Нове на сайті
Download Free FREE High-quality Joomla! Designs • Premium Joomla 3 Templates BIGtheme.net
Головна / Дистанційне навчання / Пантелеймон Куліш “Чорна рада”. Уроки під час дистанційного навчання. 9 клас

Пантелеймон Куліш “Чорна рада”. Уроки під час дистанційного навчання. 9 клас

Українська література: підруч. для 9 кл. загальноссвіт.навч. закл. / Олександр Авраменко. – К.: Грамота, 2017.

Урок №1

Життя – це те, що з тобою відбувається, поки ти будуєш плани. Джон Леннон.

Тема: Пантелеймон Куліш – відомий письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, автор підручників для школи, українського правопису. Вплив на П.Куліша ідей європейського просвітництва: “українець у Європі, європеєць в Україні”. Романтична основа світогляду. ентузіазм і жертовність П.Куліша у громадській та культурницькій роботі на шляху духовного відродження і культурного збагачення нації.

  1. Біографія П.Куліша.

Презентація вчителя.

2. Матеріали сайту вчителя

3. Відеобіографія. Фільм знятий на основі архівних матеріалів.

4. Підручник, с. 250 – 253

  • На основі викладених матеріалів скласти таблицю біографії П.Куліша.

5. Домашнє завдання.

  • На основі презентації вчителя, матеріалів сайту та підручника         с. 250-253 скласти таблицю біографії П.Куліша
  • Читати роман П.Куліша “Чорна рада”

Урок №2

Своїм успіхом я зобов’язана тому, що ніколи

 не виправдовувалася і не приймала виправдань від інших.

Флоренс Найтінгейл.

Тема: “Чорна рада” – перший україномовний історичний роман-хроніка. Походження його назви. Історична основа й авторська уява, романтичність стилю. Динамічний інтригуючий сюжет.

  1.  Теорія літератури.

Роман.

  • Виписати із підручника с. 253-254 визначення, види романів; визначення історичний роман, роман-хроніка.

2. Літературний паспорт. (Записати)

Пантелеймон Куліш. “Чорна рада”

Виданий у 1857 р.

Тема: зображення суспільно-політичних умов на Україні у часи Руїни після смерті Б.Хмельницького і обрання нового гетьмана на «чорній раді», що відбулася 1663 року в Ніжині.

Ідея: викриття і засудження доби Руїни , яка призвела до соціального розладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і козаками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засудження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (Іван Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «роздвоїти надвоє».

Основна думка:

 а) зображуючи минуле, автор прагне збагнути й оцінити сучасне;

б) народ – рушійна сила у визначенні своєї національної долі;

в) «усяке багатство, усяка слава – усе воно суєта суєт»

г) «нема там добра, де нема правди».

Жанр: «Чорна рада» – перший в українській літературі історичний роман-хроніка.

3. Історія написання.

Підручник с. 288-290

4. Читання уривків із роману «Чорна рада»

Підручник с. 254-265 (розділи 1-3)

Повна версія.

  • Скористайтесь матеріалами сайту вчителя.

5. Вікторина за розділами 1-3 (Обов’язково виконати, фото останнього слайду надіслати)

6. Домашнє завдання.

  • Виписати визначення роману та їх види.
  • Записати літературний паспорт.
  • Прочитати розділи 1-6
  • Обов’язково виконати вікторину на знання змісту розділів 1-3. Фото останнього слайду надіслати.

Урок №3

Прагніть не до успіху, а до цінностей, які він дає. 

Альберт Айнштайн.

Тема: Непросте життя та романтичні пригоди головних героїв. Загальнолюдські риси ініціативності. працьовитості. лицарства, благородства,вірності почуттю та обов’язку. Символи роману.

  1. Перевірка знань змісту попередніх розділів. (Виконати обов’язково, фото надіслати на пошту)

Вікторина. Розділи 4-6

2. Проблематика роману “Чорна рада”(Записати)

Роман порушує багато проблем, зокрема:

  • – історичної долі України, її державного устрою, відносин з Росією, Польщею;
  • – взаємин між панством, старшиною і простолюдом, біднотою;
  • – Запорозької Січі та її історичної місії;
  • – козацтва і козацької честі;
  • – патріотизму і вірності присязі;
  • – кохання і родинного щастя;
  • – дружби й побратимства;
  • – вірності й зради тощо.

3. Особливості композиції роману “Чорна рада”. (Законспектувати)

Художню структуру «Чорної ради» Куліш будує за зразком історичних романів Вальтера Скотта.

Композиційним стрижнем твору став романтичний мотив дороги (прийом подорожі). Полковник-священик Шрам (прообраз його – Іван Попович, якого згадує літопис Самовидця) із сином Петром їде з Правобережної України (м. Паволоч) на Лівобережну (м. Переяслав) до гетьмана Сомка, щоб підняти його проти зрадника Тетері, польсько-шляхетського перекинчика, і об’єднати обидва береги Дніпра в одну соборну державу. Шрам заявляє: «Як треба рятовати Україну, байдуже мені і літа, й рани. Обновиться, яко орля, юность моя. На коня, на коня! Нічого гаятись!»

Аж до центральної, кульмінаційної у романі події — «чорної ради» — твір складається зі сцен-зустрічей та сцен-зіткнень Шрама і Шраменка з окремими особами, групами людей — представниками городових козаків, селян, міщан, запорожців, поміщиків, козацької старшини. Через сприйняття цих героїв письменник показує життя та соціальну психологію різних станів і верств тогочасної України, наростання народного гніву. Прийом подорожі дозволив розкрити риси вдачі персонажів, їхній внутрішній світ, основні суперечності епохи.

4. Сюжетні лінії. (Записати)

У «Чорній раді» дві сюжетні лінії – історично-суспільна («чорна» рада та її перебіг) і інтимно-особистісна (любовний «багатокутник»; Леся Череванівна – Петро Шраменко – Яким Сомко – Кирило Тур). Якщо перша лінія має трагічну розв’язку (поразка на виборах Сомка, його арешт і страта; перемога амбітного Івана Брюховецького; смерть Шрама), то друга завершується гармонією в особистому житті (Петро і Леся одружуються; nanj e патріархально-сімейна ідилія).

5. Герої роману. (Записати)

Роман населений і історичними, і вигаданими персонажами. Історичні: наказний гетьман Яким Сомко, кошовий Запорозької Січі Іван Брюховецький, ніжинський полковник Васюта. 

З-поміж вигаданих – паволоцький полковник-священик Іван Шрам, його син Петро, козак-характерник Кирило Тур, заможні хуторяни Черевань та Гвинтовка, Божий чоловік, Василь Невольник та ін.

6. Читання наступних розділів 7-12.

  • Прочитати твір повністю: 

Скористайтесь матеріалами сайту вчителя

Внизу сторінки перейти за посиланням на документ, що містить твір повністю.

  • Стислий виклад змісту читати у підручнику, с. 275 – 276.

7. Домашнє завдання.

  • Знати зміст 1-12 розділів роману “Чорна рада”
  • Конспект уроку. Виконання вікторини (фото останнього слайду)

Урок №4

Логіка може привести вас. від пункту “А” 

до пункту “Б”, а уява – куди завгодно.

 Альберт Эйнштейн

Тема: Непросте життя та романтичні пригоди головних героїв. Загальнолюдські риси ініціативності, працьовитості, лицарства, благородства, вірності почуттю обов’язку. Символи роману П.Куліша «Чорна рада»

  1. Екранізація роману П.Куліша “Чорна рада”

Фільм доступний лише користувачам фейсбуку, тому для перегляду залогіньтесь (На ресурсі YouTube фільм видалено)

https://m.facebook.com/watch/?v=410133976293006&_rdr

або на сайті учителя

2. Боротьба за гетьманську булаву. (Записати)

Сюжет «Чорної ради» взято з історії. Він ґрунтується на подіях так званої Руїни, доби після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну роздирали різні політичні й соціальні орієнтації, що призвели до «чорної» ради 1663 року. Боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельниць­кого стала гострою як ніколи до того. Від різних соціальних груп висувалися на гетьманство Павло Тетеря, Яким Сомко та Іван Брюховецький. Отже, претендентів було троє, а булава одна. «Чорна» рада («чорна» — бо в ній взяла участь «чернь», тобто народ) обрала гетьманом Брюховецького, який підступно завоював прихильність низів, хоч насправді зневажав їх. Перемігши своїх конкуре­нтів, Брюховецький стратив Сомка та його прибічників.

3. Характеристика гетьмана Сомка. (Законспектувати. Орієнтуйтесь на виділене)

П. Куліш визначив жанрову специфіку роману як хроніку, вказуючи тим самим на спорідне­ність свого твору з літописами.

 Хроніка як літературний твір передбачає послідовне викладення історії якоїсь суспільної чи навіть родинної події за тривалий проміжок часу.

Використавши част­ково фольклорні матеріали, Куліш у «Чорній раді» спирався насамперед на архівні документи й літописи, прагнучи до максимальної точності у викладі історичних фактів, описах народних звича­їв і побуту. Відомості про події, пов’язані з «чорною» радою, Куліш почерпнув з літописів Само­видця й Григорія Грабянки. Хоча письменник прагнув до історичної достовірності, митець перема­гав у ньому історика. У романі «Чорна рада» Куліш не стільки описує чи оповідає, скільки вира­жає, подає жваві діалоги і полілоги, характерні репліки окремих людей. Письменник з успіхом вда­вся до художнього вимислу. У творі діють поряд з історичними і вигадані особи. Куліш зумів створити багатобарвний, різнобічний, живий і повнокровний образ козацької України 1663 р. Цей образ, у якому сконденсовано характерні особливості багатовікової історії Русі-України, символізує її драматичну, а то й трагічну долю ще від часів занепаду Київської Русі. Через символічний образ «нещасливої старосвітіцини» письменник переконливо показав, що втра­та державної самостійності Русі-України була спричинена насамперед соціальним розбратом, кла­сово-становою боротьбою, руїнницькими діями національно безвідповідальних або й несвідомих елементів серед різних верств самої української народності, егоїстичною пристрастю національних провідників до гетьманування, небажанням національних сил об’єднатися в боротьбі проти чужо­земних загарбників.

 У ролі композиційного стрижня автор уміло використав романтичний мотив дороги. Колишній паволоцький полковник, а тепер священик Шрам (прообразом його став Іван Попович, який згаду­ється в «Літописі Самовидця») разом із сином Петром вирушають із Правобережної України на Лівобережну до гетьмана Сомка, щоб підняти його проти зрадника Тетері. Аж до центральної, ку­льмінаційної в романі події — «чорної» ради — твір складається зі сцен-зустрічей Шрама й моло­дого Шраменка з окремими особами та групами людей — представниками городових козаків, се­лян, міщан, запорожців, поміщиків, козацької старшини.

У романі «Чорна рада» П. Куліш порушує найболючіші проблеми для української нації — не­залежності, влади, національного відродження. Людьми, від яких у свій час залежало вирішення цих питань, були Яким Сомко та Іван Брюховецький. В образі Сомка автор відобразив свій ідеал гетьмана — освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя (вона ж є й авторською), потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту, відновити давню славу України. Яким Сомко бореться проти поширення в Україні «шляхетських звичаїв», тобто впливу Польщі, й думає виступити проти Тетері — гетьмана Правобережної України, що перебувала під протекторатом Польщі, з метою об’єднання всіх українських земель. Сомко відмовився тікати з в’язниці не лише тому, що не міг жертвувати заради цього життям товариша, а ще й через те, що не хотів міжусобиць, кровопролиття, які неминуче можуть повтори­тися в новій боротьбі за булаву. Його образ змальований у романтичному плані. Це виявляється і в зображенні його зовнішності («Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної» (пишуть у літописах); «був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золото­му вінку; очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи»), і у вдачі, поведінці, вчинках. В образі Якима Сомка є й суперечливі, не зовсім привабливі риси, які можна зрозуміти лише в контексті традицій: зневажливо ставлячись до запорожців, він обожнював Кирила Тура за героїзм, відданість і мудрість; образив Лесю, коли в її присутності перевагу віддав Кирилові Туру, дотри­муючись козацької моралі; після поразки відмовляється від порятунку й подальшої боротьби, але робить це не лише заради друга, а й для спокою в суспільстві. Загибель Сомка трактується в романі як трагедія всього українського народу.

4. Домашнє завдання.

  • Читати розділи 13 – 15.
  • Конспект уроку.
  • Виписати цитати до образу Сомка.

Урок №5

80% успіху — це з’явитися в потрібному місці в потрібний час.

Вуді Аллен

Тема: Порівняльна характеристика образів Якима Сомка та Іванця Брюховецького

  1. Вікторина за розділами 7-10

Фото останнього слайду із результатом надіслати на пошту.

2. Образ Іванця Брюховецького. (Законспектувати)

Іван Брюховецький — запорозький кошовий отаман, проголошений січовиками гетьманом. Характер Брюховецького як історичної особи, його способи досягнення своєї мети в романі відтво­рено правдиво. Це був політичний авантюрист без совісті й честі, владолюбна, хижа, підступна людина. Своїми демагогічними обіцянками, фальшивим народолюбством він зумів привернути до себе всіх, на кого йому можна було спертися для здобуття гетьманства. Спочатку ми бачимо Брюховецького в Романовому Куті, де він стояв кошем, в оточенні запо­рожців, городових козаків, міщан, селян. Іванець (а це прізвисько свідчить про його низьке похо­дження) навмисне принижувався, підкреслював свою безкорисливість. Зате на «чорній» раді Брюховецький з’явився пишно вбраним, з гетьманськими клейнодами: булавою, бунчуком і корогвою, «позирав гордо, по-гетьманському, і тілько посміхавсь, узявшись у боки». Він був упевнений у перемозі, бо далекоглядно прихилив на свій бік московських бояр, кня­зя Гагіна, який «взявши від Іванця великі подарунки, його неситій злобі потурає». Він проголосив рівність, запросив на раду «бургомістрів од міщан» та «мужицьких виборних». Однак ті, хто добре знав Брюховецького, розуміли, що це лише гра в демократію. Лицемірство Брюховецького виявилося ще й у тому, що перед обранням його на гетьмана він погодився на покарання Кирила Тура, а після того заборонив судити за ще гіршу провину Олексу Сечила, висміяв старійшин-січовиків і прогнав їх. Самолюбство й амбітність, підлість, уміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запоріжжя, слабкодухість Брюховецького дорого коштува­ли тогочасному українському суспільству, призвели до великих міжусобиць та кровопролиття.

В образі Якима Сомка автор висловив власне розуміння й оцінку подій минулого, політичні симпатії й антипатії. І хоча історія свідчить, що був він далеко не безгрішним у політиці, в романі ж Сомко — кришталево чесна й порядна людина. Тож цей образ — літературний, а не історичний. Сомко і Брюховецький — це образи-антиподи. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво пра­вдиві.

3. Образ запорожця Кирила Тура (Законспектувати)

Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням ко­зацького лицарства, відваги, волелюбності. Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш суперечливим. Він оповитий романтикою запорозьких подвигів, січового братства. Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. «Лучче мені про­міняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного», — говорить він побратимові-чорногорцеві, коли той пропонує вистрілити у Петра, у якого в руках лише шабля. Йому притаманні відчайдушні вчинки, продиктовані козацькою звитягою. Він з однаковою відчайдушністю викрадає Лесю Череванівну, наречену Сомка, та приходить до ув’язненого Сомка, щоб врятувати його ціною власного життя.

4. Образ Божого чоловіка, “черні” (Законспектувати)

У романі наявний романтичний образ Божого чоловіка, національно свідомої людини, яка стоїть значно вище за козацьку верхівку і чернь, міщан і селян. Старець є патріотом, він сумує над долею України. Він живе духовним, а не плотським життям. П. Куліш пише, що він «наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить», а «душа його жила не на землі, а на небі».

Важливе місце в романі посідає узагальнений образ «черні» — селянства, міщан, козацької го­лоти, яка і визначає наслідки «чорної» ради — обрання гетьманом Івана Брюховецького. «Чернь» показана в романі загальною масою, хоча активною, а образи її представників не ідеалізовані й виступають лише епізодично. Але з цих епізодів Пантелеймон Куліш виводить образ «маси», яка не здатна усвідомлювати національні інтереси, готової до стихійного бунту, грабіжництва і неро­зумних вчинків.

5. Образи Петра та Лесі.

Петро Шраменко і Леся Череванівна — ці образи є центральними у романтичній сюжетній лінії твору. Проте вони не мають виразних рис: Петро і Леся ніби списані з фольклору. Петро — «орел, не козак»: гарний, чесний, мужній, хоробрий, старі козаки його поважають, а сам Петро «добрий був син і щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік преогорчити і золоту свою славу гряззю закаляти». Леся — ідеалізований образ української дівчини: гарна, любляча, турботлива, мрійлива: «Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — так усякому на душі мов сонечко світить». 

6. Домашнє завдання.

  • Виконати вікторину (1).
  • Дочитати твір.
  • Законспектувати матеріал за образами, орієнтуючись на виділене.

Урок №6

Ваш час обмежений, не витрачайте його, живучи чужим життям. Стів Джобс

Тема: Фольклорно-етнографічний матеріал у творі. Оцінка роману Т.Шевченком

  1. Вікторина за розділами 10 -12

2. Вікторина за розділами 12- 15

3. Вікторина за розділами 16 – 17

4. Вікторина за розділом 18

Фото останніх слайдів із результатом надіслати на пошту.

5. Фольклорно-етнографічний матеріал роману «Чорна рада». (Записати) 

Матеріал для свого твору П. Куліш брав із багатьох джерел: «Истории Малороссии» М.Маркевича, «Истории Малой России» Д.Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця, Г.Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів, а також із фольклору – дум, історичних пісень, переказів, легенд, спогадів старих запорожців, казок про козаччину.

Але П. Куліш хотів створити «не дисертацію, а художнє відтворення забутої і викривленої в наших уявленнях старовини».

Свій роман Куліш писав близько 14 років. Перша згадка про твір, ще тільки задум, датована 1843 роком, а вийшов він у світ 1857 року.

Роман «Чорна рада» існує у двох різномовних версіях ‒ українській і російській, тотожних за сюжетом, але відмінних у багатьох деталях і навіть сценах. Це два самодостатні твори, які вийшли в один і той самий рік, але в різних містах: український ‒ у Петербурзі, російський ‒ у Москві. І водночас ці тексти є вільними авторськими перекладами один одного.  Спершу Куліш створив роман російською мовою ‒ у 1844‒1845 роках, а завершив на початку 1846 року. Відтак створив українську версію, і написав її дуже швидко, «на одному диханні» ‒ від березня до кінця літа 1846 року. Місцями він перекладав текст, а місцями писав наново, кардинально відходячи від російського протооригіналу.

6. Ескізи ілюстрацій, намальовані Пантелеймоном Кулішем, до його ж роману «Чорна рада». 1855‒1856 роки. Чернігівський обласний історичний музей імені Василя Тарновського

      «Чорну раду» Куліш планував випустити з ілюстраціями. Він сам зробив ескізи, а також залучив до створення малюнків Сергія де Бальмена (художника-аматора, рідного брата Шевченкового друга Якова де Бальмена). Пропонував також зробити малюнки й Шевченкові, однак той відмовився. Декілька Кулішевих ескізів до роману збереглися донині.

Ескізи ілюстрацій Василя Кричевського до роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада», 1949 рік. Музей книги і друкарства України

7. Домашнє завдання.

  • Знати зміст роману “Чорна рада”
  • Виконати вікторини (1-4)
  • Конспект (5)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *