Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net

Займенник

Займенник

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.

Відповідає на питання хто? що?який? чий? скільки?

Займенники використовують для заміни іменників, прикметників, числівників з метою уникнення повторень, тому значення більшості займенників стає зрозумілим лише у контексті. 

(Його весна ніколи не зів’яне, його «Кобзар» нікому не спалить.(М. Рильський про Т. Шевченка)

Деякі займенники змінюються за відмінками, як іменники; інші – за родами, числами та відмінками, як прикметники.

Синтаксична роль займенників у реченні:

 – підмет , додаток (Давно я знаю все.)

– означення ( Читаю знов твої листи.)

Розряди займенників

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев’ять розрядів.

  1. Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття, до яких звернене мовлення: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
http://school.xvatit.com/images/f/f7/M7a.jpeg
Займенник. Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Презентація учителя.

Усі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.

У непрямих відмінках особові займенники змінюють основу. У ІІІ ос. після прийменника з’являється приставний Н- (Ор.в, М.в.)

Н.   я                 ми              ти               ви               він, вона, воно          вони

Р.   мене            нас            тебе           вас              його, її                       їх

Д.   мені            нам           тобі            вам             йому, їй                     їм

З.   мене            нас            тебе           вас              його, її                       їх

О.   мною          нами         тобою        вами           ним, нею                   ними          

М.   (на) мені   (на) нас    (на) тобі    (на) вас      (на) ньому, ній         (на) них

Культура мовлення.

Не варто вживати займенники ІІІ особи в присутності тих, про кого йдеться, бо це неввічливо.

Звертаючись до старшої або малознайомої людини, використовуйте займенник Ви. За офіційних обставин навіть добре знайомі дорослі люди спілкуються на «ви». У листуванні повагу до адресата обов’язково підкреслюють написанням займенника Ви з великої літери.

2. Зворотним називається займенник себе, який вказує на того, хто виконує дію.

Не має Н.в., роду, числа, може стосуватися всіх трьох осіб (Я(ти, він) стримував себе.)

Н.   ———

Р.   себе (до себе)

Д.  собі

З.  себе

О.  собою

М.  (на) собі

 3. Присвійними називаються займенники, які вказують на приналежність предмета 

першій (мій, наш), 

другій (твій, ваш), 

третій (його, її, їхній

чи будь-якій (свій) особі.

Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. 

Займенники його, її є незмінними.

Н. мій                                          моя          моє                                  мої

Р. мого                                        моєї         мого                                 моїх   

Д. моєму                                     моїй         моєму                              моїм

З. мій, мого                                 мою         моє                                  мої, моїм

О. моїм                                        моєю       моїм                                моїми

М. (на) моєму, моїм          (на) моїй         (на) моєму, моїм            (на) моїх

Значення присвійних займенників можуть набувати особові займенники його, її, їхній у формі родового відмінка. Такі присвійні займенники, на відміну від особових, ніколи не мають приставного [н] : Хто його не знає?(особовий) – Була його дорога нелегка. (присвійний)

4. Вказівними називаються займенники, які вказують на 

предмет (цей, сей, той), 

ознаку (такий),

кількість (стільки). 

Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.  Той (отой), такий (отакий) – як прикметники твердої групи; цей (оцей) – як прикметники м’якої групи.

Н. той                             та                          те                          ті

Р. того                            тієї, тої                того                      тих   

Д. тому                          тій                          тому                     тим

З. як Н. або Р.                ту                           те                          як Н. або Р.

О. тим                            тією, тою             тим                       тими

М. (на) тому, тім         (на ) тій                (на) тому, тім      (на) тих

 Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

Займенники та, те, ті, ця, це, ці, така, такі в усній народні творчості та поезії можуть мати нестягнені форми.

 (Не так тая Україна, як те горде військо (Н. тв.)

5. Означальними називаються займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший, сам, самий

Означальні займенники сам (самий), весь, всякий, кожний, інший змінюються, як прикметники: за родами, числами та відмінками.

Займенник весь відмінюється, як прикметник м’якої групи. Інші означальні займенники – як прикметники твердої групи.

Як і прикметники, означальні займенники мають стягнену форму (усяка, кожна) та повну нестягнену (усякая, кожная), а також коротку (усяк, кожен).

Н. весь (увесь)          все (усе)          вся (уся)              всі (усі)

Р. всього                   всього               всієї                    всіх

Д. всьому                 всьому               всій                        всім

З.  Н. або Р.             все (усе)             всю                        Н. або Р.

О. всім                     всім                    всією                      всіма

М. (на) всьому         (на) всім           (на) всій               (на) всіх

Означальні займенники змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

6. Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). За допомогою питальних займенників будують питальні речення.

Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, 

який, чий, котрий – за родами, числами і відмінками, як прикметники.

7. Відносними називаються займенники, які виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних (хто, що, який…) Це ті ж питальні займенники, але без питання.

Відмінювання питально-відносних займенників.

Н. хто                           що                       який                             чий

Р. кого                          чого                      якого                          чийого

Д. кому                         чому                     якому                         чийому

З. кого                           що                        який (якого)              чий (чийого)

О. ким                           чим                      яким                           чиїм

М. (на) кому, кім       (на) чому, чім      (на) якому, якім        (на) чийому, чиєму

                                                                                                          чиїм

Н. чия                      чиє                           чиї                          скільки

Р. чиєї                     чийого                      чиїх                        скількох

Д. чиїй                    чийому (чиєму)        чиїм                       скільком

З. чию                     чиє                             чиї (чиїх)               скільки (скількох)

О. чиєю                  чиїм                           чиїми                     скількома

М. (на) чиїй           (на) чийому             (на) чиїх             (на скількох)

                            чиєму, чиїм

8. Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий і под. 

Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь.

Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені.

Неозначені займенники якийсь і чийсь у формах родового і місцевого відмінків множини мають вставний звук о перед часткою -сьякихось, на якихось, чиїхось, на чиїхось.

Неозначені займенники хтось, щось, чийсь в орудному відмінку однини мають паралельні форми: кимсь, чимсь, чиїмсь і кимось, чимось, чиїмось.

З частками казна-, хтозна-, будь-, -небудь займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь – разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь; абиякий, дещо, хтось. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби з ким, будь для кого, хтозна в чому.

9. Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий нічий, ніскільки, жодний(НІ + питальний займенник) 

Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки ні

З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні до когоні для кого, ні в якому і ін.

Заперечні і неозначені займенники відмінюються, як питальні займенники.

Відмінювання займенників

Існує поділ, залежно від того, яку частину мови замінюють займенники:

а) іменникові займенники: особові, зворотний, хто, що (питально-відносні та заперечні й неозначені з цими основами);

б) прикметникові займенники: присвійні (мій, твій, наш, ваш, свій, їхній), вказівні (цей, той, такий), означальні (сам, самий, всякий, кожний, інший, жодний), питально-відносні (який, чий, котрий),неозначені та заперечні з основами зазначених у цій групі питально-відносних займенників;

в) числівникові займенники: вказівний (стільки), питально-відносний (скільки) та заперечний і неозначені, утворені від скільки. Для частини відмінкових форм займенників характерний суплетивізм, тобто творення форм непрямих відмінків від іншої основи: я — мене, ми — нас, він — його тощо.

Зауваження до відмінювання займенників:

1. Як прикметники твердої групи відмінюються займенники: наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, кожний, такий, який, котрий. Як прикметник м’якої групи змінюється їхній.

2. Займенники стільки, скільки відмінюються як числівник два.

Морфологічний розбір займенника

1. Початкова форма (називний відм. однини).
2. Розряд за значенням:
• особовий;
• зворотний;
• присвійний;
• вказівний;
• означальний;
• заперечний;
• неозначений;
• відносний;
• питальний.
3. Морфологічні ознаки:
• рід;
• число;
• відмінок.
4. Синтаксична роль.
Нащо мені сиротою на сім світі жити? (Т. Шевч.)
Мені — початкова форма я (хто?),
особовий, роду не має, однина, давальний відмінок;
у реченні виконує роль додатка.

Версія для друку

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *