Нова українська література. Урок під час дистанційного навчання. 9 клас

Радимо прочитати

Повторення вивченого. Матеріали до уроків під час дистанційного навчання. 9 клас

Травень 16, 2021

Текст. Матеріали до уроків під час дистанційного навчання. 9 клас

Травень 16, 2021

Складні речення із різними видами зв’язку. Матеріали до уроків під час дистанційного навчання. 9 клас

Травень 16, 2021

Українська література: підруч. для 9 кл. загальноссвіт.навч. закл. / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2017.

Навчання без роздумів – шкідливе,

 роздуми без навчання – небезпечні.

 Конфуцій

Тема:                                Нова українська література.

Суспільно-історичні, культурні обставини. Літературний процес кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Розвиток фольклористики, етнографії. Основні художні напрями (класицизм, романтизм, початкові форми реалізму, бурлескна стильова течія). Визначні українські письменники.

1. Прочитати статтю підручника с. 76-78.

2. Основні стильові напрямки кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. (Законспектувати основне)

Класицизм

(лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. Виник у Франції. Сформувався під впливом Відродження і Бароко: Відродження – ідеал, а Бароко він протиставляється. Пізній класицизм, що отримав назву ампір (поширився в 1-й третині ХІХ ст.), засвоює масштабність характерну для бароко і набуває рис парадності й пишності.

В культурі панує епоха, яка отримала назву – епоха Просвітництва. Це визначило основний зміст стилю класицизму: Свобода, Розум, Обов’язок, Мораль були проголошені головними засадами людського життя. Людина епохи Просвітництва – гармонічно розвинена, визнається суспільством, рішуче долає пристрасті і сумніви, готова пожертвувати особистим благополуччям заради спільного блага. Такий зразок для наслідування був необхідним в період формування абсолютної монархії, також він підходив і для громадянина республіки, що об’явила про свободу, рівність,і братерство.

Особливості культури

Головне завдання классицизму – створення значного монументального мистецтва, яке втілює ідею об’єднання нації навколо трону, виховує народ. Особисті інтереси й почуття підпорядковуються державним (на першому місці держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Складаються строгі норми поведінки – бурхливий вираз почуттів вважається непристойним і є ознакою низького походження чи поганого виховання. Вища чеснота людини – виконання обов’язку, служіння державі. У творах мистецтва виникає образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості й держави.

Головна тема мистецтва класицизму – торжество суспільного начала і громадянського обов’язку над особистими порухами і почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася недостойною високого мистецтва, що панує серед витонченого придворного суспільства.

Творам цього стилю притаманні:

• ясність і простота у вираженні змісту;
• стриманість в емоціях і пристрастях, гідність і раціоналізм в діях героїв (прагнення діяти правильно);
• неуклінне слідування визначеним зразкам (Античність);
• ідеалізація – прагнення показати скоріше ідеал, ніж реально існуючу людину, втілюється людина ідеальна і ззворні, і морально, і духовно. Навіть історичний персонаж не дуже схожий на свій реальний прототип.
• прагнення показати не реальну природу, а «покращену»; таку якою вона мала би бути.
• дотримання симетрії і гармонії в композиції твору;
• твори Класицизму логічні, легко розділюються на частини; формується струнка система образів, жестів, засобів виразності; чіткість і стрункість не лише в самих творах, але й в самих правилах і жанрах. Поділ жанрів на «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія)  та «низькі» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма)..

Для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця)

Романтизм (фр. Romantisme)

Назва терміна “романтизм” вказує на зв’язок із середніми віками, коли в літературі був популярний жанр лицарського роману. Романтизмом прийнято називати напрям у мистецтві, який виник у країнах Західної Європи наприкінці XVIII – поч. XIX ст.

Назва виникла від французького слова “romantisme”, яким позначалося щось таємне, дивне, нереальне.

Романтизм – напрям у літературі та мистецтві І чверті XIX ст., котрий характеризується зображенням ідеальних героїв і почуттів. Для нього характерними є відчуття хиткості світу, розчарування в революції.

Сутність романтизму: незвичайні герої у незвичних обставинах.

Уперше термін згадується в 1650 р. В Іспанії це слово спочатку означало ліричну і героїчну пісню-романс. Потім епічні поеми про лицарів – романи. Саме слово “романтичний” як синонім “живописний”, “оригінальний” з’явилося у 1654 р. Його вжив француз Бальданепарже.

Письменники-романтики відійшли від традицій класицистів, що наслідували все античне.

Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів – балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Сентименталізм

Сентименталізм — напрям у європейській літературі, другої половини XVIII — початку ХІХ ст., що характеризується прагненням, відтворити світ почуттів простої людини й викликати співчуття читача до героїв твору. Сентименталізм розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму.

Реалізм

(лат. realis – – речовий, дійсний) — напрям у літературі і мистецтві, який полягає у правдивому, об’єктивному і всебічному відображенні. В епоху середньовіччя реалізмом називали один із напрямів середньовічної філософії, який приписував абстрактним поняттям реальне існування. У XVIII ст. під реалізмом розуміли тип мислення і поведінки (практичний), який відрізняється від типу мрійника, “ідеаліста”. Реалістами називали людей, які ставили перед собою таку мету, яку можна було досягти.

3. Домашнє завдання.

Вивчити с. 76-78; законспектувати і вивчити поданий в уроці матеріал по стильових течіях у літературі.