Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Науково-дослідницька робота / Теоретичне обґрунтування форм і методів роботи під час дистанційного навчання

Теоретичне обґрунтування форм і методів роботи під час дистанційного навчання

(Тихомирова К.В.)
У статті розглядаються та аналізуються основні елементи, переваги та недоліки дистанційної освіти, а також прогнозуються перспективи її розвитку в сучасній Україні.
Ключові слова: дистанційне навчання, Інтернет, інформаційні технології, форма навчання, онлайн.
Як визначено в наказі Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466 “Про затвердження Положення про дистанційне навчання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 р. за № 703/23235, дистанційне навчання — це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.
Дистанційне навчання – це добре організована й контрольована самоосвіта з використанням комп’ютерної техніки й комунікаційних мереж. У світі такий різновид навчання набув поширення досить давно.
Одним з видів інновацій в організації сучасної загальної освіти є введення дистанційного навчання, яке за своєю суттю є особистісно-орієнтованою формою навчання. Дистанційне навчання – це сукупність технологій, що забезпечують доставку учням основного обсягу навчального матеріалу, інтерактивна взаємодія учнів і учителя у процесі навчання, надання дітям можливості самостійної роботи з навчальними матеріалами.
Дистанційне навчання є орієнтованим на впровадження в навчальний процес принципово нових моделей навчання, що передбачають проведення конференцій, самостійну роботу учнів з інформаційними полями з різних банків знань, проєктні роботи, й інші види діяльності з комп’ютерними технологіями. Джерелом інформації в цих моделях є бази даних у віртуальному навчальному середовищі, координатором навчального процесу – учитель, а інтерпретатором знань – учень. Таким чином, діяльність учня змінюється у напрямі від одержання знань до їх пошуку.
Найбільш поширеними засобами організації дистанційного навчання на сьогодні є засоби, що базуються на Інтернет-технологіях – електронна пошта, відеоконференції, форуми, веб-сайти, онлайн-бібліотеки. Усі ці засоби часто комбінуються з традиційними друкованими матеріалами.
На сьогодні дистанційне навчання є однією з провідних світових тенденцій в освіті – ця технологія реалізує принцип безперервної освіти і здатна задовольнити постійно зростаючий попит на знання в інформаційному суспільстві.
Ефективність самостійного навчання більше, ніж інших форм освіти, залежить від способів надання навчальних матеріалів, контролювання роботи і контактування з учителем. Тому насамперед розвиток цієї форми навчання був зумовлений упровадженням новітніх інформаційних технологій і засобів комунікації.
Ця форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання, завдяки Інтернету, який охоплює широкі шари суспільства та стає важливим фактором його розвитку. Воно природно інтегрується в ці системи, доповнюючи й розвиваючи їх, що сприяє створенню мобільного навчального середовища.
Зародження такої форми навчання, як дистанційне, має свої витоки:
Найперше дистанційне навчання відбулося ще 1840 року – листування вчителя і учениці. Це перші листи, коли вчитель надсилав завдання, потім отримував відповіді, перевіряв роботу і оцінював, надавав зворотний зв’язок.
Радіоуроки були популярними на початку ХХ століття.
Телевізійні уроки від відомих педагогів-новаторів в кінці 90-х років. Зараз ми бачимо уроки Всеукраїнської школи онлайн.
Комп’ютеризація населення нашої країни, що почалася в 1997 році, дозволила дистанційній освіті реалізовуватися в сфері педагогічної практики.
У дистанційному навчанні розрізняють такі його види:
Синхронне:
Це “прямий ефір”, дитина контактує через засоби зв’язку безпосередньо з учителем. Це може бути відео-, аудіозв’язок, спілкування в чаті, що дозволяє підтримати дітей. Навіть коли вчителька надсилає смайлик, добрі слова, то це спирймається дітьми як вияв людськості, спричиняє розуміння дитиною, що вона долучена до спільного процесу.
Асинхронне:
Потребує самостійного планування або планування за допомогою вчителя, дедлайнів. Ми зараз маємо справу з жорсткими і гнучкими дедлайнами. Гнучкі дедлайни кращі: коли не встигаєш – то додається час на доопрацювання.
Цей вид дистанційного навчання також може відбуватися через електронне листування, відеоуроки, вчителі створюють блоги, сайти тощо.
Асинхронне дистанційне навчання так само потрібне, як і синхронне, тому що є діти, яким потрібно більше часу на опрацювання тієї чи іншої теми, діти з різними освітніми потребами, таким чином забезпечується диференціація.
Перевага асинхронного дистанційного навчанням ще в тому, що його можна планувати, виходячи з наявних умов: «Якщо я користуюсь маминим комп’ютером, а мама працює дистанційно, то я, наприклад, можу з нею домовитися і зробити так, щоб це навчання відбувалося».
Найкращий результат має гібридне (змішане) навчання – коли ми зустрічаємось із дітьми в синхроні (наприклад, на відеоконференції) і водночас застосовуємо асинхронне навчання, а також при цьому надається підтримка учням у синхроні. Водночас деякі речі найкраще робити в асинхроні, бо це дає можливість учням самостійно планувати своє навчання, виходячи з тих чи інших умов.
Дистанційній освіті притаманна низка позитивних рис, які не властиві традиційній, а саме:

  • дистанційна освіта формує глобальний, принципово новий освітній простір;
  • можливість займатися в зручний для себе час у зручному місці й темпі, нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни;
  • можливість звертання до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, банків даних, баз знань тощо);
  • cпілкування через мережу Інтернет і за допомогою електронної пошти, віч-на-віч із учителями;
  • сконцентроване подання навчальної інформації та мультидоступ до неї підвищує ефективність засвоєння матеріалу;
  • при дистанційному навчанні у кожного учня є можливість витратити більше зусиль і часу на складні та важливі для нього теми з метою поглибленого опрацювання;
  • Можливість батьківського контролю над знаннями учнів.
  • використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що також дає змогу навчати роботі з ними;
  • рівні можливості одержання освіти – незалежно від місця проживання, стану здоров’я;
  • дистанційне навчання допомагає оминути психологічні бар’єри, пов’язані з комунікативними якостями людини, – наприклад, соромливістю, страхом публічних виступів та ін.;
  • дистанційне навчання розширює та оновлює роль учителя, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно вдосконалювати свої курси, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій;
  • дистанційна освіта позитивно впливає на учня, збільшуючи його творчий та інтелектуальний потенціал за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, уміння володіти комп’ютерною технікою і самостійно приймати відповідальні рішення.

Тому найбільш важливими компонентами дистанційного навчання є: створення практичних ситуацій під час навчального процесу, можливість для учня проявити себе, самореалізуватися, чіткість організації навчального процесу та індивідуального підходу.
Також існують ще й такі проблеми, як:
* відсутність особистого спілкування між учителем та учнем (відбувається менш ефективна передача знань, без особистого контакту у класі). Також не вистачає спілкування між учнями у шкільному просторі для обміну досвідом;
* відсутність в учня сильної особистої мотивації, невміння навчатися самостійно, без постійної підтримки та заохочення з боку вчителя;
* відсутність можливості негайного практичного застосування отриманих знань із наступним обговоренням питань, що виникли, з учителем і роз’яснення ситуації на конкретних прикладах;
* батьки не завжди можуть забезпечити дітей достатнім технічним обладнанням – мати комп’ютер та постійний вихід у Інтернет;
Дистанційне навчання виявило:
– наявність груп учнів, яким складно навчатися в нових умовах, бо їм необхідна підтримка;
– потреба у посиленні мотиваційних моментів;
– уміння критично мислити, працювати з будь-якою інформацією, навички саморегуляції виявилися не сформованими, навіть деякі діти про це не здогадувались.
Але, незважаючи на недоліки, технології дистанційного навчання є могутнім засобом пізнання. Щоб підвищити ефективність нових інформаційних технологій у навчанні, слід сформувати певну систему, яка передбачає інше розуміння сутності навчання, ролі вчителя та учня у цьому процесі, їх взаємовідносин під час освітнього процесу, оснащення робочих місць. Успішне вирішення проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні сприятиме підвищенню якості і рівня доступності освіти, інтеграції у майбутньому національної системи освіти в наукову, виробничу, соціально-суспільну та культурно-інформаційну інфраструктуру світового співтовариства.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *