Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни Чернігівський ліцей 32. Розроблено для дистанційного навчання та спілкування з учнями.
Радимо прочитати
1. Завдання для творчого пошуку.
Існує кілька версій походження назви міста Чернігів, але найромантичніша з них пов’язана з легендою про князя Чорного. Він правив тут у Х-му ст. і мав дочку на ім’я Чорна або Цорна.
За легендою, князівна відзначалася дивовижною вродою, полюбляла їздити верхи, полювати, була прекрасною лучницею. Чутки про красу дівчини дійшли до хазарського Кагана – князя, котрому князь Чорний платив данину. Каган надіслав до Чернігова сватів з багатими подарунками, та горда князівна відмовилася вийти заміж за ворога свого народу. Каган намагався захопити Чернігів штурмом і заволодіти дівчиною силоміць, але міщани мужньо відбивали атаку за атакою. Хазари йшли напролом, однак вирішили спробувати взяти місто облогою. В той час князь Чорний посварився з великим Київським князем Олегом і чекати на допомогу йому не було звідки. Тому він вирішив прорвати облогу, поки людських сил , харчів і води в місті було ще достатньо. Та лише князь зі своєю дружиною і народним ополченням вийшов за міські мури, зграя зрадників увірвалася до кімнати дівчини. Вона жила на найвищому поверсі терема, котрий, як оповідала легенда, був таким же високим, як старі дуби, що росли навколо нього. Князівні вдалося вбити кількох нападників, але закінчилися стріли – і дівчина викинулася з вікна.
2. Завдання для творчого конструювання. «З’єднай частини складносурядного речення»
- Красива ця легенда, але назва міста з’явилася не тоді.
- Перша письмова згадка про Чернігів датується 860-м роком, а це значно раніше за події, описані у переказі.
- Дослідники схиляються до думки про назву міста від імені вождя місцевого племені або першого поселенця, а звали його Черніга або Чернега.
- Місто оточували густі ліси, здалеку схожі на суцільні чорні нетрі, і, за припущеннями істориків, звідси походить назва Чернігів.
- У найвідомішій руській билині про Іллю Муромця і Солов’я-розбійника описується битва богатиря з ворожою силою під містом Черніговом, а потім у густому лісі, із самим Солов’єм-розбійником.
- Перші поселенці з’явилися тут ще в 4-му тисячолітті до нашої ери, а віднайдені тут в урочищах Ялівщина і Татарська Гірка поселення епохи бронзи вказують на заселення території міста ще в 2-му тисячолітті до нашої ери.
- На крутих схилах Десни і Стрижня, порізаних глибокими ярами, вже в 1-му тисячолітті нашої ери існувало кілька поселень сіверян, проте в межах давньої центральної частини Чернігова на Валу, на Єлецьких і Болдіних горах та в інших місцях археологи знайшли багато свідчень про існування людських домівок.
- Поступово об’єднуючись, вони поклали початок Чернігову, та протягом Х-ХІІІ-го ст. він став другим після Києва економічним, політичним і культурним центром Київської Русі.
- Вперше Чернігів згадується у «Повісті минулих літ», а йдеться про перший договір Русі з Візантією, укладений влітку 860 року князем Аскольдом після успішного походу київського війська на Константинополь.
- Греки зобов’язувалися платити данину Києву і Чернігову, і це свідчить про важливе значення головного міста сіверян.
3. Учитель:
Близько 907-го року київський князь Олег у результаті іншого походу на Візантію зобов’язав греків: «даяти уклады на руские грады: первое на Киевъ, та же на Чернигов, на Переяславь, на Полтескъ, на Ростов, на Любечь и на прочая грады: по тем бо городамъ седяху велиции князи под Олгом суще».
- У договорі 944-го року, підписаного з Візантією Ігорем, Чернігів також згадується на 2-му місці, та Візантійський імператор Констянтин Багрянородний серед найважливіших торгівельних міст Русі (середина Х-го ст.) знову ж таки згадує Чернігів.
- Швидкому зростанню Чернігова сприяло вигідне географічне розташування в басейні Десни та її притоки Снов і Сейм, також по Десні і Дніпру Чернігів підтримував зв’язок з Києвом, а далі з Візантією.
- Десна, крім того відкривала вихід до земель у верхів’ях Волги й Оки, хоча чернігівські купці були частими гостями у Новгороді, а по волго-донському шляху Чернігів підтримував зв’язок з арабським сходом.
- Давній Чернігів у період розквіту займав площу понад 200 га, та основу господарського життя міста складали ремесла, землеробство і торгівля.
4. «Дай відповідь складносурядним реченням». Робота у групах.
«Історики»
– Хто зруйнував давньоруське місто Чернігів?
1)У жовтні 1239 року до Чернігова підступила орда хана Менгу, та на допомогу оточеному місту намагався пробитися князь Мстислав Глібович, другий брат чернігівського князя Михайла Всеволодича.
2)Під Чернігівськими мурами почалася запекла битва, але 18 жовтня 1239 року орди Батия захопили і спалили місто: «град взяша и запалиша огнем».
3)Археологи віднайшли сліди великої пожежі, залишки зруйнованих та обгорілих будинків, палацових будівель, і трагічні відомості з літописів підтвердилися.
4)Загарбники перетворили Чернігів на руїни, а більшість його мешканців монголи убили або забрали в рабство.
5)Місто було пограбоване і спустошене, однак лише через чотири століття виросло до території, яку займало на початку ХІІІ ст.
5. «Найкмітливіші» Побудувати речення із крапкою з комою (читати речення до крапки з комою) доставити сполучник —-робота у парах
1)У центрі Валу розташований Преображенський собор, відомий як Спас Чернігівський, ровесник храму Святої Софії в Києві, яких до нас дійшло лише три, враховуючи Новгородську Софію; а
поруч зі Спаським собором стоїть давньоруський храм на честь перших святих нашої землі – страстотерпців Бориса і Гліба, та протягом 200 років в склепі під Борисоглібською церквою лежали нетлінні мощі святителя Феодосія Чернігівського.
2) За Борисоглібським собором стоїть відомій Чернігівський Колегіум – учбовий заклад, відкритий у 1700 році святителем Іоаном Тобольським; та
найближча до Валу святиня — церква святої великомучениці Катерини, освячена 1715 року на спомин про козаків Чернігівського полку, що загинули під час походу армії Петра Першого на Азовську фортецю.
6. Вікторина. Бліц-опитування. «Учитель»
Чернігів древній
Чернігів древній став понад Десною,
Собор між зелені, як диво, вирина.
Над вічною і світлою рікою
Не змовкла ще історії струна.
І якщо ти не маєш супокою
І владно зве тебе зелена сторона,
Хай спогад про Десну тебе не обмина,
Антоній із печер махне тобі рукою.
У кожного в житті є суєтна пора,
Коли відходить в далеч Болдіна гора
І ти у вічність не прочиниш браму.
Та вже коли безвихідь, розпач, край,
То кидай все, в Чернігів поспішай,
Бо всі дороги тут ведуть до храму.
Іван Коваленко