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські», філософські трактати. Біблійна основа творчості Г.Сковороди ті його вчення та його вчення про самопізнання і «сродну (споріднену) працю»

  1. Дати письмові відповіді на запитання (повторення).
  1. До якого прозового жанру належать козацькі літописи?
  2. Яким літописом користувався П.Куліш для написання роману «Чорна рада»?
  3. Назвіть видатних козацьких діячів, у яких служив Самійло Величко.
  4. Чому «Історія русів» не видавалась, а ходила у списках і була дуже цінною?

2. Життя і творчість Г.С.Сковороди.

Відеопрезентація

3. Прочитайте матеріали підручника і сайту учителя та складіть біографічну таблицю Г. Сковороди.

4. Про смерть Сковороди записав Срезневський таке:

…Був прегарний день. До дідича з’їхалось багато сусідів погуляти й повеселитись. Мали також на цілі послухати Сковороди… За обідом був Сковорода незвичайно веселий і говіркий, навіть жартував, оповідав про своє минуле, про свої мандрівки, досвіди. Зачаровані його красномовством повставали всі від обіду, Сковорода щез.. Він пішов у садок. Довго ходив він по перехресних стежках, зривав овочі й роздавав їх хлопчикам, що працювали в садку. Над вечір пішов сам господар шукати Сковороду й застав його під гіллястою липою. Вже заходило сонце: останні його проміння пробивалися крізь гущу листя. З рискалем у руці копав Сковорода яму — вузьку, довгу яму. — «Що це, друже Григорію, чим то ти зайнятий?» — спитав господар, підійшовши до старого. «Пора, друже, закінчити мандрівку!» — відповів Сковорода — «і так усе волосся і злетіло з бідної голови від мордування, пора непокоїтися!» «І, брате, дурниця! Досить жартувати, ходімо!» — «Іду! Але я прохатиму тебе попереду, мій добродію, хай тут буде моя остання могила». І пішли в хату. Сковорода недовго в ній лишився. Він пішов у свою кімнатку, перемінив білизну, помолився Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали на нього з вечерею. Сковорода не з’явився. Другого дня вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб розбудити його; одначе Сковорода лежав уже холодний закостенілий.

Це було 9-ого листопада 1794 року. На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: «Світ ловив мене, та не впіймав…».

5. Характеристика творчості Г. Сковороди. (Законспектувати)

Увесь творчий доробок Григорія Сковороди, який включає 17 філософських творів, 7 перекладів, збірник «Сад Божественних пісень», «Байки Харківські», — це єдина система поглядів, єдина філософія. (Прочитати далі матеріали сайту учителя)

Однією з головних ідей філософії Г.Сковороди була ідея  « сродної праці». «Сродна праця» – запорука успіху та щастя. На думку видатного українського філософа й мислителя, кожна людина має займатись тією справою, до якої вона має потяг і схильність. Тоді її діяльність принесе не тільки особисте задоволення, але й суспільну користь. Забезпечення кожного громадянина можливістю займатись улюбленою справою – ось у чому секрет процвітаючого суспільства.

  Його творчість не є однорідною. Умовно її можна розділити на домандрівний та мандрівний періоди. Твори першого періоду є популярними, частина з них мають художньо-літературну форму. Ймовірно, вони були розраховані на відносно широке коло освічених людей. Це — згадуваний «Сад божественних пісень», «Байки Харківські», «Початкові двері до християнської доброчесності» тощо. Схоже, саме вони користувалися найбільшою популярністю — переписувалися, розповсюджувалися, деякі вірші були покладені на музику й співалися. Щодо творів «мандрівного періоду», то вони, часто завдяки своїй «затемненості», були малозрозумілими й не мали такого поширення.

Якщо візьмемо «Сад божественних пісень», то побачимо: кожна пісня (а їх є тридцять) має за епіграф біблійну цитату. Автор ніби дає зрозуміти, що пісня є інтерпретацією наведеної цитати. Г.Сковорода, поділяючи погляди неоплатоніків (про це детальніше буде йти мова далі), вважав, що є дві природи — видима й невидима. Невидиму природу допомагає нам пізнати через свій символічний світ Біблія. Тому пісні Г.Сковороди ніби представлення цієї невидимої божественної природи. Звідси й назва — «Сад божественних пісень».

Тобто Г.Сковорода свідомо протиставляє божественний ідеальний світ світу земному. Звісно, земний світ трактується як нечистий. Людина належить до цього земного світу завдячуючи своїй тілесності. Однак вона має душу, що пов’язує її зі світом горнім. І щоб полинути у цей ідеальний світ, повинна звільнитися від скверни.

«Басни Харьковские» і переважна більшість байок XVII-XVIII ст. писані прозою. Це, звичайно, не випадково: Сковорода завершує прозовий період давньої української байки. 

6. Домашнє завдання.

  •  Скласти біографічну таблицю Г.Сковороди, законспектувати матеріал, відповісти на запитання із повторення.

Урок №2

Освіта надає людині гідність, та й раб 

починає усвідомлювати, 

що він не народжений для рабства.

 Дені Дідро

Тема: Проповідування житейської невибагливості, пошуку гармонії з собою і світом. Повчальний характер і художні особливості збірки «Байки Харківські». Байка «Бджола та Шершень»

1. Дайте відповіді на питання (письмово)

 1) У кого розпочав своє навчання Г.Сковорода? Здібності до чого одразу проявив?

2) Навіщо Г.Сковорода поїхав до Петербурга? У якому віці?

3) У яких українських колегіумах викладав Г.Сковорода?

4) Як ви розумієте епітафію на надгробку Г.Сковороди? («Світ ловив мене та не спіймав»)

2. Теорія літератури.

– Прочитайте статтю підручника на с. 68.

– Запишіть визначення, законспектуйте теорію:

Байка – невелике віршоване або прозове алегоричне оповідання, що має повчальний зміст.

Алегорія – іншомовлення, двоплановість художнього зображення, коли під одним образом вгадується інший, подібний до нього певними рисами (у ролі людей виступають тварини, рослини, предмети, іноді люди).

Байка – один зі способів пізнання життєвих взаємин, характеру людини, всього того, що стосується етичної сфери людського життя. Історія байки сягає тисячоліть. Пояснюється це її поетичною змістовністю й мистецькою трансформацією, адже вона постійно знаходить нове застосування й проникає до інших літературних жанрів. У історії світової байки особливу роль відіграли твори давньогрецького байкаря Езопа – прозові притчі, апологічні алегорії, що згодом переклав латинською мовою Федр. Спадщина Езопа, як і санскритська «Панчатантра» («П’ятикнижжя», 3 ст.), була джерелом тем, мотивів, сюжетів для багатьох байкарів, зокрема українських.

  У західно-європейські літературі 17–18 ст. існувало дві школи байкарського  мистецтва: Ж. Лафонтена й Ґ. Лессінґа. Ж. Лафонтен порушив умовно-алегоричну традицію, надавши байці життєвої змістовності, невимушеності, дотепності. 

На народній основі розвивалася російська байка 18 – поч. 19 ст. Вершиною її  розвитку є творчість І. Крилова. Жанр байки має давню й багату традицію в Україні ще в шкільних поетиках і риториках 17–18 ст.

  Справжньою перлиною байкарського мистецтва є «Басні харковскія» (1753–85) Г. Сковороди. У 19ст. П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка збагатили цей жанр, наповнивши його новими життєвими реаліями. Найвищого розвитку українська байка досягла у творчості                    Л. Глібова.

3. Байка «Бджола та Шершень»

– Прочитайте байку (с.67-68)

– Запишіть наведені слова Епікура: «Подяка блаженій натурі за те, що потрібне робить неважким, а важке – непотрібним» (с.68)

4. Літературний паспорт (записати)

Тема: розповідь про важливу роль праці за покликанням (тема «сродної» праці), розкриття суперечності між трудовим способом життя і паразитичним існуванням. 

Ідея: уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження паразитичного способу існування. Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці).

Жанр: літературна байка.

 Алегоричні образи: Бджола (алегоричний образ працьовитої, мудрої, досвідченої людини); Шершень (алегоричний образ людини лінивої, яка звикла користуватися результатами чужої праці). 

Композиція: основна частина — оповідна (короткий діалог між Бджолою та Шершнем); «сила» –  дидактична частина (мораль), де автор на конкретних прикладах пропагує ідею «сродної» праці, наголошує, що немає нічого кращого для людини, як жити за своєю природою. Мораль («сила») байки значно більша за оповідну частину. 

Примітки: Байка присвячена темі «сродної» праці (автор висловлює свої погляди на життєву необхідність працювати за природними нахилами, здібностями). Твір входить до збірки «Байки Харківські».

5. Домашнє завдання.

Вивчити с. 68, конспект матеріалу; відповісти на поставлені запитання

Урок №3

Порядок найбільше допомагає ясному засвоєнню.

 Марк Туллій Цицерон

Тема: «Всякому місту – звичай і права» (Із «Саду Божественних пісень»). «De libertate». «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу». Притчі Г. Сковороди.

  1. Відповісти письмово на запитання.
  1. У формі чого складена байка Г.Сковороди «Бджола і Шершень»?
  2. Яка проблема розглядається у цій байці?
  3. Наведіть цитати, які характеризують спосіб життя Бджоли та Шершня.
  4. У чому бачить автор щастя людини?

2. «Всякому місту – звичай і права» (Із «Саду Божественних пісень»).

  • Прочитайте вірш Г.Сковороди (с. 69-70)
  • Прочитайте критичну статтю підручника до цієї поезії (с. 70-71)

3. Літературний паспорт (записати)

Г.Сковорода

«Всякому місту – звичай і права»

Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління. 

Ідея: ушанування справжніх життєвих цінностей; засудження і висміювання моральних вад тогочасного суспільного життя; поштовх до розуміння, що життєва суєта не дає можливості людині збагнути суть життя. 

Рід літератури: лірика. 

Жанр: філософсько-сатирична поезія. 

Художні особливості: художній напрям — бароко. Вірш побудований на виразній антитезі, що є характерною ознакою бароко. Остання строфа підсумовує полеміку двох життєвих настанов — тілесної й духовної. Мірилом справжньої вартості, істинності цих цінностей є смерть (мотив смерті теж притаманний для поезії бароко).

4. «De libertate».

  • Прочитайте вірш Г.Сковороди (с.70)
  • Прочитайте критичну статтю підручника до цієї поезії (с.71)

5. Літературний паспорт (записати)

Г.Сковорода

«De libertate»

Тема: роздуми про волю як найбільшу суспільну цінність і про                      Б. Хмельницького як взірця боротьби за свободу.

 Ідея: возвеличення свободи як найбільшої суспільної цінності; прославляння Б. Хмельницького, борця за свободу рідного народу, яка є найбільшим багатством людини. 

Рід літератури: лірика

Вид лірики: філософсько-громадянська 

Жанр: ода. 

Художній напрям — бароко.

Для ліричного героя воля — найбільше багатство, найвища цінність. У протиставленні золота і свободи, на думку автора, перемагає свобода. Уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький; його і прославляє автор у цій поезії.. 

Понад двадцять віршів Сковороди не ввійшли до збірки «Сад божественних пісень». Серед творів, що не увійшли до цієї збірки, особливо примітною є ода «De Libertate» («ПРО СВОБОДУ» — лат.), у якій він привітав національно-визвольну боротьбу рідного народу на чолі з Богданом Хмельницьким. Поет виступає тут співцем волі: «Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото». Оспівуючи волю як найбільшу цінність у період посилення кріпацтва, автор виявляє громадянську мужність.

 Г. Сковорода стверджує, що лише за умови здобуття волі людина почуватиметься щасливою і ніяке золото не замінить свободу. Цілком несподіваною є кінцівка твору, у якій автор прославляє Богдана Хмельницького як батька свободи, як героя: «Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!» Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю і незалежність рідного краю, у часи жорстокої реакції було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої громадянської мужності.

6.  «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу». (Прочитати)

ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВІТ

 Стислий переказ, виклад змісту

* * *

…Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станів і благословенних видів промислу, які не суперечать божому і людському законові, а складають плодоносний церкви, ясніше кажучи, суспільства, сад, як окремі частини складають годинниковий механізм.

Мова моя тоді спокійніша, коли кожна людина не лише добра, але і споріднену собі всіма сторонами знаходить роботу. Се і є бути щасливим, пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба — се благодійство і послуга. Не дивно, що в стародавніх римлян як потреба, так і благодійство означалося словом officium, тобто моральний обов’язок.

Найдобріша людина тим неспокійніша і нещасніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: “Веселощі серця — життя для людини, і радість людська — є довгоденність”(Сирах).

Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів і родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов’язки? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з’явиться працездатність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа — всьому початкова причина і рушійна сила. Вона і є матір’ю бажання. Бажання ж — започаткування, схильність і рух. Бажання, за приказкою, сильніше неволі. Воно прагне до праці і радіє з неї, як зі свого сина. Праця — живий і невсипущий рухусієї машини, доки не довершиться справа, що сплітає творцеві своєму вінець радості. Коротко кажучи, природа наснажує до діла і зміцнює до праці, роблячи її солодкою…

Скажу тобі: коли бажаєш, щоб син твій охоче й безпомилково виконував свої обов’язки, мусиш сприяти йому під час вибору звання, відповідно до його якостей. Сто спорідненостей — сто звань, а всі почесні, як законні.

Хіба не знаєш, що маєтність — від чесно виконаних обов’язків, а не обов’язки від маєтності залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто віднаходить маєтність, а високе — губить?

Не дивись, хто вище і хто нижче, хто видніше і незнатніше, багатше й убогіше, але дивись на те, що з тобою споріднене. Вже ми казали, що без спорідненості все ніщо…

Коли володар маєтків живе щасливо, не тому він щасливий, що володіє ними: щастя до маєтків не прив’язане.

Коли казати про володіння за спорідненістю, слід розуміти і види всіх зовнішностей. Зовнішнє те, що лежить поза людиною: Грунт, рід, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби світу. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цілком можеш бути щасливий. Він без світу ніщо, а світ без нього — щось, без чого не можна бути щасливим і в едемськім раю.

7.Прочитати і вивчити основи філософського вчення Г.Сковороди (підручник, с. 72-73)

8. Проаналізувати наведені на с. 74 афоризми Г. Сковороди.

9. Прочитайте та проаналізуйте притчу «Собака і Вовк»

У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі. Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі.

 — Прошу мене любити та жалувати, панове мої,— казав Вовк з удаваною чемністю.— Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите мені бути третім вашим товаришем. Вважатиму це собі за велику честь. 

Потім понарозказував їм про славних і багатих предків своїх, про модні науки, в яких стараннями батьків був вихований. 

— Коли ж,— додав Вовк,— родом та науками хвалитися серед розумних вважається за дурість, то маю кращі гідності, щоб ви мене оцінили і полюбили. Я на обох вас схожий, а голосом і волосом — на пана Фірідама… В одному лише не криюся, що маю хвіст лисячий, а погляд вовчий. 

Левкон відповів, що хоч Тітир на них зовсім не схожий, однак є третім для них другом, що він без Фірідама ніякого діла не починає. Тоді Фірідам сказав таке:

 — Голосом і волосом ти справді на нас схожий, але серце твоє далеко стоїть. Ми стережемо вівці, задоволені вовною і молоком, а ви з овець шкуру здираєте і їсте їх замість хліба. Найбільше ж не подобається нам дзеркало душі твоєї — хитрий погляд твій, що скоса на баранця позирає, який онде ходить неподалік.

 Сила: І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть,— ось де справжня любов і єдність…

10. Домашнє завдання

– Записати літературні паспорти творів; вивчити с. 69-74

– Дати письмову відповідь. Яку людину можна впізнати у алегорії Вовка? Наведіть цитату, яка характеризує його вдачу. Чим вам симпатичні люди, які схожі на Левкона і Фірідама?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *