Записи за тегами: теорія

Вигук Вигук – особлива частина мови, що виражає почуття та волевиявлення, не називаючи їх. Граматики минулих часів називали вигуки межислів’ями. 1907 року Є.Тимченко вжив термін вигук. Вигуки, що передають почуття, не називають їх так, як іменники, дієслова або прислівники (ой, ах, ого, овва, тьфу, іч, фе, ой боже, матінко моя…). …

Дієприслівник Дієприслівник – особлива незмінна форма дієслова, що називає додаткову дію, яка супроводить іншу, основну дію. Дієприслівники відповідають на питання  ЩО РОБЛЯЧИ?  (кажучи, наздоганяючи)та  ЩО ЗРОБИВШИ? (сказавши, наздогнавши). Дієприслівник – незмінна форма, тому закінчення не має. У кінці дієприслівників завжди пишемо И. Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна), виконуються …

Дієприкметник – особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом (зроблений – такий,що його зробили; міцніючий – такий, що міцніє) Дієприкметник поєднує у собі ознаки прикметника та дієслова. До прикметника дієприкметник подібний тим, що: відповідає на питання ЯКИЙ? ЯКА? ЯКЕ? ЯКІ? змінюється за родами, числами, відмінками; стоїть …

Дієслово Дієслово – самостійна частина мови, що називає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що роблять? що зроблять? що зробили? тощо. Дієслова означають: конкретну фізичну дію (будувати, креслити); стан (спати, стояти); вияви ознаки (білити, блищати); процес мовлення й мислення (розповідати, міркувати); стосунки між людьми, …

Займенник Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто? що?який? чий? скільки? Займенники використовують для заміни іменників, прикметників, числівників з метою уникнення повторень, тому значення більшості займенників стає зрозумілим лише у контексті.  (Його весна ніколи не зів’яне, …

Прикметник Прикметником називається самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? (густий ліс, Шевченкові поезії) Прикметники змінюються за родами, числами та відмінками, узгоджуються з іменниками, належать до іменних частин мови.  У реченні прикметники найчастіше виступають означеннями. (Блакитна імла повила далекі села, гори, садки.) Рідше – …

Числівник Числівник – це повнозначна самостійна частина мови , що називає кількість предметів при лічбі (кількісні) та порядок при підрахунку (порядкові) Розряди за значенням:  кількісні (скільки?)             власне кількісні  десять, вісім, нуль            дробові  сім десятих            збірні   четверо            неозначено-кількісні  багато, чимало, кілька порядкові (який за порядком?) четвертий, одинадцятий Кількісні числівники відмінюються …

Види зв’язку між складовими частинами тексту Послідовний (ланцюжковий). Інколи мама жартома просить тата, аби той помінявся з нею роботою.(Як саме?) Нехай би вона їздила верхи на буланому по лісі, а тато порався вдома. (І який наслідок?) Але тато не погоджується. (Чому?) Він каже, що об’їжджати ліс – не жіноча справа. …

Складне речення Складні речення мають дві чи більше частин, пов’язаних між собою сполучниковим чи безсполучниковим зв’язком. Кількість частин у складному реченні встановлюють за кількістю простих речень. Частини складного речення позбавлені інтонаційно-смислової самостійності, однак складне речення в цілому несе більше інформації. Складні речення за характером поєднання його частин поділяються на складносурядні, …

Прислівник Прислівник – незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії (співати тихо) ознаку іншої ознаки (надзвичайно голосно, дуже високо) ознаку предмета (кава по-закарпатськи, дорога навпростець) вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище (зустрілися опівночі). У реченні прислівник начастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і виступає обставиною. Іноді …