Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дистанційне навчання / Тарас Григорович Шевченко. Уроки під час дистанційного навчання. 6 клас

Тарас Григорович Шевченко. Уроки під час дистанційного навчання. 6 клас

Українська література: підруч. для загальноосвіт. навч. закладів. 6кл. / Л.Т. Коваленко. – К.: Видавничий дім “Освіта”, 2014

Урок №1

Знати хочуть багато, добувати знання – не всі.

Тема: Тарас Шевченко. Відомості про перебування поета у Санкт-Петербурзі. Провідний мотив вірша «Думка» («Тече вода в синєє море…»)

  1. Презентація «Відомості про перебування Т.Шевченка у Санкт-Петербурзі»

http://www.myshared.ru/slide/766102/

2. Опрацювання матеріалів підручника на с. 57-58 (Прочитати, запам’ятати)

3. Опрацювання завдання 3, с.59 (Прочитати, запам’ятати)

Навчання Т.Шевченка у майстра Ширяєва

Перебування в Петербурзі відкривало перед Шевченком нові можливості для розумового, духовного розвитку. В його становищі назрівали неминучі зміни. З підліткового «козачкового» віку він уже виріс, не лишивши панові жодних надій на те, що з нього може вийти спритний, слухняний лакей. Невгамовною пристрастю юнака лишалося прагнення малювати, стати художником. Він невідступно прохає П. Енгельгардта дати йому можливість вчитися малярству. Зрештою 1832 р. П. Енгельгардт віддав його на навчання до одного з майстрів петербурзького малярського цеху В. Ширяева.

В. Ширяєв був випускником Арзамаської художньої школи академіка О. Ступіна і вчився в рисувальному класі Товариства заохочування художників у Петербурзі, з легкої руки пізнішого Шевченка-академіста часто недооцінюється шевченкознавцями як митець-декоратор. Д. Антонович пише: «[Майстерня Ширяєва] об’єднувала і майстерство артиста і техніка-маляра, як це було в старі часи добрих мистецьких традицій, в часи фрескістів і декораційних майстрів, часи, коли такі майстри, як Рафель, не вважали дня себе за пониження розписувати орнаментами лоджії Ватикану. Отже, майстерня Ширяєва була мистецько-декоративною майстернею, що компонувала розписи стін та плафонів, виготовляла трафарети й виконувала саме малювання. З автобіографічної повісті Шевченка знаємо, що «для всіх орнаментів та арабесків, що оздоблюють плафон Великого Театру, рисунки» зробив Шевченко. З іншого її місця довідуємося, що іноді проекти орнаменту робив Шевченко, а сам Ширяєв з тих проектів витинав трафарет. Розуміється, під час більших замовлені, Ширяєв мусив наймати для технічної допомоги і простих малярів […]. Пізніше Шевченко звисока називає Ширяєва «цеховим майстром», і в цьому терміні «цеховий» чується певна погорда, мовляв — «ремісник». Треба мати на увазі, що саме в добу академізму в артистів було звичаєм відмежовуватися від ремества, проводити різницю між артистом і ремісником, між мистецтвом і ремеством, і ознакою хорошого тону для артиста було цуратися ремества і погорджувати ним.»

Слід гадати, що загальний термін цього контракту, очевидно, становив вісім років і, мабуть, так само складався з двох частин: чотирьох (як зазначив в автобіографії поет) чи, ймовірніше, п’яти років навчання і трьох років відробітку В. Ширяеву. З повісті «Художник» видно, що на момент викупу з кріпацтва Шевченко ще перебував у В. Ширяева і контракт на нього між майстром та П. Енгельгардтом довелося розірвати достроково.

4. Читання та опрацювання поезії «Думка».

Підручник, с. 59

Літературний паспорт (записати).

Т. Шевченко «Думка» (1838) 

Тема: пошуки долі молодим козаком.

Ідея: співчуття молодому самотньому козаку, який закинутий долею далеко від рідної землі.

Основна думка: у чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце.

Жанр: лірична поезія

5. Теорія літератури (записати).

Думкажанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини ХІХ ст.

6. Робота над ідейним змістом поезії (записати).

Віршем «Тече вода в синєє море…» Шевченко започаткував одну з основних тем своєї лірики – проблему змагання героя з долею; однозначність фатального вирішення конфлікту цілком відповідала народнопісенним жанровим канонам «думки».

  • Виконати завдання 4-5, с.59 (усно)

7. Домашнє завдання.

  • Випишіть із вірша постійні епітети (завдання 7, с.59), виконати завдання уроку.

Урок №2

Освіта надає людині гідність, та й раб починає усвідомлювати,що він не народжений для рабства. 

Дені Дідро

Тема: Історична основа поеми «Іван Підкова». Патріотичні мотиви, героїчний пафос твору, зображення в ній історичного минулого

  1. Історична основа поеми. 
  • Прочитайте статтю

ІВАН ПІДКОВА – ЛЕГЕНДАРНИЙ КОЗАЦЬКИЙ ОТАМАН

Якщо вірити підпису під єдиним, що зберігся у польському альбомі початку XVII сторіччя, портретом Підкови, він «був таким сильним, що не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увітнув таляр у дерев‘яну стіну, то його треба було вирубувати. Узявши за заднє колесо, він зупинив повіз, запряжений шестериком коней. Дишель ламав об коліно. Узявши зубами бочівку меду, перекинув її через голову. Узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота».

Хоробрий Іван Підкова (орієнтовно 1533 – 1578, Львів) був козацьким отаманом і навіть господарем Молдавії. Одним із перших (1578 р.) розповів світові про Підкову італієць Алессандро Гваньїні з Верони, тоді – ротмістр польського війська, в «Описі Європейської Сарматії», виданому в Кракові латинською мовою і перевиданому в різних країнах. Протягом тривалого часу твір Гваньїні був на Заході популярним джерелом інформації про Україну й козаків, а у XVII-XVIII ст. мав великий успіх і в Україні.

За словами Гваньїні, запорізький козак Іван Підкова нібито був рідним братом загиблого в жорстокій боротьбі з турками молдавського господаря Івоні Води (1574 р.), якого активно підтримували українські козаки з гетьманом Свірговським. Ще немовлям його буцімто відбили у татар козаки і виховали як годиться – хоробрим воїном. Годували, напевне, волошанина (тобто молдаванина) добре, бо сили він і дійсно був незвичайної – ламав руками підкови, за що й отримав своє прізвисько. Потім він брав участь у морських походах Самійла Кішки і не один раз завдавав шкоди турецьким оплотам на Чорному морі – Очакову, Кафі, Гезлеву.

Коли володарем став Петро VI Кульгавий, який провадив протурецьку політику, невдоволена його правлінням молдавська знать запропонувала Підкові трон господаря – надіслала листи київському воєводі К.Острозькому й барському старості, прохаючи надати Підкові допомогу лише до Дністра, де вони самі чекатимуть його з військом. У Барі до Підкови пристали шляхтич Копицький, який двадцять років жив і воював серед козаків, та молдаванин Чапа. Вони привели до Підкови гетьмана Якова Шаха і 330 козаків, і з цими силами Підкова вирушив на Молдавію. Однак почувши, що проти них іде господар Петро Кульгавий із численним військом і гарматами, Підкова відійшов в Україну.

Господар Петро й султан Мурад ІІІ негайно звернулися до польського короля Стефана Баторія з протестом, і той наказав коронному гетьманові й місцевим магнатам схопити Підкову. Боболецький спробував це зробити, але Підкова з 50 козаками зайняв вигідну оборонну позицію на броді під Немировом, і поляки відступили. Підкова зі своїм загоном спокійно в‘їхав до Немирова. Боболецький спробував діяти через підстаросту, але отримав відповідь: «Я не можу тобі його видати, але й не бороню його, візьми його собі, якщо хочеш». Тим часом до Підкови знову приєдналися 600 запорожців наказного гетьмана Якова Шаха, і він ще раз спробував здобути Молдавію. Коли Підкова прийшов до Сорок, «чернь його привітала як пана».

А битва під Яссами проти переважаючих військ турків і Петра Кульгавого навіть може служити взірцем козацької тактичної майстерності. Воєвода поставив попереду свого війська 500 яничарів з гарматами й вогнепальною зброєю. Однак козаки, помітивши дим від запалених гнотів, за командою впали на землю за мить перед турецьким залпом. Турки, подумавши, що ті побиті, кинулись на козаків. Але хитрі козаки, підхопившись, одночасно вистрелили з рушниць, поклавши на місці 300 вершників. Решта кинулася, як зайці, на всі боки. Після цієї невдачі Петро Кульгавий втік до свого брата, волоського господаря, й попросив допомоги в Порти.

Підкова ж за підтримки місцевих мешканців намагався налагодити життя Молдови, і найпершим його кроком стало звільнення усіх в‘язнів. Тим часом за наказом султана Петро Кульгавий отримав значні підкріплення. Коли турки й Петро підійшли до Ясс, молдавсько-козацьке військо виступило назустріч. Козацька розвідка, вислана Шахом, сповістила, що турки погнали перед військом череди худоби, «бажаючи піший люд страхувати худобою», а перед худобою турки вислали вершників, що мали своїм гарцюванням спровокувати противника на атаку. Натомість козаки висунули вперед стрільців із рушницями. Ті вистріляли «гарцівників», а потім вогнем змусили худобу повернути назад. Задум турків обернувся проти них самих. Використовуючи замішання в лавах ворогів, Підкова й Шах ударили з флангів і завдали Петрові нищівної поразки. Колишній госпорад ледве зміг утекти з поля бою. Однак Підкова не зміг скористатися з перемоги, бо проти нього вийшло велике семигородське військо. Забравши 14 гармат і щонайкращі речі, Підкова повернувся в Україну.

Однак у Немирові брацлавський воєвода Збаразький запропонував своєму гостеві Підкові поїхати до короля й пояснити ситуацію. Вмовляв козака і коронний гетьман, який мав королівський наказ за всяку ціну схопити Підкову. Потім він без сантиментів просто арештував і доставив Підкову до Варшави, на сейм. Король хотів стратити його негайно, але шляхта «дуже шкодувала того Підкову, як доброго мужа».

Але після сейму Підкову послали до в‘язниці в Раві, а потім усе ж стратили у Львові на вимогу султана. Закінчуючи розповідь про Підкову, Алессандро Гваньїні підсумовує: «Це був завжди й зараз є дуже помічний і войовничий козацький народ проти всіх неприятелів коронних, литовських і руських, особливо проти турків і татар, які часто, вдираючись на Україну з азійських степів, перед тим чинили великі шкоди, як про це пишуть усі хроніки. Але тепер ці войовничі молодці тим поганським бусурманам немало псують забаву».

Навіть агент тосканського герцога Ф.Талдуччі зауважував, що страта Підкови «накликає ганьбу на польське королівство». У своїй реляції Талдуччі повідомляє й такі подробиці: «… сам король у день страти раненько виїхав з міста під тим приводом, що вирушає на полювання і буде відсутнім два дні». Виїжджаючи, він наказав, щоб усі в фортеці були при повному озброєнні, в тому числі і його охорона, і щоб брами були замкнені. Король побоювався, що козаки спробують визволити свого вождя зброєю.

Після від‘їзду його величності, коли було виконано всі необхідні розпорядження, перед 14 годиною Підкову привели на площу. Талдуччі зі слів довіреної особи детально описав мужню поведінку Івана Підкови перед стратою. Він не був зав‘язаним, і ніхто не тримав його рук за спиною, – це йому дозволили з королівської ласки. При оголошенні смертного вироку стояв великий гамір через гуркіт барабанів і гомін людей.

Підкова обійшов два рази площу, погладжуючи бороду й дивлячись на люд, показуючи, що нітрохи не боїться смерті. Він попросив тиші і, досягши цього, мовив такі слова: «Панове поляки! Мене привели на смерть, хоча в своєму житті я не вчинив нічого такого, за що заслужив би такого кінця. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо і як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв на добро й користь своєї батьківщини, і було в мене єдине бажання – бути їй опорою й захистом проти невірних, і діяти так, аби вони лишились у своїх краях і не переходили Дунай. Але цей мій добрий намір не міг бути виконаним, і Бог знає чому: особливо ж мені заважав той, з чиєї волі мене привели на страту, та я сподіваюся на Бога, що мине небагато часу, і він – продажний хан – дістане відплату за мою невинну кров. Мені нічого невідомо окрім того, що я повинен вмерти, тому що турок, невірний хан-язичник, наказав вашому королеві, його підданому, здійснити страту, і ваш король дав таке розпорядження. Та врешті-решт це для мене не має ніякого значення, одне запам‘ятайте, що мине небагато часу, і те, що діється зараз зі мною, станеться і з вами, і з вашим добром, і голови ваші й ваших королів відвезуть у Константинополь, як тільки невірний хан-бусурман таке накаже… Прошу вас, аби моїм слугам і товаришам, таким чесним, як і я, після моєї смерті не чинили жодних перешкод, тому що, по-перше, вони порядні люди. Крім того, вони чесно служили республіці, отже, заслуговують не лише того, аби ніхто не завдавав їм образи, але й того, щоб їх нагородили за їх заслуги… І ще попрошу вас, оскільки ця безчесна людина (вказуючи на ката) негідна торкатися мого тіла при житті, не дозволяйте йому доторкатися до нього і після смерті, лишивши це моїм людям, які перебувають тут лише для того, аби віддати мені цю останню послугу».

Один із них підійшов до нього з великою шклянкою вина і подав шклянку, яку він узяв з радістю й надпив великим ковтком. Тоді звертаючись до того, від кого взяв шклянку, він, за звичаєм його батьківщини, сказав, що п‘є за його здоров‘я і всіх його товаришів. Після цього він знову перейшовся туди і назад і пішов до місця страти. Побачивши жмут соломи, на яку він мав стати колінами, голосно мовив: «О господи, невже я негідний схилити коліна на щось благородніше?» – повернувся до своїх людей і сказав: «Підіть до моїх речей і принесіть мені килимок, який в мене ще залишився». Це негайно виконали. Тоді він схилив коліна, прочитав молитву й перехрестився за руським звичаєм, бо він був цієї віри, й закрив очі, чекаючи смертельного удару. Але оскільки кат не завдавав удару, він повернувся й спитав у нього: «Що ж ти?» На це кат відповів: «Твоя милість, потрібно закотити одяг, аби він не заважав удару». Почувши це, він сказав: «Дуже добре». Він сам розправив свій одяг як належало, сказавши кату, аби робив свою справу, і, здавшися господу, прийняв смертельний удар з великим спокоєм. Один з присутніх, що знаходився там, як гадають, саме для того, щоб показати, що вирок виконано, взяв його голову і тричі показав її народу. В цю мить виявилося велике народне співчуття, і настільки сильне ремство, що можна було побоюватися повстання… У присутніх людей з народу котилися сльози, особливо у багатьох з тих воїнів, які прибули сюди, очевидно лише заради нього. Гайдуки, чекаючи будь-чого, стояли з аркебузами напоготові… Відомо, що ця подія викликала в народові велике невдоволення».

Після страти люди взяли його тіло, пришили до нього голову, поклали останки в зелену труну, яку він сам собі приготував, і віднесли в Успенську церкву. Очевидно, оплакуючи козацького гетьмана, багато українців Львова вперше відчули спорідненість із козаками, а зі слів Івана Підкови зрозуміли, кого він захищав і проти кого воював. Згодом козаки з почестями перевезли останки героя до Канева й поховали в монастирі під Чернечою горою над Дніпром.

Діяльність Івана Підкови оспівана в козацьких думах, у поемі Т.Шевченка, творах румунського письменника Садовяну. Пам‘ятники І.Підкові споруджено у Львові (1982) і Черкасах (1987). Його життя було однією з найгероїчніших сторінок боротьби українського козацтва проти турецько-татарського поневолення. Сама його доля засвідчила, що козацтво, активно діючи на міжнародній арені, починало усвідомлювати себе самостійною силою, вже не підвладною польському королеві. 

2. Читання поеми.

Підручник, с. 60-61

3. Літературний паспорт (записати у зошит)

Тема: спогади про героїчне минуле рідного краю у боротьбі з турецькими загарбниками.

Ідея: оспівування відважності та героїзму козаків-запорожців, які мужньо захищали рідний край.

 Основна думка: українці повинні пишатись героїзмом козаків, історією України.

Жанр: історична поема

4. Домашнє завдання:

  • Знати про Івана Підкову, проаналізувати поему Т.Шевченка «Іван Підкова» (с.60-61), записати літературний паспорт.

Урок №3

Освіта – скарб; праця – ключ до нього. 

П’єр Буаст

Тема: Героїзм і відвага козаків та їхнього ватажка. Художні особливості поеми Т.Шевченка «Іван Підкова»

  1. Дайте відповідь на питання (письмово)
  1. Хто такий Іван Підкова? (1-2 речення)
  2. Як загинув Іван Підкова? (1-2 речення)
  3. Заповнити кросворд. Клітинки із зірочкою (*) букви відповіді не містять.
  1. Предмет, який підняв отаман для того, щоб стали човни в поемі «Іван Підкова».
  2. Місто, у якому вчився Т.Шевченко в академії мистецтв.
  3. Птахи, що летять додому у вірші «Думка».
  4. Пан, якому належав Т.Шевченко, коли був кріпаком. 
  5. Найбільша ріка України, яка згадується у поемі «Іван Підкова».
  6. Ким серед козаків був Іван Підкова? 
  7. Країна, до якої пливли козаки у поемі «Іван Підкова»?
  8. З-за якого озера встає «чорна хмара» у поемі «Іван Підкова»?
  • Відповіді запишіть у зошиті під цифрами у стовпчик.

3. Художні засоби поеми «Іван Підкова» (записати виділене)

Епітети (художнє означення, яке відповідає на питання який?)

«синє море», «високії могили», «козацькеє тіло»

  • На оцінку 12 продовжити.

Порівняння (відповідають на питання як?) «могили, як ті гори», «хвилі, як ті гори». 

Метафори (образний вислів, що вжитий у переносному значенні) «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, говорять», «серце мліє».

  • На оцінку 12 продовжити.

Риторичні запитання (питання, яке містить у собі відповідь) «Де-де буть роботі?»

Риторичні оклики (окличне речення, яке служить для образного вираження якогось сильного почуття — радості, захоплення, гніву, відчаю тощо) «А згадаймо!», «На байдаки!», «Грай же, море!»

  • На оцінку 12 продовжити.

4. Домашнє завдання. Оберіть рівень виконання роботи:

Середній. – Дати відповідь на питання (1) – 4 бали.

Достатній. – Дати відповідь на питання кросворду (2) та питання (1) – 9 балів.

Високий. – Продовжити виписування художніх засобів (3), виконати усі завдання (1-2) – 12 балів.

Урок №4

Навчання без роздумів – шкідливе, 

роздуми без навчання – небезпечні. 

Конфуцій

Тема: Підсумковий урок за темою «Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Шевченко»

  1. Перегляньте презентацію.
8, 9, 11, 12 слайди мають вбудовані посилання на YouTube-ролики, натискайте на зображення відповідних слайдів

2. Дайте відповіді на питання.

  1. Які пісні викликають у вас патріотичні почуття? Назвіть авторів, назви пісень.
  2. Як ви розумієте метафору «грає море зелене» («Як тебе не любити, Києве мій!»)
  3. Якими почуттями пройняті рядки останньої частини поеми «Євшан-зілля»?
  4. У яких рядках поезії «Думка» застосований прийом художнього паралелізму (запитання 4, с.59)
  5. Наведіть приклад контрасту у першій частині поеми «Іван Підкова»

Контраст – особливо увиразнена протилежність у рисах характеру людей, у предметах та явищах.

Паралелізм –  паралельне зображення подібних явищ із різних сфер життя. Паралелізми завжди несуть елементи народної символіки й вважаються своєрідною симетрією у творі.
То не грім грохоче,
То не хмара світ закрила –
То татар велика сила
Козаченьків обступила…
«Пісня про Морозенка» 

3. Домашнє завдання.

  • Повторити с. 40-61
  • Дати письмову відповідь на запитання (2)
  • Підготуватись до контрольного тесту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *