Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дистанційне навчання / Григорій Квітка-Основ’яненко. Уроки під час дистанційного навчання. 9 клас

Григорій Квітка-Основ’яненко. Уроки під час дистанційного навчання. 9 клас

Українська література: підруч. для 9 кл. загальноссвіт.навч. закл. / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2017.

Урок №1

Кожен, хто перестає вчитися, старіє, – не важливо, в 20 або 80 років, – а будь-який інший, хто продовжує вчитися, залишається молодим. Найважливіше в житті – це зберегти мозок молодим.

 Генрі Форд

Тема: Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози. Гуманістичний пафос, християнські ідеали, етнографічне тло творів.

  1. Презентація вчителя.

“Григорій Квітка-Основ’яненко. Біографія”

2. Опрацювання матеріалів підручника.

Підручник, с. 118-121

Біографія письменника (матеріали сайту вчителя)

3. “Маруся”

Аудіокнига

Прочитати твір повністю можна скориставшись матеріалами сайту учителя

4. Домашнє завдання.

  • Скласти біографічну таблицю Григорія Квітки-Основ’яненка
  • Прочитати повість “Маруся”

Урок №2

Вчення моє полягає лише в тому, щоб мати чисте серце 

і любити свого ближнього як самого себе. 

 Конфуцій

Тема: “Маруся” – перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму. Художнє розкриття письменником традиційних народних моральних уявлень.

  1. Прочитати твір Г.Квітки-Основ’яненка “Маруся”повністю можна скориставшись сайтом учителя.

Аудіокнига.    Г.Квітка-Основ’яненко “Маруся”

Скорочено читати у підручнику с. 122-137

2. Літературний паспорт твору. (записати)

Г.Квітка-Основ’яненко “Маруся”

Тема: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII – початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти.

 Ідея: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей, 

Художній напрям: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.

Жанр: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,

Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Оле­на (Марусина подруга).

Композиція »: події відбуваються у хронологічній послідовності. 

Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки замож­них селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя. 

Сюжет повісті по­даний послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:

 – експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, зна­йомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота); 

зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі); 

розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому від­мовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);

 кульмінація (смерть Марусі); 

–  розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом). 

Основний конфлікт у творі — сентименталістський: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею,, що присудила їм розлуку.

 Окрім нього, проглядається і соціальний конфлікт — на перешкоді одру­женню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати свою єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати. 

Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю пере­дає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пей­зажі та етнографічні описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній вну­трішній світ, сильні почуття і переживання. 

Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кі­нець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.

3. Робота з критичною статтею підручника на с.138-139

4. Домашнє завдання.

  • Виписати слова старостів із обряду сватання.

(скористайтесь посиланням)

https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/K/KvitkaOsnovjanenko/Prose/Marusja/11.html

  • Записати літературний паспорт твору.
  • Вивчити с. 138-139

Урок №3

Жити – значить працювати. Праця є життя людини. 

Вольтер

Тема: Втілення морального й естетичного ідеалів в образі головної героїні твору Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся”

  1. Аналізування образу Марусі через цитатну характеристику.

Презентація вчителя.

2. Образ Марусі.

Підручник, с.138-139

Григорій Квітка-Основ’яненко стояв поруч з Іваном Котляревським біля першовитоків нової української літератури. Письменника обурювало зневажливе ставлення до його рідної мови та висловлення про непридатність її для написання високохудожніх творів, які могли б розчулити читача, викликати в нього глибокі переживання. Повість «Маруся» стала прикладом того, що українська мова нічим не поступається перед мовами інших народів.

Головний образ твору — Маруся. У ньому втілені найкращі риси сільської української дівчини. «Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…» Такими колоритними фразами змальований портрет Марусі. Він нагадує образ дівчини з народної пісні. Маруся слухняна, покірна, працьовита і релігійна. Вона шанувала своїх батьків, в усьому їм допомагала. Вона була, мені здається, аж занадто скромна і сором’язлива: не ходила гуляти з дівчатами ні на вулицю, ні на вечорниці й іншим не радила ходити: «Лучче я, каже, на те місце, упоравшись… ранше устану, заміню твою старість: обідати наварю і батькові в поле понесу. А на вулиці що я забула? Іграшки та пустота…» Ніжна і ласкава Маруся до свого коханого. її внутрішній світ сповнений радісних почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Але Василь змушений іти на заробітки, щоб потім відкупитися від солдатської служби. Сумне життя настало для Марусі без нього. Вона журиться, ночей не досипає, уболіває за долю свого коханого.

Письменник змальовує хвилюючі картини, які нас дуже зворушують, заглиблюють у внутрішній світ героїні. Прощаючись з Василем, який їхав на заробітки, Маруся наче передчуває свою смерть: «Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш! Поминай мене, не удавайся в тугу… прощай на віки вічні!.. Там побачимось!» І справді, повість має трагічну розв’язку: пішовши в ліс по гриби, Маруся змокла під холодним дощем, застудилась і незабаром померла. У зображенні Марусі, у перебільшенні почуттів героїв, у прагненні Квітки-Основ’яненка розчулити читача добре відчуваються традиції сентименталізму, місцями повість аж надто «сльозлива», але все одно ми читаємо її із захопленням, вона чарує нас своєю поетичністю.

3. Обряд сватання. Уривок із твору (прочитати документ)

Обряд сватання у повісті Г.Квітки -Основ’яненка “Маруся”

Затим ось стукнуло пiд двер’ю палицею тричi.

Наум хутко достав нову свиту, новий пояс, одягається, пiдперiзується, а сам труситься, неначе з переляку, i каже собi нищечком:

— Господи милосердний! дай моїй дочечцi доброго чоловiка; не за мої грiхи, а за її добрiсть пошли їй щастя.

От вже стукнули i вдруге, теж тричi, палицею.

Наум, одягшись зовсiм, iзмiв iз скатертi, що на столi, i, посунувши хлiб, що завсегда лежав на столi, к покуттю (а за тим Настя засвiтила свiчечку перед богами), сiв на лавку в кiнцi стола й дожидається.

Аж ось стукнули пiд дверима i втретє, теж тричi. Тогдi Наум перехрестився i каже до них:

— Коли добрi люди та з добрим словом, то просимо до господи! Насте! iди ж сiдай i ти.

От Настя, затим упоравши Марусю, вийшла i, перехрестившись тричi, сiла бiля Наума.

За Наумовим словом ввiйшли в хату двоє старостiв, люди хорошi, мiщани, у синiх жупанах аглицької каламайки, поясами попiдперiзуванi, з паличками, i у старшого старости хлiб святий у руках. За ними ввiйшов Василь… крий матiр божа! — нi живий, нi мертвий: бiлий як стiна.

Пришедши у хату, старости помолились богу святому i поклонились хазяїну i хазяйцi.

Зараз Наум (хоч i знав їх дуже добре, а тiльки для закону) пита:

— Що ви за люди й вiдкiля, i за чим вас бог принiс?

Старший староста й каже:

— Прежде усього подозвольте вам поклонитись i добрим словом прислужитись. Не позгнушайтесь вислухать нас; i коли буде теє, то ми i онеє; коли ж наше слово буде невлад, то ми i пiдемо назад. А що ми люди чеснiї i без худої науки, то от вам хлiб святий у руки.

Наум, узявши хлiб, поцiлував i, положивши на стiл край свого хлiба, каже:

— Хлiб святий приймаємо, а вас послухаємо. Сiдайте, добрi люди! До чого ще дiйдеться, а ви своїх нiг не турбуйте, може, й так здалека йшли. Аз якого царства, з якого государства?

Старший староста i каже:

— Ми є люди нiмецькiї, а йдемо з землi турецької. Ми собi ловцi, удалiї молодцi. Раз дома, у нашiй землi, випала пороша… Я i кажу товаришу: “Чого нам дивитись на таку шквирю, ходiм ськать усякого звiрю”, — i пiшли, їздили, слiдили i нiчого не получили. Назустрiч нам якраз їде на вороному коню отсей князь (а Василь устав та й кланяється, бо се про нього говорили). От пiсля зустрiчi вiн каже-говорить нам такiї речi: “Ей ви, ловцi, добрi молодцi! услужiть менi службу, покажiте дружбу: ось якраз попалась менi лисиця або куниця, а трохи чи не красна дiвиця, їсти-пити не жалаю, достати її жалаю. Поможiте, пiймайте; чого душа захоче, усього вiд мене бажайте. Десять городов вам дам i скирту хлiба”. От ловцям-молодцям того i треба. Пiшли ми по слiдам, по усiм городам. Перш слiд пiшов у Нiмеччину, а далi у Туреччину; ходимо, шукаємо, а її не пiймаємо. Усi царства-государства пройшли, а її не знайшли; от i кажемо князю: “Не тiльки звiра в полi, що куниця; пошукаємо деiнде, найдеться й красная дiвиця”. Так наш князь затявсь, при своїй думцi зоставсь. “Скiльки, — каже-говорить, — по свiту не їжджав, у яких царствах-государствах не бував, а такої куницi, нiби красної дiвицi, не видав”. От ми усе по слiду йшли та в се село — як зоветься, не знаємо, — прийшли. Тут вп’ять пала пороша, ми, ловцi-молодцi, давай ходить, давай слiдить; сьогоднi рано устали й зараз на слiд напали. Пiшов наш звiр та до вас у двiр i з двора до хати; тепер жалаємо його пiймати. Певно, вже наша куниця — у вас у хатi красна дiвиця. Нашому слову кiнець, а ви зробiте нашому дiлу вiнець. Вiддайте нашому князю куницю, вашу красную дiвицю! Чи вiддасте, чи нехай пiдросте?

Поки староста це законне слово казав, Маруся у кiмнатi усе поклони била, щоб батько вiддав її за Василя, а вiн, сидячи на лавцi, скрiзь дверi дивиться на неї та теж то здихне, то з нею переглянеться. Як же усе староста розказав i прийшлося батьковi одвiтне слово казати, вона так i припала до дверей, i слуха.

От Наум усе, насупившись, слухав; помовчав, а далi i каже:

— Не вмiю я до прикладу у сiм дiлi сказати… Спасибi вам за вашу працю. Iдете ви з дальної дороги, то, може б, випили по чарцi?

Друге сватання, згода батьків

Пiшла Маруся у кiмнату i винесла на дерев’янiй тарiлочцi два рушники довгих та мудро вишитих, хрест-навхрест покладених, i положила на хлiбовi святому, а сама стала перед образом та й вдарила три поклони, далi отцю тричi поклонилася у ноги i поцiлувала у руку, неньцi так же; i, узявши рушники, пiднесла на тарiлочцi перше старшому старостi, а там i другому. Вони, уставши, поклонилися, узяли рушники й кажуть:

— Спасибi батьковi й матерi, що своє дитя рано будили i доброму дiлу навчили. Спасибi i дiвочцi, що рано уставала, тонко пряла i хорошенькi рушнички придбала.

Пов’язавши собi один одному рушника, от староста i каже:

— Робiть же дiло з кiнцем, розвiдайтесь з князем-молодцем: ми, приведенi, не з так винуватi; в’яжiте приводця, щоб не втiк з хати.

От мати й каже:

— Ану, доню! Ти ж менi казала, що на те по п’ятiнках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та нею пеню* (*Пеня — горе.) зв’язати. Тепер на тебе пеня напала, що не усiх пов’язала.

Винесла Маруся замiсть хустки шовковий платок, красний та хороший, як сама. Наум їй i каже:

— Сьому, дочко, сама чiпляй, за пояс хустку затикай, та до себе притягай, та слухай його, та шануй; а тепер його i поцiлуй.

От вони i поцiлувались, а Василь i викинув Марусi на тарiлку цiлкового.

Пiсля сього староста звелiв посватаним, щоб кланялись перш батьковi у ноги тричi; а як поклонились утретє та й лежать, а батько їм каже:

— Гляди ж, зятю! Жiнку свою бий i уранцi i увечерi, i встаючи i лягаючи, i за дiло i без дiла, а сварись з нею поусякчас. Не справляй їй нi плаття, нi одежi, дома не сиди, таскайся по шинкам та по чужим жiнкам; то з жiнкою у парцi i з дiточками якраз пiдете у старцi. А ти, дочко, мужичку не спускай i нi у чiм йому не поважай; коли дурний буде, то поїде у поле до хлiба, а ти йди у шинок, пропивай останнiй шматок; пий, гуляй, а вiн нехай голодує; та i в печi нiколи не клопочи; нехай паутинням застелеться пiч, от вам i уся рiч. Ви не маленькi вже, самi розум маєте, i що я вам кажу i як вам жити, знаєте.

А староста i крикнув:

— За таку навуку цiлуйте, дiти, батька в руку.

Поцiлувавши, поклонялись матерi теж тричi. Мати не казала їм нiчого; їй закон велить, благословляючи дiточок, тiльки плакати.

Далi староста сiв i каже тричi:

— Христос воскрес!

А старi йому у в одвiт теж тричi:

— Воiстину воскрес!

Старости кажуть:

— Панове сватове!

А свати кажуть:

— А ми радi слухати!

Старости кажуть:

— Що ви жалали, то ми здiлали; а за сiї речi дайте нам горiлки гречi* (*Гречий — добрий.).

А старi й кажуть:

— Просимо милостi на хлiб, на сiль i на сватання, Пiсля сього посватаних i посадили, звичайно, на покуть, на посад. Батько сiв бiля зятя, а мати, звiсно, поралась, сама i страву на стiл подавала, бо вже Марусi не годилося з посаду уставати. Старости сiли на ослонi бiля столу.

Поки мати страву носила, батько став частувати старостiв. Перший староста покуштував, покрутив головою, поцмокав та й каже:

— Штьо се, сватушка-панушка, за напитки? Скiльки ми по свiту не їжджали, а таких напиткiв i йе чували, i не видали, i не куштували.

— Се ми таке для любезних сватiв з-за моря придбали, — каже Наум i просить: — Ось нуте ж, усю покушайте. Зверху хороша, а насподi самий гарний смак!

Випив староста, зморщився, закректав та й каже:

— Вiд сього зразу почервонiєш як мак. Глядiте лишень, сватушка-панушка: чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стiни полiземо?

— Та що се ви на нас з пенею? — сказав Наум. — Тут-таки що мудре само по собi, а то ще ось що: iшла баба вiд ляхiв та несла здоров’я сiм мiхiв, так ми у неї купили, сiм золотих заплатили та в напиток пустили.

А староста й каже:

— Ну, що мудре, то вже справдi мудре! Ану, товаришу, попробуй i ти й скажи: чи пили ми таке у Туреччинi, або хоч i в Нiмеччинi, та i в Расеї не пивали сiєї.

Випив i другий староста, теж прицмокуючи, i теж промовляв, похваляючи.

Проговоривши усi законнi речi, стали частуватись попросту, з своїми вигадками, а далi, тiльки що стали вечеряти, i обiзвались дiвчата, що Маруся ще завидна просила до себе на сватання, i спiвали, уходячи у хату, сюю пiсеньку:

Та ти, душечка, наша Мар’єчка!

Обмiтайте двори,

Застилайте столи,

Кладiть ложечки,

Срiбнi блюдечки,

Золотi мисочки:

От iдуть дружечки!

От як переспiвали, та й поклонились низенько, та й кажуть:

— Дай боже вам вечiр добрий; помагай бiг вам на усе добре!

4. Домашнє завдання.

  • Скласти цитатний план образу Марусі. Скористайтесь презентацією вчителя.
  • Вивчити с. 138-139.

Відеозапис уроку

Урок №4

Коли людина мислить, вона має сумнів, але вона впевнена, коли діє.

                                            А.Франц

Тема: Інші персонажі повісті “Маруся”. П. Куліш про Г. Квітку

  1. Характеристика образу Наума Дрота, батька Марусі.

В образі Наума Дрота Г. Квітка-Основ’яненко показав ідеального, на його погляд, селянина. “Наум Дрот був парень на усе село, де жив. Батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь, п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви – так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін, вія вже й там..і Коли прочує яку бідність, наділить по своїй силі і совіт добрий дасть.”

Щасливе й заможне життя було в нього з дружиною Настею, їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п’ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити; була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому “чим орудувати”. Наум бажав щастя своїй єдиній дитині, тому, хоч і шанував Василя, та за бідняка, що мав у рекрути йти, доньку не віддав. Родина Дротів дуже релігійна, цим і пояснюється пасивність героїв, їх невтручання у власну долю: Наум у всьому сподівався на “волю божу”, і Марусю так навчив.

У родині Наума Дрота ніколи не було сімейних чвар, а тільки взаємоповага та шана. Проте Наум був непохитний у своїх намірах, і в родині панували патріархальні звичаї: дочка і дружина безперечно його слухалися. Настя говорить: “Він мені закон, а не я йому”. А Маруся про батька так каже: “Чи здужала, чи не здужала, а коли батько Каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати”.

2. Образ матері Марусі.

Дружина Наума Настя – працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але скорилася волі чоловіка. Образ Насті розкритий не так широко, як образи інших героїв. Смерть Марусі стала тяжкою втратою для батьків.

На похороні дочки Настя роздає її посаг сиротам та бідним дівчатам, роздає свічки дружкам і благає: “Засвітіте їх, проводіте мою Марусеньку і відайте: як горять ваші свічечки, так горить моє серденько від журби великої, ховаючи одним одну дочечку, утіху мою… а сама зостаюся при старості, як билиночка у полі, і слізоньками умиваючись”.

3. Образ Василя.

Василь бідний селянський парубок, сирота, працює свитником у місті. Він розумний, гарний, працьовитий і релігійний. Василя показано як скромну, щиру, палаючу й нелукаву людину, що шанобливо ставиться до старших і кориться патріархально-родинним звичаям.

Василь з першого погляду закохується в Марусю на одному з весіль. Він відчув себе щасливим, коли дізнався, що Маруся його теж любить. Автор користується фольклорними зворотами, словами з народної пісні для висловлювання Василем своїх почуттів. «Марусенько, моя лебідочко, зірочка моя, перпілочко!.. Я мов у раю!» Василь хлопець працьовитий і чесний, тому родина Дрота шанобливо ставилася до Василя, але перешкодою до одруження була лиха солдатчина. Василь благає Наума змилуватись над сиротою і віддати свою дочку за нього. Але батько Марусі непохитний у своєму рішенні. Тоді Василь кориться долі. Щоб заробити на найомщика, він змушений іти в найми до купця 

Коли Василь повертається з торговельних справ, то бачить свою Марусю на лаві під церковним сукном, хоч і вбрану, але не до вінця з ним, а у яму. Угледівши таку картину, Василь зблід, «закричав жалібно, застогнав, зблід як смерть, та тут же і впав, мов неживий…» Велика чутливість і переживання властиві Василеві. Він тяжко сприйняв смерть коханої, навіть хотів покінчити життя самогубством, але знайшов інший вихід зі становища: постригся в ченці печерського монастиря, де незабаром помер під іменем отця Венедикта

 В образі Василя втілено глибокі переживання від втраченого щастя. О. Гончар, виходячи з «народних критеріїв», писав: «В образі Василя письменник намагався втілити найхарактерніші риси кращого парубка, такого хлопця, який був би гідним Марусі»

4. Стаття П. Куліша «Григорій Квітка (Основ’яненко) і його повісті»

П. Куліш відносив Г. Квітку-Основ’яненка до тих письменників, які „прикрасили б будь-яку літературу, за вірністю живописання з натури й глибиною сердечного почуття“. Україна „ставить його поряд з найбільшими живописцями звичаїв і пристрастей людських“. З літературних досягнень Квітки П. Куліш виділяє насамперед те, що він „нас увів у мужицьку хату“, поставив за мету звеличити „внутрішній образ українського народу“, що в його творах постає образ глибоко морального простолюдина. У цьому уособленні українського народу зосереджена висока суть загальнолюдських доблестей. Герой Квітчиної повісті „Маруся“ простолюдин-українець — це „людина в повному значенні слова… У всіх її поняттях і діях… вражає нас саме якась велич, у якій відчуваєш природну шляхетність натури людської“

 У статті “Григорій Квітка (Основ`яненко) і його повісті (Слово на новий виход Квітчиних повістей).” П.Куліш вживав як рівнозначні терміни “язик”, “мова”, “речі”. “Бо до чужого не заговориш так, як до рідного, ічужим язиком не досягнеш до чужого серця [Куліш 1989:496].” “Учено їх іноземною, наємницькою мовою і вказаної не на розлогі пустині, которі, як та нива євангельська, вижидають праведних ділателей, а на високі мури, десь понад морями поставленії і народними гордівниками прославленії [Куліш 1989:498].” “…душа жадає обізватись на ті поетичні речі такими ж самими речами – і знаходить сть їх тілько сльози [Куліш 1989:498] .”

5. Домашнє завдання.

  • Скористайтесь матеріалами уроку та складіть план характеристики Наума Дрота, Насті, Василя.
  • Випишіть цитати під кожним планом.
  • Запишіть основні цитати із статті П.Куліша, присвяченої Г. Квітці-Основ’яненку.

Урок №5

Тема: МР(п) Введення власних описів у портрет, інтер’єр, пейзаж повісті Г.Квітки-Основ’яненка “Маруся” (письмово)

Напишіть власний варіант портрету Марусі, якою ви її собі уявили. 

Розкажіть про її село, хату, у якій вона жила.

Що таке сволок?

Що таке скриня? Покуть?

Що таке мисник?

Домашнє завдання.

Напишіть власний портрет Марусі та опишіть її село, хату, інтер’єр оселі. (Розгляньте подані фото)

Урок №6

Найскладніше почати діяти, 

все інше залежить тільки від наполегливості.

Амелія Ергарт    

Тема: Сатирично-фантастична повість Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”

  1. Характеристика твору.

«Конотопська відьма» Григорія Квітка-Основ’яненка є одним з найвідоміших творів цього талановитого письменника. В «Конотопській відьмі», яка за жанром є бурлескно-реалістичною повістю, автор майстерно описав життя та побут на Україні ХVІІІ ст., зробивши сатиричний акцент на недолугості та обмеженості козацьких старшин, що отримували свої посади не відповідно до своїх талантів та вмінь, а у спадщину. До того, автор крізь призму сатиричної критики зображує реалії суспільних взаємин того часу.

Повість складається з 14 частин та закінчення. В основі сюжету , життя сотника Микити Забрьохи, закоханого в хорунжівну Олену, його писаря Пістряка, який відмовляє Забрьоху йти в похід на Чернігів, прикрившись полюванням на відьом, які нібито вкрали дощі, та власне відьми Явдохи Зубихи, яка підкреслює сатиричний колорит в творі. За допомогою чарів відьма уникає побиття та втоплення, потім лагодить весілля Олени з Забрьохою, залишивши його в дурнях та змусивши взяти за себе найстрашнішу дівку села Солоху, допомагає Дем’яну Халявському. Саме Зубиха висвітлює сутність усіх інших персонажів, розкриваючи проблематику твору. Багатошарова та багатопланова повість звертає увагу на такі проблеми, як розум і безглуздя, влада та прагнення будь за що отримати збагачення, здобувши посаду, важливість щирості у відносинах, забобони та просвітницькі ідеї.

Автор досягає потрібного сатиричного ефекту завдяки таким художнім прийомам, як гіпербола, деформація образів та їхнє карикатурне загострення, що в свою чергу висвітлює усі вади персонажів. Окремо треба відмітити критику старовинних забобонів та диких середньовічних ритуалів («полювання на відьом») з просвітницької точки зору. Народні вірування постають показником моральної недосконалості. Квітка-Основ’яненко засуджує обмеженість, недолугість та невігластво людей, відстоюючи думку, що тільки людина може впливати на свою долю. Ця думка підкреслюється наприкінці повісті, де зображено подальше життя героїв, що поплатилися за свою духовну бідність, лінощі та слабкість.

2. План сюжету (записати):

1. Микита Забрьоха отримує гарбуза від хорунжівну Олени

2. Писар Пістряк вмовляє сотника відмовитись від походу у Чернігів

3. Сотник починає «полювання на відьом»

4. Відьму Явдоху Зубиху викрито

5. Забрьоха просить допомоги у відьми

6. Явдоха пропонує допомогу Халявському, що закоханий в Олену

7. Забрьоха втрачає посаду сотника, яку займає Пістряк

8. Відьма зачаровує Забрьоху та обманює його

9. Халявський одружується з Оленою

10. Кожен отримує за свої заслуги

11. Смерть конотопської відьми

2. Читання твору.

Аудіокнига

Читати твір повністю

3. Літературний паспорт (записати).

Г. Квітка-Основ’яненко

“Конотопська відьма” 1833 (виданий 1837)

Тема: Сатиричний показ життя й побуду козачої старшини і українського панства кінця ХVІІІ ст. 

Ідея: Засудження свавілля козацьких керівників (некультурність, самодурство, здирство, взаємні інтриги й обдурювання…). 

Основна думка: «Ішов, ішов дорогою, та і в яму впав, любив, любив хорошую, та й плюгаву взяв».

4. Домашнє завдання.

  • Прочитати твір “Конотопська відьма”
  • Записати план змісту, літературний паспорт твору.
  • Підготуватись до опитування.

Урок №7

Через 20 років ви будете більше розчаровані тими речами, які ви не робили, ніж тими, які ви зробили. Тому відчальте від тихої пристані. Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтеся вперед, дійте, відкривайте!                 Марк Твен

Тема: Сатиричне зображення козацької старшини у повісті Г.Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”

  1. Вікторина за прочитаними 1-3 частинами твору
  • Перейдіть за посиланням. Оберіть правильний варіант відповіді, до наступного питання переходьте через синю кнопку у правому кутку.

Вікторину можна проходити необмежену кількість разів, доки ваш результат не буде високим.

  • Останній слайд із оцінкою сфотографуйте або зробіть скріншот та надішліть на оцінювання.

2. Перегляд кінофільма за повістю Г.Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”

3. Домашнє завдання.

  • Надіслати фото результату проходження вікторини
  • Напишіть, чому Микита Забрьоха у всьому слухає писаря Прокопа Пістряка.
  • Знати зміст твору “Конотопська відьма”

Урок №8

Любов і робота – це наріжні камені нашої людяності.

                             Зигмунд Фрейд

Тема: Гумористичне зображення народних забобонів у повісті Г.Квітки- Основ’яненка “Конотопська відьма”

  1. Вікторина за змістом твору.

Останній слайд вікторини із результатом надіслати разом із письмовою відповіддю домашнього завдання.

2. Аналіз народознавчого матеріалу повісті.

Фантастичні події відбуваються в славному містечку Конотопі. То Явдоха Зубиха не хоче тонути в річці, хоч навісили на неї двадцять пудів; то конотопський сотник пан Забрьоха літає під небесами, наче птах; то кудись поділися двері й вікна в хаті, не пускаючи Микиту Уласовича до вінчання; то підступно змінює своє рішення хорунжівна Олена. От що наробило чаклування відьмовське!

Мова та інтонація автора про страшні події, викликані потойбічними силами залишаються насмішкуватими і глузливими. І навіть спадають на думку слова Микити Уласовича про писаря Пістряка: “…Нехай, — каже, — чи не проспиться, бо він часто химери гонить…” Письменник виявив себе справжнім майстром художнього слова, зумівши вдало поєднати реальність з фантастикою, використавши фантастичні елементи з певною метою, зробивши їх засобом комічного. У дуеті — реальність і фантастика — ведучий голос належить реальності: “Конотопську відьму” можна вважати цілком реалістичною повістю. Фантастику автор використовує як сатиричний засіб. І невідомо, де більше “химери”: в тому, що Явдоха Зубиха терпить кару і не кричить, чи в голові в Прокопа Ригоровича, який після “глумленія пиянственного” не може інакше полічити козаків, як тільки на довжелезній хворостині? Та чи не відбуваються ці “химери” насамперед у головах пана сотника і пана писаря? І чого більше в тому, що Забрьоха одружився з Солохою: чаклування Явдохи чи інтриги Ригоровича?

У тому й справа, що автор віддає це на розсуд читачеві; він навіть не наполягає на тому, що всьому причиною чаклування. Недарма, розповідаючи про “кацунку ханаанськую” Явдоху, про її випробування на воді, Г. Квітка-Основ’яненко не бере на себе повної відповідальності за правдивість цих подій: ” …Боживсь той чоловік, що мені про се розказував, а хто й казав, коли знаєте, Йохим Хвайда, що позаторік вмер…”

Але незвичайні події є в повісті, які ніяк пояснити не можна: раптом злетів пан сотник, як “птах який заморський”, налякав і дітей, і жінок, примусив і старих людей плюватися та жахатися. Замало було Г. Квітці-Основ’яненку розповісти, що пан Забрьоха “ліків більш тридцяти” не знає, а вміє тільки підписувати; що всі папери називає “лепортами” і може підписати їх сторч. Що сотник “прехваброї конотопської сотні” вірить у відьом і вважає боротьбу з ними важливішою, ніж виконання наказу полковника. Що не вміє він ні посвататись, як люди, ні іншої якоїсь ради собі дати без писаря Пістряка. Автор гумористично примусив Забрьоху літати із чаклування Явдохи і пити просити!Про це свідчать мовні засоби: “як пан Забрьоха, мов птах який заморський летить попід небесами: руками бовта, мов крилами, черкеска йому роздувається, ногами дрига, шаровари напужились, сам употів…” Писарю здається, що сотник полетів, “як гусак”, а старій Льознисі він здається вороною. 

Ще до появи відьми Явдохи якісь дивні події відбуваються з писарем Прокопом Ригоровичем Пістряком: тіка кудись один козак, поки писар входить в хату — і все! Скільки разів не повертається Ригорович знов надвір, а все той козак тіка! То й не дивно, що такий чоловік рано-вранці не міг дверей знайти в хаті: двері теж “втекли”, ще й разом з вікнами! 

Фантастичні епізоди — це лише підтвердження безглуздості перебування такої людини, як Микита Уласович, на посаді сотника. Та й тут Г. Квітка-Основ’яненко спирався на реальне життя.Він нічого не видумав, бо спирався на народні вірування і забобони. Усі незвичайні події можна було пояснити відьмовським чаклуванням. І тому незвичайну подію, що сотником в Конотопі був дурний Микита Уласович Забрьоха, теж можна пояснити тільки чаклуванням. Насправді це висміювання безглуздості козацької старшини. Тому й повість називається “Конотопська відьма”.

3. Домашнє завдання.

  • Напишіть, які народні вірування у нечисту силу, відьмацтво, методи лікування, обряди вам здалися найбільш смішними і безглуздими.
  • Надіслати результат вікторини за змістом.

Урок №9

Джерело зла є марнославство, а джерело добра – милосердя.

               Франсуа Рене де Шатобріан

Тема: ПЧ     Г. Квітка-Основ’яненко “Салдацький патрет”

  1. Унікальність твору (записати виділене).

Салдацький патрет — оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка, написане у 1833 році. Надруковане вперше в альманасі «Утренняя звезда» у Харкові 1833 року.

«Салдацький патрет» є першим україномовним оповіданням                Г. Квітки-Основ’яненка, яке стало своєрідною передмовою до «Малороссийских повестей», що становили початок розвитку нової української прози.

Оповідання вважається своєрідним художнім маніфестом автора. Написане у бурлескному жанрі з метою просвітництва, де фольклорні джерела втілилися у просвітницьких ідеях. Сміх у цьому оповіданні має подвійний зміст: з одного боку — бурлеск як універсальне явище, а з другого — модні віяння того часу — сміх над неосвіченістю та недосконалістю. У формі оповідання-притчі автор хотів провчити критиків, які, не розуміючи української мови, беруть на себе сміливість сміятися над усім, написаним цією мовою. «Латинська побрехенька, по-нашому розказана», — так написано у заголовку тому, що один з латинських анекдотів був використаний автором при написанні цього оповідання. До сьогодні твір зберігає живий інтерес, як талановите і реалістичне зображення ярмарку, як художнє свідчення побуту України на початку ХІХ ст.

2. Характеристика твору (записати)

Жанр – оповідання

Напрям – сентименталізм 

Провідна думка –  не кожен спроможний правильно оцінити й сприйняти зразки мистецтва на належному рівні.

 Герої: маляр Кузьма Трохимович Домаха,  пан Терешко-швець

3. Провідна думка твору (законспектувати тезово – записати виділене).

Портрет у творі виконує подвійну функцію. З одного боку, він — витвір народного мистецтва і сприймається як реальність, з іншого — це штучність, копія дійсності. Крім того, він створює безліч комічних ситуацій: чим довше перебуває на ярмарку, тим більше народу долучається до розваги, при цьому портрет є високим зразком народного малярства. 

Мальований солдат сприймається як справжній, але постає як декорація. Народ спочатку сприймає його як живу реальність і до нього йдуть з подарунками, пропозиціями. Поведінку персонажів об’єднує одне — неготовність сприйняти побачене як витвір мистецтва.   Складна, майстерно створена ідейно-художня система, оригінальна за жанровою структурою. 

За композицією оповідання схоже з вертепною драмою: має 11 самостійних епізодів чи портретів, об’єднаних спільним образом Кузьми Трохимовича. При цьому письменник орієнтується на народну казку про різнотипні пригоди героя й на літературні твори з ланцюговою композицією. Оповідь хоча й близька до усно-анекдотичної, але вона докладна, розважлива, спокійна за темпом. Оповідач постає мудрою, досвідченою, добродушною людиною з народу. 

Дуже помітне використання розмовного стилю на початку оповідання. Багато коротких, обірваних речень, питальних і окличних. Ефект живої розмови зі слухачем досягається неодноразовими звертаннями до нього. Твір насичений простонародними словами, діалектизмами, зворотами. Враховуючи бурлескність твору, вживається багато емоційно-забарвлених фразеологізмів. Використаний гротеск — образ самого Кузьми Трохимовича.

4. Читати оповідання  Г. Квітки-Основ’яненка “Салдацький патрет”

  • Скористайтесь матеріалами сайту вчителя.

5. Домашнє завдання.

  • Записати літературний паспорт оповідання  Г. Квітки-Основ’яненка “Салдацький патрет”.
  • Підготуватись до опитування за змістом.
  • Повторити зміст творів І.Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка (для написання контрольного твору на наступному уроці; теми будуть указані)

Урок №10

У всьому є своя краса, але не кожен може її побачити.          

(Конфуцій)

Тема: Контрольний твір (письмово)

  1. Оберіть одну із тем:
  1. “Народність поеми І.Котляревського “Енеїда”
  2. “Новаторський характер п’єси І.Котляревського “Наталка Полтавка”
  3. “Маруся” Г.Квітки-Основ’яненка: утвердження в ідеалізованих образах високих морально-естетичних якостей простої людини”

2. Складіть складний план твору.

3. Доберіть потрібні цитати.

4. Напишіть чернетку твору.

                                                  Додатковий матеріал.

Презентації вчителя

“Цитатна характеристика образу Марусі із однойменної повісті Г.Квітки-Основ’яненка”

“Характеристика героїв “Енеїди”

“Національний колорит поеми І.Котляревського “Енеїда”

“Сценічна доля драми І.Котляревського “Наталка Полтавка”

5. Домашнє завдання.

Напишіть твір за однією із тем за складним планом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *