Нехворощ Глава перша про те, як я скоїла дурість Будинок манив і тривожив. Не будинок, а замок. Триметрові стіни у дві цеглини, у зріст людини вікна. І столітні дерева скриплять, гудуть завивають. Стіни будинку пофарбовані у світло-зелене. Тут більше десятка зелених кольорів. Доки я дивуюся величі цієї споруди, доки торкаюся …
Детальніше »ЛРК. Наодинці з лисеням, у проваллі, засипаному листям. Не кидай мене самого в полі. Неба дістати. Любов Пономаренко
Наодинці з лисеням, у проваллі, засипаному листям Бачиш, любий, тебе знову немає в місті. Десь ти поїхав на світанку. Закричала брама, колеса машини легко розітнули нічні калюжі. Ти вже був у кінці провулку, коли вимкнули світло в твоїй кімнаті. В машині стало темно, як у норі. Я це відчула, бо …
Детальніше »ЛРК. Земляне серце. І сонце піде геть. Навпроти, по той бік вулиці. Любов Пономаренко
Земляне серце Висока, як розчахнута груша, стара жінка давно одержувала свої сорок п’ять пенсії, але промишляла зіллям, виливала переляк, шептала од золотухи, зубів, бородавок. У неї в городі, крім картоплі, цибулі, соняхів, ще росло мільйон грибів, грибків і грибочків. Грибниці переплелися дерном, розсадник більшав, але ніхто ще не здогадувався, що …
Детальніше »ЛРК. Дерево облич. До схід сонця в тютюновім магазинчику. Домаха і камінь. Любов Пономаренко
Дерево облич 1 Породивши на світ каліку, станеш калікою сама. Чи полощеш на воді пелюшки, чи топиш у печі, чи вишиваєш — голова ніколи не спочиває. А за рік чи два все вигорить усередині, і ходиш по землі, мов ударена громом: кора ще ціла, а тіла вже давно нема. Так …
Детальніше »ЛРК. Гер переможений. Голуби на дзвіниці. Дві в колодязі. Любов Пономаренко
Гер переможений Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: “Шнель, бидлота, шнель!” Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з …
Детальніше »За мить щастя. Олесь Гончар
За мить щастя Олесь Гончар Новела —————- У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод – храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив’яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби …
Детальніше »Ліна Костенко. Поезії.
Ліна Костенко Наприкінці п’ятдесятих років на українському поетичному небосхилі зійшла нова зоря… Дивно, що й досі астрономи не назвали одну з планет її ім’ям – Ліна Костенко. Народилася Ліна Василівна 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині у вчительській сім’ї. Закінчивши середню школу в Києві, вчилася у Київському …
Детальніше »Балада про соняшник. Іван Драч
Іван ДрачБалада про соняшник + БОНУС аудіозапис від проєкту sluhay.com.ua В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він …
Детальніше »ТРИ ЗОЗУЛІ 3 ПОКЛОНОМ Г. Тютюнник
Текст + БОНУС аудіозапис від проєкту sluhay.com.ua Любові всевишній П р и с в я ч у є т ь с я ТРИ ЗОЗУЛІ 3 ПОКЛОНОМ Г. Тютюнник Я виходжу з-за клуба, в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розвантажив з хлопцями-однокурсниками, то й купив) і з чемоданчиком у руці. І …
Детальніше »Дивимось екранізацію “скромного оповідання” Осипа Турянського ПОЗА МЕЖАМИ БОЛЮ. ПОВІСТЬ-ПОЕМА
Присвячую моїй дружині й моєму синові ПЕРЕДНЄ СЛОВО Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю …
Детальніше »
Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни Чернігівський ліцей 32. Розроблено для дистанційного навчання та спілкування з учнями.